Рішення № 138621643, 30.07.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

30.07.2026 № 394/1319/25

2/394/79/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Довгій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Новоархангельськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель,-

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник позивача звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, посилаючись на те, що 03.12.2024 року між ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, що розташований по АДРЕСА_1 , за №202, який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кримською Н.П. та зареєстрований за №3225 (далі - Договір). Згідно п. 4 Договору сторони погодили вартість продажу вказано вище нерухомого майна за 1 000 000 грн., які покупець зобов`язується перерахувати на рахунок продавця протягом десяти банківських днів після підписання даного Договору частинами або одноразово усю суму. Відповідно до п. 11 Договору право власності у покупця на комплекс будівель, що відчужується за цим договором виникає з моменту державної реєстрації цього договору у Державному реєстрі правочинів. Право власності на комплекс будівель та споруд, що відчужується за цим договором переходить до покупця після повного розрахунку за договором з моменту державної реєстрації права, за умови надання платіжної інструкції про повний розрахунок за договором, тобто у термін з 04.12.2024 року по 17.12.2024 року не здійснено оплати у повному обсязі. Таким, чином невиконання відповідачем в повному обсязі умов п.4 Договору спричинило значну шкоду позивачу та виражається у не отримані відповідних грошових коштів за придбаний товар і тому позивач змушений звернутися до суду, щоб розірвати договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 23.12.2024 року за №202, який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кримською Н.П. та зареєстрований за №3225.

Просить розірвати договір від 23.12.2024 року за №202 та стягнути з відповідача судові витрати.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2026 року заяву було відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 07.05.2026 року справу було призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, його представник ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі на підставі наявних у праві доказів, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України, згідно зворотніх поштових повідомлень від 31.01.2026 року, 10.03.2026 року, 25.03.2026 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19 (провадження № 61-18085св21).

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Слід також зазначити, що відповідач повідомлявся, шляхом розміщення 12.06.2026 року на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб - адресою: https://court.gov.ua/sud1114/ оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження, чи місце роботи якого не відоме. Відзив від позивача не надходив, тобто своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України не скористався.

В силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії, покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності

Створення судом умов, які б надавали одній із сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством та є порушенням ст.ст. 6,19 Конституції та принципу змагальності.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його у даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Суд зі згоди позивача ухвалює рішення згідно положень ст. 280 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.12.2024 року між ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кримською Н.П. та зареєстровано реєстр за№3225. (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1 Договору Продавець передав за плату у власність Покупцю комплекс нежитлових будівель, що розташований по АДРЕСА_1 , за №202. Відповідно до п. 3 Договору, відчужуваний комплекс нежитлових будівель загальною площею 8558,80 кв. м., складається: з будинку тваринника літера «А», телятника літера «Б», пункту штучного осіменіння літера «В», водонапірної башні літера «Г», кормоцеху літера «Д», водонапірної башні літера «І», напівпідвалу літера «Ж», кормоцеху літера «З», корівника літера «К», корівника літера «Л», корівника літера «М», корівника літера «Н», корівника літера «О», корівника літера «П», вбиральні літера «У». Комплекс нежитлових будівель, що є предметом договору, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4823980700:01:000:2404, площею 7.7853 га.

Згідно з пунктом 4 Договору за погодженням сторін продаж комплексу нежитлових будівель здійснюється за загальною сумою 1 000 000, 00 грн. які будуть перераховані на рахунок Продавця протягом 10 - ти після підписання даного Договору частинами або одноразово усю суму.

Пунктом 11 Договору передбачено, що право власності на комплекс нежитлових будівель виникає у Покупця з моменту державної реєстрації цього договору у Державному реєстрі правочинів.

Не зважаючи на п. 4 Договору покупцем ОСОБА_1 не здійснено оплату в повному обсязі вартості комплексу нежитлових будівель, що підтверджується: платіжною інструкцією №@2PL876808 від 10.12.2024 року в сумі 50 000,00 грн., платіжною інструкцією №@2PL1341848 від 20.01.2025 року в сумі 40 000,00 грн., платіжною інструкцією №@2PL346116 від 11.06.2025 року в сумі 55 000,00 грн., платіжною інструкцією №@2PL782708 від 16.07.2025 року в сумі 20 000,00 грн., платіжною інструкцією №@2PL814610 від 22.08.2025 року в сумі 30 000,00 грн., платіжною інструкцією №@2PL591331 від 02.10.2025 року в сумі 30 000,00 грн., платіжною інструкцією №@2PL335583 від 22.10.2025 року в сумі 30 000,00 грн., платіжною інструкцією №@2PL461238 від 27.10.2025 року в сумі 25 000,00 грн., загальна сума сплачена за придбання нерухомого майна становить 280 000,00 грн. (а.с.11-18).

При розгляді даної заяви судом застосовані норми права.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Згідно із ст. 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору у з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту ст.655 ЦК України однією з істотних умов договору купівлі-продажу є ціна товару.

Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 962 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак покупець, покладений на нього обов`язок щодо оплати за придбаний комплекс нежитлових будівель у встановлений Договором строк, не виконав.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Несплата обумовленої договором вартості придбаного об`єкту нерухомого майна є істотним порушенням договору в розумінні ст.651 ЦК України.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з часу передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед іншими особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з?єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не зв?язаних з позбавленням володіння. Позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним власником) свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Як відповідач у даному випадку виступає особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не пред`являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

Мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Згідно вказаного договору, який є предметом цього спору, передбачено, що сторони дійшли згоди, що вартість нежитлової будівлі становить 100 000,00 гривень. Покупець зобов`язується сплатити грошові кошти в розмірі визначеному п.4 цього договору протягом 10 календарних днів з моменту укладення цього договору. Зазначена вище сума розцінюється сторонами у договорі, як повний розрахунок в рахунок договору купівлі-продажу. Передачу грошей здійснено готівкою в національній валюті України. Витрати на нотаріальне оформлення договірних відносин та інші витрати сторін, пов`язані з відчуженням об`єкту нерухомості, що є предметом цього договору , покладаються на покупця. Окремо у п. 18 вказаного договору сторонами передбачено відповідальність сторін.

Слід зазначити, що невиконанням договору є будь-який факт, який є причиною офіційної (з винесенням відповідної постанови) відмови нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу; відмова однієї із сторін від підписання договору купівлі-продажу на визначених цим договором умовах; нез`явлення до нотаріуса у визначений час; невиконання договору купівлі-продажу, якщо цей факт доказаний в судовому порядку, чи наслідком його є розірвання договору купівлі-продажу, визнання його недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору у судовому порядку у зв`язку з істотним порушенням його умов відповідачем, у вказаному випадку не йдеться про односторонню позасудову відмову від договору з боку позивача, а про реалізацію ним свого права на судовий захист у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 року, винесеній у справі № 199/3846/19, вказав, що істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на ті обставини, що він бажає їх розірвати та повернути сплачені кошти, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується та установлено судом, що відповідач не виконав умов договору та взятих на себе зобов`язань зі сплати ціни договору у строки, встановлені договором, та у зв`язку з цим чим порушив умови договору та права позивача, тому наявні правові підстави для розірвання договору. Отже, відповідач як покупець істотно порушив умови договору купівлі-продажу, і така поведінка тягне за собою неможливість досягнення мети договору для позивача, тобто отримання грошових коштів за спірне майно, що завдає позивачу шкоди. Суд вважає, що укладаючи договір купівлі-продажу, позивач мав легітимні очікування щодо того, що такий договір буде належно виконуватись відповідачем.Однак, відповідач не надав суду доказів належного виконання ними умов договору купівлі-продажу чи доказів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали виконати умови цього договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника,виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, в суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, від 10 лютого 2010 року).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо порушення та неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу та норми наведених вище законів, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про розірвання Договору купівлі-продажу є обґрунтованими, оскільки позивач позбавлений передбаченого ст.ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України, права самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним на праві власності майном.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати коштів за об`єкт купівлі-продажу, з огляду на викладене, позов є обґрунтованим, обставини, на які посилається позивач, підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, і права позивача підлягають захисту в обраний ним спосіб, а отже, позов потрібно задовольнити та розірвати у судовому порядку спірний договір.

Розподіл судових витрат

Згідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позов підлягає задоволенню, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 53, 76, 81, 89, 259, 263, 265,

268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 202, 628, 638, 655, 656, 691, 692 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель - задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, що розташований по АДРЕСА_1 , за №202, який посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кримською Н.П. та зареєстрований за №3225.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Роз`яснити відповідачу, що у відповідності до ст. 287 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його прошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ», код ЄДРПОУ №30418454, місцезнаходження: пров. Садовий, 2, с. Могильне Голованівського району Кіровоградської області.

Суддя: