Рішення № 138621486, 30.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/610/24

Провадження по справі № 2/354/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання Вередюку Т.Ю.

за участю:

прокурора: Семковича В.В.

представника позивача: Ігнатенка О.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Карпатський національний природний парк про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до ОСОБА_1 із вказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході досудового розслідування об`єднаного кримінального провадження №42016090000000115 встановлено факт накладення на територію Карпатського національного природного парку належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,5035 га з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, що знаходяться у АДРЕСА_1 . З`ясовано, що пунктом 1 рішенням Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради №225-362010 від 30.06.2010 ОСОБА_1 дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5035 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 . Пунктом 1 рішенням Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради №229-37/2010 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5035 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 та передано у власність. На підставі вказаного рішення 10.03.2011 ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЛ №481235 на право власності на земельну ділянку 0,5035 га з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

В межах кримінального провадження проведено земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку земельно-технічної експертизи від 12.05.2023 № 2166/22-28/842-846/23-28 встановлено, що на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Карпатського національного природного парку накладаються всією площею (0,5035 га)земельна ділянка з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182.

Окрім того, факт віднесення земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 до земель природно-заповідного призначення, яка перебуває в постійному користуванні Карпатського НПП підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ІФ № 001505 від 29.12.2001, даними геодезичного журналу зйомки окружної межі Карпатського НПП, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182. 10.03.2011 на ім`я ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182 площею 0,5035 га державну реєстрацію земельної ділянки проведено 10.03.2011 Відділом у м. Яремчому Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та у м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.03.2024, номер інформаційної довідки 369244584, на земельну ділянку площею 0,5035 га з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182 право власності не зареєстровано. Разом з тим, міститься інформація про державну реєстрацію обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, яка належить ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на майно. Відтак, прокурор у кінцевих позовних вимогах просив усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, площею 0,5035 га, яка розташована у АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути цю земельну ділянку на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного користувача КНПП та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.04.2024 року відкрито провадження у справі і призначено до підготовчого судового розгляду (т.1, а.с.90).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 року позовні вимоги керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Карпатського національного природнього парку до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, - залишено без розгляду. У частині позову керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, розгляд справи продовжено.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Карпатський національний природний парк (т.1, а.с.153).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.02.2026 залучено у справі правонаступника позивача - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (т.2, а.с.236).

Ухвалою Яремчанського міського суду від 27.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.11).

22.07.2026 відбувся розгляд справи по суті.

У судовому засіданні Прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, правонаступником якого залучено Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства, у судові засідання не з`являвся, однак від 03.06.2024 містяться у справі письмові пояснення у яких Позивач просив задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

Представник позивача Івано-Франківської обласної державної адміністрації у судовому засіданні просив задовольнити позов у повному обсязі, з підстав, наведених прокурором у позовній заяві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Карпатського національного природного парку у судове засідання не з`явилася, у письмових поясненнях від 17.02.2025 року просила задовольнити позов у повному обсязі, з підстав, наведених прокурором у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явилися. Повідомлені були наленим чином, згідно вимог законодавства. У попередніх судових засіданнях брала участь представник відповідача адвокат Гандзюк І.Р.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача та його представника, за наявних у справі матеріалів, оскільки Сторона відповідача була обізнана про те, що є учасником цього цивільного провадження.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представника позивача Івано-Франківської ОДА, врахувавши письмові пояснення учасників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 167, частиною першою статті 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом положень частин першої та четвертої статті 56 ЦПК України, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів.

У березні 2024 року прокурор звернувся в інтересах держави із даною позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення у власність держави та скасування державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі.

Підставами позову прокурор зазначив незаконність передачі ОСОБА_1 земельної ділянки 0,5035 га з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, оскільки така земельна ділянка розташована на території Карпатського національного природного парку, відноситься до земель природно-заповідного фонду та передана ОСОБА_1 з порушенням законодавства.

Пояснив, що пред`явлення позову обумовлене необхідністю захисту інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 ЗК України визначено категорії земель, зокрема, це землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з частиною третьою статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом частин першої та другої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

У преамбулі Закону зазначається, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

До земель природно-заповідного фонду відносяться природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва (стаття 44 Земельного кодексу України, стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Судом встановлено, що у постійному користуванні Карпатського національного природного парку перебувають землі природно-заповідного використання, площею 10920,74 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 29.12.2001, виданого на підставі рішення 18 сесії 3 скл. Яремчанської міської ради народних депутатів від 27.12.2001 № 189-3/2001 (т.1, а. с. 26).

Судовим розглядом також встановлено, що пунктом 1 рішенням Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради №225-362010 від 30.06.2010 ОСОБА_1 дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5035 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 .

В подальшому, пунктом 1 рішенням Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради №229-37/2010 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5035 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 та передано у власність.

На підставі вказаного рішення 10.03.2011 ОСОБА_1 видано Державний акт серії ЯЛ №481235 на право власності на земельну ділянку 0,5035 га з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

У ході судового розгляду з`ясовано, що в рамках кримінального провадження за №42016090000000115 від 05.07.2016, призначалася судова земельно-технічна експертиза.

Відповідно до Висновку експерта 12.05.2023 № 2166/22-28/842-846/23-28, передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,5035 га з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, повністю накладається на землі, які перебувають в постійному користуванні Карпатського національного природного парку (т.1 а.с.61 на звороті).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Так, пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України у редакцїї чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із державної у приватну власність.

Таким чином, законодавством чітко передбачалося, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду у приватну власність не передаються.

У ході судового розгляду з`ясовано, що земельна ділянка площею 0,5035 га з кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, повністю накладалася на землі Карпатського національного природного парку.

Таким чином, спірна земельна ділянка, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 є землею природно-заповідного фонду, та відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України у приватну власність не передається.

Наведені обставини не заперечені Стороною відповідача, якою також не надано жодних інших, протилежних доказів, на спростовання факту розташування спірної земельної ділянки на території земель Карпатського національного природного парку.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись зазначеними вище положеннями законодавства, проаналізувавши долучені до справи докази у їх сукупності, логічному взаємозв`язку та в контексті принципу «достатності доказів», Суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, як земельна ділянка яка віднесена до земель національного природного парку не може передаватися у власність.

Звертаючись до Суду в інтересах держави з позовом, Прокурор просив усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного користувача Карпатського національного природного парку та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, у тому числі, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Аналізуючи обраний прокурором спосіб захисту про повернення спірної земельної ділянки, Суд враховує висновки Верховного Суду.

Зокрема, у Постанові від 22 червня 2022 року у справі № 752/3093/19 (провадження № 61-76св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що повернення державі земельної ділянки природо-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на передачу їх у приватну власність із метою будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Отже, зайняття спірних земельних ділянок із порушенням положень ЗК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельні ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

А тому Прокурором правильно обрано спосіб захисту інтересів держави.

У пункті 7.28. Постанови від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) Велика палата Верховного Суду звертає увагу, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Тому, враховуючи належне та якісне нормативно-правове обґрунтування у цій сфері, і органи місцевого самоврядування, і фізична особа-відповідач знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передання і придбання у приватну власність земельної ділянки на території Парку. Отже, втручання судом у право ОСОБА_1 мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

За обставинами цієї справи мета Прокурора спрямована на усунення перешкод власникові (Державі), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення від ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою та повернення її державі підлягають задоволенню.

У силу положень статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству. Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Оскільки документи, подані для державної реєстрації спірної земельної ділянки не відповідали вимогам законодавства, оскільки остання, як об`єкт природно-заповідного фонду не могла бути передана у приватну власність, то державна реєстрація земельної ділянки у Держаному земеьному відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 4,5, 12, 56, 76, 80, 81, 84,128, 259, 263, 280 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

Позов керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Карпатський національний природний парк про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 2611040300:20:005:0182, площею 0,5035 га, яка розташована у АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на користь держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації та постійного користувача Карпатського національного природного парку.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5035 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер: 2611040300:20:005:0182, дата державної реєстрації: 10.03.2011, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Керівник Надвірнянської окружної прокуратури, зареєстроване місцезнаходження: 78405, м. Надвірна, майдан Шевченка, 39, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 03530483;

Позивач 1: Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, зареєстроване місцезнаходження: 01008, Україна, м. Київ, вулиця М. Грушевського, 12/2, ЄДРПОУ 37508596;

Позивач 2: Івано-Франківська обласна державна адміністрація, зареєстроване місцезнаходження: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, ЄДРПОУ 20567921;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Карпатський національний природний парк, зареєстроване місцезнаходження: 78501, м. Яремче, вул. Василя Стуса, 6, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 05509323.

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК