Ухвала суду № 138621314, 27.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4360/26

Провадження № 1-кс/345/691/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 року м. Калуш

Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області № 6, клопотання старшого слідчого СВ Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Слідчий зазначила, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрювана, усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має постійного місця роботи та законного джерела доходу. На думку сторони обвинувачення, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної та не усуне зазначених ризиків, у зв`язку з чим просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Дане клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 25.07.2026 ОСОБА_7 , перебував за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 разом із своєю подругою ОСОБА_4 .

25 липня 2026 року, приблизно о 17:45 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували у житловій кімнаті за вище вказаною адресою, розпивали спиртні напої, де в цей час між ними виник словесний конфлікт, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

В ході вказаного конфлікту в ОСОБА_4 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з порушенням вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, з метою спричинення тілесних ушкоджень, взяла із приміщення кухні ніж загальною довжиною 330 мм., довжиною клинка 195 мм., з руків`ям жовто-білого кольору, із яким направилась у житлову кімнату, де нанесла потерпілому ОСОБА_8 два удари ножем, в ліву ділянку грудної клітки.

Внаслідок умисного нанесення ударів ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки, лівобічного травматичного пневмогемоторакса, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для та життя та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється в умисному заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Вказана підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами:протоколом огляду місця події від 26.07.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими доказами у сукупності.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставами вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування є те, що вона, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого умисного злочину у виді позбавлення волі та уникнення від кримінальної відповідальності, у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу може виїхати за межі Калуського району.

Підставами вважати, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення, є те, що вона ніде не працює, без постійного джерела доходів.

Тому існують підстави вважати, що вона може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо неї покладається необхідність запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також необхідність запобігання вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладені ризики, тяжкість злочину, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є неможливим.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходило жодних заяв від осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваного, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України.

Застосування запобіжного заходу у вигляді застави також не може запобігти зазначеним ризикам, крім того даних, щодо отримання достатніх офіційних доходів підозрюваною не встановлено.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки підозрювана може покинути межі Калуського району чи Івано-Франківської області.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при прийнятті рішення про звернення до суду з клопотанням про запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взято до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

На даний час запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу неможливо.

Також, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії», а саме те, що тримання під вартою є виправданим, якщо цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу та у даному випадку, незважаючи на існування презумпції невинуватості, превалюють над принципом свободи підозрюваного.

З урахуванням наявного у даному кримінальному провадженні конкретного суспільного інтересу (захист прав потерпілих і публічних інтересів), який незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги свободи особистості, виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме даний запобіжний захід дозволить уникнути настання вище перелічених ризиків та забезпечить виконання останнім покладених процесуальних обов`язків.

Вказані обставини свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити.

Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що стороною обвинувачення не доведено наявності достатніх підстав та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б обґрунтовували необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу, а також не доведено неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. У зв`язку з цим захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід.

Підозрювана ОСОБА_4 підтримали думку свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, який просить задоволити клопотання слідчого у зв`язку з існуванням, визначених ст. 177 КПК України, ризиків, думку підозрюваної та її захичника, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Дане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Підозрювану ОСОБА_4 затримано 26.07.2026 о 00:55 год. та доставлено в суд для розгляду клопотання по суті. Також ОСОБА_4 та її захисником ОСОБА_5 26.07.2026 о 14:30 год. було вручено клопотання та матеріали, які обґрунтовують клопотання, що стверджується їхніми підписами.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Пункт 4 ч. 2 ст. 183 КПКУкраїни передбачає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Злочин, в учиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що саме по собі може спонукати її до ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, судом враховано, що підозрювана офіційно не працевлаштована, не має постійного законного джерела доходу, що в сукупності з характером інкримінованого кримінального правопорушення свідчить про наявність ризику вчинення нею іншого кримінального правопорушення.

При цьому слідчий суддя вважає зазначені ризики реальними та такими, що на даному етапі досудового розслідування не втратили своєї актуальності, а стороною захисту не наведено переконливих доводів, які б їх спростовували.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Беручи до уваги, що можливе покарання за вчинення тяжкого злочину підвищує ризик ухилення підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, а також ризик вчинення нею іншого кримінального правопорушення, з урахуванням характеру та обставин інкримінованого кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів, даних про особу підозрюваної, зокрема того, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, не має постійного законного джерела доходу, а також відсутності обставин, які б свідчили про можливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

За таких обставин до підозрюваної необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання нею покладених процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування від органів досудового розслідування та суду і вчинення іншого кримінального правопорушення.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, де визначено що строк дії ухвали про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, обсягу необхідних для проведення слідчих, процесуальних дій, термін тримання ОСОБА_4 під вартою слід визначити на строк до 24 вересня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, підозрюваного необхідно звільнити з-під варти, якщо він зможе забезпечити достатні гарантії явки до суду (органу досудового розслідування), в тому числі, через внесення застави.

Враховуючи дані про особу підозрюваної, тяжкість інкримінованого їй кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також вимоги ч.ч. 3, 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання нею покладених процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, встановленим під час розгляду клопотання.

Також слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрювану такі процесуальні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задоволити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, запобіжний захід - тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і закінчується 24 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави тридцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 99 840,00 гривень, після внесення якої підозрювана звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цієї підозрюваної під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрювану на строк до 24 вересня 2026 року включно обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі невиконання обов`язків підозрюваною, обвинуваченою, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» Міністерства юстиції України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити підозрюваній та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали складено 30.07.2026 року.

Слідчий суддя: