Рішення № 138621137, 29.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/563/26

Провадження №2/338/731/26

29 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1460-6757 від 17 жовтня 2024 року.

Позовні вимоги обгрунтовані мотивовані тим, що 17 жовтня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 16 500 грн строком на 300 календарних днів. На виконання умов договору кредитодавець перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідачки, однак остання належним чином свої зобов`язання не виконала, кредит у встановлений договором строк не повернула, проценти, комісію та інші передбачені договором платежі не сплатила, внаслідок чого станом на 18 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 73479 грн, яка складається із 16500 грн основного боргу, 49269 грн процентів за користування кредитом, 3300 грн комісії за видачу кредиту та 4410 грн штрафних санкцій. У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути зазначену заборгованість та понесені ним судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, повторно у судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала.

За таких обставин, відповідно до статей 280281 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1460-6757 в електронній формі.

Відповідно до пунктів 2.1, 4.1, 4.2 договору кредитодавець відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію та надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на зазначений позичальником електронний платіжний засіб, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти, комісію та виконати інші обов`язки, визначені договором.

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 16500 грн, строк кредитування - 300 календарних днів, кінцевий строк повернення кредиту - 12 серпня 2025 року.

На підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем подано довідку про успішне перерахування 17 жовтня 2024 року кредитних коштів у сумі 16500 грн на банківську картку відповідачки, що свідчить про належне виконання кредитодавцем своїх договірних зобов`язань та фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що кредитний договір укладено із застосуванням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця.

Відповідно до розділу 3 договору та Правил відкриття кредитної лінії укладення договору передбачало реєстрацію відповідачки в особистому кабінеті, проходження процедури ідентифікації, ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, Правилами відкриття кредитної лінії та текстом договору, після чого відповідачка підтвердила намір укласти договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із тексту договору видно, що він підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7064, сформованим та надісланим їй інформаційно-комунікаційною системою кредитодавця.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/18, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 дійшов висновку, що використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного договору відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів свідчить про виникнення між сторонами договірних правовідносин та обов`язковість виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується як укладення відповідачкою кредитного договору із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, так і фактичне отримання нею кредитних коштів, суд доходить висновку, що між сторонами виникли цивільні права та обов`язки, які регулюються статтями 525, 526, 530, 610, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 525, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання підлягає виконанню у строк, визначений договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання умов договору є порушенням зобов`язання, а відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не виконав його у встановлений строк.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отриманий кредит та сплатити проценти у розмірі й порядку, визначених договором.

Перевіряючи заявлений позивачем розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Разом із тим обов`язок перевірки правильності здійсненого кредитодавцем розрахунку покладається на суд незалежно від того, чи подано відповідачем заперечення проти позову.

Із наданого позивачем розрахунку вставновлено, що станом на 18 березня 2026 року заборгованість відповідачки складає 73479 грн, з яких: 16500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49269 грн - проценти за користування кредитом, 3300 грн - одноразова комісія за видачу кредиту та 4410 грн - штрафні санкції.

Досліджуючи правильність нарахування процентів, суд встановив, що кредитодавець здійснював їх відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Так, протягом перших чотирнадцяти календарних днів користування кредитом, а саме з 17 жовтня по 30 жовтня 2024 року включно, проценти нараховувалися за пільговою ставкою 0,9 % на день, що становило 148 грн 50 коп. за кожний день користування кредитом.

Починаючи з 31 жовтня 2024 року до закінчення строку кредитування проценти нараховувалися за базовою ставкою 1 % на день, тобто 165 грн за кожний календарний день користування кредитом.

Судом перевірено арифметичну правильність такого розрахунку.

За перші чотирнадцять календарних днів користування кредитом сума процентів становить 2079 грн., за наступні двісті вісімдесят шість календарних днів - 47 190 грн.

Отже, загальна сума процентів складає 49269 грн, що повністю відповідає сумі, зазначеній позивачем у розрахунку заборгованості.

При цьому матеріали справи не містять жодного доказу здійснення відповідачкою платежів на виконання умов кредитного договору. Відповідачка не надала доказів повного або часткового повернення кредиту, сплати процентів чи інших платежів, а тому суд виходить із того, що залишок основної суми кредиту протягом усього строку користування кредитом залишався незмінним та становив 16500 грн.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 16500 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 49269 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідають умовам укладеного між сторонами договору та положенням статей 1048, 1049, 1054 ЦК України, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення одноразової комісії за видачу кредиту, суд виходить із такого.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що плата за видачу кредиту складається із процентів за користування кредитом та одноразової комісії за видачу кредиту, якщо її сплата передбачена договором. Відповідно до пункту 4.7 договору сторони погодили, що одноразова комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми кредиту, що у даному випадку складає 3300 грн.

Крім того, судом встановлено, що аналогічні умови щодо сплати одноразової комісії містяться у паспорті споживчого кредиту, який був наданий відповідачці до укладення договору. У ньому зазначено розмір комісії, порядок її сплати, а також загальну вартість кредиту для споживача з урахуванням зазначеної комісії.

Отже, судом встановлено, що відповідачка була належним чином повідомлена про існування такого платежу, його розмір, порядок нарахування та включення до загальної вартості кредиту ще до укладення кредитного договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при вирішенні питання про правомірність стягнення комісії суд повинен перевірити, чи була така комісія чітко визначена договором, чи доведена до відома споживача до моменту укладення договору та чи не є вона прихованою оплатою послуг, які відповідно до вимог законодавства повинні надаватися кредитодавцем безоплатно.

Оцінивши зміст укладеного сторонами договору та паспорта споживчого кредиту, суд доходить висновку, що у даному випадку комісія має одноразовий характер, її розмір визначений у фіксованій сумі, вона прямо погоджена сторонами, включена до загальної вартості кредиту та не є періодичним платежем за супровід кредиту чи іншими прихованими платежами.

За таких обставин підстав для визнання відповідної умови договору такою, що суперечить вимогам законодавства, суд не вбачає, а тому вимога про стягнення 3300 грн одноразової комісії за видачу кредиту також підлягає задоволенню.

Водночас позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, окрім основного боргу, процентів та комісії, кредитодавцем нараховано відповідачці штрафні санкції у загальному розмірі 4410 грн, які позивач також просить стягнути на свою користь.

Судом перевірено наведений розрахунок та встановлено, що зазначені штрафні санкції нараховані відповідно до умов кредитного договору за порушення відповідачкою строків виконання грошового зобов`язання. Водночас правильність їх арифметичного обчислення сама по собі не є достатньою підставою для задоволення відповідної позовної вимоги.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцятиденного строку після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Наведена норма має імперативний характер та не передбачає жодних винятків щодо можливості стягнення штрафних санкцій, нарахованих у період дії воєнного стану. Тому незалежно від умов кредитного договору та правильності здійсненого кредитодавцем розрахунку, суд позбавлений правових підстав для задоволення вимоги про їх стягнення.

Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії та підлягає застосуванню судами незалежно від волевиявлення сторін, а штрафні санкції, нараховані за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану, стягненню не підлягають.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення 4410 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 16500 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 49269 грн процентів за користування кредитом та 3300 грн одноразової комісії за видачу кредиту, всього 69069 грн, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 73479 грн, задоволенню підлягають вимоги на суму 69069 грн, що становить 93,9977 % від заявлених позовних вимог.

Як убачається з платіжної інструкції, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2502 грн 61 коп. (2662,40 грн ? 69 069 грн : 73479 грн).

Суд також бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обов`язок суду щодо надання мотивів прийнятого рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожний довід сторін, а передбачає наведення мотивів, достатніх для розуміння підстав прийнятого рішення та забезпечення можливості перевірки його законності судом апеляційної інстанції. Оскільки у цьому рішенні судом надано оцінку всім юридично значимим доказам і доводам, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, наведене мотивування є достатнім для вирішення справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265, 280284 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1460-6757 від 17 жовтня 2024 року в загальному розмірі 69069 (шістдесят дев`ять тисяч шістдесят дев`ять) гривень, яка складається з: 16500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень - заборгованості за основною сумою кредиту; 49269 (сорок дев`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом; 3300 (три тисячі триста) гривень - одноразової комісії за видачу кредиту.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 4410 (чотирьох тисяч чотирьохсот десяти) гривень штрафних санкцій - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2502 (дві тисячі п`ятсот дві) гривні 61 копійка.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко