Ухвала суду № 138621121, 30.07.2026, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/366/26

Провадження № 2/0198/395/26

30.07.2026

У Х В А Л А

іменем України

30 липня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол О.М., представника позивачів адвоката Ільченко І.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ща Юріївка Павлоградського району Дніпропетровської області заяву представника відповідачів адвоката Палуна І.В. про відвід судді у цивільній справі за позовом ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПЛАНТЕРА та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ 2025 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

На розгляді в Юр`ївському районному суді Дніпропетровської області знаходиться вказана вище справа.

14.07.2026 в підготовчому судовому засіданні представник відповідачів ФГ ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ 2025 та ОСОБА_2 адвокат Палун І.В. усно повідомив про наявність підстав для відводу судді, про що згодом надав письмову заяву.

В обґрунтування відводу представник відповідачів стверджує, що існують сумніви щодо неупередженості судді під час розгляду справи через те, що певний період декілька років тому представник позивачів адвокат Ільченко І.В. працювала помічником судді Гайдар І.О., однак такі обставини не були повідомлені суддею під час проведення перших судових засідань у справі.

Вказане на думку адвоката Палуна І.В. викликає конфлікт інтересів, впливає на об?єктивність та неупередженість розгляду суддею клопотань представника відповідачів, в задоволенні яких йому відмовлено.

Адвокат Палун І.В. в судове засідання не з`явився, подавши додаткові пояснення, в яких підтримав раніше подану заяву, а також просив розглянути питання про відвід за його відсутності.

Представник позивачів адвокат Ільченко І.В. заперечувала проти заяви про відвід, вважаючи її необґрунтованою.

Позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, жодних заяв на адресу суду не надали.

Розглянувши заяву про відвід, суд доходить таких висновків.

Статтями 36-38 ЦПК України передбачено підстави для відводу та самовідводу судді, а нормами статей 39-41 ЦПК України врегульовано порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу, наслідки їх задоволення.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Разом з тим, частина 5 статті 40 ЦПК України визначає, що якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що постановляється ухвала, яка оформлюється окремим документом. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Оскільки в Юр`ївському районному суді Дніпропетровської області за штатом здійснюють правосуддя двоє суддів, заява про відвід підлягає розгляду за правилами ч. 5 ст. 40 ЦПК України суддею, який розглядає справу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 38 ЦПК України суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді та секретаря судового засідання.

Фундаментальною основою судової влади в Україні є принцип виключної компетенції судів. Згідно з частиною першою, другою статті 124 Конституції України суди єдині суб`єкти, уповноважені здійснювати правосуддя; не допускаються делегування функцій судів або привласнення цих функцій будь-якими іншими органами чи посадовими особами. Діяльність суду базується на засадах верховенства права, що передбачає забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до прав і свобод, гарантованих як національним законодавством, так і міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII).

Зміст права на справедливий суд розкривається через положення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та частини першої статті 7 Закону № 1402-VIII, які визначають стандарт правосуддя як справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним, безстороннім судом, встановленим законом. Цей стандарт охоплює як вирішення спорів щодо прав та обов`язків цивільного характеру, так і встановлення обґрунтованості кримінального обвинувачення.

Незалежність і безсторонність суду як фундаментальні елементи вказаного стандарту, зумовлюють необхідність існування ефективних процесуальних гарантій запобігання та усунення конфлікту інтересів під час здійснення правосуддя, серед яких провідне місце посідають інститути відводу та самовідводу судді. Саме через застосування наведених інструментів гарантується як реальна, так і належним чином засвідчена для учасників процесу неупередженість суду, що, своєю чергою, формує довіру до судової влади як до механізму захисту прав людини

Інститут самовідводу має гарантувати безсторонність правосуддя шляхом нормативного визначення випадків, за яких суддя зобов`язаний самоусунутися від розгляду справи. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, підставою для відводу (самовідводу) є, зокрема, «інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді».

Отже, конфлікт інтересів під час здійснення правосуддя у цьому контексті потрібно розуміти як ситуацію, коли приватний інтерес судді (матеріальний, професійний, особистий) вступає в суперечність із його публічним обов`язком щодо об`єктивного та неупередженого розгляду справи.

Бангалорські принципи поведінки суддів і Кодекс суддівської етики розвивають вказану концепцію, виходячи з того, що для збереження довіри до суду суддя повинен уникати не лише реального впливу приватних інтересів на здійснення правосуддя, а й ситуацій, які можуть створювати враження такого впливу. Водночас підставою для відводу чи самовідводу є не будь-яке суб`єктивне враження сторони, а лише сумнів у безсторонності, який має об`єктивне підґрунтя та базується на конкретних встановлених обставинах (пункти 2.5, 4.3 Бангалорських принципів, статті 2, 14, 15 Кодексу суддівської етики).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях (справи «Piersack v. Belgium», заява № 8692/79, від 1 жовтня 1982 року; «De Cubber v. Belgium», заява № 9186/80, від 26 жовтня 1984 року) сформував двокомпонентний підхід до оцінки неупередженості суду за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Для вирішення питання самовідводу визначальним є саме об`єктивний критерій, який передбачає з`ясування, чи існують такі обставини, що можуть викликати обґрунтований сумнів у безсторонності судді на думку стороннього спостерігача. При цьому ЄСПЛ наголошує на значенні «видимості правосуддя»: правосуддя повинно не лише здійснюватися, а й мати вигляд такого, що здійснюється неупереджено. У Кодексі суддівської етики щодо впровадження вказаних стандартів, встановлено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, установлених процесуальним законом, або в разі, коли у нього виникають обґрунтовані сумніви щодо власної неупередженості, водночас передбачено неприпустимість зловживання правом на самовідвід (стаття 15).

Рада суддів України у рішеннях, зокрема, від 7 вересня 2017 року № 46 «Про роз`яснення деяких питань щодо конфлікту інтересів», а також у пізніших роз`ясненнях щодо діяльності членів ВККСУ, послідовно виходить із того, що звичайні професійні контакти, спільна робота в одній організації, участь у колегіальних чи робочих органах, спільна участь у професійних, наукових або навчальних заходах не утворюють конфлікту інтересів і не є автоматичною підставою для відводу або самовідводу. Наведені обставини набувають юридичного значення лише за наявності додаткових елементів тісних родинних, дружніх чи інших особистих зв`язків, матеріальної чи іншої залежності, які об`єктивно здатні сформувати обґрунтований сумнів у безсторонності судді.

Правові позиції Верховного Суду у справах про відвід суддів також підтверджують, що для констатації порушення стандарту неупередженості недостатньо абстрактних припущень або суб`єктивних побоювань сторони. У судових рішеннях (ухвали Великої Палати Верховного Суду у справах № 9901/400/21 від 19 червня 2023 року, № 9901/79/18 від 8 листопада 2018 року, № 990/119/23 від 26 вересня 2023 року, № 990/132/24 від 6 березня 2025 року) наголошено, що заява про відвід, яка містить лише припущення заявника та не підкріплена належними, достатніми й допустимими доказами, не може вважатися обґрунтованою й не утворює підстав для відводу судді. Практика Великої Палати Верховного Суду щодо належного обґрунтування заяв про відвід суддів є однаково релевантною і для оцінки обґрунтованості самовідводів. Це зумовлено єдністю матеріально-правової природи інститутів відводу й самовідводу: в обох випадках йдеться про реагування на обставини, що можуть викликати обґрунтований сумнів у неупередженості судді.

В контексті випадку стосовно розгляду суддею Гайдар І.О. цивільної справи за позовом, де інтереси учасника представляє адвокат Ільченко І.В., вирішальним є не сам факт існування 5 років тому певних робочих або формальних відносин між ними, а наявність конкретних, встановлених обставин, які з позиції стороннього спостерігача свідчать про реальний ризик небезсторонності судді.

Водночас обставина, пов`язана зі службовими відносинами між суддею і представником позивачів, зумовленими роботою в одному суді, у тому числі факт щодо попереднього перебування ОСОБА_4 на посаді помічника судді Гайдар І.О. (за відсутності даних про родинні зв`язки, стійкі особисті (дружні) стосунки), не виходить за межі «звичайної службової взаємодії», характерної для спільної роботи в колективі місцевого суду. Згідно з позицією Ради суддів України, Бангалорськими принципами поведінки суддів, Кодексом суддівської етики наведений факт не утворює конфлікту інтересів, не може розцінюватися як «інші обставини» у значенні пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, здатні викликати обґрунтований сумнів у неупередженості судді та покласти на суддю Гайдар І.О. обов`язок заявити самовідвід або повідомити про конфлікт інтересів.

Додані до заяви про відвід матеріали та вказані в ній обставини свідчать лише про наявність в минулому звичайних службових відносин між суддею та представником позивачів і не містять даних про реальний конфлікт інтересів чи про такі обставини, які могли б створити враження особливої прихильності судді до адвоката Ільченко І.В. та, відповідно, ставити під сумнів неупередженість судді.

Проаналізувавши доводи заяви про відвід та обставини його подання, суд зазначає, що викладене в заяві нічим об`єктивно та фактично не підтверджено, будь-яких доказів, які б доводили зазначені в ній обставини стосовно упередженості або неетичної поведінки судді, представником відповідачів не надано.

Більше того, звернення представника відповідачів 14.07.2026, одразу після проведеного у справі судового засідання, із запитом до Юр?ївського районного суду про надання інформації щодо сумісної роботи судді Гайдар І.О. та адвоката Ільченко І.В., свідчить про те, що адвокат Палун І.В. був обізнаний про таке раніше, але про наявність сумнівів в об?єктивності та неупередженості судді заявив тільки після того, як в цей же день було відмовлено в задоволенні його клопотань з процесуальних питань.

Разом з тим, враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в подальшому, з огляду на заявлені обставини, можуть поставити під сумнів будь-яке ухвалене судом рішення у даній справі та пов`язувати таке рішення суду саме з упередженістю конкретного судді, з метою виключити будь-які суб`єктивні чи об`єктивні сумніви у дотриманні судом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні справи, для запобігання ситуацій, які можуть поставити під сумнів можливу неупередженість судді, а також враховуючи сформовану у адвоката Палуна І.В. стійку позицію щодо упередженості та необ`єктивності відносно відповідачів судді Гайдар І.О., суд вважає можливим задовольнити заявлений відвід.

Керуючись ст.ст. 36-41 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника відповідачів адвоката Палуна І.В. про відвід судді у цивільній справі за позовом ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПЛАНТЕРА та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ 2025 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задовольнити.

Цивільну справу № 198/366/26 (провадження № 2/0198/395/26) передати в канцелярію Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області для визначення судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення або підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала складена та підписана 30.07.2026.

Суддя І. О. Гайдар