Рішення № 138621077, 30.07.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1171/26

2/215/2130/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

12.02.2026 позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 13.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний Договір кредитної лінії №529171359 згідно якого остання отримала кредит в сумі 3000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. В подальшому відповідач збільшила суму кредиту до 16700 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконала, має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 17698,56 грн. з яких: 16700 грн. заборгованість по тілу кредиту; 998,56 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії було продовжено Додатковою угодою №32 від 31.12.2023 до 31.12.2024, згідно якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за Договором кредитної лінії №529171359 від 13.02.2022.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №23/0224-01, згідно якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за Договором кредитної лінії №529171359 від 13.02.2022.

15.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, згідно якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за Договором кредитної лінії №529171359 від 13.02.2022.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором кредитної лінії №624592881 від 14.02.2022 в розмірі 17698,56 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяви просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та надав згоду на заочний розгляд справи (а.с.8).

06.05.2026 відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву в якому вказує, що з позовними вимогами ТОВ «ФК «ЕЙС» не згодна оскільки сума фактично отриманих нею кредитних коштів є значно меншою за суму, яку просить стягнути з неї позивач, а тому заявлені вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами (а.с.129-130).

08.05.2026 представником позивача надана відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позивачем доведений факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та перерахування на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 16700 грн. Відповідач, в свою чергу погодилась з запропонованими умовами кредитного договору, шляхом його підписання, таким чином наявні підстави для задоволення позовних вимог (а.с.132-138).

08.05.2026 відповідач ОСОБА_1 надала заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в яких вказує, що вона визнає суму заборгованості в розмірі 16700 грн. та не заперечує проти її стягнення. Разом з тим, вона не погоджується з вимогами позивача щодо стягнення з неї заборгованості за відсотками в розмірі 998,56 грн., судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., оскільки на даний час вона не працює, перебуває за кордоном та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що значно ускладнює її матеріальне становище (а.с.143-145).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний Договір кредитної лінії №529171359 згідно якого остання отримала кредит в сумі 3000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. В подальшому відповідач збільшила суму кредиту до 16700 грн. (а.с.10-44, 104-108).

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт укладення Договору кредитної лінії №529171359 від 13.02.2022 та отримання кредитних коштів під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 не спростовувався, а тому суд не входить в обговорення даних обставин.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії було продовжено Додатковою угодою №32 від 31.12.2023 до 31.12.2024, згідно якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за Договором кредитної лінії №529171359 від 13.02.2022 (а.с.86-98).

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №23/0224-01, згідно якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за Договором кредитної лінії №529171359 від 13.02.2022 (а.с.77-85).

15.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, згідно якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за Договором кредитної лінії №529171359 від 13.02.2022 (а.с.68-76).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконує, має заборгованість яка станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 17698,56 грн. з яких: 16700 грн. заборгованість по тілу кредиту; 998,56 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с.57-59).

При цьому, розмір заборгованості відповідачем ОСОБА_1 під час розгляду справи спростований не був, свого розрахунку нею не надано.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки, відповідач ОСОБА_1 своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконала, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем було понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.1, 52-56).

Оскільки, позовну заяву задоволено, судові витрати в розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., то слід зазначити наступне.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Як видно з Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на виконання робіт з надання послуг правничої допомоги було витрачено 6 год. часу, а вартість наданих послуг становить 7000 грн. (а.с.53).

Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що фактично наданий обсяг юридичної допомоги, є неспіввісним з заявленою сумою судових витрат, а тому підлягають стягненню судові витрати, пов`язанні з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 3000 грн., вважаючи суму в 7000 грн., яку зазначає представник позивача, завищеною.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії №624592881 від 14.02.2022 в розмірі 17698,56 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 3000грн. витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, а всього 23360,96 грн.

Повне рішення складено 30.07.2026.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6/13.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: