Рішення № 138620850, 29.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/3907/26

Провадження № 2/202/4436/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Щербини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

2.03.2026 до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, через підсистему «Електронний суд», надійшли додатки до позовної заяви ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 1.04.2026 року цивільну справу за позовом ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 22.05.2026 року прийнято позовну заяву ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В обгрунтування позову представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначено, що 21.01.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №475211, котрий підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 1.1. кредитного договору.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору. Так, відповідно до п. 1.2., тип кредиту кредит, сума кредиту складає 7 000 грн.

Згідно п. 1.2. договору, строк кредиту 14 днів.

Відповідно до п.1.3.2. договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , котру відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 7 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Згідно з п.3. договору, нарахування процентів за договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у п.1.2. цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у графіку розрахунків.

16.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов котрого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором №475211 від 24.01.2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №475211 від 24.01.2020 року в сумі 22 139,60 грн., з котрих: 7 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 2 126,60 грн. залишок заборгованості по відсотках; 11 970,00 грн. залишок заборгованості по простроченим відсотках; 1 043,00 грн. сума заборгованості за штрафами/пенею.

Вказані суми представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судове засідання також не з`явився. Через систему «Електронний суд» подав відзив н позовну заяву, в котрому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою не доведено належним та допустимим доказом факт виконання ТОВ «Лінеура Україна» договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту №475211, а саме, перерахування коштів кредиту на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 7 000,00 грн. Таким чином, твердження позивача, що даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства, є безпідставним та необґрунтованим.

Зазначає, що позивачем при пред`явлені позову були пропущені встановлені строки для подання позовної заяви, про застосування яких під час розгляду справи судом першої інстанції він, відповідач заявляє.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу №ККЛУ-16112020, а відповідно ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до нього. Отже, позивачу стало відомо про порушення з боку відповідача 16.11.2020 року.

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулась за професійною правничою допомогою до АО «Апологет» 01.07.2025 року, про що укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, який додано до позову. Позову заяву до суду позивачем подано лише 20.05.2026, тобто більше ніж через 6 років, а саме, з пропуском строку позовної давності про поновлення котрої в позові не зазначено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається виключно на позивача.

Таким чином, саме позивач, при зверненні із позовною заявою до суду повинен обґрунтувати та надати відповідні докази, які чітко вкажуть на час з якого останньому стало відомо про порушення його права (Постанова Верховного суду України від 29 жовтня 2014 р. у справі №6-152цс14 та від 03.02.2016 р справа № 6- 75цс15).

Враховуючи вищевикладене, відповідач заявляє про застосування строків позовної давності.

Щодо нарахування заборгованості, зазначає наступне.

Станом на дату подання позову позивачем нарахована заборгованість, що становить 22 139,6 грн., а саме: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14096,60 грн. - заборгованість за процентами; 1043,00 грн. - заборгованість за штрафом.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно нарахована сума відсотків за договором на загальну суму 14 096,60 грн., оскільки строк кредитування становить лише 47 днів, а тому відсотки за користування кредитом повинні становити лише 5 264,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду 5 квітня 2023 року розглянула справу №910/4518/16, передану їй КГС ВС для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

Отже, враховуючи вищевказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду, позивач мав право нарахувати проценти за користування кредитом лише за час, передбачений договором, котрий, на його, відповідача думку, становить 47 днів.

Крім того, зазначає, що позивачем у позовній заяві безпідставно нараховано заборгованість за штрафом у сумі 1043 грн. Так, відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодамвця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, вимоги щодо стягнення штрафу є незаконними.

Крім того, позивач у позові просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу до суду потрібно надати: договір (за наявності додаткову угоду та/або додаток), в якому визначено опис наданої правової допомоги, розмір гонорару, порядок його визначення та оплати; документ, який підтверджує факт оплати клієнтом гонорару; акт про надану правову допомоги (за наявності).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.05.2019р. у справі №823/2638/18, акт не є обов`язковим документом для підтвердження наданої правової допомоги. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесені ним судові витрати.

З цих підстав відповідач вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги належними та допустимими доказами. Тому просив відмовити в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 21.01.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №475211, котрий підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 1.1. кредитного договору.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору. Так, відповідно до п. 1.2., тип кредиту кредит, сума кредиту складає 7 000 грн.

Згідно п. 1.2. договору, строк кредиту 14 днів.

Відповідно до п.1.3.2. договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Згідно п. 1.4. договору, сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 118,62% від суми позики (у процентному виразі) або 8 303,40 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 18,62% від суми позики (у процентному виразі) або 1 303,40 грн. (у грошовому виразі).

Відповідно до п.1.5. договору, сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 126,60% від суми позики (у процентному виразі) або 8 862,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 26,60% від суми позики (у процентному виразі) або 1 862,00 грн. (у грошовому виразі).

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , котру відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 7 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Крім того, на виконання ухвали судді від 22.05.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» було надано відповідь, котрою повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Повідомлено, що по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) 24.01.2020 року було зарахування коштів на суму 7 000,00 грн. З цих підстав суд не приймає доводи відповідача щодо недоведення факту перерахування коштів у розмірі 7 000,00 грн на його рахунок.

Згідно з п.3. договору, нарахування процентів за договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у п.1.2. цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у графіку розрахунків.

16.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов котрого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором №475211 від 24.01.2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №475211 від 24.01.2020 року в сумі 22 139,60 грн., з котрих: 7 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 2 126,60 грн. залишок заборгованості по відсотках; 11 970,00 грн. залишок заборгованості по простроченим відсотках; 1 043,00 грн. сума заборгованості за штрафами/пенею.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що відповідачу були надані кредитні кошти на підставі укладеного договору, проте останній належним чином умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого за кредитним договором №475211 від 24.01.2020 виникла заборгованість у розмірі 22 139,60 грн., з котрих: 7 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 2 126,60 грн. залишок заборгованості по відсотках; 11 970,00 грн. залишок заборгованості по простроченим відсотках; 1 043,00 грн. сума заборгованості за штрафами/пенею.

Водночас суд не може погодитись з розрахунком суми заборгованості в частині нарахованих відсотків з наступних підстав.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору. Так, відповідно до п. 1.2., тип кредиту кредит, сума кредиту складає 7 000 грн.

Згідно п. 1.2. договору, строк кредиту 14 днів.

Відповідно до п.1.3.2. договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних).

Згідно п. 1.4. договору, сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 118,62% від суми позики (у процентному виразі) або 8 303,40 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 18,62% від суми позики (у процентному виразі) або 1 303,40 грн. (у грошовому виразі).

Відповідно до п.1.5. договору, сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 126,60% від суми позики (у процентному виразі) або 8 862,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 26,60% від суми позики (у процентному виразі) або 1 862,00 грн. (у грошовому виразі).

Пунктом 3.4.1. кредитного договору визначено, що у разі прострочення виконання зобов`язань за договором більше ніж на 3 календарних дні, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2. цього договору.

Відповідно до п.3.4.2. договору, з 4 (четвертого дня) прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Таким чином, умовами кредитного договору визначений максимальний строк, в межах котрого можуть нараховуватись відсотки за користування кредитом, а саме, не більше ніж до 90-го дня прострочення, тобто до 24.06.2020 року.

З розрахунку заборгованості за договором №475211 від 24.01.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 17.11.2020 року вбачається, що проценти за користування кредитом у сумі 14 096,60 грн. були нараховані за період з 24.01.2020 року по 06.06.2020 року, котрий перевищує визначений договором максимальний строк, тобто після 24.06.2020 року, на 41 день. Встановлено, що за період з 24.01.2020 року по 26.04.2020 року відповідачу, з урахуванням здійснених платежів на погашення заборгованості, було нараховано 8 643,60 грн. процентів за користування кредитом. Саме вказана сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірного нарахування процентів за користування кредитом є слушними в частині стягнення суми процентів за користування кредитом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №475211 від 24.01.2020.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд керується наступним.

Відповідно до п.4.3. договору, у випадку порушення строків суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом 3 (трьох) днів, після закінчення визначеного п.1.2. цього договору строку користування позикою, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання клієнтом зобов`язань за договором не нараховується.

Згідно п.4.4. договору, у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити товариству неустойку у вигляді штрафу в розмірі 1,1% від суми позики, що становить 77,00 грн. за кожен день існування порушення.

Відповідно до п.4.5. кредитного договору, штрафні санкції за договором нараховуються у момент сплати. Сума нарахованих штрафних санкцій за договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданого кредиту та загальних витрат за цим договором та становить 4 434,00 грн.

З розрахунку заборгованості за договором №475211 від 24.01.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 17.11.2020 року вбачається, що пеня в розмірі 1043,00 грн. була нарахована за період з 24.01.2020 року по 06.06.2020 року, котрий перевищує визначений договором максимальний строк, тобто після 24.06.2020 року, на 41 день. Встановлено, що за період з 24.01.2020 року по 26.04.2020 року відповідачу, з урахуванням здійснених платежів на погашення заборгованості, було нараховано 693 грн. штрафних санкцій. Саме така сума штрафних санкцій підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача щодо безпідставного стягнення штрафу з посиланням на Закон України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки штрафні санкції були нараховані первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» за період з 24.01.2020 року по 26.04.2020 року, тобто до початку широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності до кредитного договору №475211 від 24.01.2020 року з таких підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальновідомим є той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01.07.2023 року.

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (чинний на момент звернення з позовною заявою) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено на законодавчому рівні, а з 24.02.2022 року перебіг строків позовної давності зупинено.

За таких обставин, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Виходячи з наведеного, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, є необґрунтованими; заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання перед первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», а також перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» належним чином не виконав, про що свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором №475211 від 24.01.2020 року, доказів на спростування суми заборгованості, а саме, контррозрахунку, відповідач суду не надав, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №475211 від 24.01.2020 року, що становить 16 336,60 грн., з котрих: 7 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 8 643,60 грн. сума процентів за користування кредитом; 693 грн. штрафні санкції.

Що стосується відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 1.07.2025 року; акт №899 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026 року на суму наданих послуг в розмірі 8 000,00 грн.; детальний опис наданих послуг до акту №899 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 1.07.2025 року.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, враховуючи надані відповідачем заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а також те, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 7 186,40 грн. (89,83%).

Крім того, при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1965,12 грн. (73,81%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 81, 89, 259, 263-265,268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , інд. АДРЕСА_1 )) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, інд. 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, 4-й поверх) заборгованість за кредитним договором №475211 від 24.01.2020 року станом на 26.04.2020 року в розмірі 16 336,60 грн., з котрих: 7 000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 8 643,60 грн. сума процентів за користування кредитом; 693 грн. штрафні санкції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1965,12 (тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять грн. дванадцять коп.) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 186,40(сім тисяч сто вісімдесят шість грн. сорок коп.) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення додаткового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя Бєльченко Л.А.