Рішення № 138620782, 30.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/6232/26

Провадження № 2/202/5249/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Михальченко А.О.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.08.2020 між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 2032949463_CARD на умовах строковості, зворотності та платності, за яким банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та строки, визначені договором. На виконання умов договору позичальнику надано кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту.

Позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконувала прийняті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість.

15.03.2024 між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 15/03/24, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором № 2032949463_CARD від 30.08.2020 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав, у тому числі право вимоги простроченої заборгованості.

Згідно з наданим розрахунком, станом на день відступлення права вимоги заборгованість відповідача за кредитним договором становить 123 919,93 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 72 000,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 51 919,93 грн; заборгованість за штрафними санкціями, комісіями та пенею 0,00 грн.

Посилаючись на наведені обставини та положення статей 526, 527, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 123 919,93 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

30.06.2026 справа надійшла за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.07.2026 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову частково заперечувала. Факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у розмірі 72 000,00 грн та наявності обов`язку щодо повернення основної суми кредиту відповідач не заперечувала, водночас просила відмовити у стягненні процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, а також зменшити розмір стягнення шляхом списання всіх процентів до суми тіла кредиту в розмірі 72 000,00 грн.

На обґрунтування своєї позиції відповідач послалася на положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначивши, що є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , призваного за мобілізацією, який проходить військову службу та є учасником бойових дій, брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, а ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання дістав тяжкі поранення. Перебування у шлюбі відповідач підтверджувала свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 375 від 27 листопада 2024 року, а статус військовослужбовця та факти участі в бойових діях військовим квитком, довідками та посвідченням учасника бойових дій. За твердженням відповідача, з огляду на настання особливого періоду та статус члена сім`ї військовослужбовця, підстави для нарахування і стягнення процентів та штрафних санкцій за кредитним договором відсутні.

Крім того, відповідач просила визначити додатковий строк для добровільного виконання рішення суду тривалістю 3 (три) місяці з моменту набрання ним законної сили, посилаючись на частину 1 статті 326 ЦПК України, статтю 26 Закону України «Про виконавче провадження», необхідність значних витрат на лікування та намір виконати рішення добровільно, без примусового стягнення.

23.07.2026 позивачем подано додаткові письмові пояснення, в яких він заперечив проти доводів відзиву, зазначивши, що положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки кредитний договір укладено 30.08.2020, проценти, заявлені до стягнення, нараховані до 15.03.2024, тобто до набрання чинності зазначеним Законом, а шлюб між відповідачем та військовослужбовцем зареєстровано лише 27.11.2024. Позивач наголосив, що проценти за користування кредитом є платою за користування коштами, а не видом цивільно-правової відповідальності, а тому до них не застосовуються винятки з принципу незворотності дії закону в часі, і що зазначена норма передбачає ненарахування, а не списання правомірно нарахованих раніше процентів. Щодо клопотання про встановлення додаткового строку для виконання рішення позивач зазначив, що наведені відповідачем обставини не стосуються предмета доказування у справі, а питання відстрочення чи розстрочення виконання рішення вирішується окремо в порядку статті 435 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, свою правову позицію виклала у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

З урахуванням наведеного, зважаючи на наявність у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та письмової позиції відповідача, суд відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ВСТАНОВИВ:

30.08.2020 між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 2032949463_CARD, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та строки, визначені договором.

15.03.2024 між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 15/03/24, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за Кредитним договором № 2032949463_CARD від 30.08.2020 становить 123 919,93 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 72 000,00 грн; заборгованість за процентами 51 919,93 грн. Факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та розмір заборгованості за тілом кредиту відповідачем не заперечуються.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, у тому числі право вимоги процентів за користування кредитом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Основним доводом відповідача є посилання на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на підставу для звільнення від сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій у зв`язку з наявністю у неї статусу дружини військовослужбовця.

Суд встановив, що Законом України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, згідно з якою визначеним цією нормою військовослужбовцям, а також їх дружинам (чоловікам) за наявності передбачених законом умов не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом (крім окремих видів кредитних договорів). Зазначені законодавчі зміни набрали чинності 18.05.2024.

Разом із тим спірні правовідносини виникли значно раніше: кредитний договір укладено 30.08.2020, а проценти, заявлені до стягнення, згідно з розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку нараховані за період до 15.03.2024, тобто до набрання чинності Законом № 3633-ІХ. Крім того, шлюб між відповідачем та військовослужбовцем зареєстровано 27.11.2024, у зв`язку з чим станом на час нарахування процентів, заявлених до стягнення, відповідач не мала статусу дружини військовослужбовця, на який посилається як на підставу для звільнення від їх сплати.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічний принцип закріплено в частині другій статті 5 ЦК України, згідно з якою акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. За змістом наведених норм дія нормативно-правового акта поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, а до правовідносин, що виникли раніше, застосовується закон, чинний на час їх виникнення.

Суд враховує, що проценти за користування кредитом за своєю правовою природою не є видом цивільно-правової відповідальності боржника за порушення зобов`язання, а є платою за користування грошовими коштами кредитодавця (стаття 1048 ЦК України). З огляду на це до правовідносин щодо нарахування процентів, які виникли до набрання чинності Законом № 3633-ІХ, не можуть бути застосовані винятки з принципу незворотності дії закону в часі. Наведена норма в частині процентів має імперативне формулювання «не нараховуються», тобто визначає правовий режим подальшого нарахування процентів за наявності встановлених законом умов, і не передбачає обов`язку кредитора здійснити перерахунок чи списання процентів, правомірно нарахованих раніше на законних підставах.

За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про звільнення її від сплати процентів за користування кредитом та про списання процентів на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки кредитний договір укладено та проценти нараховано до набрання чинності Законом № 3633-ІХ, відповідач на час нарахування процентів не мала статусу дружини військовослужбовця, а зазначений Закон не має зворотної дії в часі та не передбачає списання правомірно нарахованих раніше процентів. Наведене не спростовує ані факту участі чоловіка відповідача в заходах із забезпечення оборони України, ані обставин отримання ним поранень, які самі по собі не є підставою для застосування зазначеної норми до спірних правовідносин у запропонований відповідачем спосіб.

Щодо прохання відповідача про визначення додаткового строку для добровільного виконання рішення суду тривалістю 3 (три) місяці суд зазначає таке. Обставини, на які посилається відповідач (складне матеріальне становище, необхідність витрат на лікування, проходження військової служби членом сім`ї), не стосуються предмета доказування у цій справі та не спростовують наявності заборгованості, обґрунтованості заявлених вимог чи правильності застосування норм матеріального права. Питання ж строку та порядку виконання судового рішення є самостійним процесуальним питанням: відповідно до статті 435 ЦПК України суд за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють його виконання, з наведенням відповідних доказів. Таким чином, наведені відповідачем доводи можуть бути предметом окремої процесуальної оцінки після ухвалення рішення у справі за умови звернення з відповідною заявою в порядку статті 435 ЦПК України, і не є підставою для відмови в позові чи зменшення розміру стягнення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказів повернення кредиту чи сплати заборгованості, а так само доказів, які б спростовували розмір заявленої до стягнення заборгованості, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, встановивши факт укладення кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, невиконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів, перехід до позивача права вимоги за договором факторингу, а також безпідставність доводів відзиву, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 2032949463_CARD від 30.08.2020 у розмірі 123 919,93 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн суд зазначає таке.

За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи; для їх розподілу учасник справи подає договір про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), докази понесення відповідних витрат та їх розрахунок. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони (частина четверта статті 137 ЦПК України).

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору № 42649746 від 01.07.2025 про надання правової допомоги; копію додаткової угоди № 2032949463_CARD від 28.11.2025 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості; акт надання послуг №2032949463 CARD на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.11.2025.

З детального опису робіт (наданих послуг) та акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги вбачається, що адвокатом Білецьким Б.М. було витрачено 4 години на правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, подання позовної заяви та її копії разом з додатками до суду, вартість виконаних робіт оцінено 7000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов не заперечувала щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи характер спірних правовідносин, категорію та незначну складність справи, наявність усталеної судової практики у справах про стягнення кредитної заборгованості, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також критерії співмірності, встановлені статтею 137 ЦПК України, суд вважає за необхідне визначити до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, який відповідає критерію об`єктивності та є співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Керуючись статтями 5, 512, 514, 525, 526, 530, 610612, 625, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Кредитним договором № 2032949463_CARD від 30.08.2020 у розмірі 123 919 (сто двадцять три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 93 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 30.07.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО