Рішення № 138620713, 30.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8030/26

2/212/5706/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря - Кучеренко Ю.С.

представника позивача - Мартим`янової Л.М.

представника відповідача - Тальчук П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача борг за кредитом у розмірі 82082,76 грн., також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. Одночасно із позовною заявою, представником позивача подано клопотання про витребування доказів у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

Позовні вимоги мотивував тим що 06.10.2024 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №501785271 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 27000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконав своє зобов`язання за кредитним договором, надавши грошові кошти, відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виник борг по поверненню кредиту в розмірі 27000 грн.

07.01.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклали договір факторингу №МВ-ТП/16, за умовами якого, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за договором кредитної лінії №501785271. У подальшому 30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» також відступив право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 82 082,76 грн., яка складається з 26 564,00 грн. заборгованості за тілом, 55 518,76 грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 24.07.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано докази.

15.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору. На його думку, наданий паспорт споживчого кредиту не підтверджує факту укладення договору, оскільки є лише документом, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», а його умови можуть відрізнятися від умов фактично укладеного договору.

Крім того, представник відповідача вказував, що позивач не надав належних доказів використання відповідачем одноразового ідентифікатора при укладенні договору, не підтвердив факт направлення такого ідентифікатора, проходження відповідачем процедури ідентифікації та верифікації, реєстрації в особистому кабінеті, ознайомлення із проєктом договору та Правилами кредитування, а також не надав інших технічних доказів, які б підтверджували укладення електронного договору відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію.

Також представник відповідача зазначив, що надані позивачем довідки про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та Правила надання грошових коштів не можуть вважатися належними та достатніми доказами, оскільки складені самим кредитодавцем, не містять підтвердження їх чинності на момент виникнення спірних правовідносин та не доводять ознайомлення і погодження відповідача з їх змістом.

Окремо представник відповідача заперечував проти розміру заявленої до стягнення заборгованості, посилаючись на те, що проценти нараховані позивачем не лише протягом строку кредитування, а й після його закінчення, незважаючи на відсутність належних доказів пролонгації кредитного договору. На його думку, після спливу визначеного договором строку кредитування кредитодавець втратив право нараховувати договірні проценти, а тому їх розмір повинен обмежуватися сумою, нарахованою за 30-денний строк користування кредитом, з урахуванням здійснених відповідачем платежів.

Крім того, представник відповідача зазначив, що заявлений до стягнення розмір процентів є неспівмірним та суперечить принципам справедливості, добросовісності й розумності, а також порушує права споживача, оскільки фактично призводить до стягнення непропорційно великої суми порівняно з розміром отриманого кредиту.

Також представник відповідача заперечував щодо належності доказів переходу права вимоги до позивача, посилаючись на відсутність належних доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, недоведеність факту оплати за договорами факторингу, неналежність поданих реєстрів прав вимоги та відсутність достатніх доказів набуття позивачем статусу нового кредитора за спірним зобов`язанням.

Крім того, представник відповідача просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних представником позивача робіт та критеріями розумності.

15.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній просив позов задовольнити в повному обсязі, а доводи відповідача залишити без задоволення.

Представник позивача зазначив, що кредитний договір був укладений сторонами відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а його підписання відбулося із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На думку позивача, надані до суду документи у своїй сукупності підтверджують факт реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, проходження ним ідентифікації, акцепту умов договору та отримання кредитних коштів.

Крім того, представник позивача вказував, що паспорт споживчого кредиту, кредитний договір, довідка про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, а також інші подані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин, а твердження відповідача щодо їх недопустимості ґрунтуються виключно на припущеннях.

Також представник позивача заперечував доводи відповідача щодо відсутності належних доказів переходу права вимоги, зазначивши, що матеріали справи містять договори факторингу, реєстри прав вимоги, платіжні документи та інші докази, які підтверджують безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. При цьому наголошував, що чинне законодавство не ставить виникнення у нового кредитора права вимоги в залежність від отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.

Щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості представник позивача зазначив, що її розрахунок здійснений відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, а нараховані проценти відповідають погодженим сторонами умовам кредитування. На думку позивача, доводи відповідача про незаконність нарахування процентів після спливу строку кредитування є помилковими, оскільки договором передбачено механізм подальшого користування кредитом та нарахування процентів, а розрахунок заборгованості є правильним і підтверджений письмовими доказами.

Крім того, представник позивача вказував, що наведені у відзиві посилання на судову практику не спростовують обставин конкретної справи та не свідчать про відсутність підстав для задоволення позову. Також просив відхилити заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що вони є документально підтвердженими, фактично понесеними та співмірними зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг.

19.06.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача зазначив, що відповідь на відзив не містить нових належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення між сторонами кредитного договору відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а доводи позивача фактично зводяться до повторення обставин, викладених у позовній заяві.

Крім того, представник відповідача вказував, що позивач так і не надав належних технічних доказів використання відповідачем одноразового ідентифікатора під час підписання кредитного договору, а також доказів проходження ним ідентифікації, реєстрації в особистому кабінеті, отримання SMS-коду та підтвердження акцепту умов договору.

Також представник відповідача зазначив, що надані позивачем документи, зокрема довідки про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, сформовані самим кредитодавцем, не підтверджують належним чином укладення договору та не можуть вважатися достатніми доказами виникнення кредитних правовідносин.

Окремо представник відповідача заперечував проти доводів позивача щодо правомірності нарахування процентів після спливу строку кредитування, зазначивши, що матеріали справи не містять жодних доказів продовження строку дії кредитного договору або його пролонгації у спосіб, передбачений умовами договору, а тому кредитодавець після закінчення строку кредитування втратив право нараховувати договірні проценти.

Крім того, представник відповідача повторно звернув увагу суду на те, що заявлений до стягнення розмір процентів є явно неспівмірним сумі отриманого кредиту, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також порушує баланс прав сторін.

Також представник відповідача заперечував проти доводів позивача щодо переходу права вимоги, зазначивши, що матеріали справи не містять належних доказів здійснення фінансування за договорами факторингу, а відсутність доказів оплати відступленої грошової вимоги свідчить про недоведеність набуття позивачем статусу нового кредитора. На підтвердження своєї позиції представник відповідача посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо правової природи договору факторингу та необхідності підтвердження переходу права вимоги доказами виконання умов такого договору.

Крім того, представник відповідача зазначив, що наведена позивачем судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки фактичні обставини справ, на які він посилається, істотно відрізняються від обставин даної справи, а тому не можуть бути підставою для задоволення позову.

22.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив врахувати їх при вирішенні справи та позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача зазначив, що разом із позовною заявою вже були надані належні докази фінансування за договорами факторингу від 07.01.2025 та 30.09.2025, які підтверджують реальність переходу права вимоги до позивача.

Крім того, представник позивача вказував, що порядок нарахування процентів повністю відповідає умовам кредитного договору. На його думку, після сплати відповідачем 05.11.2024 року 3564 грн. процентів та 436 грн. у рахунок погашення тіла кредиту відбулася пролонгація дисконтного періоду, у зв`язку з чим подальше нарахування процентів здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Також представник позивача зазначив, що розрахунок заборгованості є детальним, містить усі необхідні обчислення, складений та підписаний попередніми кредиторами із застосуванням електронних підписів, а тому є належним письмовим доказом, який підтверджує розмір заявлених позовних вимог.

Окремо представник позивача звернув увагу, що відображене у розрахунках «балансове списання» є виключно бухгалтерською операцією, пов`язаною з відступленням права вимоги, та не свідчить про фактичне погашення відповідачем заборгованості.

Крім того, представник позивача посилався на положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», рішення Конституційного Суду України та практику Верховного Суду, вважаючи, що проценти за користування кредитом нараховані правомірно, а надані документи є достатніми для підтвердження як розміру заборгованості, так і підстав заявленого позову.

В судове засідання представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволені позову відмовити.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 24.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 30.07.2026 о 15:30 годині.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 06.10.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , укладено договір кредитної лінії № 501785271 (а.с. 18-21, 22-23, 24-42, 44-52). Згідно платіжного доручення ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» переказало 27000 грн. на картковий рахунок ( НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 (а.с. 43, 75). Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 501785271, станом на 07.01.2025 становить 56315,68 грн. (а.с. 54-55). 05.11.2024 ОСОБА_1 було сплачено 436 грн. тіла кредиту та 3564 грн. процентів.

07.01.2025 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклали договір факторингу №МВ-ТП/16, за умовами якого, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за договором кредитної лінії №501785271 (а.с. 6-9). Згідно реєстру прав вимоги від 07.01.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за договором кредитної лінії №501785271 на суму 56581,32 грн. (а.с.56-57).

Згідно договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 ТОВ «Таліон Плюс» відступив право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги за вказаним кредитним договором (а.с. 61-66). Згідно реєстру прав вимог № від 30.09.2025 сума боргу складає 95364,75 грн. (а.с. 66-67).

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 501785271, станом на 07.01.2025 становить 56581,32 грн., з яких тіло кредиту 26564 грн., проценти 16735,32 грн., неустойка 13282 грн. Станом на 30.09.2025 проценти збільшилися до 55518,76 грн., і загальна сума боргу за договором кредитної лінії № 501785271 складає 95364,76 грн. (а.с.58-59)

Згідно виписки з особового рахунку за Договором кредитної лінії № 501785271 від 06.10.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» станом на 18.03.2026 складає 95364,76 грн., прострочене тіло кредиту 26564 грн., прострочені відсотки 55518,76 грн., штрафні санкції 13282 грн. (а.с.69)

Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 82 082,76 грн., яка складається з 26 564,00 грн. заборгованості за тілом, 55 518,76 грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Згідно витребуваних доказів, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 , а також надана виписка про рух коштів по кредиту, яка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача (поповнення рахунку готівкою у терміналі самообслуговування, зняття готівки у банкоматі, придбання товарів у магазинах тощо) за період з за період 06.10.2024-11.10.2024 (а.с.97-98).

Оцінка суду.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 06.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладений кредитний договір №501785271 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 27000 грн., строком на 30 днів (дисконтний період) до 05.11.2024 зі сплатою відсотків за користування кредитом впродовж дисконтного періоду в розмірі 1 % за кожен день користування, а останній зобов`язався повернути кошти кредиту та сплатити проценти за користуванням ним.

Докази того, що відповідач відповідно до пункту 3.1. договору від 06.10.2024 №501785271 звертався за продовженням строку дисконтного періоду надання кредитної лінії відсутні.

Отже, строк кредитування за договором від 06.10.2024 №501785271 становив 30 днів, цей строк був дисконтним і більше не продовжувався.

З урахуванням наведеного, суд встановив, що сума кредиту становила 17050 грн., строк кредитування - 30 днів, щоденна відсоткова ставка - 1%. Таким чином, розмір відсотків за користування кредитними коштами, які повинен сплатити відповідач, становить 8100 грн. (27000 грн. х 30 днів х 1% = 8100 грн.). Також, відповідачем сплачено проценти: у розмірі 3 564 грн. (8100-3564) = 4 536 грн. і 436 грн. тіла кредиту (27 000 ? 436 = 26 564 грн). Отже, до стягнення підлягає сума 31100 грн., яка складаєтьсяз заборгованості за тілом кредиту 26 564 грн; заборгованості за процентами 4 536 грн.

Сплата відповідачем відсотків в іншому розмірі, більшому за наведений, умовами договору від 06.10.2024 №501785271 не передбачена.

Зазначені висновки суду підтверджуються довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 06.10.2024, якою підтверджені умови акцепту пропозиції укласти з відповідачем кредитний договір.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за укладеним договором виконало, на відміну від позичальника, який своєчасно до встановленого графіку не повертав платежі в строк та розмірі, визначених умовами кредитного договору, тобто не виконував свої зобов`язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

Будь-яких доказів про повне або часткове спростування позовних вимог відповідачем не надано.

Судом встановлено, що право вимоги до боржника за договором від 06.10.2024 №501785271 неодноразово відступалось, про що укладались відповідні договори.

Суд вважає, що позивач ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договір факторингу від 30.09.2025 №30/0925-01 набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком, зробленим позивачем, ним за ОСОБА_1 за кредитним договором №501785271 від 06.10.2024 обліковується заборгованість в загальному розмірі 95364,76 грн., яка складається з тіла кредиту - 26564 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 55518,76 грн., пеня та штрафи 13282 грн.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Тобто, діє загальновизнаний принцип приватного права, за яким ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Таким чином, у первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не виникло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу №30/0925-01 від 30.09.2025, що перевищують максимальну суму боргу згідно із розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Усі інші фактори, які набували право вимоги до ОСОБА_1 за договорами факторингу, також не могли набути право вимоги за кредитним договором №501785271 від 06.10.2024, що перевищує суму боргу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення боргу по тілу кредиту в 26 564 грн; заборгованості за процентами 4 536 грн., що загалом становить 31100 грн.

Судом перевірено та надано оцінку усім доводам сторін, викладеним у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, запереченнях та додаткових поясненнях. Разом з тим, інші аргументи сторін, які не наведені у цьому рішенні окремо, не впливають на встановлені судом фактичні обставини справи та зроблені правові висновки, оскільки спростовуються дослідженими доказами, наведеними мотивами рішення або не мають правового значення для правильного вирішення спору.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення електронного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та їх зарахування на банківський рахунок, емітований на його ім`я, що підтверджується також інформацією, витребуваною судом в АТ «Універсал Банк».

Не приймаються судом і доводи відповідача щодо відсутності переходу права вимоги до позивача, оскільки укладені договори факторингу, реєстри прав вимоги та інші письмові докази підтверджують безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. При цьому відсутність доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги сама по собі не свідчить про недійсність такого відступлення та не припиняє обов`язку боржника виконати зобов`язання належному кредитору.

Водночас суд погоджується з доводами відповідача лише в частині безпідставності нарахування процентів після закінчення погодженого сторонами строку кредитування, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів продовження строку кредитування (пролонгації) у порядку, визначеному умовами договору, що виключає можливість стягнення процентів, нарахованих після спливу строку користування кредитом.

При цьому суд враховує практику Європейський суд з прав людини, відповідно до якої обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен довід сторін. Межі такого обов`язку залежать від характеру рішення, різноманітності аргументів сторін та особливостей справи. Достатньо, щоб суд навів мотиви, на яких ґрунтуються його висновки, щодо вирішальних для справи питань (рішення у справах «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (37,89%) в сумі 1008,75 грн.

Позивач просив стягнути також витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн., які були надані на підставі договору від 20.01.2026, №20/01/26-01, додаткової угоди від 21.01.2026 №25771381161 та акту прийому передачі наданих послуг на суму 7000 грн.

Суд з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, ціни позову, складності справи, в тому числі обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторін, в тому числі відсутність впливу вирішення справи на репутацію сторін та відсутність публічного інтересу до справи, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн. На думку суду, зазначений розмір витрат з урахуванням наведеного відповідатиме критеріям розумності судових витрат та необхідності, буде пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №501785271 від 06.10.2024 у розмірі 31100 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору, що складають 1008,75 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., а всього 4008,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 30.07.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження за адресою: 01024, м. Київ, вул.Рогнідинська, 4 літера «А», оф. 10, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ