Ухвала суду № 138620414, 29.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

29 липня 2026 року Справа № 580/8143/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, особи, які можуть отримати статус відповідачів у справі Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, ПП «Дніпробуд-Центр», третя особа Черкаська міська рада,

встановив:

28.07.2026 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить забезпечити позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради та Приватного підприємства «Дніпробуд-Центр», третя особа Черкаська міська рада про скасування містобудівних умов та обмежень. Заборонити Приватному підприємству "Дніпробуд-Центр" (код ЄДРПОУ 34661507) та будь-яким іншим третім особам (підрядникам, субпідрядникам) вчиняти будь-які дії щодо здійснення будівельних, підготовчих, земляних робіт, а також робіт із знесення зелених насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:007:0020 за адресою: м. Черкаси, вул. Лісова Просіка вул. Можайського, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що 29 червня 2026 року була присутньою на зібранні мешканців її мікрорайону з метою зупинити проведення будь яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:007:0020 біля перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. Можайського у місті Черкаси. Там же, заявник дізналася, що Черкаська міська рада, як орган місцевого самоврядування не може (не хоче) захищати інтереси жителів її мікрорайону щодо припинення забудови вищезазначеної земельної ділянки і вона може спробувати здійснити цей захист самостійно, адже порушуються права та інтереси як її, так і сусідів. Зазначає, що впродовж десяти днів після подання цієї заяви заявник спрямує до суду адміністративний позов з наступною вимогою: скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради № 420 від 04 листопада 2019 року «Про затвердження ПП «Дніпробуд-Центр» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки біля перехрестя вул. Лісова просіка та вул. Можайського. Також, заявник вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:04:007:0020, відповідно до чинної містобудівної документації м. Черкаси (Генерального плану та Плану зонування території), належить до зони зелених насаджень загального користування (території парків та скверів). Будь-яке капітальне будівництво на таких територіях прямо заборонено ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 38 Земельного кодексу України. Крім того, зазначена ділянка з кадастровим номером 7110136700:04:007:0020 (площею 1,2176 га в районі перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. С. Бандери) перебуває в довгостроковій оренді у ПП «Дніпробуд-Центр» з цільовим призначенням 02.10 «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку...». Проте через актуалізацію Генерального плану м. Черкаси ця територія була віднесена до зони зелених насаджень загального користування. Головний юридичний принцип вирішення цієї колізії полягає в тому, що містобудівна документація має пріоритет (превалює) над відомостями Державного земельного кадастру (ДЗК). Отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проведення будівельних та підготовчих робіт призведе до незворотних негативних наслідків, а саме порушення екологічних прав позивача та мешканців громади, очевидну небезпеку та незворотність матеріальних змін. Також, невжиття заходів забезпечення позову створить реальну загрозу знищення паркової зони, унеможливить захист екологічних прав позивача та нівелює саму суть судового захисту в адміністративному судочинстві.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення заявника та заінтересованих осіб, а тому суд вирішив розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи, суд зазначає наступне.

Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І КАС України (статті 150-158).

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з предметом позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду з позовом про скасування наказу "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки".

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.

Із поданої заяви про забезпечення позову судом встановлено, що обставини правомірності/протиправності рішення може бути встановлено лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем та і відповідачем у даній справі, тому суд не може здійснювати оцінку доказів на перед. Факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Вказане також підтверджується позицією Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, згідно з якою, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, а саме, щодо очевидності ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Сама лише незгода заявника із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Разом з тим, заявник зазначає, що має намір подати позов про скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради № 420 від 04 листопада 2019 року «Про затвердження ПП «Дніпробуд-Центр» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки біля перехрестя вул. Лісова просіка та вул. Можайського.

При цьому, у заяві про забезпечення позову просить заборонити Приватному підприємству "Дніпробуд-Центр" (код ЄДРПОУ 34661507) та будь-яким іншим третім особам (підрядникам, субпідрядникам) вчиняти будь-які дії щодо здійснення будівельних, підготовчих, земляних робіт, а також робіт із знесення зелених насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:007:0020 за адресою: м. Черкаси, вул. Лісова Просіка вул. Можайського, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4, 5 ст.26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

У розумінні ч.ч.1, 2 ст.29 Закону №3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, та є першим етапом легалізації початку проектування та будівництва об`єктів.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 року у справі №260/9623/23.

Отже, самі містобудівні умови та обмеження не надають замовнику та генеральному підряднику чи підряднику право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на відповідному об`єкті будівництва, оскільки таке право надає дозвіл на виконання будівельних робіт, який у межах даної справи не оскаржується.

Відтак, за встановлених у цій справі обставин та стадії спірних правовідносин, заборона Приватному підприємству "Дніпробуд-Центр" (код ЄДРПОУ 34661507) та будь-яким іншим третім особам (підрядникам, субпідрядникам) вчиняти будь-які дії щодо здійснення будівельних, підготовчих, земляних робіт, а також робіт із знесення зелених насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:007:0020 за адресою: м. Черкаси, вул. Лісова Просіка вул. Можайського не є ефективним, необхідним і доцільним способом забезпечення позову та не відповідає меті, яку покликаний досягнути цей інститут, адже майбутній позов буде заявлено про скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради № 420 від 04 листопада 2019 року «Про затвердження ПП «Дніпробуд-Центр» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки біля перехрестя вул. Лісова просіка та вул. Можайського.

Позов до суб`єкта владних повноважень про скасування наказу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради № 420 від 04 листопада 2019 року «Про затвердження ПП «Дніпробуд-Центр» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки біля перехрестя вул. Лісова просіка та вул. Можайського не може забезпечуватись забороною вчиняти дії не суб`єкту владних повноважень.

Також заявником до заяви не надано доказів, що на час розгляду заяви, ПП "Дніпробуд-Центр" вчиняються дії щодо здійснення будівельних, підготовчих, земляних робіт, а також робіт із знесення зелених насаджень на земельній ділянці з кадастровим номером 7110136700:04:007:0020 за адресою: м. Черкаси, вул. Лісова Просіка - вул. Можайського.

Судом не встановлено будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Тому у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ