Ухвала суду № 138619935, 30.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання відмови у відкритті провадження в адміністративній справі

30 липня 2026 р. справа № 520/22477/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Заступника Височанського селищного голови - Тройно Олега Володимировича (далі за текстом - відповідач) про: 1) визнання дій ОСОБА_2 щодо заправки електричного авто, який належить йому на праві сумісної власності, за рахунок коштів з бюджету громади, неправомірними; 2) зобов`язання О. Тройно в подальшому утриматись від використання бюджетних коштів та майна громади у власних цілях; 3) зобов`язання ОСОБА_2 не використовувати у будь якому випадку і за будь якої потреби розетки електропостачання, які встановлені на будівлях що належать до комунальної власності громади, без технічної документації; 4) винести окрему ухвалу і направити її до 7 управління ДСР НП України щодо розгляду питання про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення заборон визначених ст. 22 ЗУ Про запобігання корупції,

установив :

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Предметом даного позову є відповідність закону відображених у позові ймовірних діянь заступника Височанського селищного голови Тройно О.В. з приводу використання електричної енергії, що оплачується за рахунок коштів бюджету Височанської територіальної громади з метою задоволення владних особистих потреб, зокрема, для заряджання належного на праві спільної власності електричного автомобіля.

Як зазначено у позові заяві, відповідач під час перебування на робочому місці здійснює заряджання власного електромобіля шляхом підключення його до електромережі адміністративної будівлі, витрати на електричну енергію якої покриваються з бюджету територіальної громади.

За твердженнями позивача, відповідач не отримував дозволу на таке використання комунального майна, не компенсує громаді вартість використаної електричної енергії, а також використовує електричну розетку без відповідної технічної документації, що, на переконання позивача, може створювати ризик виникнення пожежі та завдання шкоди комунальному майну. Позивач вважає, що зазначені дії вчиняються відповідачем у власних приватних інтересах всупереч службовому призначенню його повноважень та з порушенням вимог статті 22 Закону України «Про запобігання корупції».

У доказ наведених обставин до позову долучено фотозображення, на якому, за твердженням позивача, зафіксовано процес заряджання автомобіля відповідача від розетки адміністративної будівлі, а також відповідь Височанської селищної ради від 15.07.2026 №02-23/2079 на інформаційний запит позивача.

Зі змісту зазначеної відповіді органу місцевого самоврядування вбачається, що рішення про надання відповідачу дозволу на заряджання приватного електромобіля від електромережі адміністративної будівлі селищної ради не приймалося, інформація та документи щодо компенсації відповідачем вартості використаної електричної енергії відсутні, так само як і технічна документація щодо відповідної електричної розетки.

Заявник, стверджуючи про порушення власних публічних прав подав адміністративний позов із вимогами:

1) визнати дії ОСОБА_2 щодо заправки електричного авто, який належить йому на праві сумісної власності, за рахунок коштів з бюджету громади, неправомірними;

2) зобов`язати О. Тройно в подальшому утриматись від використання бюджетних коштів та майна громади у власних цілях;

3) зобов`язати ОСОБА_2 не використовувати у будь якому випадку і за будь якої потреби розетки електропостачання, які встановлені на будівлях що належать до комунальної власності громади, без технічної документації.

Суд зазначає, що за правилами ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі за текстом - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як то указано у ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У розумінні п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За наведеним у п.2 ч.1 ст.4 КАС України визначенні публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Під суб`єктом владних повноважень згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України слід розуміти орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Згідно з ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

У силу правового висновку п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024р. по справі №990/64/23 публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див., наприклад, постанови від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункт 19)).

У п.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024р. по справі №990/64/23 згадано, що термін "владні управлінські функції" слід розуміти так, що зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої він може впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрями діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (пункт 29), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 712/5476/19 (пункт 19) і № 368/561/19 (пункт 22), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 9 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (пункт 7.18), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (пункт 46).

Застосовуючи положення наведених норм права до сформульованих заявником вимог, суд доходить до переконання про те, що вимоги позову про: визнання дій ОСОБА_2 щодо заправки електричного авто, який належить йому на праві сумісної власності, за рахунок коштів з бюджету громади, неправомірними; зобов`язання ОСОБА_2 в подальшому утриматись від використання бюджетних коштів та майна громади у власних цілях; зобов`язання ОСОБА_2 не використовувати у будь-якому випадку і за будь-якої потреби розетки електропостачання, які встановлені на будівлях що належать до комунальної власності громади, без технічної документації не містять складу юридичного спору взагалі та публічно-правового спору зокрема.

Ці вимоги не стосуються владних управлінських повноважень ані органів місцевого самоврядування, ані посадових осіб місцевого самоврядування, ані повноважень органів публічної адміністрації за Законом України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян", явно та очевидно не спрямовані ані на доступ до суду у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ані на ефективний засіб правового захисту у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Сам по собі факт використання посадовою особою органу місцевого самоврядування електричної мережі адміністративної будівлі не є реалізацією публічно-владних управлінських функцій у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

Використання електричної енергії, приміщення, обладнання чи іншого майна комунальної власності є фактичною поведінкою особи як користувача відповідного майна і саме по собі не пов`язане із прийняттям владного управлінського рішення, виданням індивідуального чи нормативного акта, вчиненням владної дії або реалізацією законом визначених управлінських повноважень щодо інших осіб.

Посадова особа органу місцевого самоврядування набуває статусу суб`єкта владних повноважень лише під час здійснення нею наданих законом владних управлінських функцій.

Натомість поведінка, яка полягає у можливому використанні електричної мережі адміністративної будівлі для заряджання приватного транспортного засобу, навіть якщо такі обставини мали місце, не є здійсненням владних повноважень, не породжує, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків інших осіб шляхом прийняття обов`язкових для них владних рішень, а відтак не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства.

При цьому наведені позивачем обставини фактично стосуються можливого неналежного використання комунального майна та бюджетних ресурсів, а також, на думку позивача, недотримання відповідачем вимог антикорупційного законодавства.

Однак перевірка додержання посадовими особами обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції», належить до компетенції спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції та правоохоронних органів і не може бути підмінена судовим контролем у межах адміністративної справи за позовом фізичної особи, предметом якого не є оскарження конкретного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій.

Тому за цими вимогами у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України, роз`яснивши стороні позивача, що ці вимоги не підлягають розгляду за правилами будь-якого судочинства.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 170, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №520/22477/26.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко