Ухвала суду № 138619892, 30.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання продовження процесуальних строків

30 липня 2026 року справа № 520/21268/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши заяву від 27.07.2026р. у справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 про: 1) визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), відносно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі), за період 10 квітня 2024 року по 29 червня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; 2) зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у повному обсязі), за період з 10 квітня 2024 року по 29 червня 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100,

установив:

Позов надійшов до суду 17.07.2026р. і ухвалою суду від 20.07.2026р. був залишений без руху у зв`язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності оформленого у відповідності з положеннями ст.160, 161 КАС України позову в частині обґрунтованого розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із зазначенням порядку її обчислення, обставин та доказів, на підставі яких здійснено такий розрахунок; доказів сплати судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дану ухвалу представник позивача отримав 20.07.2026р. в Електронному кабінеті та 27.07.2026р. надав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив документ про сплату судового збору у розмірі 1.064,96 грн та клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 100 від 08.02.1995 р. "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Аргументуючи подане клопотання зазначив, що представником позивача було направлено адвокатський запит (копія адвокатського запиту міститься в матеріалах справи) до відповідача з вимогою надати довідку про середній заробіток позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, а також надати інформацію щодо складових грошового забезпечення, які враховувалися при його обчисленні. Однак станом на час подання даного клопотання відповідь на адвокатський запит та витребувані документи позивачу не надано, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості самостійно надати суду належні докази для визначення розміру середнього заробітку.

Перевіривши матеріали справи та подану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов`язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов`язків, у тому числі і стосовно дотримання вимог оформлення позову.

По-перше, відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України у позові зазначається зміст вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Суд зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Суд зауважує, що за статтею 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно п.3 ч.5 ст.160 КАС України у позові зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Суд відзначає, що у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020р. у справі №821/1083/17, постанови Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №816/1640/17, постанови Верховного Суду від 16.07.2020р. у справі №812/1259/17, постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі №489/6074/23 у такій категорії спорів як виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у порядку ст.117 Кодексу законів про працю і вимога про зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток, і вимога про стягнення середнього заробітку безальтернативно повинна містити арифметичне значення певної грошової суми.

Згідно з нормами Закону України "Про судовий збір" саме самостійно визначена заявником у позові конкретна грошова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є об"єктом справляння судового збору, а згідно з нормами ст.ст.242-246 КАС України саме відносно самостійно визначеної заявником у позові конкретної грошової суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд повинен постановити рішення про відмову у позові, про задоволення позову, про часткове задоволення позову.

Тож, відсутність у вимозі позову обчисленої саме заявником у позові конкретної грошової суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є істотним, суттєвим і нездоланним недоліком позову, котрий об"єктивно унеможливлює відправлення правосуддя.

У даному конкретному випадку вимога про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні усупереч п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160 КАС України не обґрунтована заявником доводами і доказами про розмір середнього заробітку, про тривалість затримки розрахунку при звільненні, про виплачену при звільненні суму грошового забезпечення, про виплачену після звільнення суму грошового забезпечення.

Слід звернути увагу позивача на те, що вказані обставини не є надмірним формалізмом та прискіпливим ставленням суду до позивача, оскільки адміністративний суд діє виключно в межах повноважень, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, який спонукає та зобов`язує учасників справи до активної участі/ролі у вирішенні спору, у тому числі ретельно готуватися та звертатися до суду з максимальним пакетом необхідних документів зібраних позивачем на стадії підготовки матеріалів позовної заяви.

Стосовно заявленого клопотання про витребування доказів суд зазначає, що відповідно до положень статей 72, 77, 79, 160, 161 КАС України саме на сторону позивача покладається обов`язок ще на стадії підготовки та подання позову визначити обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та надати всі наявні у нього докази на їх підтвердження або навести належне обґрунтування неможливості їх самостійного отримання.

Інститут витребування доказів судом не призначений для усунення недоліків підготовки позову чи перекладення на суд обов`язку зі збирання доказової бази, а застосовується лише у випадках, коли учасник справи доведе вжиття всіх залежних від нього заходів для самостійного одержання відповідних доказів та об`єктивну неможливість їх отримання.

Суд наголошує, що приписи ст.ст.242-246 КАС України встановлюють вимоги до законності й обґрунтованості судового рішення. Так, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених дослідженими судом доказами, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Досягнення такої мети можливе лише за умови належного виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків щодо формування предмета доказування та подання доказів уже при зверненні до суду.

Відсутність вимоги позову про виплату конкретної грошової суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, невикладення у позові всіх істотних обставин спору даної категорії (розміру середньоденного грошового забезпечення, розміру виплаченого при звільненні грошового забезпечення, розміру виплаченого після звільнення грошового забезпечення) та неподання доказів, необхідних для визначення предмета спору і ціни позову, позбавляє суд можливості на стадії відкриття провадження перевірити відповідність оформленні позову вимогам статей 160, 161 КАС України та у подальшому ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення у розумінні статті 242 КАС України.

У даному випадку позивач просить суд витребувати документи, на підставі яких має бути сформовано сам зміст позовних вимог, визначено ціну позову та виконано обґрунтований розрахунок суми, що підлягає стягненню.

Фактично зазначене клопотання не спрямоване на усунення недоліків оформлення позову, адже процесуальний закон покладає обов`язок із належної підготовки позову саме на особу, яка звертається до суду.

За таких обставин заявлене клопотання не може бути підставою для визнання недоліків позову усунутими.

Окрім того, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість самостійного визначення ціни позову та обчислення суми заявлених до стягнення вимог на підставі інших наявних відомостей.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів неможливості використання відомостей про грошове забезпечення, які могли бути отримані із Державного реєстру фізичних осіб платників податків (ДПС України) або з відомостей персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5), що містять інформацію про нараховані доходи та страхові внески.

Саме лише ненадання відповідачем відповіді на адвокатський запит не свідчить про вичерпання позивачем усіх можливих способів самостійного отримання відомостей, необхідних для обґрунтування ціни позову та проведення відповідного розрахунку.

Відповідно до ч. ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Оскільки заявник заявляє про намір усунути недоліки оформлення позову та вживає відповідних заходів і судом наразі не виявлено підстав для висновку про неналежне виконання позивачем процесуальних обов`язків у справі, то суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Суд роз"яснює, що у разі невиконання вимог даної ухвали позов підлягає поверненню згідно з ст.169 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 118, 121, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1.Клопотання представника позивача про витребування доказів - залишити без задоволення.

2.Продовжити строк для усунення недоліків в оформленні позову, зазначених в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026р. по справі №520/21268/26 на 5 днів з календарної дати отримання цієї ухвали.

3.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко