Ухвала суду № 138619886, 30.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/19559/26

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"30" липня 2026 р. м. Харків

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТОВАРКРЕДИТ»(вул. Шатилова дача, буд. 4,м. Харків,61145) до Головного управління ДПС у Харківській області(вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057), Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8,м. Київ,04053)про визнання протиправними та скасування рішень, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТОВАРКРЕДИТ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в Харківській області № 13407282/40577229 від 31.10.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної № 47 від 16.05.2025;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в Харківській області № 13407281/40577229 від 31.10.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №48 від 16.05.2025;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в Харківській області № 13407280/40577229 від 31.10.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної № 53 від 25.07.2025;

4. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в Харківській області № 13407283/40577229 від 31.10.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної № 54 від 25.07.2025;

5. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в Харківській області № 13407279/40577229 від 31.10.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної № 55 від 25.07.2025;

6. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 47 від 16.05.2025, № 48 від 16.05.2025, № 53 від 25.07.2025, № 54 від 25.07.2025 та № 55 від 25.07.2025.

7. Судові витрати покласти на Відповідачів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.

Представником відповідача 23.07.2026 року, на виконання ухвали суду від 13.07.2026 року, надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначено, що на час прийняття Комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в Харківській області рішення про відмову у реєстрації податкових накладних № № 47 від 16.05.2025, № 48 від 16.05.2025, № 53 від 25.07.2025, № 54 від 25.07.2025 та № 55 від 25.07.2025 бенефіціарним власником та керівником «БУДТОВАРКРЕДИТ» був ОСОБА_1 . Однак у зв`язку з призовом директора та бенефіціарного власника ТОВ «БУДТОВАРКРЕДИТ» ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, відповідно до наказу № 21-к від 04.11.2025 року директором Товариства було призначено Федорика Івана Вікторовича. Зазначені обставини спричинили суттєві організаційні зміни в діяльності ТОВ «БУДТОВАРКРЕДИТ».

Крім того зазначено, що позивач у період, коли виникла необхідність підготовки та подання позовної заяви, підприємство працювало в умовах воєнного стану та постійної небезпеки, пов`язаної з регулярними обстрілами території Харківської області та частими сигналами повітряної тривоги.

Зазначає, що з початку повномасштабного вторгнення територія міста Харкова, де здійснює свою господарську діяльність та де розташовано офіс ТОВ «БУДТОВАРКРЕДИТ», піддавалась постійним ракетним обстрілам та атакам безпілотників, що тягло за собою регулярні повітряні тривоги. Тому, з метою збереження життя та здоров`я працівників підприємства, під час оголошення повітряних тривог робота призупиняється, а працівники евакуюються в безпечне місце, що унеможливлює виконання ними своїх обов`язків.

Також представником позивача зазначено, що неможливість підготовки позовної заяви та всього необхідного пакету документів, а також подання їх до суду у встановлений строк було спричинено відключеннями електропостачання, що були зумовлені постійними ракетними обстрілами військами російської федерації. Також зазначені вище обставини спричинили нестабільне надання телекомунікаційних послуг за адресою офісу ТОВ «БУДТОВАРКРЕДИТ». При цьому було неможливо та недоцільно залучати іншого провайдера для надання телекомунікаційних послуг в силу умов договору про надання телекомунікаційних послуг, а також того факту, що інші провайдери також були під впливом таких же умов.

Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 було надано правову оцінку щодо застосування строку звернення до суду у подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічне правозастосування строків викладено у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та від 21.06.2022 у справі №620/3546/18.

Предметом позовних вимог в даній справі є визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.10.2025 № 13407282/40577229 про відмову у реєстрації податкової накладної № 47 від 16.05.2025; № 13407281/40577229 про відмову у реєстрації податкової накладної № 48 від 16.05.2025; № 13407280/40577229 про відмову у реєстрації податкової накладної № 53 від 25.07.2025; № 13407283/40577229 про відмову у реєстрації податкової накладної № 54 від 25.07.2025; № 13407279/40577229 про відмову у реєстрації податкової накладної № 55 від 25.07.2025.

Тому, строк звернення до суду щодо оскарження Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування становить шість місяців з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на рішення, тобто з 31.10.2025, 16.05.2025, 25.07.2025 та сплив 31.04.2026, 16.11.2025, 25.01.2026.

З позовом до суду позивач звернувся 06.07.2026, тобто із пропуском встановленого строку звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачається можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.02.2024 у справі №140/9165/23.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду позивач покликається на введення в Україні воєнного стану, що мало наслідком часті сигнали повітряної тривоги, обстріли, перебої з електропостачанням, у зв`язку з чим був відсутній доступ до електронних баз, комп`ютерної техніки та офісного обладнання, що є критично необхідним для підготовки позовних матеріалів. Внаслідок зазначеного підготовка повного пакету документів для звернення до суду потребувала значного часу, можливості доступу до відповідних електронних носіїв та стабільних умов роботи, що в об`єктивних умовах воєнного стану було неможливим.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив: сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.

Аналогічне твердження було визначене Верховним Судом в ухвалі Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц. Суд зазначив, що у разі, коли позивач пропустив процесуальний строк з причин, пов?язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то питання про його поновлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Тобто, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання позовної заяви.

В той же час, позивач посилається на обставини, які мають місце по всій території України - повітряні тривоги, ракетні обстріли та перебої з електроенергією.

Щодо посилання позивача на довготривалі повітряні тривоги, то вони не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та безперервного характеру.

Щодо посилання позивача на відключення електроенергії, то ним не надано доказів того, що такі обставини постійно, тривало та систематично перешкоджали роботі протягом часу, відведеного для підготовки позовної заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в постанова від 22.01.2025 у справі №500/4406/24.

Щодо посилання позивача на те, що оскаржувані рішення контролюючого органу були прийняті фактично в період зміни управління Товариством, спричиненої мобілізацією попереднього директора та новий керівник був змушений у стислі строки прийняти значний обсяг документації, матеріали поточної господарської діяльності, відомості щодо договірних відносин із контрагентами, документи бухгалтерського та податкового обліку, а також інформацію щодо невирішених податкових питань, які перебували на контролі попереднього керівника.

Однак суд зазначене не приймає до уваги, оскільки з 05.11.2025 року новий директор позивача не був позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом, в більш стислі строки.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не доводять поважності підстав такого пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами встановленого строку, наведені у заяві підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду не підтверджують неможливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 5, ч. 6 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТОВАРКРЕДИТ» (вул. Шатилова дача, буд. 4,м. Харків,61145) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057), Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8,м. Київ,04053)про визнання протиправними та скасування рішень, зобовязання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.