Ухвала суду № 138619742, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

29 липня 2026 року справа № 520/29635/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) в порядку ст. 383 КАСУ.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025р. визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про звернення до органів Національної поліції стосовно доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу, підстава : не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені дані про звернення до органів Національної поліції стосовно доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу, підстава : не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК.

На виконання вказаного рішення було надано виконавчий лист, який направлено до примусового виконання в органи державної виконавчої служби. 11.03.2026р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду.

10.04.2026р. до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, згідно якої заявник просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у штучному створенні та подачі від імені ОСОБА_1 неіснуючої заяви до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на підставі якої було змінено статус протиправно внесених відомостей шляхом винесення постанови №R351453 від 12.02.2026 року про закриття справи за статтею 210-1 КУпАП;

визнати незаконною та скасувати постанову №R351453 від 12.02.2026 р. про закриття справи, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Харкові Пушкарьовим О. К. без законних підстав та з порушенням встановленої процедури, зокрема за відсутності поданої мною заяви про визнання правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за моєї відсутності;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Харкові виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/29635/25 від 18.12.2025 року у повному обсязі та належним чином, шляхом повного видалення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправного запису про справу, у тому числі будь-яких похідних записів, зокрема записів про винесення постанови №R351453 від 12.02.2026р., «закриття справи», «відмову від проходження ВЛК» або інших пов`язаних статусів цього запису.

В обгрунтування поданої заяви було зазначено, що встановлений судом обов`язок «видалити дані» з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було фактично підмінено дією, яка судом не передбачалась та не відповідає змісту й обсягу судового рішення. Крім того, як вбачається з інформації, отриманої через застосунок «Резерв+», так зване «закриття справи» було здійснено на підставі нібито поданої ОСОБА_1 заяви, яка в системі зазначена як така, що «подано особисто», однак жодних заяв через особистий кабінет (застосунок «Резерв+») до відповідача заявник не подавав, зміст згаданої у системі заяви йому невідомий, її текст не надсилався та не відображався, зазначений документ заявник особисто не складав і не підписував.

Ухвалою суду від 16.04.2026р. в задоволенні поданої заяви було відмовлено, а постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026р. ухвалу суду першої інстанції скасовано, заяву позивача направлено для продовження розгляду. Справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду 13.07.2026р. У період з 20.07.2026р. по 27.07.2026р. суддя Григоров Д.В. перебував у щорічній відпустці.

17.06.2026р. судом було зареєстровано клопотання позивача про розгляд його заяви з викликом сторін в судове засідання, а 14.07.2026р. про витребування доказів, згідно якого заявник просив витребувати у відповідача оригінал (або електронний примірник) заяви, на підставі якої 12.02.2026 року винесено постанову № R351453 про закриття справи про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП та яка у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (застосунок «Резерв+») зазначена як подана мною «особисто», відомості, що дозволяють ідентифікувати зазначений документ та джерело його походження, а саме: форму подання (паперова/електронна); повний текст заяви; дату та час її надходження; відомості про її реєстрацію у відповідача, у тому числі вхідний реєстраційний номер, під яким заяву внесено до журналу обліку вхідної кореспонденції канцелярії відповідача; спосіб подання (особисто, поштою, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста тощо); носій, на якому документ зберігається. Залежно від способу подання прошу також витребувати відповідні супутні відомості, а саме: а) у разі особистого подання у паперовій формі з огляду на те, що приміщення відповідача є режимним об`єктом, доступ до якого здійснюється за встановленою процедурою (попередня реєстрація в електронній черзі, запис у журналі відвідувань при вході, особистий підпис відвідувача при залишенні приміщення), дані електронної черги за відповідну дату на моє ім`я, відповідні записи журналу відвідувань та зразок особистого підпису при залишенні приміщення; б) у разі подання поштою відомості про поштове відправлення (трековий номер, відправника, дату надходження) та інші документи, що підтверджують факт отримання відправлення; в) у разі подання в електронній формі дані про застосований електронний підпис (вид підпису, час його накладення, інформацію про кваліфікований сертифікат відкритого ключа та особу, якою такий підпис накладено), а також технічні відомості про канал надходження (адреса електронної пошти, електронний кабінет тощо).

Розглядаючи подану заяву і клопотання, суд зазначає, що заявником не наведено переконливих доводів, з яких вбачається необхідність розгляду поданої заяви в судовому засіданні. Що стосується витребування доказів, про які просив заявник, то вони стосуються ухвалення постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка адміністративним судом не переглядається.

Внаслідок наведеного суд не вбачає підстав для задоволення поданих клопотань та вважає за належне в їх задоволенні відмовити.

Таким чином, суд зауважує, що заява, передбачена ст. 383 КАС України, стосується питання виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.

Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».

Зі змісту цієї статті висновується, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Разом з тим, наслідком задоволення такої заяви є постановлення окремої ухвали, що передбачено ст. 249 КАС України, за приписами якої суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно частин 2,3,9 ст. 249 КАС України, у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Наведені вище положення свідчать про те, що мотивувальна частина судового рішення призначена для викладення судом мотивів його ухвалення, на виконання принципу вмотивованості судового рішення. Між тим, формулювання вимоги судового рішення до відповідача здійснюється у резолютивній частині рішення, зміст якої відображається у виконавчому листі, за змістом якого здійснюється примусове виконання судового рішення.

В даному випадку заявник посилався на те, що за наслідком виконання судового рішення відповідач вчинив дії, а саме: штучне створення та подача від імені ОСОБА_1 заяви невідомого змісту, а також ухваленні рішення постанови у справі про адміністративні правопорушення про закриття справи від 12.02.2026р. №R351453.

Суд звертає увагу заявника, що саме він, як ініціатор провадження, передбаченого ст. 383 КАС України, має надати до суду докази вчинення відповідачем протиправних дій на виконання судового рішення, в достатній мірі сформулювавши підстави, з яких він вважає такі дії протиправними. Втім, до поданої заяви ОСОБА_1 доказів, які вказують на складання від його імені відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 заяв не надав. Його посилання на зміст цієї заяви мають характер припущень.

Суд також зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Що стосується визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке ухвалено на виконання судового рішення, то дійсно це передбачено приписами ст. 383 КАС України. Однак, слід зазначити і про те, що заявником фактично поставлено питання про скасування постанови, ухваленої у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.20 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, тобто Харківський окружний адміністративний суд не вправі вирішувати питання законності постанов, ухвалених у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, взаємозв`язок постанови №R351453 від 12.02.2026 р. про закриття справи про адміністративне правопорушення, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Харкові Пушкарьовим О. К. з виконанням судового рішення в цій справі згідно поданої заяви ОСОБА_1 судом не вбачається, оскільки зазначену постанову ухвалено в порядку провадження з притягнення особи до адміністративної відповідальності за правилами КУпАП. В разі незгоди з рішеннями, ухваленими відповідно до норм КУпАП, заявник не позбавлений можливості оскаржити їх до місцевого загального суду, як адміністративного.

На підставі викладеного та керуючись ст. 249, 383 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання.

Суддя Д.В. Григоров