Рішення № 138619627, 30.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 р. № 520/14125/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров`я, ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини, непроведення повного розрахунку при звільненні у день виключення позивача зі списків особового складу військової частини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров`я відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Розділу ХХХІІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 17 лютого 2026 року по день фактичного повного розрахунку.

В обґрунтуванні адміністративного позову зазначено, що ненарахування та невиплата відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров`я, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини та непроведення повного розрахунку при звільненні у день виключення позивача зі списків особового складу військової частини є протиправними.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 по 17.02.2026, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.02.2026 №48, солдата ОСОБА_1 , водія 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10 лютого 2026 року №29-РС у відставку за - підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідно до витягу з рішення №33/26/1096/Р експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 06.04.2026, ОСОБА_1 з 13.02.2026 є особою з II групою інвалідності, причина інвалідності - травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК. ЗСУ - Збройні Сили України: Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

В адміністративному позові позивач стверджує, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров`я, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини та непроведення повного розрахунку при звільненні у день виключення позивача зі списків особового складу військової частини.

Вказане підтверджує витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.02.2026 №48, у якому зазначено:

"Виплатити щомісячну премію за особистий за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років по 17 лютого 2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 2026 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, окремого доручення Міністра оборони України від 04 січня 2026 року № 38/уд.

Виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний прослужений місяць - 00 років 06 місяців.

Інформація щодо використання щорічної відпустки за 2022, 2023 роки відсутня.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалась (не набув права).

Виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2025 рік у кількості 12 календарних днів.

Виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2026 рік у кількості 30 календарних днів.

Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2026 рік"

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги позивачу, як особі, звільненій з військової служби за станом здоров`я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України № 2011-ХІІ).

Положеннями частин 2, 4 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим, шостим частини другої частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відповідно до п.38.1 розділу XXXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом МОУ №260 від 07.06.2018, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено види військової служби, зокрема: базова (строкова) військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Судом встановлено, що позивача звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10 лютого 2026 року №29-РС у відставку за - підпунктом "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військоволікарської комісії про непридатність до військової служби) відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.02.2026 №48.

Отже, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII.

Проте, позивачу не нараховано та не виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, пунктом 1 якої передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Суд зазначає, що нормами ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби.

Отже, виплата допомоги передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 є окремим видом одноразової допомоги, яка запроваджена Кабінетом Міністрів України та виплачується військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації. Отже, твердження відповідача, що позивач не має права отримати одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби суд вважає необґрунтованим.

Отже, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка також виплачується у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я.

Разом з тим суд зазначає, що положення частини другої статті 15 Закону України №2011-XII передбачають виплату одноразової грошової допомоги за кожний повний календарний рік служби, однак не містять імперативного припису щодо фіксованої кількості таких років, а також не наділяють суд повноваженнями самостійно здійснювати розрахунок тривалості військової служби для цілей визначення розміру відповідної виплати.

Визначення кількості повних календарних років проходження військової служби, перевірка відповідних періодів, а також здійснення розрахунку одноразової грошової допомоги належать до повноважень суб`єкта владних повноважень, на який покладено обов`язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, з урахуванням матеріалів особової справи та первинних облікових документів.

З метою належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров`я, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров`я відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Розділу ХХХІІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 9-1 Закону України № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою від 16.03.2016 № 178 Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

За змістом пункту 3 указаного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Водночас грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку № 178).

З системного аналізу указаних правових норм вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно гарантується державою, після звільнення військовослужбовець зберігає право на її отримання і виплата цієї компенсації має обов`язковий характер у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою.

Подібна правова позиція стосовно тлумачення наведених норм уже була висловлена Верховним Судом, зокрема, у пункті 43 постанови від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17.

Пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі Інструкція № 232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Також, на виконання п. 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 № 310 затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період, яка визначає визначає організацію речового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), які проходять військову службу за контрактом, кадрову військову службу, строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти (далі - курсанти), військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) в Адміністрації Держприкордонслужби, розвідувальному органі Адміністрації Держприкордонслужби, регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, закладах освіти, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби), резервістів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, а також ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період (далі за текстом - Інструкція 310).

Пунктом 14 глави 1 розділу ІІІ Інструкції 310 передбачено, що в разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця, переведення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, такому військовослужбовцю (членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця), виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції № 232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції № 232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції № 232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції № 232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ні при звільненні, ні у подальшому після звільнення, не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.

Згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву відповідач зазначив про відсутність у позивача права на отримання спірної компенсації за неотримане речове майно, оскільки позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19-а чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Так, за приписами пункту 14 глави І розділу ІІІ Інструкції 310 військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, неотримане під час проходження служби.

Аналогічні норми викладені в пункті 4 розділу ІІІ Інструкції № 232.

У свою чергу, підпунктом 4 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції 310 визначено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкової військової служби, під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом із числа резервістів в особливий період, звільняються в тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються.

Також, пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норми підпункту 4 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції 310 та пункту 29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком № 178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Тобто, підпункт 4 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції 310 та пункт 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте, жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону України № 2011-ХІІ.

Таким чином, суд вважає посилання відповідача на підпункту 4 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції 310, як на підставу для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.06.2025 у справі № 560/4729/24.

Доказів виплати позивачу грошової компенсації речового майна, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Отже, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 17 лютого 2026 року по день фактичного повного розрахунку, як передчасно заявленої.

У цій справі суд насамперед вирішує питання щодо наявності у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров`я та компенсації за неотримане речове майно.

Вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні до дня фактичної виплати є похідною від основної вимоги.

Після виконання рішення суду та визначення дати фактичного проведення остаточного розрахунку позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремою вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, якщо для цього існуватимуть передбачені законом підстави.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

За таких підстав, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров`я, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за станом здоров`я відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Розділу ХХХІІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях