Ухвала суду № 138619509, 30.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

30 липня 2026 р. Справа № 520/13108/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третьої особи - Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 25.03.2026 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд установити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (боржника) - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Салтівський відділ Державної казначейської служби України Харківської області, Управління державної казначейської служби України у місті Харкові подати звіти про виконання судового рішення у справі № 520/13108/2020 від 01.12.2020, встановити відповідний строк для цього (не заперечую про 30-ть робочих днів).

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що наразі рішення суду у справі №520/13108/2020 від 01.12.2020 не виконано. За доводами позивача, невиконання рішення суду протягом п`яти років і трьох місяців є фактом невиконання (неналежного виконання) суб`єктами владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, тому наявні всі підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження.

Як установлено судом з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №520/13108/2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, з урахуванням виплачених сум, за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік, обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 по справі № 520/13108/2020 - скасовано. Справу №520/13108/2020 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Відповідно до супровідного листа Другого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 справа №520/13108/2020 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третьої особи - Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернулася до Харківського окружного адміністративного суду 02.07.2026, що підтверджується відтиском штампу канцелярії суду, передана на розгляд судді - 03.07.2026, що підтверджується Реєстром передачі адміністративних справ суддям.

Оскільки у період з 06.07.2026 по 20.07.2026 включно суддя перебував у відпустці, розгляд заяви про встановлення судового контролю здійснюється з урахуванням днів відпустки.

Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Від заявника не надходило клопотання про розгляд даної заяви в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи положення частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, заява розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши подану заяву та матеріали справи, а також ураховуючи висновки, викладені Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 05.06.2026 у справі №520/13108/2020, суд установив таке.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №520/13108/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 судді Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, з урахуванням виплачених сум, за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік, обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 02.04.2021.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується про порядок і строк виконання рішення.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Як убачається зі змісту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026, підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 слугувало те, що суд першої інстанції не дослідив доводи заявника про тривале невиконання рішення суду, зокрема після зміни ухвалою від 02.10.2023 способу та порядку його виконання шляхом стягнення 115550,35 грн суддівської винагороди, не перевірив обставини виконання чи невиконання цього рішення та не надав їм належної правової оцінки. Суд першої інстанції обмежився посиланням на те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суд може під час прийняття постанови у справі, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та зазначає, що норма статті 382 КАС України не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.

З цього приводу суд зазначає, що висновки щодо обставин невиконання судового рішення після зміни ухвалою від 02.10.2023 способу та порядку його виконання вже були викладені судом у попередній ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026. Зокрема, судом було враховано, що невиплачена сума суддівської винагороди у розмірі 115550,35 грн є предметом виконання після зміни способу виконання рішення, а також досліджувалось питання причин її невиплати та відсутності доказів ухилення відповідача від виконання судового рішення. Водночас зазначені висновки не були враховані при апеляційному перегляді ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки цим обставинам.

Окрім того, суд звертає увагу, що мотивувальна частина ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 не містить висновку про можливість встановлення судового контролю лише під час ухвалення рішення по суті справи. Вказаною ухвалою судом надавалась оцінка доводам заявника щодо невиконання судового рішення, у тому числі після зміни способу та порядку його виконання, та досліджувались обставини, які, на думку суду, свідчили про відсутність підстав для встановлення судового контролю у порядку статті 382 КАС України.

На виконання висновків суду апеляційної інстанції, суд зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 01.12.2020 у справі №520/13108/2020 шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди у сумі 115550 грн 35 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що ще під час виконання рішення у первісний спосіб відповідачем проведено нарахування належної позивачу суддівської винагороди та добровільно виконано рішення суду в частині, що підлягала негайному виконанню. Невиконаною залишилася лише частина рішення щодо виплати 115550,35 грн, що й стало підставою для зміни способу виконання судового рішення.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що після постановлення ухвали від 02.10.2023 відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, перешкоджав його виконанню чи мав відповідні бюджетні асигнування, однак умисно не забезпечив їх спрямування на виконання рішення суду.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що невиконання судового рішення пов`язане з відсутністю відповідного бюджетного фінансування, оскільки Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області здійснює виплати лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача відповідного фінансового забезпечення, яке могло бути використане для виконання судового рішення, а також не наведено обставин, які б свідчили саме про ухилення відповідача від його виконання.

Суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, відповідно до якої невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд також ураховує, що після зміни способу виконання рішення суду предметом виконання є рішення про стягнення коштів з державного органу.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, виконання такого рішення здійснюється органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника в межах відповідних бюджетних призначень або за рахунок бюджетної програми, передбаченої для забезпечення виконання судових рішень.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що судове рішення про стягнення з державного органу коштів виконується органами Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Судове рішення про стягнення коштів не покладає на відповідача (боржника) зобов`язань. За відсутності зобов`язання відповідач (боржник) не має про що звітувати суду. Участь боржника у виконанні рішення про стягнення - відсутня. Виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів відбувається шляхом безспірного списання коштів з його рахунків органами Державної казначейської служби України.

Зазначене виключає підстави для зобов`язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача коштів, адже у процедурі виконання рішення суду про стягнення коштів відсутні будь-які дії боржника, про вчинення яких він міг би звітувати. Орган казначейської служби та виконавчої служби не є стороною у справі, у зв`язку з чим підстави для подання звіту зазначеним особами також відсутні.

Інститут встановлення судового контролю не є умовою для усунення об`єктивної перешкоди у виконанні судового рішення (відсутності бюджетного фінансування).

Згідно з ч. 3 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, аналіз зазначеної норми свідчить, що суду надано можливість встановити строк для подання звіту або змінити спосіб виконання рішення суду.

Судом, до подання відповідної заяви, у 2023 році вже змінено спосіб і порядок виконання судового рішення.

За таких обставин суд не встановив об`єктивних даних, які б свідчили про свідоме невиконання відповідачем судового рішення або про наявність ризику, що без застосування заходів судового контролю рішення суду залишиться невиконаним саме з причин протиправної поведінки відповідача.

Сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду за відсутності доказів ухилення боржника від його виконання, а також за відсутності доказів наявності у нього бюджетних коштів, достатніх для виконання рішення, не є достатньою правовою підставою для встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.04.2021 у справі № 806/2594/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, під час нового розгляду заяви судом повторно досліджено доводи заявника щодо невиконання судового рішення, надано оцінку обставинам його виконання та встановлено, що невиплата позивачу залишку суддівської винагороди зумовлена відсутністю бюджетного фінансування, а не ухиленням відповідача від виконання рішення суду та судом вже змінено спосіб та порядок виконання такого судового рішення.

За таких обставин, з огляду на відсутність наведених позивачем належних та обґрунтованих підстав для встановлення судового контролю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника заявника щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі №520/13108/2020.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третьої особи - Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН