Рішення № 138619502, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 520/9913/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) які полягають у невидачі мені, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) направлення для проходження військово-лікарської комісії, організованою ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) видати мені, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) направлення для проходження мною, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) військово-лікарської комісії, організованою ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

11.12.2025 позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатами проведеного медичного огляду складено довідку військово-лікарської комісії №2025-1211-2018-2983-3 від 11.12.2025, відповідно до якої позивачу встановлено діагноз «здоровий» та визнано його придатним до військової служби.

Як зазначає позивач, вказану довідку військово-лікарської комісії він отримав 27.02.2026.

Не погоджуючись із результатами та висновками проведеного медичного огляду, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з питання перегляду постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленої довідкою №2025-1211-2018-2983-3 від 11.12.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання вимог окремого доручення №2887 від 09.03.2026 розглянуто звернення позивача.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 №459/МС від 13.03.2026 позивача повідомлено, що відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в електронній системі охорони здоров`я та іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний та які характеризують стан його здоров`я.

У зазначеному листі також повідомлено, що контроль за діяльністю районних військово-лікарських комісій покладається на ВЛК області, а медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив, що позивачу може бути проведений контрольний медичний огляд військово-лікарською комісією, організованою ІНФОРМАЦІЯ_4 , та запропонував йому звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації для отримання направлення на обласну військово-лікарську комісію.

Позивач стверджує, що після отримання вказаного листа особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , з проханням видати направлення на проходження військово-лікарської комісії, організованої ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак в усній формі отримав відмову у видачі такого направлення.

На переконання позивача, невидача йому направлення на проходження військово-лікарської комісії, організованої ІНФОРМАЦІЯ_4 , є протиправною, оскільки він не погодився з постановою військово-лікарської комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив про можливість проведення контрольного медичного огляду та необхідність отримання відповідного направлення у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Вважаючи, що відповідачем не виконано обов`язок щодо видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві зазначив, що медичний огляд позивача проведено відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а за результатами такого огляду довідкою військово-лікарської комісії №2025-1211-2018-2983-3 від 11.12.2025 позивача визнано здоровим та придатним до військової служби.

Відповідач зауважив, що постанови позаштатних військово-лікарських комісій можуть бути переглянуті або скасовані штатними військово-лікарськими комісіями, а перевірка відповідності постанови ВЛК встановленому діагнозу та вимогам Положення №402 належить до компетенції ВЛК регіону або Центральної військово-лікарської комісії.

Крім того, відповідач указав, що позивач не надав доказів звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про видачу направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, організованою ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підтвердження своїх заперечень відповідач надав довідку від 23.06.2026, відповідно до якої, згідно з журналом реєстрації вхідних документів ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 протягом 2026 року із проханням надати направлення на військово-лікарську комісію для проведення медичного огляду не звертався.

Посилаючись на відсутність доказів звернення позивача із відповідною заявою та, як наслідок, відсутність факту відмови у видачі направлення, відповідач вважає, що порушення прав позивача з його боку не допущено, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки передбачено, що завдання з виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також здійснення заходів щодо призову громадян на військову службу покладаються на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Питання проведення військово-лікарської експертизи врегульовані Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови ВЛК можуть бути переглянуті, а за наявності підстав скасовані штатними ВЛК.

За приписами пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі направлення за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 установлено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подаються за підпорядкованістю до ВЛК обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою штатна ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Аналогічне нормативне регулювання закріплено в абзаці другому пункту 72 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560), згідно з яким у разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 74 Порядку №560 передбачено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, у тому числі тим, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, зі змісту наведених норм убачається, що направлення військовозобов`язаного для проходження медичного огляду ВЛК при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки здійснюється за наявності його незгоди з рішенням ВЛК при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та на підставі відповідної заяви громадянина.

Видачі направлення має передувати звернення особи до уповноваженого органу з вимогою про його видачу, оскільки саме таке звернення зумовлює виникнення у суб`єкта владних повноважень обов`язку розглянути порушене особою питання та прийняти відповідне рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не погодився з постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленою довідкою військово-лікарської комісії №2025-1211-2018-2983-3 від 11.12.2025, та звернувся з питання її перегляду до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 №459/МС від 13.03.2026, наданим за результатами розгляду звернення позивача на виконання окремого доручення №2887 від 09.03.2026, останнього повідомлено про можливість проведення контрольного медичного огляду військово-лікарською комісією, організованою ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Одночасно у листі №459/МС від 13.03.2026 позивачу запропоновано звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації для отримання направлення на обласну військово-лікарську комісію.

Отже, лист ІНФОРМАЦІЯ_5 №459/МС від 13.03.2026 підтверджує факт розгляду звернення позивача обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, однак не ж доказом подальшого звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про видачу відповідного направлення.

Зміст зазначеного листа також не свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 безпосередньо зобов`язав відповідача видати позивачу направлення або направив до відповідача звернення позивача для його розгляду та виконання. У листі лише роз`яснено позивачу порядок наступних дій, які він мав вчинити для отримання направлення.

У позовній заяві позивач зазначає, що після отримання листа №459/МС від 13.03.2026 він особисто прибув до відповідача та в усній формі звернувся з проханням видати направлення, однак отримав усну відмову.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Усі звернення громадян на особистому прийомі підлягають реєстрації. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, таке звернення розглядається у тому самому порядку, що й письмове звернення. Результати його розгляду повідомляються громадянину письмово або усно, за його бажанням.

Таким чином, законодавство допускає усну форму звернення.

Водночас сам факт усного звернення на особистому прийомі та його зміст повинні бути встановлені на підставі належних і допустимих доказів, а відповідне звернення має бути зареєстроване посадовою особою.

Проте матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували дату прибуття позивача до відповідача, проведення особистого прийому, прізвище чи посаду особи, яка здійснювала прийом, зміст заявленого позивачем прохання, реєстрацію усного звернення або надання позивачу усної чи письмової відмови.

Позивачем не надано копії письмової заяви з відміткою про її прийняття, доказів надсилання такої заяви засобами поштового або електронного зв`язку, витягу чи запису з журналу особистого прийому громадян, талона про реєстрацію звернення або інших доказів, які давали б суду можливість встановити факт звернення до відповідача з питання видачі направлення.

Натомість відповідачем до відзиву додано довідку від 23.06.2026, складену за результатами перевірки журналу реєстрації вхідних документів ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 протягом 2026 року із проханням надати направлення на військово-лікарську комісію для проведення медичного огляду не звертався.

Суд ураховує, що зазначена довідка від 23.06.2026 підтверджує відсутність зареєстрованого у відповідача звернення позивача, тоді як твердження позивача про особисте звернення та отримання усної відмови не підтверджене жодним іншим доказом.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Водночас передбачений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести фактичні обставини, з якими він пов`язує виникнення спірних правовідносин та порушення свого права.

У межах цієї справи такою обставиною є звернення позивача до відповідача із заявою про видачу направлення. Саме після отримання відповідної заяви у відповідача могло виникнути зумовлене законодавством повноваження та обов`язок розглянути питання щодо направлення позивача для проходження ВЛК при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

За відсутності доказів надходження заяви до відповідача суд позбавлений можливості встановити, що відповідач був обізнаний із відповідною вимогою позивача, мав її розглянути, але не вчинив установлених законом дій або прийняв рішення про відмову у видачі направлення.

Саме лише посилання позивача на факт усного звернення, не підтверджене жодними належними і допустимими доказами та спростоване відомостями відповідача про відсутність зареєстрованого звернення, не є достатнім для висновку про існування оскаржуваної поведінки суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце тоді, коли на підставі закону та у зв`язку з настанням визначених юридичних обставин у відповідного органу виник обов`язок вчинити конкретні дії, однак такий орган їх не вчинив.

Оскільки факт звернення позивача до відповідача з вимогою видати направлення не доведений, відсутні підстави стверджувати про виникнення у відповідача обов`язку розглянути таке звернення та прийняти за ним рішення. Відповідно, відсутні підстави й для визнання протиправною невидачі направлення.

Звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 не є доказом звернення до відповідача у цій справі ІНФОРМАЦІЯ_2 після отримання листа №459/МС від 13.03.2026.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу направлення для проходження ВЛК, організованої ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд зазначає, що така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправною невидачі направлення.

За відсутності доказів звернення позивача до відповідача та виникнення у відповідача обов`язку розглянути питання про видачу направлення суд не має правових підстав зобов`язувати відповідача видати такий документ.

Відмова у задоволенні позову в цій справі не позбавляє позивача права звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з належно оформленою заявою про видачу направлення, додавши до неї лист ІНФОРМАЦІЯ_5 №459/МС від 13.03.2026, та оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, вчинені за результатами розгляду такого звернення, у разі незгоди з ними.

Відповідно до частин першої третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту звернення до відповідача із заявою про видачу направлення на проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , факту отримання відмови у видачі такого направлення або допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

За таких обставин підстави для визнання протиправною невидачі позивачу направлення та зобов`язання відповідача видати відповідне направлення відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях