Рішення № 138619351, 30.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5839/26

Провадження №2/523/4684/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Кисельова В.К.

при секретарі Дзюба Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (ЄДРПОУ 01125821, розташоване за адресом: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вулиця Флотська, 28) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

Так ОСОБА_1 , був працівником Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (далі ПрАТ «УДП») та обіймав посаду менеджера (управителя) Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії на підставі наказу ПрАТ «УДП» від 21.02.2025 № 70-Б для реалізації проекту модернізації річкового флоту на заводі OSWAG (м. Лінц, Австрія).

Відтак, наказом № 74-АГ від 29.05.2025 року Про здійснення заходів щодо подальшої експлуатації т/х «Україна» та т/х «Молдавія» Позивачу, як представнику ПрАТ «УДП» в Австрії було доручено забезпечити: 1) пошук надійних фрахтувальників, які зацікавлені в укладенні довгострокових договорів з ПрАТ «УДП» на умовах бербоут-чартеру; 2) розробити основні вимоги до фрахтувальників, забезпечити перевірку їх благонадійності, проінформувати фрахтувальників про технічний стан суден та витрати пов`язані з оформленням регістрових документів та іншими витратами для їх подальшої експлуатації; 3) після узгодження з фрахтувальниками усіх питань щодо зацікавленості в укладенні контрактів з ПрАТ «УДП», надіслати їх офіційні пропозиції щодо готовності оформлення договорів бербоут-чартеру на т/х Україна» та т/х «Молдавія» на адресу ПрАТ «УДП», для отримання дозволу на укладення договорів бербоут-чартеру від Міністерства розвитку громад та територій України.

Наказ № 74-АГ був виданий 29.05.2025, у той час, коли ОСОБА_1 перебував на лікуванні (з 02.05.2025 по 20.06.2025) та подальшій реабілітації (з 08.07.2025 по 06.08.2025), що підтверджується листами, поданими до кадрової служби.

16.12.2025 року Позивачу надійшло Повідомлення про заплановане звільнення у якому зазначалось, що відповідно до підпункту 17 пункту 14 розділу 12 Статуту приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 23.04.2025 №754, з урахуванням наказу ПрАТ «УДП» від 15.12.2025 року №420-ОП «Про скорочення посад у штатному розписі представництва ПрАТ «УДП» в Австрії» попереджаємо Вас, що посада, яку Ви обіймаєте, 23 лютого 2026 року виключається із штатного розпису берегових підрозділів ПрАТ «УДП».

23.02.2026 року Наказом №40-Б було звільнено ОСОБА_1 , менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, у зв`язку зі скороченням посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, 23 лютого 2026 року, останнім робочим днем вважати 23 лютого 2026 року.

Позивач вважає, що його було звільнено протиправно з наступних підстав.

І. Щодо виконання ОСОБА_1 наказу №74-АГ від 29.05.2025 року «Про здійснення заходів щодо подальшої експлуатації т/х «Україна» та т/х «Молдавія» Позивачу, як представнику ПрАТ «УДП» в Австрії було доручено забезпечити: 1) пошук надійних фрахтувальників, які зацікавлені в укладенні довгострокових договорів з ПрАТ «УДП» на умовах бербоут-чартеру; 2) розробити основні вимоги до фрахтувальників, забезпечити перевірку їх благонадійності, проінформувати фрахтувальників про технічний стан суден та витрати пов`язані з оформленням регістрових документів та іншими витратами для їх подальшої експлуатації; 3) після узгодження з фрахтувальниками усіх питань щодо зацікавленості в укладенні контрактів з ПрАТ «УДП», надіслати їх офіційні пропозиції щодо готовності оформлення договорів бербоут-чартеру на т/х Україна» та т/х «Молдавія» на адресу ПрАТ «УДП», для отримання дозволу на укладення договорів бербоут-чартеру від Міністерства розвитку громад та територій України.

07.07.2025 року через систему електронного документообігу АСКОД Позивачем було подано доповідну записку на виконання вищезазначеного наказу, у якій, серед іншого, він просив надати дозвіл на проведення переговорів із потенційними міжнародними партнерами; узгодження основних умов майбутнього контракту в межах затверджених вимог; підготовку проекту договору бербоут-чартеру для подальшого погодження на рівні керівництва.

На виконання наказу №74-АГ від 29.05.2025 року були здійснені необхідні заходи для забезпечення подальшої експлуатації суден, а саме:

-проведено попередні перемовини з потенційними фрахтувальниками;-під час перемовин озвучено вимоги до потенційних партнерів (викладені у листі від 07.07.2025 року №Д/232/01-12);-сформовано фінансову модель експлуатації суден у разі їх самостійного використання (викладена у листі від 20.08.2025 року №Д/39/01-12).

20.08.2025 року через систему електронного документообігу АСКОД ОСОБА_1 було подано доповідну записку на виконання вищезазначеного наказу, у якій було виражено прохання щодо: надання дозволу на проведення переговорів із потенційними міжнародними партнерами; Уповноваження ОСОБА_1 на підготовку та узгодження умов контрактів у межах затверджених вимог; Розпочати процес створення пасажирської служби на базі австрійського представництва. Жодних подальших вказівок з приводу виконання поставлених задач від керівництва не надходило, що зумовило неможливість подальшого виконання поставленого завдання.

Фактично керівництвом ПАТ «УДП» було проігноровано виконання Позивачем, наказом № 74-АГ від 29.05.2025 року, який фактично був виданий під час його перебування на стаціонарному лікуванні. Більш того, 16 вересня 2025 року начальником Головного агентства ПрАТ «УДП» в Австрії ОСОБА_2 було складено службову записку № СЛ/79/01-12, зі змісту якої вбачається, що останнім було зроблено висновки про «невідповідність займаній посаді» та необхідність звільнення Позивача.

Однак складення відповідної записки відбулося у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 після перенесеного інсульту. Звинувачення у невиконанні наказу №74-АГ від 29.05.2025 є безпідставними: відсутні підстави для звільнення за п. 2 та п. 3 ст. 40 КЗпП (немає ані стійкої невідповідності, ані систематичного невиконання обов`язків, відсутні дисциплінарні стягнення) з огляду на фактичне виконання Позивачем вимог вищезгаданого наказу, проте фактичне ігнорування цього факту його керівництвом, що призвело до неможливості подальшого виконання поставлених завдань. Як зазначається у Постанові КЦС ВС від 28.02.2024 року № 357/15166/21 (61 14821св23) звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

ІІ. Позивач посилається на те, у керівника Головного агентства ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» в Австрії ОСОБА_2 було неприязне ставлення до Позивача. Так ОСОБА_3 безпідставно проживає в офісному приміщенні, попри те, що має власне житло. Жодних офіційних документів чи дозволів на це він не надає. Уникає пояснень, створюючи повну правову невизначеність. Таке ставлення не лише виглядає як демонстративна зневага до законів та правил, але й викликає недовіру серед колег. При цьому річні витрати на його утримання сягають орієнтовно 150 тисяч євро сума, яка виглядає абсурдною й несправедливою, особливо в умовах воєнного часу. Додатково його поведінка на роботі не відповідає елементарним нормам ділової культури. Часто він з`являється в неприйнятному вигляді, що підриває авторитет не лише особисто його, але й усього представництва. Найбільш тривожне образливі висловлювання керівника на адресу ветеранів-захисників. Ці слова Позивач чув особисто. Це не просто порушення етики, це приниження людей, які заплатили здоров`ям і свободою за наше майбутнє. Як ветеран-захисник, ОСОБА_1 відчуває особисту образу та глибоке обурення від таких слів. Додатково існують підозрілі факти щодо проживання невідомих осіб у будинку, де мешкає Позивач у Австрії, без будь-яких документальних підстав чи оплати комунальних послуг. Це створює прямі безпекові ризики для мешканців і може мати юридичні наслідки для ПрАТ «УДП». Усі перелічені факти свідчать про системну і демонстративну зневагу до законів, правил і моральних норм начальником головного агентства ПрАТ «УДП» в Австрії ОСОБА_2 .

Як вже зазначалося вище, фактично керівництвом ПАТ «УДП» було проігноровано виконання Позивачем, наказом № 74-АГ від 29.05.2025 року, який фактично був виданий під час його перебування на стаціонарному лікуванні.

Більш того, 16 вересня 2025 року начальником Головного агентства ПрАТ «УДП» в Австрії ОСОБА_2 було складено службову записку № СЛ/79/01-12, зі змісту якої вбачається, що останнім було зроблено висновки про «невідповідність займаній посаді» та необхідність звільнення Позивача.

Позивач неодноразово повідомляв керівництво про виконання поставлених завдань, однак ці обставини не були враховані при прийнятті рішення про його звільнення. Також наявні обставини, які можуть свідчити про неналежну організацію роботи в представництві та можливі порушення з боку керівництва, що, у свою чергу, могло вплинути на формування негативного ставлення до Позивача та подальше прийняття рішення про його звільнення. У сукупності зазначене свідчить про те, що рішення про звільнення Позивача не було об`єктивним та не ґрунтувалося на реальних результатах його роботи.

ІІІ. Окрім того, з 08 вересня 2025 року Позивач перебуває на лікарняному та проходить лікування на території республіки Австрії, медичні документи оформлені уповноваженим медичним закладом відповідно до законодавства країни перебування та належними підтверджувальними документами факту тимчасової непрацездатності. Позивач є ветераном війни та має хронічні серцево-судинні захворювання, що підтверджується медичними документами. Згідно листа №30168243000014 виданого Федеральним відомством соціальних справ, земельне відділення Верхня Австрія від 12 січня 2026 року зазначає, що у зв`язку з заявою ОСОБА_1 про видачу посвідчення особи з інвалідністю повідомляється, що було складено лікарський експертний висновок, відповідно до якого встановлено загальний ступінь інвалідності 60%, таким чином, умови для видачі посвідчення особи з інвалідністю виконані. Згідно з експертним висновком, повторний медичний огляд призначено на січень 2028 року. Згідно повідомлення про непрацездатність виданий Австрійською медичною страховою касою під №8150230270 зазначається, що ОСОБА_1 є непрацездатним у зв`язку з хворобою з 10.10.2025 року по теперішній час. Лікарем загальної практики Люсею Тавів призначено ОСОБА_1 повторний прийом у лікуючого лікаря, а саме: 31.10.2025р., 20.11.2025р., 12.12.2025р., 19.01.2026р., 09.02.2026р., 02.03.2026р. у м. Відень, вул. Хельвагштрассе, буд.23. Відповідно до Положень регламенту медичного страхування, під час непрацездатності ОСОБА_1 зобов`язаний дотримуватись вказівок лікаря, які спрямовані на одужання. Звертаємо Вашу увагу на те, що наказ № 74-АГ був виданий 29.05.2025, у той час, коли Позивач перебував на лікуванні (з 02.05.2025 по 20.06.2025) та подальшій реабілітації (з 08.07.2025 по 06.08.2025), що підтверджується листами, поданими до кадрової служби. Однак не дивлячись на погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 та постійну потребу у лікуванні, сторонньому догляді та проходженні реабілітації ним все одно виконувалися покладені на нього службові обов`язки.

Таким чином, Наказ ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» №40-Б від 23.02.2026 року про звільнення Позивача під час його непрацездатності є незаконним відповідно до ст. 40, 43, 235 КЗпП України. Згідно ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності.

Сам факт звільнення Позивача у період тимчасової непрацездатності є самостійною, достатньою та безумовною підставою для визнання звільнення незаконним незалежно від інших доводів сторін. Однак, усупереч прямій забороні, встановленій частиною третьою статті 40 КЗпП України, наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» №40-Б від 23 лютого 2026 року Позивача було звільнено саме в період його тимчасової непрацездатності.

Враховуючи викладене, таке звільнення є очевидно незаконним, грубо порушує трудові права Позивача та відповідно до усталеної практики Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення на роботі з одночасним стягненням середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. «Факт тимчасової непрацездатності Позивача на момент звільнення є безумовною та самостійною підставою для визнання звільнення незаконним незалежно від інших обставин» Окремо зазначаємо, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має 2 групу інвалідності внаслідок війни, а отже Відповідно до ст. 42 КЗпП України, такі працівники мають переважне право на залишення на роботі при скороченні

ІV. Щодо обов`язку роботодавця пропонувати всі наявні

Відповідно до вимог трудового законодавства України та усталеної судової практики, при вивільненні працівника роботодавець зобов`язаний запропонувати йому всі наявні вакантні посади, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров`я. Такий обов`язок не є формальним і підлягає реальному виконанню з боку роботодавця. Правова позиція щодо цього неодноразово висловлювалася Верховним Судом.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 у справі №199/4766/21, від 18.10.2023 у справі №210/6543/21, від 10.11.2022 у справі №525/983/21 зазначено, що роботодавець зобов`язаний пропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які:-відповідають його кваліфікації;-можуть бути зайняті з урахуванням його досвіду роботи;-є доступними для нього з огляду на стан здоров`я. Крім того, у постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №487/2191/17, від 24.06.2020 у справі №742/1209/18 та від 30.01.2020 у справі №466/7604/17 сформовано правовий висновок, відповідно до якого:-роботодавець зобов`язаний пропонувати не лише окремі вакансії, а всі наявні вакантні посади;-такий обов`язок існує протягом усього періоду з моменту попередження працівника про вивільнення і до дня фактичного звільнення включно;-невиконання цього обов`язку є самостійною підставою для визнання звільнення незаконним. Верховний Суд також наголошує, що роботодавець повинен довести факт належного виконання цього обов`язку, зокрема, підтвердити, що працівнику було запропоновано всі відповідні вакансії, які існували на підприємстві у визначений період.

ОСОБА_1 працює Менеджером (управителем) Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, а отже на згідно кваліфікації на керівній посаді, однак роботодавцем надано перелік вакантних посад ПрАТ «УДП» та ГВСП «КСБСРЗ», (перелік знаходиться у додатках до позовної заяви) які не можуть бути ним прийняті у зв`язку з його кваліфікацією та досвіду роботи, а отже роботодавцем порушено процедуру звільнення та є підставою для поновлення Позивача на роботі. Запропоновані посади є нижчими за рівнем управлінської відповідальності та не відповідають досвіду роботи Позивача як керівника представництва.

V. Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з повідомленням про нараховані та виплачені суми при звільненні за лютий 2026 року, загальний розмір виплат Позивачу становив 30 997,47 грн. Разом з тим, зазначена сума включає виплати, які відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати не враховуються при визначенні середнього заробітку, зокрема допомогу по тимчасовій непрацездатності, компенсаційні та інші виплати. Посадовий оклад Позивача становить 11 856,00 грн, однак фактичний рівень його доходу є суттєво вищим, що підтверджується вищезазначеними виплатами. У зв`язку з відсутністю у Позивача детальної інформації щодо структури нарахованих сум, останній позбавлений можливості здійснити точний розрахунок середнього заробітку відповідно до вимог чинного законодавства. Водночас, виходячи з наявних у Позивача даних, орієнтовний середньоденний заробіток, розрахований на підставі посадового окладу, становить 436,73 грн. Станом на день подання позовної заяви кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 18 днів, у зв`язку з чим попередній розмір середнього заробітку складає 7 861,14 грн. Зазначена сума є попередньою, підлягає уточненню та збільшенню після отримання від Відповідача повної інформації щодо нарахувань заробітної плати Позивача, стосовно вищезазначеної інформації було подано Адвокатський запит до ПрАТ «УПД» про надання довідки про середній заробіток ОСОБА_1 та відомості про нарахування заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи.

На підставі викладеного, позивач у первісних позовних вимогах просив:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» № 40-Б від 23 лютого 2026 року про звільнення ОСОБА_1 .

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера (управителя) Представництва ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» в Австрії або на рівнозначній посаді.

3. Стягнути з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 лютого 2026 року по день фактичного поновлення на роботі.

4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

5. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу (з подальшим поданням підтверджуючих документів відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України). (Т.1, а.с. 3-16)

В процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог.

Так до суду 07.04.2026р. надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив:

Стягнути з ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за останні два місяці роботи у розмірі 120 351,24 грн.

Стягнути з ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Вищевказані позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у позовній заяві зазначена сума є попередньою, підлягає уточненню та збільшенню після отримання від Відповідача повної інформації щодо нарахувань заробітної плати Позивача, стосовно вищезазначеної інформації було подано Адвокатський запит до ПрАТ «УДП» про надання довідки про середній заробіток ОСОБА_1 та відомості про нарахування заробітної плати за останні 2 календарні місяці роботи. 19 березня 2026 року надійшла відповідь на адвокатський запит №19/03 ПАТ «Українське Дунайське Пароплавство» у якому зазначається, що стосовно надання інформації про нарахування заробітної плати за останні два календарні місяці роботи ОСОБА_1 інформуємо, що за останні 2 місяці перед звільненням нарахування заробітної плати ОСОБА_1 не проводилось, про що свідчать розрахункові листки.

Згідно Довідки-Розрахунку заробітної плати від 01.01.2025 по 31.12.2025 рік ПАТ «Українське Дунайське Пароплавство» виплатило ОСОБА_1 14 588, 03 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро Національного банку України у 2025 році в середньому становив 49 грн. 50 коп., а отже 14 588, 03 євро х 49, 50 грн. = 722 107, 48грн заробітної плати за 2025 рік. Середньомісячний заробіток складає: 722 107,48 грн / 12 місяців = 60 175,62 грн. Середньоденний заробіток: 60 175,62 грн /21 = 2 865,50 грн Станом на дату подання заяви кількість днів вимушеного прогулу становить 18 робочих днів. Отже, розмір середнього заробітку складає: 2865,50 грн * 18 днів = 51 579,00 грн.

Згідно з відповіддю ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» від 19 березня 2026 року на адвокатський запит Позивача, за останні два календарні місяці перед звільненням нарахування заробітної плати Позивачу не здійснювалось.

Разом з тим, відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата є винагородою, яку роботодавець зобов`язаний виплачувати працівникові за виконану ним роботу.

Факт відсутності нарахування заробітної плати не свідчить про відсутність обов`язку її виплати, якщо працівник перебував у трудових відносинах та виконував свої трудові обов`язки або не був належним чином відсторонений від роботи.

Згідно з наказом № 70-Б від 21.02.2024 року, виданим ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», відповідно до наказу від 24.11.2023 року № 791-ОП «Про внесення змін до штатного розпису закордонних представництв», керуючись ч. 1 ст. 32 КЗпП України, ОСОБА_1 переведено з посади радника відділу забезпечення роботи Генерального директора на посаду менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії з 01 березня 2024 року, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Отже, з 01 березня 2024 року до моменту видання наказу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 40-Б від 23.02.2026 року про звільнення Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем та виконував свої трудові обов`язки, а відтак мав право на своєчасне отримання заробітної плати. Крім того, відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується регулярно у строки, встановлені законодавством. Таким чином, невиплата заробітної плати за останні два місяці роботи є грубим порушенням трудових прав Позивача та підлягає судовому захисту. Отже, з урахуванням середньомісячного заробітку Позивача, який становить 60 175,62 грн, розмір заборгованості за два місяці складає: 60 175,62 грн * 2 = 120 351,24 грн.

Внаслідок протиправних дій Відповідача, які полягають у незаконному звільненні Позивача, зокрема під час його тимчасової непрацездатності, а також невиплаті заробітної плати, Позивачу було завдано значної моральної шкоди. Позивач з 08 вересня 2025 року перебуває на лікуванні та є тимчасово непрацездатним, що підтверджується належними медичними документами, виданими уповноваженими органами Республіки Австрія. Згідно з повідомленням Австрійської медичної страхової каси № 8150230270, Позивач є непрацездатним у зв`язку з хворобою з 10.10.2025 року по теперішній час. Крім того, Позивач є ветераном війни, має хронічні серцево-судинні захворювання, а також йому встановлено інвалідність (ступінь втрати працездатності 60%), що підтверджується висновком Федерального відомства соціальних справ (Австрія) від 12.01.2026 року, також пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 про інвалідність ОСОБА_1 . Отже, внаслідок протиправних дій Відповідача Позивач зазнав:-значних душевних страждань, пов`язаних із незаконною втратою роботи; -психологічного стресу та тривалого нервового напруження; -погіршення стану здоров`я на фоні відсутності стабільного доходу; -втрати відчуття соціальної захищеності; -необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя та проходження лікування; -приниження честі та гідності як працівника, зокрема в умовах звільнення під час хвороби.

Окремо слід зазначити, що Позивач перебував за кордоном (у зв`язку з виконанням трудових обов`язків), що додатково ускладнило його становище після незаконного звільнення, оскільки він фактично залишився без засобів існування в період лікування. Стан здоров`я Позивача потребує постійного лікування, дотримання медичних рекомендацій, проходження регулярних оглядів та реабілітації. Незважаючи на це, Позивач продовжував виконувати свої трудові обов`язки навіть під час лікування та реабілітації, що свідчить про його добросовісність як працівника. Разом з тим, наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 40-Б від 23.02.2026 року Позивача було звільнено саме у період його тимчасової непрацездатності.

На підставі викладеного, позивач остаточно просив:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» № 40-Б від 23 лютого 2026 року про звільнення ОСОБА_1 .

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера (управителя) Представництва ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» в Австрії або на рівнозначній посаді.

3. Стягнути з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 лютого 2026 року у розмірі 51 579,00 грн, з подальшим нарахуванням середнього заробітку до дня фактичного поновлення на роботі

4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

5. Стягнути з ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за останні два місяці роботи у розмірі 120 351,24 грн.

6. Стягнути з ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

7. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу (з подальшим поданням підтверджуючих документів відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України). (Т.1, а.с. 84-98)

Інші заяви представника.

14 квітня 2026р. представник позивача адвокат Мартишко А.А. направив до суду відповідь на відзив, основі тези якої полягають у наступному.

Звертаю Вашу увагу на те, що наказ № 74-АГ був виданий 29.05.2025, у той час, коли ОСОБА_1 перебував на лікуванні (з 02.05.2025 по 20.06.2025) та подальшій реабілітації (з 08.07.2025 по 06.08.2025), що підтверджується листами, поданими до кадрової служби.

16.12.2025 року Позивачу надійшло Повідомлення про заплановане звільнення у якому зазначалось, що відповідно до підпункту 17 пункту 14 розділу 12 Статуту приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 23.04.2025 №754, з урахуванням наказу ПрАТ «УДП» від 15.12.2025 року №420-ОП «Про скорочення посад у штатному розписі представництва ПрАТ «УДП» в Австрії» попереджаємо Вас, що посада, яку Ви обіймаєте, 23 лютого 2026 року виключається із штатного розпису берегових підрозділів ПрАТ «УДП». 23.02.2026 року Наказом №40-Б було звільнено ОСОБА_1 , менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, у зв`язку зі скороченням посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, 23 лютого 2026 року, останнім робочим днем вважати 23 лютого 2026 року.

23.02.2026 року Наказом №40-Б було звільнено ОСОБА_1 , менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, у зв`язку зі скороченням посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, 23 лютого 2026 року, останнім робочим днем вважати 23 лютого 2026 року. Постанова Верховного Суду від 09.04.2020 р. у справі № 310/1184/18 визначає, що про наступне вивільнення працівників у зв`язку зі скороченням штату попереджати необхідно не пізніше ніж за два місяці , обов`язок роботодавця запропонувати працівникові всі вакансії, які відповідають його кваліфікації, що існують на підприємстві, не тільки в день попередження, а й протягом усього періоду до моменту звільнення. Проте ПрАТ «УДП» такого обов`язку не виконало ОСОБА_1 не було запропоновано жодної вакансії, яка відповідала б його кваліфікації, що є самостійною та достатньою підставою для визнання звільнення незаконним. Таким чином, сам по собі наказ про скорочення штату не є безумовною підставою для звільнення, підлягає перевірці судом на предмет його обґрунтованості та реальності, не звільняє роботодавця від обов`язку довести наявність об`єктивних змін.

Разом з тим, Відповідач у відзиві обмежується формальним цитуванням зазначеної норми, не надаючи жодного належного доказу її фактичного виконання, а саме не підтверджує, що Позивачу було запропоновано всі наявні вакантні посади, не доводить відсутність відповідних вакансій, не підтверджує, що пропозиції роботи були реальними, конкретними та такими, що відповідають кваліфікації Позивача.

Така поведінка свідчить про суто формальний підхід Відповідача до виконання свого обов`язку, що прямо суперечить вимогам трудового законодавства. Відповідно до усталеної практики Верховний Суд, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які відповідають його кваліфікації, можуть бути зайняті з урахуванням досвіду роботи, є доступними з огляду на стан здоров`я працівника.(постанови від 20.02.2023 у справі №199/4766/21, від 18.10.2023 у справі №210/6543/21, від 10.11.2022 у справі №525/983/21)

Більше того, наданий Відповідачем перелік вакантних посад (долучений до матеріалів справи) свідчить не про виконання, а про порушення цього обов`язку, оскільки ОСОБА_1 обіймав керівну посаду менеджера (управителя) Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, запропоновані йому вакансії є суттєво нижчими за рівнем управлінської відповідальності, такі посади не відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та професійному рівню.

З 08.09.2025 року Позивач перебуває на лікарняному та проходить лікування на території Республіки Австрія, відповідно до повідомлення Австрійської медичної страхової каси №8150230270, ОСОБА_1 є непрацездатним з 10.10.2025 року по теперішній час також наявний експертний медичний висновок Федерального відомства соціальних справ (Верхня Австрія) від 12.01.2026, яким встановлено 60% ступінь інвалідності.

Ключовим є те, що відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України прямо заборонено звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності.

Таким чином, з 10 жовтня 2025 року і по теперішній час ОСОБА_1 є тимчасово непрацездатним, що підтверджується належними доказами. Незважаючи на вищезазначені факти, наказом ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» №40-Б від 23.02.2026 року Позивача було звільнено саме в період його тимчасової непрацездатності. Отже, у даному випадку має місце пряме порушення імперативної норми закону, що саме по собі є достатньою та безумовною підставою для визнання звільнення незаконним

Позивач є ветераном війни, має хронічні серцево-судинні захворювання, а також йому встановлено інвалідність (ступінь втрати працездатності 60%), що підтверджується висновком Федерального відомства соціальних справ (Австрія) від 12.01.2026 року, також пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 про інвалідність ОСОБА_1 , а отже відповідно до статті 42 КЗпП України має переважне право на залишення на роботі при скороченні, що також було повністю проігноровано Відповідачем.

Фактично керівництвом ПАТ «УДП» було проігноровано виконання Позивачем, наказом № 74-АГ від 29.05.2025 року, який фактично був виданий під час його перебування на стаціонарному лікуванні. Більш того, 16 вересня 2025 року начальником Головного агентства ПрАТ «УДП» в Австрії ОСОБА_2 було складено службову записку № СЛ/79/01-12, зі змісту якої вбачається, що останнім було зроблено висновки про «невідповідність займаній посаді» та необхідність звільнення Позивача.

Таким чином ОСОБА_1 належним чином виконував свої трудові обов`язки, а саме вживав активних дій для реалізації поставлених завдань, ініціював подальшу роботу та погодження, однак саме керівництво ПрАТ «УДП» заблокувало виконання завдань, фактично проігнорувало результати виконаної роботи та використало це як формальний привід для звільнення. За таких обставин твердження Відповідача про неналежне виконання обов`язків є безпідставними, штучними та спрямованими на виправдання незаконного звільнення, у зв`язку з чим підлягають повному відхиленню судом. (Т.2, а.с.3-16)

05 травня 2026р. від представника позивача адвоката Мартишко А.В. надійшов відповідь на відзив на збільшені позовні вимоги, в якому міститися наступні посилання.

Доводи Відповідача про те, що ОСОБА_1 не виконував свої посадові обов`язки та не забезпечив виконання наказу №74-АГ від 29.05.2025 року, є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у справі доказами. Як вже зазначалося вище, Позивач систематично вживав заходів для виконання вказаного наказу, що підтверджується відповідними доповідними записками, службовим листуванням та ініціюванням переговорного процесу з потенційними партнерами. Фактично Відповідач не забезпечив Позивачу належних умов для виконання поставлених завдань, зокрема не надав відповідних повноважень для ведення переговорів, не погодив ключові умови майбутніх контрактів, не забезпечив організаційної та управлінської підтримки реалізації проєкту. Водночас, відповідно до усталеної судової практики, саме на роботодавця покладається обов`язок доведення вини працівника у невиконанні трудових обов`язків, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями працівника та негативними наслідками. Однак Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність реальної можливості у ОСОБА_1 виконати наказ у повному обсязі, надання йому всіх необхідних інструментів та повноважень, факт винного невиконання обов`язків.

По-перше , Відповідач фактично підтверджує ключову обставину відсутність нарахування заробітної плати за останні два місяці роботи ОСОБА_1 . Разом з тим, робить юридично помилковий висновок про відсутність заборгованості. Такий підхід суперечить нормам трудового законодавства, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата є винагородою за виконану роботу, яку роботодавець зобов`язаний виплачувати працівнику. Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується регулярно у строки, встановлені законодавством. Отже, саме факт не нарахування заробітної плати не свідчить про відсутність заборгованості, а навпаки підтверджує порушення роботодавцем своїх обов`язків.

Крім того Позивач перебував у трудових відносинах до моменту звільнення, відсторонення від роботи належним чином не оформлювалось, доказів правомірного невиконання роботи відповідач не надав Ще раз звертаємо увагу Суду 19 березня 2026 року надійшла відповідь на адвокатський запит №19/03 ПАТ «Українське Дунайське Пароплавство» у якому зазначається, що стосовно надання інформації про нарахування заробітної плати за останні два календарні місяці роботи ОСОБА_1 інформуємо, що за останні 2 місяці перед звільненням нарахування заробітної плати ОСОБА_1 не проводилось, про що свідчать розрахункові листки (знаходяться у заяві про збільшення позовних вимог)

Згідно Довідки-Розрахунку заробітної плати від 01.01.2025 по 31.12.2025 рік ПАТ «Українське Дунайське Пароплавство» виплатило ОСОБА_1 14 588, 03 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро Національного банку України у 2025 році в середньому становив 49 грн. 50 коп., а отже 14 588, 03 євро х 49, 50 грн. = 722 107, 48грн заробітної плати за 2025 рік. Середньомісячний заробіток складає: 722 107,48 грн / 12 місяців = 60 175,62 грн. Середньоденний заробіток: 60 175,62 грн / 21 = 2 865,50 грн Станом на дату подання заяви кількість днів вимушеного прогулу становить 18 робочих днів.

Отже, розмір середнього заробітку складає: 2 865,50 грн *18 днів = 51 579,00 грн. Зазначена сума є актуальною станом на момент подання Позовної заяви та підлягає подальшому збільшенню до дня фактичного поновлення на роботі. У зв`язку з відсутністю нарахувань заробітної плати за останні два календарні місяці не з вини працівника, розрахунок середнього заробітку здійснюється виходячи з попереднього фактичного заробітку (2025 рік), що відповідає правовим позиціям Верховного Суду та принципу недопущення звуження трудових прав працівника.

По-друге , щодо посилання на лікарняний, Відповідач стверджує, що відсутність виплат пов`язана з непрацездатністю. Однак це не звільняє роботодавця від обов`язку здійснювати відповідні виплати, а саме лікарняні, відповідач не довів, що такі виплати здійснювались у повному обсязі. Таким чином, ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» не довело належного виконання своїх обов`язків як роботодавця. По-третє, щодо розрахунку середнього заробітку Відповідач формально посилається на пп.2,3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, однак ігнорує винятки. Адже, позиція ОСОБА_1 є правомірною, оскільки у розрахунковому періоді (2 місяці) відсутні нарахування від ПрАТ «УДП», така відсутність виникла не з вини працівника у такому випадку застосовується альтернативний підхід. Згідно з відповіддю ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» від 19 березня 2026 року на адвокатський запит Позивача, за останні два календарні місяці перед звільненням нарахування заробітної плати Позивачу не здійснювалось.

Разом з тим, відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата є винагородою, яку роботодавець зобов`язаний виплачувати працівникові за виконану ним роботу. Факт відсутності нарахування заробітної плати не свідчить про відсутність обов`язку її виплати, якщо працівник перебував у трудових відносинах та виконував свої трудові обов`язки або не був належним чином відсторонений від роботи.

Згідно з наказом № 70-Б від 21.02.2024 року, виданим ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», відповідно до наказу від 24.11.2023 року № 791-ОП «Про внесення змін до штатного розпису закордонних представництв», керуючись ч. 1 ст. 32 КЗпП України, ОСОБА_1 переведено з посади радника відділу забезпечення роботи Генерального директора на посаду менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії з 01 березня 2024 року, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Отже, з 01 березня 2024 року до моменту видання наказу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 40-Б від 23.02.2026 року про звільнення Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем та виконував свої трудові обов`язки, а відтак мав право на своєчасне отримання заробітної плати.

Таким чином, невиплата заробітної плати за останні два місяці роботи є грубим порушенням трудових прав Позивача та підлягає судовому захисту. Отже, з урахуванням середньомісячного заробітку Позивача, який становить 60 175,62 грн, розмір заборгованості за два місяці складає: 60 175,62 грн * 2 = 120 351,24 грн.

ОСОБА_1 був звільнений під час тимчасової непрацездатності, у період виконання своїх трудових обов`язків у Представництві ПрАТ «УДП» в Австрії, що призвело до фактичної втрати засобів існування. Зазначені обставини свідчать про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями Відповідача та заподіяною Позивачу моральною шкодою. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення трудових прав працівника.

З урахуванням грубого та свідомого характеру порушення, звільнення під час тимчасової непрацездатності, стану здоров`я Позивача, наявності інвалідності та статусу ветерана війни, тривалості та наслідків порушення, ступеня вини Відповідача. Виходячи із встановлених обставин справи, які підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя), доходимо до обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди повинен становити 1 000 000 (один мільйон) гривень, що буде відповідати принципам розумності та справедливості і є достатнім для відновлення попереднього стану. (Т.2, а.с. 103-114)

Позиція відповідача ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» .

ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» позовні вимоги не визнало у повному обсязі та надало відзив наступного змісту.

Так Наказом від 17.01.2023 №34-Б позивач прийнятий на посаду радника відділу забезпечення роботи Генерального директора, на постійне місце роботи з визначенням робочого місця: м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28, Адмінбудівля № 1, з випробувальним терміном три місяці, з 18 січня 2023 року, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (копія наказу додається).

З метою вирішення питань щодо реновації та модернізації флоту ПрАТ УДП на заводі OSWAG в Австрії (м. Лінц), за наказом ПрАТ УДП від 24.11.2023 №791-ОП Про внесення змін до штатного розпису закордонних представництв до штатного розпису представництва ПрАТ УДП в Австрії була введена посада менеджера (управителя).

На підставі наказу №70-Б від 21.02.2024р. на зазначену посаду було переведено ОСОБА_1 Основними функціональними обов`язками менеджера (управителя), згідно посадової інструкції, введеною в дію Наказом ПрАТ «УДП» від 01.03.2024 № 112-ОП, було здійснення контролю за виконанням договорів (контрактів), фінансуванням, організацією переговорів з модернізації флоту, участю в міжнародних конференціях з питань модернізації флоту. Модернізований флот ПрАТ УДП вийшов з території заводу в 2024 році. Подальша модернізація флоту ПрАТ УДП на заводі OSWAG в Австрії (Лінц), припинена та не планується найближчим часом, отже відпала потреба в утриманні штатної одиниці в представництві, яка б займалася виключно питаннями модернізації флоту ПрАТ УДП.

Тому, в 2025 році менеджеру (управителю) ОСОБА_1 було дане особисте завдання щодо відновлення подальшої роботи пасажирських суден ПрАТ «УДП», відповідно до наказу ПрАТ «УДП» від 29.05.2025 № 74-АГ «Про здійснення заходів щодо подальшої експлуатації т/х Україна» та т/х «Молдавія», що підтверджується службовим листом Головного менеджера управління зовнішньоекономічної діяльності від 08.12.2025 №СЛ/15/01-15 (копія листа додається). Відповідно до наказу №74-АГ від 29.05.2025 на менеджера (управителя) Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії ОСОБА_1 було покладено обов`язок до 02.09.2025 виконання таких завдань: 1) пошук надійних фрахтувальників, які зацікавлені в укладенні довгострокових договорів з ПрАТ «УДП» на умовах бербоут-чартеру; 2) розробити основні вимоги до фрахтувальників, забезпечити перевірку їх благонадійності, проінформувати фрахтувальників про технічний стан суден та витрати пов`язані з оформленням регістрових документів та іншими витратами для їх подальшої експлуатації; 3) після узгодження з фрахтувальниками усіх питань щодо зацікавленості в укладенні контрактів з ПрАТ «УДП», надіслати їх офіційні пропозиції щодо готовності оформлення договорів бербоут-чартеру на т/х «Україна» та т/х «Молдавія» на адресу ПрАТ «УДП», для отримання дозволу на укладення договорів бербоут-чартеру від Міністерства розвитку громад та територій України.

Згідно посадової інструкції менеджера (управителя) ГА ПрАТ «УДП» в Австрії Б/К-1-07-ЗП/А1-01, затвердженої наказом від 01.03.2024 № 112-ОП, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 05.03.2024, про що свідчить його особистий підпис, менеджер виконує наступні завдання: підтримує постійні контакти з організаціями, спеціалізованими підприємствами в галузі суднобудування та судноремонту, з питань розвитку флоту на європейському внутрішньому транспорті, вивчає інформацію, готує пропозиції, надає пропозиції до проєктів, досліджень, що стосуються модернізації флоту тощо.

Відповідно до п.4.3. посадової інструкції менеджер управитель звітує генеральному директору. Згідно з п. 1. Розділу 6 ПІ, менеджер несе особисту відповідальність за якість і своєчасність виконання обов`язків, в т.ч. несвоєчасність і неякісне виконання доручених завдань, недотримання термінів виконання доручень і вказівок генерального директора тощо.

Щодо твердження позивача, що наказ № 74-АГ був виданий 29.05.2025, у той час, коли ОСОБА_1 перебував на лікуванні. Відповідач посилається на те, що з вищевказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений в системі електронного документообігу АСКОД 23.06.2025 об 11:34, що засвідчено його електронним цифровим підписом, зауважень чи заперечень, позивач не висловив (знімок екрану додається).

У позовній заяві позивач підтвердив ознайомлення з вищезазначеним наказом. У доповідній записці ОСОБА_1 від 02.09.2025 надано звіт про виконання наказу № 74-АГ від 29.05.2025 , який містить посилання на раніше надані звіти, однак безпосередній керівник підрозділу ( ОСОБА_2 ) вважає обсяг та якість виконаної роботи неналежним, зазначає, що звіти не погоджені, відсутні переліки контрагентів, проект договору, комерційні пропозиції про укладення договорів тощо, що підтверджується службовим листом Головного менеджера зовнішньоекономічної діяльності від 08.12.2025 №СЛ/15/01-15. управління Відповідно до висновку щодо виконання менеджером (управителем) Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії Котлярем А.І. наказу № 74-АГ від 02.09.2025 вказівки, зазначені у наказі менеджером ОСОБА_1 в повному обсязі не виконані та про їх причини неналежного виконання керівника Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії не повідомлено.

Так, ОСОБА_1 була подана доповідна записка від 02.09.2025р. на виконання вказаного наказу. Разом з тим, із зазначеної доповідної не вбачається коли саме та з якими конкретно потенційними фрахтувальниками проведено попередні перемовини (відсутні назви компаній, ПІБ контактних осіб, контактні дані фрахтувальників); коли та які саме озвучено вимоги до потенціальних партнерів; яку саме фінансову модель сформовано у разі їх самостійного використання. У підсумку, конкретних пропозицій від ОСОБА_1 щодо відновлення діяльності пасажирського флоту ПрАТ «УДП» до керівництва ПрАТ «УДП» не надходило, пасажирський флот ПрАТ «УДП» залишається у відстої, роботою на сезон 2026-2027 не забезпечений, що призводить до фінансових збитків для ПрАТ «УДП». Вказана конкретика відсутня і в листах від 07.07.2025 №Д/232/1-12 та від 20.08.2025 №Д/39/01-12., на які посилається у своїй доповідній записці ОСОБА_1 . Також менеджером ОСОБА_1 не розроблено та не надано основні вимоги до фрахтувальників, не здійснено та не забезпечено перевірку їх благонадійності; не проінформовано фрахтувальників про технічний стан суден; не проінформовано фрахтувальників про витрати пов`язані з оформленням регістрових документів та іншими експлуатаційними витратами. Окрім того, ОСОБА_1 не надіслано офіційні пропозиції фрахтувальників щодо готовності оформлення договорів бербоут чартеру на т/х «Україна» та т/х «Молдавія».

Посилання ОСОБА_4 про сформовану фінансову модель експлуатації суден в разі самостійного використанні, викладене у листі №Д/58/01-12 від 02.09.2025, не може вважатися фінансовою моделлю відповідно до вимог фінансової моделі експлуатації суден.

Також, Котлярем А.І. в доповідній записці №Д/58/01-12 від 02.09.2025 не зазначено конкретно коли та які саме потенціальні міжнародні партнери відмовились у ведені подальших переговорів з ним без належної довіреності щодо можливості подальшого укладання договорів бербуот-чартеру (копія додається). Згідно із посадовою інструкцією менеджера (управителя) Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії Котляр А.І. має право вести попередні перемовини з потенційними партнерам, надання довіреності не передбачено на ведення переговорів згідно з Положенням про Представництво ПрАТ «УДП» в Австрії. Укладання та підписання договорів віднесено до компетенції генерального директора ПрАТ «УДП» та за його дорученням начальником Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії. Таким чином, Котляр А. не виконав наказ від 29.05.2025 №74-АГ.

Відповідач посилається також на те, що що посада позивача, не єдина, яка була скорочена. Враховуючи поточний фінансовий стан ПрАТ УДП, з метою скорочення витрат на утримання представництва ПрАТ «УДП» в Австрії та разом із відсутністю виробничої необхідності, Наказом від 15.12.2025 № 420-ОП, було скорочено дві штатні одиниці, а саме: посаду заступника начальника та посаду менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії.

Скорочення вищезазначених посад забезпечить річну економію витрат іноземної валюти ПрАТ УДП в обсязі близько 70 тис. євро, еквівалент приблизно 3 млн. 500 тис. грн, що підтверджується службовим листом Головного менеджера управління зовнішньоекономічної діяльності від 08.12.2025 №СЛ/15/01-15 (копія додається). Більше того, наразі заплановано скорочення чисельності та штату працівників берегових підрозділів ПрАТ «УДП». Причини структурного характеру, зумовлених необхідністю оптимізації чисельності та вдосконалення управлінської діяльності ПрАТ «УДП», про що завчасно повідомлено первинну профспілкову організацію приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», згідно листа від 25.03.2026 № 295/01-06.1/01.

ПрАТ «УДП» працює на конкурентному ринку дунайських перевезень, підвищення ефективності витрат компанії є основним шляхом забезпечення конкурентоздатності та підтримання необхідного рівня прибутковості діяльності. У 2025 році на ринку дунайських перевезень склалися вкрай несприятливі умови: після зняття блокади з портів Великої Одеси український аграрний експорт повернувся туди через меншу логістичну собівартість (різниця у транспортних витратах для вантажовласника близько 15 євро на тонні), що призвело до втрати близько 1 млн тон експортного вантажопотоку перевезень на рік, що становить до 60% вантажної бази пароплавства, або щонайменше 10 млн євро виручки; в перевезеннях на Середньому та Верхньому Дунаї (порти Болгарії, Сербії, Угорщини) за період 2022-2024 років відбулося заміщення перевезень водним транспортом на користь в перевезеннях наземним транспортом (залізничним, автомобільним); зниження фрахтових ставок протягом 2024-2025 років від рівня 2021 року на 30 50%. Наслідки цього відчуває не лише ПрАТ «УДП», а й інші судноплавні компанії на Дунаї (TTS (Румунія), BRP (Болгарія), JRB (Сербія), DDSG-MAHART (Австрія), власники яких по результатам 66 Конференції директорів дунайських пароплавств охарактеризували ситуацію на ринку як «катастрофічну». В таких умовах обсяг перевезень вантажів річковим флотом ПрАТ «УДП» скоротився з 145 тис. тонн в середньому на місяць у 2022-2023 роках до 50-70 тис. тонн у 2024 початку 2026 року.

Внаслідок збиткової роботи протягом 2024 та 2025 років ПрАТ «УДП» практично вичерпало фінансові резерви, накопичені за період прибуткової роботи в 2022-2023 роках, що призвело до утворення заборгованості за паливо, дисбурсментські, інвалюту (замість добових), ремонти тощо. Сума витрат на оплату праці персоналу за 2025 рік склала більше 42 % до чистого доходу ПрАТ «УДП». Тому оптимізація цих витрат матиме істотний вплив на загальний результат діяльності компанії. Для встановлення витрат на утримання персоналу на економічно доцільному рівні, для забезпечення конкурентоздатності та прибуткової роботи ПрАТ «УДП», необхідним є скорочення персоналу берегових підрозділів пароплавства. В ПрАТ «УДП» готується до впровадження організаційна структура, в який в порівнянні з попередньою організаційною структурою ПрАТ «УДП» передбачені такі зміни: скорочення заступників генерального директора, перетворення департаментів у служби, виключення зі структури ГВСП «КСБСРЗ» внутрішньоструктурного підрозділу бази технічного обслуговування та приєднання до структури берегових підрозділів ПрАТ «УДП», ліквідація внутрішньоструктурного підрозділу музей, у зв`язку з припиненням його роботи з 02 серпня 2023 року та інші заходи спрямовані на оптимізацію виробничих процесів в ПрАТ «УДП». Зазначені заходи зі скорочення чисельності та штату працівників берегових підрозділів заплановані на друге півріччя, починаючи з червня 2026 року, можуть стосуватися орієнтовно 60 працівників берегових підрозділів: 44 % - керівні посади; 22 % - професіонали; 13 % фахівці; 21 % - технічні службовці, робочі різних професій (копія листа додається). За таких умов вбачається об`єктивна необхідність оптимізації кількості працівників, що є прерогативою роботодавця, який самостійно вирішує питання скорочення штату у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, ПрАТ «УДП» 15.12.2025 було видано наказ про скорочення посад у штатному розписі представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, а саме: «з 23 лютого 2026 року скоротити посаду менеджера (управителя)», яку обіймав позивач, пунктом 2 вищевказаного наказу начальнику представництва ПрАТ «УДП» в Австрії Юрію Яхновичу доручено забезпечити належне вручення на території Австрії менеджеру (управителю) ПрАТ «УДП» в Австрії Андрію Котляру, письмового попередження про наступне вивільнення під особистий підпис відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП України (копія наказу та листа додаються).

Рекомендованим листом № R0962722657AT 17.12.2025 о 09:36 надіслано державною поштою Австрії наступні документи: копія наказу ПрАТ «УДП» від 15.12.2025р. №420-ОП (1 екз.), повідомлення про заплановане вивільнення від 16.12.2025р. (2 екз.), та три списки запропонованих вакантних посад в ПрАТ «УДП», що підтверджується службовим листом № СЛ/225/01-12.3 від 23.12.2025 від начальника представництва ПрАТ «УДП» в Австрії Юрія Яхновича, про що позивач не заперечує (копії додаються). Рекомендований лист був отриманий позивачем під особистий підпис 20.12.2025 о 08:53 в терміналі самообслуговування поштового відділення, про що свідчить рахунок-підтвердження про відправку, поштове підтвердження про отримання 20.12.2025 (копія поштового відправлення додається).

Також Наказ про скорочення посад у штатному розписі представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, списки запропонованих вакантних посад, надіслано Андрію Котляру в системі електронного обігу документів АСКОД 16.12.2025.

Крім того, вищевказані документи, 16.12.2025 начальником ВКП ДУП були надіслані позивачу, у застосунок WhatsApp. -15.01.2026 позивачу були надіслані списки вакансій станом на 15.01.2026.-19.02.2026 позивачу у додаток WhatsApp знову були надіслані пропозиції вакансій станом на 19.02.2026.-23.02.2026 позивачу у додаток WhatsApp знову були надіслані пропозиції вакансій станом на 23.02.2026 (скріншоти переписки у WhatsApp додаються).

Таким чином, роботодавцем дотримано процедуру звільнення позивача. Щодо твердження позивача, що звільнення його в період тимчасової непрацездатності, звертаємо увагу та наголошуємо на тому, що не можна скорочувати за п. 1 статті 40 КЗпПУ (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації), зокрема: працівників в період тимчасової непрацездатності до моменту підтвердження їх тимчасової непрацездатності.

Однак, під час воєнного стану, керуючись нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX, а саме ч. 1 ст. 5 даного Закону передбачено, що у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності із обов`язковим зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. Тобто в період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця навіть під час лікарняного. Однак датою звільнення у такому разі має бути перший робочий день після завершення лікарняного, зазначений у листку непрацездатності.

Станом на 23.02.2026 року у роботодавця відсутня будь-яка підтверджуюча документально інформація з приводу тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 в період з 08 вересня 2025 року (окрім його письмового повідомлення), та відсутній належним чином оформлений листок/листки непрацездатності, про що складено Акт відсутності відомостей у Реєстрі листків непрацездатності від 23.02.2026, комісією у складі: начальника відділу кадрової політики департаменту управління персоналу Наталії Каліненко; начальника відділу розрахунків з оплати праці та адміністративного супроводження департаменту бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_5 ; директора юридичного департаменту Ганни Вишневської. Комісією здійснено перевірку кабінету страхувальника на порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України щодо наявності відкритих/заритих листків непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Станом на 12:00 23.02.2026 записів про тимчасову непрацездатність працівника за період 10.10.2025 по 23.02.2026 у Реєстрі не виявлено. Надані працівником раніше копії іноземних документів не трансформовані у медичні висновки (МВТН) в системі eHealth України, що унеможливлює ідентифікацію статусу «Тимчасової непрацездатності» за законодавством України. Акт підписано членами комісії, скріншот особистого кабінету ПФУ з фільтром по працівнику додається (копія акту додається). Так, як зазначена інформація відсутня, та відсутні належним чином оформлені листи непрацездатності, одного лише письмового повідомлення ОСОБА_1 про його лікування за кордоном вважати працівника таким, що знаходиться на лікарняному та йому забезпечуються усі, пов`язані з цим пільги, умови, передбачені чинним законодавством недостатньо.

Станом на день подачі відзиву, згідно службового листа начальника ВКП ДУП Наталі Каліненко, СЛ/154/01-06.2 від 06.04.2026 (копія листа додається), в кабінеті страхувальника на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, в роботодавця відсутня будь-яка підтверджуюча документально інформація з приводу тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 в період з 09 жовтня 2025 року (окрім його письмового повідомлення), та відсутній належним чином оформлений листок/ листки непрацездатності.

Окремо зазначаємо, що Медичний висновок тимчасової непрацездатності (МВТН) має бути сформований в день звернення пацієнта, якщо згідно з висновком лікаря пацієнт має тимчасову втрату непрацездатності. Якщо ОСОБА_6 отримував МВТН за кордоном та дійсно перебував в період з 08 вересня 2025 по теперішній час на лікарняному, то, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066, роз`яснень Пенсійного фонду від 03.06.2022 року, він повинен звернутись до свого сімейного чи лікуючого лікаря, перебуваючи ще за кордоном, або по поверненню в Україну (протягом року від строку лікування), якщо він дійсно хворів за кордоном та має на це підтверджуючі документи, для подальшого формування (оформлення) листків непрацездатності в реєстрі електронних листків непрацездатності Пенсійного фонду України, в тому числі і надати роботодавцю ПрАТ «УДП» іноземні медичні документи та їх нотаріально завірені переклади українською мовою.

Оскільки, жоден з вище перелічених документів позивачем не було надано, роботодавцем було видано наказ від 23.02.2026 № 40-Б «Про звільнення ОСОБА_7 », в якому п.4 вказано «у разі підтвердження тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 даними Електронного реєстру листків непрацездатності ПФУ, дату звільнення вважати перенесеною на перший робочий день, наступний за днем закінчення періоду тимчасової непрацездатності, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Забезпечити нарахування та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та проведення остаточного розрахунку згідно з вимогами законодавства». Також перебування працівника у тимчасовій непрацездатності, не знаходить свого підтвердження у табелях робочого часу (копії додаються), протилежного позивач не довів.

Стосовно твердження позивача про особисту неприязнь керівником Головного агентства ПрАТ «УДП» в Австрії ОСОБА_2 до Позивача , вважаємо, що позовна заява не містить фактів та доводів, які б дійсно свідчили щодо вчинення відносно нього мобінгу, так як статтею 22 КЗпП України «Заборона мобінгу (цькування)», визначено: мобінг (цькування) систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. По-перше: предмет позовних вимог не стосується вищенаведеного, по-друге: на підтвердження мобінгу потрібні фактичні докази вчинення психологічного або/та економічного тиску з боку роботодавця. Доказами, які підтверджують факт мобінгу, можуть бути як електронні докази, так і письмові чи, можливо, й усні докази. Це може бути листування, фото, відео, аудіозаписи, накази та інші документи, покази свідків тощо.

ПрАТ «УДП» не вимагало від ОСОБА_8 , роботу, яка невизначена трудовим договором. Більше того, виражало лояльне ставлення до частих хвороб позивача. З огляду на вищенаведене, алгоритм звільнення ОСОБА_8 був чітко дотриманий ПрАТ «УДП», кінцевий розрахунок з Позивачем проведено своєчасно, з виплатою вихідної допомоги, що передбачено ст. 44 КЗпП України при звільнені за скороченням за п.1 ст. 40 КЗпП (копія розрахункового листа додається), про що Позивач не заперечує, підстав для скасування наказу від 23.02.2026 №40-Б «Про звільнення ОСОБА_7 » не вбачається, а тому посилання Позивача на недодержання Відповідачем вимог трудового законодавства при його звільненні є безпідставними. (Т.1, а.с. 149-160)

Інші заяви представника.

17.04.2026р Представник ПрАТ «УДП» -Бантя Н.О. подала заперечення на відповідь на відзив наступного змісту.

Для забезпечення продуктивності праці, оптимізації бізнес-процесів та приведення штатної чисельності працівників у відповідність до потреб господарської діяльності пароплавства, підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів, запровадження ефективних методів організації праці та корпоративного управління було вирішено зокрема розпочати процедуру запровадження змін в організації виробництва і праці ПрАТ УДП. Факт скорочення у справі підтверджується: наказом про зміну штатного розпису, виключенням посади Позивача, відсутністю посади після звільнення (витяг з штатного розпису додається). Як вже зазначалось у відзиві на позовну заяву, що посада позивача, не єдина, яка була скорочена. Враховуючи поточний фінансовий стан ПрАТ УДП, з метою скорочення витрат на утримання представництва ПрАТ «УДП» в Австрії та разом із відсутністю виробничої необхідності, Наказом від 15.12.2025 № 420-ОП, було скорочено дві штатні одиниці, а саме: посаду заступника начальника та посаду менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії. Адже таке скорочення вищезазначених посад забезпечить річну економію витрат іноземної валюти ПрАТ УДП в обсязі близько 70 тис. євро, еквівалент приблизно 3 млн. 500 тис. грн, що підтверджується службовим листом Головного менеджера управління зовнішньоекономічної діяльності від 08.12.2025 №СЛ/15/01-15 (копія додавалась в додатках до відзиву). Наразі заплановано скорочення чисельності та штату працівників берегових підрозділів ПрАТ «УДП». Причини структурного характеру, зумовлених необхідністю оптимізації чисельності та вдосконалення управлінської діяльності ПрАТ «УДП», про що завчасно повідомлено первинну профспілкову організацію приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», згідно листа від 25.03.2026 № 295/01-06.1/01 (копія листа додається до відзиву). За таких умов вбачається об`єктивна необхідність оптимізації кількості працівників, що є прерогативою роботодавця, який самостійно вирішує питання скорочення штату у відповідності до вимог чинного законодавства

ПрАТ УДП неодноразово пропонувало Позивачу наявні вакансії, що підтверджується направленням позивачу переліку вакантних посад (докази додано до відзиву на позовну заяву), однак згоду на переведення на іншу посаду Позивач ПрАТ УДП не надавав, у зв`язку з чим можливість перевести його на іншу роботу без згоди Позивача була відсутньою.

Щодо твердження позивача, що наказ № 74-АГ був виданий 29.05.2025, у той час, коли ОСОБА_1 перебував на лікуванні . Як було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, з вищевказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений в системі електронного документообігу АСКОД 23.06.2025 об 11:34, що засвідчено його електронним цифровим підписом, зауважень чи заперечень, позивач не висловив. У позовній заяві позивач підтвердив ознайомлення з вищезазначеним наказом.

Станом на 23.02.2026 року у роботодавця відсутня будь-яка підтверджуюча документально інформація з приводу тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 в період з 08 вересня 2025 року (окрім його письмового повідомлення), та відсутній належним чином оформлений листок/листки непрацездатності, про що складено Акт відсутності відомостей у Реєстрі листків непрацездатності від 23.02.2026, комісією у складі: начальника відділу кадрової політики департаменту управління персоналу ОСОБА_9 ; начальника відділу розрахунків з оплати праці та адміністративного супроводження департаменту бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_5 ; директора юридичного департаменту ОСОБА_10 . Комісією здійснено перевірку кабінету страхувальника на порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України щодо наявності відкритих/заритих листків непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Якщо ОСОБА_6 отримував МВТН за кордоном та дійсно перебував в період з 08 вересня 2025 по теперішній час на лікарняному, то, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066, роз`яснень Пенсійного фонду від 03.06.2022 року, він повинен звернутись до свого сімейного чи лікуючого лікаря, перебуваючи ще за кордоном, або по поверненню в Україну (протягом року від строку лікування), якщо він дійсно хворів за кордоном та має на це підтверджуючі документи, для подальшого формування (оформлення) листків непрацездатності в реєстрі електронних листків непрацездатності Пенсійного фонду України, в тому числі і надати роботодавцю ПрАТ «УДП» іноземні медичні документи та їх нотаріально завірені переклади українською мовою. Оскільки позивачем не було дотримано вимог законодавства про підтвердження тимчасової непрацездатності, не було надано належних доказів, роботодавцем було видано наказ від 23.02.2026 № 40-Б «Про звільнення ОСОБА_7 »,

Окремо просить суд звернути увагу, на п.4 Наказу від 23.02.2026 № 40-Б «Про звільнення ОСОБА_7 », у якому вказано, що «у разі підтвердження тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 даними Електронного реєстру листків непрацездатності ПФУ, дату звільнення вважати перенесеною на перший робочий день, наступний за днем закінчення періоду тимчасової непрацездатності, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Забезпечити нарахування та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та проведення остаточного розрахунку згідно з вимогами законодавства»

Щодо переважного права на залишенні на роботі при скороченні , зазначаємо наступне, наказом ПрАТ «УДП» від 15.12.2026 № 420-ОП внесено зміни до штатного розпису представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, затвердженого наказом ПрАТ «УДП» від 03.02.2025 № 26-ОП «Про затвердження та введення в дію штатних розписів берегових підрозділів, ВП «Учбовий центр», закордонних представництв ПрАТ «УДП» (зі змінами), а саме: з 15 грудня 2025 року скоротити вакантну посаду заступник начальника - 1 штатна одиниця з посадовим окладом 11856,00 грн; з 23 лютого 2026 року скоротити посаду менеджер (управитель) - 1 штатна одиниця з посадовим окладом 11856,00 грн. Стаття 42 КЗпП діє лише тоді, коли скорочується чисельність працівників, тобто коли є кілька осіб, що займають однакові або схожі посади , і потрібно вибрати, кого залишити. В даному випадку, порівнювати працівника нема з ким. У такому випадку роботодавцем було виключено цю посаду зі штатного розпису та звільнено працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, дотримуючись процедури звільнення (попередження за 2 місяці, пропозиція іншої роботи).

Щодо твердження позивача, про наведення відповідачем доводів щодо неналежного виконання позивачем своїх трудових обов`язків, варто зазначити наступне.

З метою вирішення питань щодо реновації та модернізації флоту ПрАТ УДП на заводі OSWAG в Австрії (м. Лінц), за наказом ПрАТ УДП від 24.11.2023 №791-ОП Про внесення змін до штатного розпису закордонних представництв до штатного розпису представництва ПрАТ УДП в Австрії була введена посада менеджера (управителя). На підставі наказу №70-Б від 21.02.2024р. на зазначену посаду було переведено ОСОБА_1 (копія наказу додавалась до відзиву). Основними функціональними обов`язками менеджера (управителя), згідно посадової інструкції, введеною в дію Наказом ПрАТ «УДП» від 01.03.2024 № 112-ОП, було:- здійснення контролю за виконанням договорів (контрактів);- фінансуванням, організацією переговорів з модернізації флоту;- участю в міжнародних конференціях з питань модернізації флоту. Оскільки, модернізований флот ПрАТ УДП вийшов з території заводу в 2024 році. Подальша модернізація флоту ПрАТ УДП на заводі OSWAG в Австрії (Лінц), припинена та не планується найближчим часом, отже відпала потреба в утриманні штатної одиниці в представництві, яка б займалася виключно питаннями модернізації флоту ПрАТ УДП. Тому, в 2025 році менеджеру (управителю) ОСОБА_1 було дане особисте завдання щодо відновлення подальшої роботи пасажирських суден ПрАТ «УДП», відповідно до наказу ПрАТ «УДП» від 29.05.2025 № 74-АГ «Про здійснення заходів щодо подальшої експлуатації т/х Україна» та т/х «Молдавія», яке належним чином не виконано, про що свідчать службові листи начальника Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії (додавались до відзиву). Однак, пасажирський флот ПрАТ «УДП» залишається у відстої, роботою на сезон 2026-2027 не забезпечений, що призводить до фінансових збитків для ПрАТ «УДП». Таким чином роботодавцем зроблено висновок, що на сьогодні відпала необхідність і є недоцільним існування посади менеджера (управителя) представництва ПрАТ УДП в Австрії як такої, а не конкретно працівника ОСОБА_1 (Т.2, а.с. 14-24)

01 травня 2026р. від представника відповідача ПрАТ УДП надійшов додатковий відзив на збільшені позовні вимоги позивача, відповідно до якого відповідач не визнав позовні вимоги у повному обсязі. У поданому відзиві відповідач посилається на те, що

У заяві про збільшення позовних вимог (пункт 6 розділу «На виконання вимог ст. 175 ЦПК України») Позивач зазначає, що заходи досудового врегулювання спору проводились, однак ПрАТ «УДП» від такого врегулювання відмовилось. Це твердження є неправдивим та документально непідтвердженим. ПрАТ «УДП» заперечує відповідний факт і повідомляє суд, що ПрАТ «УДП» не отримувало від Позивача або його представника жодної пропозиції про досудове врегулювання спору ні в письмовій, ні в будь-якій іншій формі. Відповідач не отримував пропозицій про проведення переговорів, запрошень до медіації, проєктів мирової угоди або будь-яких інших звернень, спрямованих на врегулювання спору в позасудовому порядку. Відтак твердження про те, що Відповідач «відмовився від досудового врегулювання», є фактично хибним не можна відмовитись від того, чого не було запропоновано.

Статтею 116 КЗпП України встановлено обов`язок роботодавця провести з працівником повний розрахунок у день звільнення виплатити всі суми, що належать йому від підприємства, включаючи заробітну плату за відпрацьований час, компенсацію за невикористані відпустки та будь-які інші нарахування відповідно до умов трудового договору. ПрАТ «УДП» повідомляє суд, що зазначений обов`язок виконано в повному обсязі: при звільненні ОСОБА_1 . Відповідачем проведено кінцевий розрахунок, у межах якого виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час у розрахунковому місяці з урахуванням документально підтверджених даних про виконання трудових обов`язків, а також компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки відповідно до ст. 83 КЗпП України. На підтвердження цього Відповідач долучає до відзиву відповідні платіжні документи та розрахунок (додаються)

Позивач обґрунтовує заявлену суму заборгованості 120 351,24 грн тим, що у відповіді ПрАТ «УДП» на адвокатський запит № 19/03 від 19 березня 2026 року зазначено про відсутність нарахувань заробітної плати за останні два календарні місяці перед звільненням. Відповідач вважає такий висновок Позивача хибним та заснованим на підміні понять. Відсутність нарахувань заробітної плати у звичайному розумінні цілком закономірно пояснюється тим, що ОСОБА_1 (згідно з його повідомленням) з 09 жовтня 2025 року перебував на лікуванні та був тимчасово непрацездатним. Виплати за цей період здійснювались у відповідному правовому режимі відмінному від звичайної заробітної плати. Відтак відсутність нарахувань заробітної плати в розрахункових листках не означає і не може свідчити про існування заборгованості роботодавця перед працівником. Щодо розрахунку середнього заробітку. Позивач розраховує середньоденний заробіток виходячи з річного доходу за 2025 рік у розмірі 14 588,03 євро, перерахованих за середнім офіційним курсом НБУ (49,50 грн/євро), та отримує суму 722 107,48 грн річного доходу, а відтак 60 175,62 грн середньомісячного заробітку. Відповідач наполягає, що такий підхід суперечить чинному законодавству з таких підстав. По-перше, відповідно до пп. 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі Порядок № 100), середньоденна заробітна плата для виплати за час вимушеного прогулу визначається виходячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата . Застосування річного доходу як розрахункової бази є прямим відступом від цієї норми та не може бути виправдане посиланням на практику Верховного Суду без встановлення відповідних умов її застосування.

По-друге, посилання Позивача на практику Верховного Суду щодо можливості розраховувати середній заробіток виходячи з доходу за попередній рік є доречним виключно тоді, коли відсутність нарахувань у розрахунковому двомісячному періоді сталась з вини роботодавця . Між тим, відсутність звичайних нарахувань у даному випадку зумовлена об`єктивною обставиною перебуванням Позивача на лікарняному, який він неналежним чином не оформив всупереч Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066, а не протиправною бездіяльністю Відповідача, яка на момент подання цього відзиву не встановлена жодним судовим рішенням. Відтак суми 51 579,00 грн та 120 351,24 грн є хибними, завищеними та непідтвердженими доказами.

Позивач обґрунтовує вимогу про моральну шкоду посиланнями на хронічні серцево-судинні захворювання, інвалідність (60 % втрати працездатності) та перебування на лікуванні. Однак аналіз хронологічних обставин, наведених у самій заяві, спростовує наявність будь-якого причинно-наслідкового зв`язку з діями Відповідача: 1. тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 розпочалась 10 жовтня 2025 року тобто щонайменше за чотири місяці до дати звільнення (23.02.2026), що унеможливлює будь-який причинно-наслідковий зв`язок між звільненням та виникненням захворювання; 2. інвалідність встановлена висновком Федерального відомства соціальних справ Австрії від 12.01.2026 - тобто також до прийняття наказу про звільнення № 40 Б від 23.02.2026; 3. у заяві прямо зазначено, що Позивач є ветераном війни та має хронічні захворювання тобто такі, що існували незалежно від трудових відносин із ПрАТ «УДП» і не могли виникнути внаслідок звільнення. Таким чином, наявні у Позивача захворювання та стан здоров`я не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями Відповідача. Посилання на психологічний стрес та душевні страждання є суб`єктивними твердженнями, не підкріпленими жодним медичним документом про погіршення стану здоров`я внаслідок звільнення.

Сума у 1 000 000,00 грн не обґрунтована жодним доказом. Позивач не обґрунтував, яким чином ця сума відповідає характеру та обсягу стверджуваних страждань, їх тривалості та наслідкам що є обов`язковим відповідно до ст. 237-1 КЗпП України. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути обґрунтований позивачем та відповідати критеріям розумності і справедливості; суд не може задовольняти вимогу в довільному розмірі без відповідного доказового підґрунтя . Заявлена сума є явно завищеною і свідчить про намір отримати безпідставне збагачення та не обґрунтовану компенсацію шкоди. Зазначені обставини можуть бути враховані судом при визначенні розміру компенсації, але лише за умови попереднього доведення усіх чотирьох умов відповідальності, жодна з яких у цій справі Позивачем не підтверджена. (Т.2, а.с. 67-72)

08 травня 2026р. представника відповідача ОСОБА_11 надала заперечення на відповідь на відзив щодо збільшених позовних вимог. У вищевказаному запереченні представник відповідача посилається на те, що Позивач свідомо змішує поняття «заборгованість». «ненарахування» та Центральний аргумент відповіді на відзив у цій частині зводиться до твердження: «сам факт ненарахування заробітної плати не свідчить про відсутність заборгованості, а навпаки підтверджує порушення роботодавцем своїх обов`язків».

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата є винагородою за виконану роботу. Ключовим елементом виникнення зобов`язання роботодавця виплатити зарплату є факт виконання працівником роботи у відповідний період. ОСОБА_1 з 09 жовтня 2025 року перебував на лікарняному (з повідомлення самого ОСОБА_1 ) тобто не виконував трудові обов`язки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. У цей період у роботодавця не виникає зобов`язання з виплати заробітної плати у звичайному розумінні натомість виникають зобов`язання з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Щодо стверджуваного «невиконання обов`язку щодо лікарняних». У відповіді на відзив Позивач зазначає, що Відповідач «не довів, що лікарняні виплати здійснювались у повному обсязі». Відповідач звертає увагу суду на дві принципові обставини. По-перше, твердження про невиплату або неповну виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності є новою вимогою, яка не була заявлена ні в первісному позові, ні в заяві про збільшення позовних вимог. Її введення у відповіді на відзив суперечить ст. 49 ЦПК України, яка передбачає зміну або доповнення позовних вимог виключно до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання. По-друге, відповідно до ст. 81 ЦПК України тягар доказування покладається на ту сторону, яка стверджує певний факт. Якщо Позивач стверджує, що лікарняні не виплачувались або виплачувались неповністю, саме Позивач зобов`язаний довести цей факт надати докази звернення за виплатою та відмови в її здійсненні. Жодного такого доказу не надано. Натомість Відповідачем в додатках до відзиву на заяву про збільшення позовних вимог надано повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, де вказано, що оплату лікарняних проведено в повному обсязі.

Хочемо зазначити, що оплата тимчасової непрацездатності передбачена Порядком оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою КМУ № 440 від 26 червня 2015 р. (далі- Порядок), Пунктом 2 Порядку визначено, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється роботодавцем, з 6-го дня непрацездатності ПФУ, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Методологія розрахунку на підставі річного доходу залишається необґрунтованою. У відповіді на відзив Позивач посилається на «альтернативний підхід» відповідно до практики Верховного Суду, стверджуючи, що відсутність нарахувань виникла «не з вини працівника». Відповідач зазначає таке. Застосування розрахункового підходу на підставі попереднього річного доходу є виключно правовим наслідком протиправної поведінки роботодавця, яка полягає у незаконному позбавленні працівника заробітної плати. Натомість у даній справі: а) факт незаконності дій Відповідача не встановлений жодним судовим рішенням; б) відсутність нарахувань пояснюється об`єктивними обставинами перебуванням Позивача на лікарняному, а не бездіяльністю роботодавця; в) Позивач не довів, що в розрахунковому двомісячному періоді виконував роботу і не отримав за неї оплату У відповіді на відзив значну частину займають аргументи щодо обставин виконання ОСОБА_1 наказу № 74-АГ від 29.05.2025 (ведення переговорів, підготовка проєктів договорів, ініціювання пасажирського напрямку тощо). Відповідач наголошує, ці обставини не є предметом розгляду даної справи і не стосуються уточнених вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди, які є предметом цих заперечень. Посилаючись на доповідні записки та службове листування як доказ «виконання обов`язків», Позивач здійснює підміну предмету доказування: факт подання доповідних записок не тотожний факту виконання поставленого завдання. Висновок начальника Представництва ПрАТ «УДП» в Австрії ОСОБА_2 від 02.09.2025 щодо невиконання наказу є управлінським документом, складеним уповноваженою посадовою особою в межах її компетенції. Твердження Позивача про «суб`єктивний характер» цього висновку без надання відповідних доказів є декларативним і не спростовує його як доказ.

Позивач стверджує про «прямий причинно-наслідковий зв`язок» між діями Відповідача та моральною шкодою. Однак по суті твердження Позивача, викладені у відповіді на відзив так і не спростували ключовий хронологічний аргумент Відповідача: Тимчасова непрацездатність з 10.10.2025 (за 4+ місяці до звільнення) Встановлення інвалідності 12.01.2026 (за 6 тижнів до звільнення) Звільнення 23.02.2026. Всі стверджувані фізичні та психологічні наслідки виникли до звільнення і не можуть перебувати у причинно-наслідковому зв`язку з ним. Жодного медичного документа про погіршення стану здоров`я після 23.02.2026 саме внаслідок звільнення не надано. Твердження про «завищеність» розміру шкоди є оціночними аргумент Позивача звернений проти нього самого. (Т.2, а.с. 130-136)

Рух справи та процесуальні дії суду.

Позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд» 20.03.2026р. (Т.1., а.с. 1)

20.03.2026р. згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи справа була розподілена судді Кисельову В.К. (Т.1, а.с. 80)

Ухвалою суду від 25.03.2026р. було відкрито спрощене провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.04.2026р. о 12.00 (Т.1, а.с. 82-83)

07.04.2026р. до суду надійшла заява від представника позивача -адвоката Мартишко А.В. про збільшення позовних вимог. (Т.1, а.с. 84-98)

08.04.2026р. до суду надійшло клопотання від представника позивача -адвоката Мартишко А.В. щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції. (Т.1, а.с. 111-115)

Ухвалою суду від 09.04.2026р. було задоволено клопотання представника позивача -адвоката Мартишко А.В. щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції. (Т.1, а.с. 121)

10.04.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшло клопотання щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції. (Т.1, а.с. 122-124)

10.04.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшов відзив на позовні вимоги. (Т.1, а.с. 149-161)

Ухвалою суду від 13.04.2026р. було задоволено клопотання представника відповідача - Бантя Н.О. щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції. (Т.1, а.с. 249)

14.04.2026р. від представника позивача -адвоката Мартишко А.В. надійшов відповідь на відзив. (Т.2, а.с.2- 12)

17.04.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшло заперечення на відповідь на відзив. (Т.2, а.с. 17-24)

20 квітня 2026р. судом було проведено судове засідання у справі за участю представника позивача - адвоката Мартишко А.В. та представника відповідача - Бантя Н.О., в процесі розгляду справи було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 13 травня 2026р. о 14.00. (Т.2, а.с. 59-64)

Ухвалою суду від 20.04.2026 судом було прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також надано

відповідачу 15-й денний строк для подання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог. (Т.2, а.с. 66)

01.05.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшов відзив на збільшені позовні вимоги. (Т.2, а.с. 67-72)

05.05.2026р. від представника позивача - адвоката Мартишко А.В. надійшов відповів на відзив на збільшені позовні вимоги. (Т.2, а.с. 103-115)

08.05.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшли заперечення на відповів на відзив на збільшені позовні вимоги. (Т.2, а.с. 130-135)

13 травня 2026р. через оголошення повітряної тривоги у м. Одесі та Одеській області судове засідання не відбулось, у справі було оголошено перерву на наступне судове засідання призначено на 28 травня 2026р. о 11.40. (Т.2, а.с. 162)

22.05.2026р. від представника позивача - адвоката Мартишко А.В. надійшло клопотання про долучення доказів по справі. (Т.2, а.с. 166-167)

27.05.2026р. від представника позивача - адвоката Мартишко А.В. надійшли письмові пояснення у справі. (Т.2, а.с. 174-181)

27.05.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшло клопотання про долучення доказів у справі. (Т.2, а.с. 186-188)

27.05.2026р. від представника позивача - адвоката Мартишко А.В. надійшли письмові пояснення у справі щодо долучення доказів. (Т.2, а.с. 217-223)

28 травня 2026р. судом було проведено судове засідання у справі за участю представника позивача - адвоката Мартишко А.В. та представника відповідача - Бантя Н.О.. В процесі розгляду справи сторони надали свої пояснення щодо позовних вимог, висловили свої доводи та заперечення. У справі було оголошено перерву та розгляд справи призначено на 15 червня 2026р. о 15.00. (Т.2, а.с. 227-239)

11.06.2026р. від представника позивача - адвоката Мартишко А.В. надійшло клопотання про долучення доказів по справі. (Т.2., а.с. 240-244)

11.06.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшло клопотання про долучення доказів у справі. (Т.3, а.с.5-6)

15.06.2026р. від представника позивача - адвоката Мартишко А.В. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю.

15 червня 2026р. судом було проведено судове засідання у справі за участю представника відповідача - Бантя Н.О.. В процесі розгляду справи судом оголошено перерву у зв`язку з подачею представника позивача клопотання перенесення розгляду справи та розгляд справи призначено на 24 червня 2026р. о 12.00. (Т.3, а.с. 25-26)

24.06.2026р. від представника позивача - адвоката Мартишко А.В. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю позивача. (Т.3, а.с. 27-31)

24.06.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшло клопотання про долучення доказів у справі. (Т.3, а.с.35-37)

15 червня 2026р. судом було проведено судове засідання у справі за участю представника відповідача - Бантя Н.О.. В процесі розгляду справи судом оголошено перерву з метою можливості участі в судовому засідання представника позивача та розгляд справи призначено на 15 липня 2026р. о 14.10. (Т.3, а.с. 25-26)

14.07.2026р. від представника позивача - адвоката Мартишко А.В. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю позивача. (Т.3, а.с. 57-63)

15 липня 2026р. судове засідання у справі не відбулось, у зв`язку з пошкодження приміщення будівлі суду, а також зали судових засідань №21 внаслідок обстрілу, який відбувся 15 липня 2026р. о 07.20 та технічною неможливістю організації судового процесу, а тому розгляд справи призначено на 22 липня 2026р. о 10.00.

15.07.2026р. від представника відповідача - Бантя Н.О. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Ухвалою суду від 22.07.2026р. судом було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі, а також роз`яснено сторонам, що рішення у справі буде ухвалено та проголошено 30 липня 2026р. о 14.00, з одночасним виготовленням повного тесту рішення.

Ухвалою суду від 30.07.2026р. судом було вирішено:

1.Клопотання представника відповідача - Бантя Н.О. від 27.05.2026 про долучення доказів у справі задовольнити та приєднати до матеріалів в якості доказів: копію скріншоту з кабінету страхувальника на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України з фільтром за даними ОСОБА_1 задовольнити.

2. Клопотання представника позивача - адвоката Мартишко А.В. від 11.06.2026р. про долучення доказів по справі задовольнити та приєднати до матеріалів в якості доказів листки тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 .

3. Клопотання представника відповідача - Бантя Н.О. від 11.06.2026р. - задовольнити та приєднати до матеріалів в якості доказів: бухгалтерську довідку ПрАТ «УДП» від 10.06.2026 за вих. № ДБОтаЗ-569 в 1 прим. на 1 арк.

4. Клопотання представника відповідача - Бантя Н.О. від 24.06.2026р. задовольнити та приєднати до матеріалів в якості доказів: копію скріншоту з кабінету страхувальника на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України з фільтром за даними ОСОБА_1 .

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В процесі розгляду справи представник позивача адвокат Мартишко А.В. наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивача було протиправно звільнено із займаної посади, при цьому це фактично склалось за причиною неприязного ставлення директора представництва до позивача. Так позивача звинуватили у невиконанні трудових обов`язків, проте жодних доказів не було. Позивач вважає, що саме наявна конфліктна ситуація сприяло його звільненню, а не економічна причина. Окрім того, під час звільнення за скороченням штату позивачу не було запропоновано вакантного місця роботи, що відповідало його професійним здібностям та кваліфікації. Позивача також було звільнено під час його непрацездатності, пов`язаною з хворобою, про що достовірно було відомо відповідачу. Представник позивача пояснив, що відповідачу не була виплачена заробітна плата під час звільнення у повному обсязі.

Представник відповідача Бантя Н.О. в процесі розгляду справи заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідача було звільнено відповідно вимог чинного законодавства. Вона пояснила, що керівництвом ПрАТ «УДП» було вирішено скоротити чисельність працівників представництва в Австрії, оскільки підприємство мало збитковість. Позивача було своєчасно повідомлено про скорочення штату, з відповідним наказом він ознайомився, а також позивачу надавався перелік вакантних посад на підприємстві, як на час ознайомлення з наказом, а також на час видачі наказу про звільнення. Представник відповідача пояснила, що були відсутні належні докази тимчасової непрацездатності позивача, оскільки на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України не було відомостей про видачу відповідного медичного документу позивачу.

В останнє судове засідання представники сторін подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що наказом №34-Б від 17 січня 2023 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ПрАТ «УДП» на посаду радника відділу забезпечення роботи Генерального директора (том 1, а.с. №179).

З метою вирішення питань щодо реновації та модернізації флоту ПрАТ «УДП» на заводі «OSWAG» в Австрії (м. Лінц), за наказом ПрАТ «УДП» №791-ОП від 24 листопада 2023 року «Про внесення змін до штатного розпису закордонних представництв» до штатного розпису представництва ПрАТ «УДП» в Австрії була введена посада менеджера (управителя).

На підставі наказу №70-Б від 21 лютого 2024 року на вказану посаду було переведено ОСОБА_1 (том.1, а.с. №174).

У 2024 році модернізований флот ПрАТ «УДП» вийшов з території заводу «OSWAG» в Австрії і подальша модернізація флоту припинена та не планується найближчим часом. У звя`зку з чим відпала потреба в утриманні штатної одиниці в представництві, яка б займалася виключно питаннями модернізації флоту ПрАТ «УДП». Тому, в 2025 році менеджеру (управителю) ОСОБА_1 було дане особисте завдання щодо відновлення подальшої роботи пасажирських суден ПрАТ «УДП», відповідно до наказу ПрАТ «УДП» №74-АГ від 29 травня 2025 року «Про здійснення заходів щодо подальшої експлуатації теплоходів т/х «Україна» та т/х «Молдова». Відповідно до цього наказу, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений в системі електронного документообігу АСКОД 23 червня 2026 року об 11 годин 34 хвилин, що засвідчено його електронним цифровим підписом, на нього було покладено обов`язок до 02 вересня 2025 року виконання таких завдань, як:

1.пошук надійних фрахтувальників, які зацікавлені в укладені дострокових договорів з ПрАТ «УДП» на умовах бербоут - чартеру;

2.розробити основні вимоги до фрахтувальників, забезпечити перевірку їх благонадійності, проінформувати фрахтувальників про технічний стан суден та витрати пов`язані з оформленням регістрових документів та іншими витратами для їх подальшої експлуатації;

3.після узгодження з фрахтувальниками усіх питань щодо зацікавленості в укладені контрактів з ПрАТ «УДП», надіслати їх офіційні пропозиції щодо готовності оформлення договорів бербоут чартер на т/х «Україна» та т/х «Молдова» на адресу ПрАТ «УДП», для отримання дозволу на укладення договорів бербоут - чартеру від Міністерства розвитку громад та територій України (том 1 а.с. №175).

Згідно з п.1 Розділу 6 Посадової інструкції, менеджер несе особисту

відповідальність за якість і своєчасність виконання обов`язків, в тому числі несвоєчасність і неякісне виконання доручень завдань, недотримання термінів виконання доручень і вказівок генерального директора, тощо (том.1 а.с. №№188-192).

У підсумку, конкретних дій та пропозицій від ОСОБА_1 , щодо відновлення діяльності пасажирського флоту ПрАТ «УДП» до керівництва ПрАТ «УДП» не надходило, пасажирський флот ПрАТ «УДП» залишився на постійній стоянці, роботою на сезон 2026-2027 років не забезпечений, що призвело до фінансових збитків для ПрАТ «УДП» та підтверджується листом №СЛ/15/01-15 від 08 грудня 2025 року Головного менеджера УЗЕД ПрАТ «УДП» Оксани Бурлаки (том.1, а.с. №180-181).

При таких обставинах, керівництва ПрАТ «УДП» мало право вирішити питання щодо оптимізації та чисельності працівників, оскільки фактично не працювала у звичайному режимі.

Необхідно відзначити, що власник на свій розсуд має право визначати чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити збільшення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад, при цьому додержуючись правил щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і за їх згодою, і це є тільки прерогативою роботодавця, який самостійно вирішує питання скорочення штату у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи поточний фінансовий стан ПрАТ «УДП», з метою скорочення витрат на утримання представництва ПрАТ «УДП» в Австрії та разом із відсутністю виробничої необхідності, Наказом від 15 грудня 2025 року за №420-ОП було скорочено дві штатні одиниці, а саме: посаду заступника начальника та посаду менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії, про що начальником відділу кадрової політики департаменту управління персоналом листом №1566/01-06.2 від 17 грудня 2025 року та листом №295/01-06/01 від 25 березня 2026 року Т.в.о. генерального директора ПрАТ «УДП» було повідомлено Голову первинної профспілкової організації ПрАТ «УДП» ( том 1, а.с. №182, 183-184).

На виконання пункту 2 наказу ПрАТ «УДП» №420-ОП від 15 грудня 2025 року, начальник представництва ПрАТ «УДП» в Австрії Яхнович Ю. рекомендованим листом 17 грудня 2025 року через державну пошту Австрії повідомили та вручили ОСОБА_1 вказаний Наказ та три списки запропонованих вакантних посад в ПрАТ «УДП», які ОСОБА_1 отримав 20 грудня 2025 року о 8 годині 53 хвилини в терміналі самообслуговування поштового відділення (том 1, а.с. №№185-187). Також, Наказ про скорочення посад у штатному розписі представництва ПрАТ «УДП» в Австрії та списки запропонованих вакантних посад були надіслані ОСОБА_1 в системі електронного обліку документів АСКОД 16 грудня 2025 року.

Також ОСОБА_1 були надіслані списки вакансій станом на 15 січня 2026 року, станом на 19 лютого 2026 року та станом на 23 лютого 2026 року (том 1, а.с. №№ 25-35, 167-171, 206-218), що у своїй позовній заяві підтвердив і сам ОСОБА_1

23 лютого 2026 року, Наказом №40-Б ПрАТ «УДП» ОСОБА_1 був звільнений з посади менеджера (управителя) представництва ПрАТ «УДП» в Австрії у зв`язку зі скороченням посади згідно з пунктом 1 частини1 ст. 40 КЗпП України (том 1, а.с. №173).

Згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» отримання згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації на звільнення у період дії воєнного стану передбаченої нормою ст. 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що ПрАТ «УДП» в повній мірі виконало вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо одночасного з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці запропонували працівнику ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та досвіду. Однак він цим не скористався і будь-які заяви на переведення на іншу посаду до ПрАТ «УДП» не подавав.

Щодо доводів і обґрунтувань позивача і його представника своїх позовних вимог про незаконність звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, так як він в період з 08 вересня 2025 року і по день звільнення був тимчасово непрацездатним і знаходився на лікуванні, то їх суд до уваги не приймає з наступних підстав.

По перше: відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №3136-ІХ, у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності із обов`язковим зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. Пунктом 4 Наказу №40-Б від 23 лютого 2026 року «Про звільнення ОСОБА_1 » було зазначено, що у разі підтвердження тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 даними Електронного реєстру листків непрацездатності ПФУ, дату звільнення вважати перенесеною на перший робочий день, наступний за днем закінчення періоду тимчасової непрацездатності, відповідно до частини 1 ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Забезпечити нарахування та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності та проведення остаточного розрахунку згідно з вимогами законодавства. (том 1, л.с. №173).

А по друге, будь-яких відповідних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 в період з 08 вересня 2025 року по день звільнення 23 лютого 2026 року був тимчасово непрацездатним та знаходився на лікарняному, він жодного разу ні відповідачу ПрАТ «УДП» ні суду при розгляді даної справи, не надав. Хоча, роботодавець ПрАТ «УДП» неодноразово письмово звертався до ОСОБА_1 з проханням надати відомості щодо його стану здоров`я, медичних документів виданих медичною установою з перекладом українською мовою, інформації, які саме трудові обов`язки він може виконувати, таке інше, що підтверджується і листом №1539/01-06.2/01 від 10 грудня 2025 року том 2, л.с. №28).

Так, станом на період розгляду справи в суді, згідно службового листа начальника відділу кадрової політики департаменту управління персоналом ПрАТ «УДП» Каліненко Н. за №СЛ/154/01-06.2 від 06 квітня 2026 року та Акту комісії у складі начальника відділу кадрової політики департаменту управління персоналом Каліненко Н.; начальника відділу розрахунків з оплати праці та адміністративного супроводження департаменту бухгалтерського обліку та звітності Савченко І.; та директора юридичного департаменту Вишневської Г., в кабінеті страхувальника на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України щодо наявності відкритих/закритих листків непрацездатності на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) будь-яка інформація відсутня. Надані раніше ОСОБА_1 копії іноземних документів не трансформовані у медичні висновки (МВТН) в системі eHealth України, що унеможливлює ідентифікацію статусу «тимчасової непрацездатності» за законодавством України (том.1 а.с. 164).

Згідно чинного законодавства України, а саме, Наказу Міністерства охорони здоров`я України №1066 від 01 червня 2021 року та роз`яснень Пенсійного фонду України від 03 червня 2022 року, якщо громадянин України, працюючий за кордоном отримував медичний висновок тимчасової непрацездатності за місцем знаходження, він повинен звернутися до свого сімейного чи лікуючого лікаря, перебуваючи ще за кордоном або по поверненню в Україну (протягом року від строку лікування), якщо він дійсно хворів за кордоном та має на це підтверджуючі документи, для подальшого формування (оформлення) листків непрацездатності в реєстрі електронних листків непрацездатності Пенсійного фонду України, в тому числі і надати роботодавцю іноземні медичні документи та їх нотаріально звірені переклади українською мовою.

Єдиним законним підтвердженням непрацездатності для українського роботодавця є український електронний листок непрацездатності (е-лікарняний), який автоматично з`являється в кабінеті страхувальника на порталі ПФУ. Іноземні медичні документи самі по собі не є підставою для оплати чи виправдання прогулу, але вони є базою для створення українського е-лікарняного.

Щоб легалізувати лікарняний, оформлений за кордоном, працівник повинен пройти чітку процедуру та надати певний пакет документів.

Крім того, перебування ОСОБА_1 у тимчасовій непрацездатності в період з 08 вересня 2025 року по 23 лютого 2026 року не знаходить свого підтвердження у табелях робочого часу, які досліджені судом та приєднані до справи (том 1, а.с. №№201-205). Будь-яких заперечень та спростувань даного факту, позивач ОСОБА_1 суду не надав.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» № 40-Б від 23 лютого 2026 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера (управителя) Представництва ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» в Австрії або на рівнозначній посаді, стягнення з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 лютого 2026 року у розмірі 51 579,00 грн, з подальшим нарахуванням середнього заробітку до дня фактичного поновлення на роботі не підлягають задоволенню

Суд також вважає, необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 і щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за останні два місяці, оскільки при його звільнені, з ним був здійснений розрахунок відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільнені.

Так у позовних вимогах позивач стверджує, що 01 березня 2024 року до моменту видання наказу ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» № 40-Б від 23.02.2026 року про звільнення Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем та виконував свої трудові обов`язки, а відтак мав право на своєчасне отримання заробітної плати.

Однак за останні два місяця роботи його не було виплата заробітна плата. Отже, з урахуванням середньомісячного заробітку Позивача, який становить 60 175,62 грн, розмір заборгованості за два місяці складає: 60 175,62 грн * 2 = 120 351,24 грн.

Відповідно до пп. 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі Порядок № 100), середньоденна заробітна плата для виплати за час вимушеного прогулу визначається виходячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Судом встановлено, що позивачем не було нараховано заробітну плату позивачу за останні два місяці щодо передували звільненню, оскільки він фактично не виконував свої посадові обов`язки, посилаючись на наявність листка непрацездатності.

Однак листок непрацездатності позивач не оформив всупереч Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066, тобто в даному випадку відсутня протиправність дій відповідача, у якого були відсутні належності докази відсутності позивача на робочому місці в спірний період.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата є винагородою за виконану роботу.

Однак позивач сам посилається на те, що він з 09 жовтня 2025 року перебував хворів, тобто не виконував трудові обов`язки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Окрім того, необхідно звернути увагу, що оплата тимчасової непрацездатності передбачена «Порядком оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» , затвердженого постановою КМУ № 440 від 26 червня 2015 р. (далі- Порядок), Пунктом 2 Порядку визначено, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється роботодавцем, з 6-го дня непрацездатності ПФУ, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

В той же час, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату за весь період, який передував звільненню.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що передбачено ст. 76 ЦПК України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак підставою виникнення відповідного зобов`язання є одночасна наявність чотирьох умов: 1) факту порушення законних прав працівника; 2) наявності моральної шкоди; 3) причинно-наслідкового зв`язку між порушенням та шкодою; 4) вини роботодавця.

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 зроблено висновок, що "КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати".

Отже підставою для виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди є встановлений судом факт порушення законних прав працівника.

Однак судом не встановлено наявності порушення трудових прав позивача, а отже і відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 19, 76-81, 258, 263-265,274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» щодо

визнання незаконним та скасування наказу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» № 40-Б від 23 лютого 2026 року про звільнення ОСОБА_1 ;

поновлення ОСОБА_1 на посаді менеджера (управителя) Представництва ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» в Австрії або на рівнозначній посаді;

стягнення з ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 лютого 2026 року у розмірі 51 579,00 грн, з подальшим нарахуванням середнього заробітку до дня фактичного поновлення на роботі;

стягнення з ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за останні два місяці роботи у розмірі 120 351,24 грн.;

стягнення з ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень;

стягнення з ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» судових витрат

-залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.К. Кисельов

Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2026