Рішення № 138618251, 30.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/48904/25

Провадження № 2/761/6159/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025р. позивач ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 84, 89 т.1) до відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора, в якому просив суд:

- визнати за позивачем право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що його та відповідачки ОСОБА_5 - мати ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , з 14 лютого 1981р. по 11 січня 2000р., який в подальшому було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідачки ОСОБА_8 - ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача та відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 .

За час перебування, у зареєстрованому шлюбі, подружжям « ОСОБА_9 » було сплачено паєнакопичення в повному обсязі, та набуто у власність зазначену вище квартиру, в якій постійно були зареєстровані та проживали: ОСОБА_7 , його дружина - ОСОБА_6 , їх спільний син - ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , як донька ОСОБА_6 , від першого шлюбу.

Після смерті ОСОБА_6 , відповідачка ОСОБА_5 та її молодший брат ОСОБА_3 , як спадкоємці першої черги за законом, фактично прийняли спадщину, в силу положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак, після смерті колишнього чоловіка матері позивача, батька позивача - ОСОБА_7 , з заявами про прийняття спадщини, звернулися, його сини від першого та другого шлюбу - відповідач ОСОБА_4 , та позивач ОСОБА_3 , при цьому відповідач ОСОБА_4 , не визнає право власності ОСОБА_6 (матері позивача), у спільному майні подружжя « ОСОБА_9 » на частину спірної квартири, вважаючи, що членом ЖБК «Луч» був одноособово померлий ОСОБА_7 , який в подальшому зареєстрував право власності на спірну квартиру, і який був одноособовим власником цієї квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2025р., по справі № 761/20377/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності за спадкодавцем; визнання права власності, в порядку спадкування - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19 листопада 2025р. державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори виніс постанову, якою відмовив позивачу ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину спірної квартири, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері, у зв`язку з ненаданням документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вище зазначену частку квартири.

В досудовому порядку, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, оскільки в нього відсутні правовстановлюючі документи на спірну квартиру, які б підтверджували частку спадкодавця ОСОБА_6 , у справі спільної власності на спірну квартиру.

З метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025р. позов залишено без руху та надано стороні позивача строк для усунення недоліків.

03 грудня 2025р. на адресу суду надійшла заява сторони позивача про усунення недоліків та виправлена редакція позову.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

22 грудня 2025р. на адресу суду надійшла заява сторони відповідача ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності.

Відзиви на позов стороною відповідачів не подавались, як і не були подані пояснення третьої особи на позов.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що стороною позивача строки позовної давності не пропущені.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечив, зазначивши, що при зверненні позивача до суду ним пропущені строки позовної давності, про що заявляє сторона відповідача, в порядку ст.. 267 ЦК України, враховуючи, що сторони приймали участь при розгляді цивільної справи № 761/20377/22.

Відповідачка ОСОБА_5 , третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора, про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, в судові засідання своїх представників не направили, поважності причин неявки не повідомили, в установлений судом строк, відзив на позов стороною відповідача не подавався, як і не були подані пояснення на позов від третьої особи.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони відповідача ОСОБА_5 та третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представник відповідача ОСОБА_4 , розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що з 14 лютого 1981р. по 11 січня 2000р., спадкодавець ОСОБА_6 перебувала у зареєстрованому шлюбі з спадкодавцем ОСОБА_7 .

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 - мати позивача ОСОБА_3 (син від другого шлюбу) та відповідачки ОСОБА_5 (донька від першого шлюбу).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 - батько відповідача ОСОБА_4 (син від першого шлюбу), позивача ОСОБА_3 (син від другого шлюбу).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі заяви відповідача ОСОБА_3 було зареєстровано 15 січня 2022р. право власності ОСОБА_7 на спірну квартиру АДРЕСА_1 .

Як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023р. по цивільній справі № 761/16556/23, яке набрало законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114712742), після смерті ОСОБА_7 , Першою київською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа № 68879490 (у нотаріуса № 2103/2021); із заявами про прийняття спадщини звернулись сини, як спадкоємці першої черги за законом: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до спадкової маси належить: квартира АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, 12 липня 2023р. ОСОБА_5 звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, після смерті її матері ОСОБА_6 та була заведена спадкова справа № 70923598 (у нотаріуса № 869/2023).

Відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_6 до складу спадкоємців, після смерті ОСОБА_6 входять: її донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 , як спадкоємці першої черги за законом, які на момент смерті спадкодавця були зареєстровані та проживали разом зі спадкодавцем, за адресою спірної квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2025р. по цивільній справі № 761/20377/22, яке набрало законної сили 29 жовтня 2025р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131600194), позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності за спадкодавцем; визнання права власності, в порядку спадкування - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаним рішенням суду, було встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , та їх частки у праві спільної сумісної власності, в силу положень ст. ст. 28, 29 КпШС України, при цьому судом враховано, що сплата паєнакопичення відбулася єдиним платежем, під час перебування зазначених осіб в зареєстрованому шлюбі - 10 січня 1984р.

19 листопада 2025р. державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Межинська Н.В. винесла постанову, якою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину спірної квартири, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача, у зв`язку з ненаданням документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вище зазначену частку квартири.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Статтею 41 Конституції України, передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частинами 1 та 3, ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з п. п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021р. у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20), суд касаційної інстанції зазначив, що: «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до частини 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина 4 ст. 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018р. у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018р. у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019р. у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020р. у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020р. у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020р. у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020р. у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи правові позиції Верховного Суду, з аналогічних правовідносин, наведені в постанові від 14 серпня 2024р. по справі № 522/3974/20, а також беручи до уваги, що спадкоємцями за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , які прийняли спадщину, є: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , слід визнати за позивачем право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері позивача - ОСОБА_6 .

Заява сторони відповідача ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності, в порядку ст. 267 ЦК України, судом оцінюється критично, і не підлягає до задоволення, враховуючи те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2025р. по цивільній справі № 761/20377/22, яке набрало законної сили 29 жовтня 2025р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131600194), було фактично визначено частку спадкодавця ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності подружжя « ОСОБА_9 », а також суд вважає, що перебіг строку звернення позивача до суду з вказаним позовом розпочався, саме з часу неможливості ним, як спадкоємцем за законом першої черги, після смерті його матері здійснити отримання свідоцтва про право на спадщину за законом (постанова державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Межинської Н.В. від 19 листопада 2025р.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 3640,34 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1233, 1241, 1268, 1270, 1296 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008р. № 7, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ: 02901807, місцезнаходження: м. Київ, проспект Берестейський, буд. 11), про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 /одну четверту/ частину квартири АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3640 /три тисячі шістсот сорок/ грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3640 /три тисячі шістсот сорок/ грн. 34 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: