Рішення № 138617672, 30.07.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1512/26

Номер провадження 2/728/873/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Лободи Н.В.

за участі секретаря судового засідання - Кулик Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмач у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення не виплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

26.06.2026 до Бахмацького районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі Позивач) до АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (далі Відповідач) про стягнення не виплаченої при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вказана позовна заява мотивована тим, що Позивач 24 роки 01 місяців та 02 дні працював у виробничому підрозділі «Пасажирське вагонне депо станції Бахмач» філії «Пасажирська компанія» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», звідки звільнився 15.04.2025 за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком (на підставі ст.38 КЗпП України). Однак остаточного розрахунку у день звільнення з Позивачем проведено не було, зокрема йому не було виплачено одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, яка передбачена умовами Колективного договору і сума якої, виходячи із середньомісячного заробітку Позивача становить 58742.60 грн., а також не виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік в сумі 5187.00 грн. за кожен рік.

Оскільки ні вказаної матеріальної допомоги, ні повідомлення про нараховані суми, які належать Позивачу при звільненні він не отримував, Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з Відповідача одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 58742.60 грн., яка визначена виходячи із його середнього заробітку 11748.52 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки на загальну суму 10374.00 грн., виходячи із розміру його посадового окладу 5187.00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 51012.72 грн.

Згідно з ухвалою від 29.06.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано Позивачу строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків позовної заяви, згідно з ухвалою суду від 01.07.2026, вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судовий розгляд на 30.07.2026.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

При цьому, Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, у якій вказав, що позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник Відповідача причини неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи до суду не направив.

Разом з тим, 29.07.2026 від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позов, доводи якого зводяться до того, що АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» є товариством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, з метою забезпечення належного функціонування якого на особливий період виділено кошти з резервного фонду державного бюджету, тому Відповідач не може спрямувати вказані кошти на виплати матеріальної допомоги; Позивача дійсно було звільнено із займаної посади відповідно до наказу №44/ос від 15.04.2025 у зв`язку з виходом на пенсію з виплатою одноразової матеріальної допомоги, передбаченої п.7.13 Колективного договору, у розмірі 5 середньомісячних заробітків, з урахуванням рішення правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 24.10.2022 №Ц54-90 Ком.т. та матеріальної допомоги за періоди 24.04.2022-23.04.2023, 24.04.2023-23.04.2024 з урахуванням рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т.) і вказаний наказ про звільнення Позивачем не оскаржено; оскільки Позивачу не відмовлено у виплаті вищевказаних матеріальних допомог, а лише відтерміновано їх виплату, представник Відповідача просить у позові відмовити повністю; окрім того, вважає завищеною суму, яка заявлена Позивачем до стягнення за затримку розрахунку при звільненні; вважає, що Позивач був обізнаний про порушення свого права, отримавши 15.04.2025 повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, а до суду з позовом звернувся 29.06.2026, тобто з пропуском строку позовної давності, визначеної ст.233 КЗпП України, тому просить застосувати строк позовної давності.

На підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з наказом (розпорядженням) виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №44/ос від 15.04.2025, ОСОБА_1 сторожа було звільнено з посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, за ст.38 КЗпП України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.03.2025 (а.с.28).

Також, у вказаному наказі про звільнення ОСОБА_1 , окрім іншого зазначено: виплатити одноразову матеріальну допомогу відповідно до п.7.13 Колективного договору у розмірі п`яти середньомісячних заробітків з урахуванням рішення правління від 24.10.2022 (витяг з протоколу №Ц-54/90 Ком.т.). Виплату матеріальної допомоги за періоди 24.04.2022-23.04.2023, 24.04.2023-23.04.2024 провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т.). Стаж роботи на залізничному транспорті складає 24 роки 01 місяць 02 дні (а.с.28).

Положеннями пункту 3.15 Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Бахмач на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2026 роки передбачено, починаючи з 01.01.2028 надавати матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам при виході у щорічну відпустку в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки), згідно поданих заяв

Також, положеннями пункту 7.13 вищевказаного Колективного договору визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15.05.2007) - надання вказаної виплати у залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: до 5 років 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років 2 середньомісячні заробітки; від 10 до 15 років 3 середньомісячні заробітки; більше 15 років 5 середньомісячних заробітків (а.с.40-41).

Згідно з розрахунком оплати середньої зарплати, виконаного Відповідачем, середня зарплата ОСОБА_1 становить 11748.52 грн. (а.с.30).

Отже, виходячи з досліджених судом наказу про звільнення та розрахунку оплати середньої зарплати, ОСОБА_1 звільнився у квітні 2025 року; останніми двома місяцями роботи ОСОБА_1 перед звільненням є березень 2025 року та лютий 2025 року; розмір заробітної плати ОСОБА_1 у березні 2025 року становить 6839.92 грн., у лютому 2025 року 10334.36 грн. (а.с.10, 13).

З копій заяви ОСОБА_1 про надання відпустки від 25.04.2024, заяви про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення від 01.08.2023, наказів (розпоряджень) №66/в від 26.01.2022, №664/в від 31.08.2023 та №253/в від 25.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 була надана щорічна відпустка у 2022 році, у 2023 році з наданням матеріальної допомоги та у 2024 році з наданням матеріальної допомоги (а.с.31, 32, 37-39).

З повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 15.04.2025 у відношенні ОСОБА_1 вбачається, що у ньому відсутній підпис ОСОБА_1 та дата отримання ним вказаного повідомлення; також вказане повідомлення не містить виплати у виді матеріальної допомоги, яка передбачена п.7.13 Колективного договору та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 року.

Також, згідно з вказаним повідомленням, посадовий оклад ОСОБА_1 становить 5187.00 грн. (а.с.29).

Згідно з довідкою від 28.07.2026 №35, яка видана виробничим підрозділом Пасажирське вагонне депо станції Бахмач філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 , матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік йому була нарахована і виплачена. Матеріальна допомога за 2023 та 2024 роки не нараховувалась і не виплачувалася. У разі відновлення виплат сума матеріальної допомоги становила б за 2023 рік 4715.00 грн. (після утримання податків 3630.55 грн.), за 2024 рік 5187.00 грн. (після утримання податків 3993.99 грн.) (а.с.59).

Виходячи з листа АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 06.09.2022 №Ц/3-91/1459/ЦПроф/30-22, рішенням правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить (а.с.56).

З витягів з протоколів №Ц-54/90 Ком.т засідання правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 24.10.2022 та №Ц-82/63 Ком.т засідання правління АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14.10.2024 вбачається, що Позивачем було прийнято рішення про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, працівникам, які звільнилися у період з лютого до грудня 2022 року та у період з січня до грудня 2024 року (а.с.57, 58).

У даній справі однією із вимог Позивача є вимога про стягнення передбаченої п.7.13 Колективного договору матеріальної допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 58742.60 грн.

При цьому, для обрахунку вказаної суми Позивачем взято розмір середньомісячної заробітної плати, який визначений у розрахунку, виконаному і виданому Відповідачем, а саме: 11748.52 грн. Тобто Позивач не оспорює розмір середнього заробітку, яку визначив Відповідач і саме вказаний розмір Позивач використав для обрахунку суми матеріальної допомоги (а.с.30).

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2024 роки у розмірі посадового окладу 5187.00 грн. за кожен рік.

Згідно з положеннями ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Положеннями ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі ст.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Положеннями ст.13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з положеннями ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, у редакції станом на дату звільнення Позивача, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Згідно з редакцією вказаної норми закону на час звернення Позивача до суду та на час розгляду справи у суді, у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

Також, положеннями ст.9 КЗпП України передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

У даному випадку Відповідач не заперечує право Позивача на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки та матеріальної допомоги, передбаченої п.7.13 Колективного договору, у тому числі і виходячи з наказу про звільнення Позивача, однак обумовив її виплату з урахуванням відповідних рішень правління.

Досліджені у судовому засіданні докази не підтверджують правомірності дій Відповідача щодо невиплати Позивачу, котрий звільнився з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, матеріальної допомоги, яка передбачена п.7.13 Колективного договору та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача матеріальної допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки є такими що підлягають задоволенню.

При цьому, беручи до уваги, що Позивач не заперечує розмір середнього заробітку, визначеного Відповідачем у відповідному розрахунку і саме виходячи з нього обрахував розмір матеріальної допомоги при звільненні, яка передбачена п.7.13 Колективного договору 11748.52 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині у повному обсязі та стягнення з Відповідача на користь Позивача вказаної матеріальної допомоги в сумі 58742.60 грн. (11748.52 грн. х 5 = 58742.60 грн.).

Також, беручи до уваги розмір посадового окладу Позивача 5187.00 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік та за 2024 рік у вищевказаному розмірі за кожен рік.

Що стосується позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд приходить до наступних висновків.

Так, у судовому засіданні встановлено, що Позивач звільнений із займаної посади з 15.04.2025 та, виходячи з позову, просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2025 по 16.10.2025 включно), в сумі 51012.72 грн.

Положеннями ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з положеннями ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 сформулювала правовий висновок про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до ст.117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію Позивача повинна бути розрахована з 16.04.2025 по 16.10.2025, тобто не більше як за шість місяців.

Період з 16.04.2025 по 16.10.2025 включає 132 робочих дні (з урахуванням ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст.73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

За загальним правилом пункту 2 цього Порядку, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Виходячи з положень п.3 вищевказаного Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Згідно з пунктом 8 вищевказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плати визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Сторонами суду не надано довідки про заробітну плату Позивача за останні два місяці, однак із розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 судом встановлено, що останніми двома місяцями роботи ОСОБА_1 перед звільненням є березень 2025 року (21 робочий день) та лютий 2025 року (20 робочих днів).

У березні 2025 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 6839.92 грн., у лютому 2025 року 10334.36 грн. (а.с.30).

Позивач у позовній заяві обрахував розмір середньоденної заробітної плати та визначив його у 386.46 грн., виходячи із середньомісячного заробітку, вказаного у довідці, виданій Відповідачем 11748.52 грн. та «середньої кількості днів за останній рік роботи» 30.4 (а.с.4).

З вказаним обрахунком суд не погоджується і не бере його до уваги, оскільки він не узгоджується з положеннями вищевказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Натомість, розглядаючи позов у межах заявлених вимог та враховуючи наявну у суда інформацію лише щодо сум заробітної плати Позивача за останні два місяці роботи перед звільненням (без зазначення складових заробітної плати) та кількості робочих днів у вказаних місяцях, суд вважає за можливе провести обрахунки, виходячи із вказаних показників.

Таким чином, при обчисленні середнього заробітку, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, судом беруться до уваги виплати у виді заробітної плати Позивача за березень 2025 року в сумі 6839.92 грн. та за лютий 2025 року в сумі 10334.36 грн.

Враховуючи кількість робочих днів у березні 2025 року (21) та у лютому 2025 року (20), середньоденна заробітна плата Позивача у ці місяці становила 418.88 грн. ((6839.92 грн. + 10334.36 грн.):41 р.д.).

Таким чином середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні Позивача становить 55292.16 грн. (418.88 грн. х 132 робочих дні за період з 16.04.2025 по 16.10.2025), однак Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 51012.72 грн., тому суд не може вийти за межі позовних вимог і приходить до висновку про наявність підстав про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі заявленій у позовній заяві.

Що стосується доводів представника Відповідача про пропуск Позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд звертає увагу на наступне.

Так, даний спір стосується виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Положеннями ч.2 ст.233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

З урахуванням вимог частини 2 ст.233 КЗпП України строк звернення до суду з цим позовом Позивачем не пропущено, оскільки, як вбачається з повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 15.04.2025 на ньому відсутній підпис Позивача, що підтверджує його доводи про те, що Відповідач не вручив Позивачу письмового повідомлення про нараховані та не виплачені суми при звільненні ні у день звільнення, ні після звільнення. Таким чином підстави вважати, що строк позовної давності Позивачем пропущений, відсутні.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у межах заявлених позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого при подачі позову судового збору в сумі 1331.20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 265, 274, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення не виплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в сумі 58742 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот сорок два) грн. 60 коп.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в сумі 5187 (п`ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 00 коп.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік в сумі 5187 (п`ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 51012 (п`ятдесят одна тисяча дванадцять) грн. 72 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судового збору 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця,5, код ЄДРПОУ 40075815.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода