Рішення № 138617244, 29.07.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4357/26

Провадження № 2-о/946/151/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Адамова А.С.,

за участю: секретаря судового засідання Тюміної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, якою просить встановити факт того, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка була видана 09 січня 1984 року дійсно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 13.04.2001 року Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги заявник мотивує тим, що йому ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 60 років та він досяг пенсійного віку, у зв`язку з чим він звернувся до відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення мені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак йому було повідомлено, що у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка була видана 09 січня 1984 року не була зазначена повна дата народження, тільки рік, а саме дату його народження вказано, як «1966» замість вірної дати « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Згідно до його паспорту громадянина України, його дата народження зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 01.04.1966 року Ново-Шоринською сільською радою, дата народження вказана, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Згідно військового квитка серії НОМЕР_5 , виданого 09.05.1984 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата народження зазначена, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Період проходження ним військової служби збігається з періодом, який зазначений у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка була видана 09 січня 1984 року. Згідно до довідки № 11 від 08.06.2026 року, виданої начальником Ізмаїльського УВГ Панасом Жечковим, ОСОБА_1 , 02.03.1966 року дійсно працював в Ізмаїльському спортивно-оздоровчому об`єднанні «Фрегат» в період з 01.09.1992 року по 01.10.1993 року, період роботи збігається з періодом, який зазначений у його трудовій книжці. Факт наявності розбіжностей у даті народження у трудовій книжці та у інших документах позбавляє його можливості призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки він не може довести необхідний для призначення пенсії страховий стаж.

В судове засідання заявник не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, представник заявника надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання представник заінтересованої особи не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 08.05.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду документів, доданих до заяви відсутні підстави зарахувати періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_6 , оскільки на титульній сторінці неповна дата народження, а саме тільки рік. Відповідно до ст. 45 Закону №1058 днем звернення за призначенням/перерахунком пенсії є день подання у відповідний орган, що призначає пенсії, такої заяви з усіма необхідними для вирішення цього питання документами. Обов`язок в наданні достатнього пакету документів законодавець покладає виключно на заявника, а Головне управління не наділено повноваженнями у підтвердженні страхового стажу та заробітної плати, а лише у відповідності до п. 4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 15.05.2026 прийняло рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком №55950027110 у зв`язку з тим, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", необхідний страховий стаж повинен складати 33 роки. Заявлені вимоги позивача суперечать п. 2.1. Порядку №22-1, ст. 24, 26, 40, 41 Закону №1058 та слугували підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Вказані обставини суперечать вимогам Порядку №637, Порядку №22-1 та потребують вирішенню в порядку цивільного судочинства у відповідності до норм ст. 315 ЦПК України. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Враховуючи наведе вище, Головне управління покладається на об`єктивність та неупередженість суду при вирішенні питання щодо задоволення заяви позивача, а також на прийняття законного рішення по справі. Справу просить розглянути без участі представника Головного управління.

Відповідно до частини другої статті 197 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося у відповідності до ч.2 ст.247 КПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , якому ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 60 років та він досяг пенсійного віку, звернувся до відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення мені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням про відмову № 155950027110 від 15.05.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з тим, що відповідно наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_6 , оскільки на титульній сторінці неповна дата народження, а саме тільки рік. Страховий стаж зарахований по індивідуальних відомостях про застраховану особу.За наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 матиме після досягнення 65 років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_5 .За умови надання додаткових документів право на пенсію за віком буде переглянуто.

Так, згідно паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 13.04.2001 року Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області, його дата народження зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого 01.04.1966 року Ново-Шоринською сільською радою, дата народження вказана, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно військового квитка серії НОМЕР_5 , виданого 09.05.1984 року ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 зазначена, як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Період проходження ним військової служби збігається з періодом, який зазначений у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка була видана 09 січня 1984 року.

Згідно до довідки № 11 від 08.06.2026 року, виданої начальником Ізмаїльського УВГ Панасом Жечковим, ОСОБА_1 , 02.03.1966 року дійсно працював в Ізмаїльському спортивно-оздоровчому об`єднанні «Фрегат» в період з 01.09.1992 року по 01.10.1993 року, період роботи збігається з періодом, який зазначений у трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , яка була видана 09 січня 1984 року.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду..

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова Пленуму) певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.11 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Згідно з п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно ч. 3 ст. 48 Кодексу законів про працю України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18.06.2015 року (остаточне - 18.09.2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимогиОСОБА_1 щодо встановлення факту того, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка була видана 09 січня 1984 року дійсно належить йому.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеним факт того, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка була видана 09 січня 1984 року, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, щодо письмових пояснень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то суд звертає увагу на те, що вони стосуються питання призначення ОСОБА_1 пенсії та визначення стажу, в той час як подана заява стосується лише встановлення факту належності трудової книжки.

Керуючись ст. ст. 13, 258, 259, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт того, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка була видана 09 січня 1984 року, дійсно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 13.04.2001 року Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: А.С.Адамов