Рішення № 138617195, 21.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1173/26

Провадження № 2/496/2342/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») - Кудіна А.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 101019149 в розмірі 15 744,82 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.02.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101019149. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору. Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація надана їй кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. 28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28072025. Відповідно до реєстру боржників №3 від 28.07.2025 року до договору факторингу №28072025 від 28.07.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15 744,82 грн., з яких: - 4 343,90 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 2 460,92 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 2 940 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 6 000 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). В разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №101019149 в розмірі 15744,82 грн.

У зв`язку з викладеним, представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом.

Адвокат Скляренко Ю.С. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслала відзив на позов, в якому просила позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь відповідача понесені останньою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 з 14.06.2016 року по теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України. Зокрема, у період з 12.06.2022 року по 23.01.2026 року у військовій частині НОМЕР_1 , з 24.01.2026 року по теперішній час - у Військовій академії (м. Одеса). Отже, на відповідача поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Факт того, що відповідач брала безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підтверджується посвідченням учасника бойових дій. Чоловік відповідача ОСОБА_2 з 28.02.2022 року по теперішній час проходить військову службу за мобілізацією. Враховуючи, що договір про споживчий кредит №101019149 укладено 24.02.2025 року, на ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені п.15 ст. 14 вищевказаного Закону як на дружину військовослужбовця, що проходить військову службу за мобілізацією. Вимога ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення відсотків та пені/неустойки за договором про споживчий кредит №101019149 від 24.02.2025 року не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, виданої ТОВ «Мілан», ОСОБА_1 здійснювала наступні оплати за договором про споживчий кредит №101019149 від 24.02.2025 року: 27.02.2025 року - 1000 грн.; 26.03.2025 року - 16,50 грн.; 09.04.2025 року - 1500 грн.; 10.04.2025 року - 26,18 грн.; 25.04.2025 року - 812,70 грн. Представник відповідача вважає за необхідне зарахувати сплачені ОСОБА_1 кошти у загальній сумі 3 355,38 грн. (1000 грн. + 16,50 грн. + 1500 грн. + 26,18 грн. + 812,70 грн.) у погашення заборгованості по основній сумі позики, а тому сума заборгованості ОСОБА_1 за основною сумою боргу за договором про споживчий кредит №101019149 від 24.02.2025 року становить 2 644,62 грн. (6 000 грн. (сума позики) - 3 355,38 грн. (сплачені ОСОБА_1 кошти). Позовна вимога щодо стягнення суми заборгованості за пенею прямо суперечить вимогам п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України. Враховуючи, що з 24.02.2022 року і по теперішній час в Україні діє воєнний стан, нарахування позивачем пені є безпідставним. Комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно. Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що відповідачу взагалі надавалися будь-які послуги, за які встановлено нарахування комісії чи певна інформація щодо кредиту та те, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць. Відповідач не погоджується із розміром заборгованості за договором про споживчий кредит №101019149 від 24.02.2025 року. Зокрема, відповідач визнає заборгованість тільки за основним зобов`язанням у розмірі 2 644,62 грн. Решту заборгованості за основним зобов`язанням, а також заборгованість за відсотками, неустойкою та комісією відповідач вважає незаконними. Щодо витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи, а саме витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1664 грн.), позивач жодним чином не обґрунтовує понесення вказаних витрат та не надає жодних доказів їх здійснення. Таким чином, заявлені витрати є недоведеними, а сама вимога необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Наказенко- ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, тому вона відповідно п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. Докази на підтвердження понесених судових витрат відповідачем будуть будуть подані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник позивача - ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» надіслала відповідь на відзив, в якому зазначила, що лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Сторони узгодили розмір кредитів та позик, грошову одиницю, в якій надано кредити та позики, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення договорів в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою). Кредитний договір був укладений з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Наказенко- ОСОБА_3 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання договору. Відповідно до умов кредитного договору №101019149 кредитні кошти було перераховано на банківську карту № НОМЕР_2 . Перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Відповідно до п.п. 1.5.2. комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9240.00 грн., що нараховується за ставкою 7% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору. Відповідно до п.п. 1.5.4. проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 9445.95 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості №101019149 від 24.02.2025 року, відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.5.3, а саме по 0,60 грн. в день. З 23.03.2025 грн. в день відсотки нараховуються відповідно до п.п. 1.5.4., а саме по 30,15. Крім того, в розрахунку міститься інформація про нарахування комісії за обслуговування кредиту. Також в розрахунку міститься інформація про оплату боргу. Оплата боргу є підтвердженням визнання відповідачем заборгованості за кредитним договором. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів висловлено не було.

Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростувала, не надала власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надала. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору. Зі змісту кредитних договорів вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договору, а саме прямо зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Жодних заперечень з приводу того, що ОСОБА_1 не погодилася з правилами надання кредиту, ніяких застережень або зауважень з її боку не було, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, до суду не подано. У випадку неповного розуміння умов договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою вона не скористалася. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. ОСОБА_1 розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів. Відсотки нараховані за понадстрокове користування кредитом, за відсотковою ставкою передбаченою кредитними договорами. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142. Згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», листа Національного Банку України № 18-112/48620 від 02.09.2014 року, листа Міністерства оборони України №332/2/7142 від 21.08.2014 року позичальник повинен повідомити, що проходить військову службу, надати підтверджуючий документ (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу із наказу або довідку про зарахування до списків військової частини). Відповідно, для припинення нарахування відсотків за користування кредитом відповідач зобов`язаний був повідомити первісних кредиторів про свій статус та надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування коштами на підставі умов кладених договорів і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування відсотків. В обов`язки позичальника входило надати товариству точну, повну і достовірну інформацію, необхідну для укладання та виконання договору позики, а також в продовж трьох календарних днів письмово повідомляти товариство про зміну будь якої особистої інформації. Відповідач (позичальник) мав повідомити про будь-які зміни, які мають відношення до укладеного кредитного договору. При укладанні вищезазначених договорів відповідач не повідомив первісного кредитора про свій статус. Відповідно до наданих документів суду відповідач перебуває на військовій службі за контрактом з 2021 року. Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21.08.2014 року 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій. Жодного автоматичного прощення боргів за кредитами немає. Ані тіла, ані процентів за кредитом які було нараховано. Війна не є підставою для повного звільнення позичальників від кредитів, адже говорячи про труднощі позичальників, не можна забувати про необхідність досягнення балансу інтересів позичальників і кредиторів. Враховуючи те, що заборгованість за договором була нарахована первісним кредитором на підставі умов кредитного договору, та в подальшому дані нарахування було відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу - проценти за кредитним договором є правомірно нарахованими відповідно до істотних умов кредитного договору. Позичальник під час укладення договору не надала жодних доказів на підтвердження того факту, що у неї є право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В кредитному договорі відповідач не вказує, що вона є особою чиї права захищені Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не надає жодних доказів на підтвердження того, що первісний кредитор був про це повідомлений. Відповідач порушила умови договору, а саме: не повідомила первісного кредитора про зміну свого статусу та не надав підтверджуючі документи, що призвело до негативних наслідків. ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 5 000 грн. є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, також, відсутній детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, а отже, суд не має підстав для стягнення позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., тобто в цій частині судових витрат необхідно відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позову просила справу розглянути за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, представник відповідача - Скляренко Ю.С. через систему «Електронний суд» надіслала заяву, в якій просила судове засідання провести за відсутності сторони відповідача.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи в електронному вигляді через систему «Електронний суд», оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.02.2025 року ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Мілоан» заповнила анкету-заяву на кредит №101019149 у сумі 6000 грн., яка була погоджена ТОВ «Мілоан».

24.02.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101019149, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 309723.

Згідно умов договору, товариство надає позичальнику кредит в сумі 6000 грн., строком на 360 днів. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 9445.95 грн. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9240.00 грн., що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Наказенко- ОСОБА_3 ознайомилася з графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів до паспорту споживчого кредиту №101019149.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №100731053, відповідно до якого, 24.02.2025 року грошові кошти у сумі 6000 грн. були перераховані на картку № НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору 10109149.

Виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань за укладеним договором підтверджується також листом АТ «УкрСиббанк» від 17.06.2026 року, відповідно до якого, платіжна картка № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1

24.02.2025 року на вищевказаний банківський рахунок зараховано грошові кошти у сумі 6000 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

З відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ОСОБА_1 були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 1440,10 грн. в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним договором належним чином та у повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, у сумі 15 744,82 грн., з яких: - 4 343,90 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням; - 2 460,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 2 940 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; - 6 000 грн. - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №28072025. Відповідно до реєстру боржників №3 від 28.07.2025 року до договору факторингу №28072025 від 28.07.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №101019149 в сумі 15 744,82 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч.1, ч.3 ст. 509 ЦК України).

У п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналізуючи вищевказані положення вбачається, що кредитний договір №101019149 від 24.02.2025 року було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позикодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» (правонаступником є ТОВ «ФК «ЄАПБ») свої зобов`язання за кредитним договором №101019149 від 24.02.2025 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором.

В порушення вимог Закону, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми в повному обсязі не повернула.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надала в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань в повному обсязі.

Проте, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками у сумі 2460,92 грн. та неустойкою у розмірі 6000 грн., суд дійшов наступного висновку.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 ЦК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2025 року у справі №758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з кредитного договору та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою у сумі 6000 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Разом з цим, з оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період, який не було скасовано на час подачі позову.

Пунктом 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім`ї права на пільги не втрачають (ч.12 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей»).

Наказенко- ОСОБА_3 є військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №11 від 12.06.2022 року, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №23 від 23.01.2026 року, посвідченням серії НОМЕР_4 .

Наказенко- ОСОБА_3 31.01.2024 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 .

Чоловік відповідача - ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 08.01.2026 року та копією військового квитка серії НОМЕР_6 .

ОСОБА_1 як військовослужбовець, яка перебуває на військовій службі, в силу положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08.06.2014 року, не має сплачувати штрафні санкції, пеню за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, проценти за користування кредитом з початку і до закінчення особливого періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за відсотками у сумі 2460,92 грн. та неустойкою у розмірі 6000 грн., а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 2940 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі №204/224/21, згідно якої, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив, що кредитний договір №101019149 від 24.02.2025 року не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці, та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного договору.

Тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальниці сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію) є нікчемними.

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у вказаному договорі є безпідставним, а тому зазначена комісія не підлягає стягненню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4343,90 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, заборгованість відповідача за тілом кредиту за кредитним договором №101019149 від 24.02.2025 року становить 4343,90 грн.

При цьому, на підставі кредитного договору позичальнику надано кредит в сумі 6000 грн., отже первісним кредитором враховано внесені відповідачем грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та зменшено розмір заборгованості до 4343,90 грн.

Проте, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що частина коштів, внесених відповідачем на виконання його умов, були зараховані кредитодавцем на сплату заборгованості за комісією та відсотків. Хоча, як раніше встановлено судом, нарахування комісії за обслуговування кредиту та відсотків було безпідставним.

Тому кошти, внесені позичальницею на погашення заборгованості за кредитним договором, зараховані на сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості та відсотків, підлягають перерахуванню на сплату заборгованості за тілом кредиту.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості за комісією та відсотками грошові кошти у загальному розмірі 3392,56 грн.

Отже, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №№101019149 від 24.02.2025 року за тілом кредиту у розмірі 951,34 грн. (4343,90 грн. - 3392,56 грн.)

Враховуючи вищевикладене, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №101019149 від 24.02.2025 року у загальному розмірі 951,34 грн. (заборгованість за тілом кредиту), а у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, неустойки та комісії у загальному розмірі 11400,92 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції від 06.02.2026 року, позивач за подання даного позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову, відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору позивачу, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 160,86 грн. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 951,34 грн.*2662,40 грн./15744,82 грн.). При цьому, суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 Постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Пунктом 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, з наведеного слідує, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, але у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Натомість, дана категорія справ не відноситься до категорії, яка б свідчила про порушення прав відповідача як учасника бойових дій, тому суд не вбачає підстав для звільнення її від сплати судового збору.

Вимоги про стягнення інших судових витрат з відповідача позивачем не заявлялися.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», ст.ст. 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити: IBAN НОМЕР_8 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №101019149 від 24.02.2025 року у розмірі 951,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити: IBAN НОМЕР_8 у АТ «ТАСкомбанк») судові витрати у розмірі 160,86 грн.

В іншій частині позовну заяву - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя М.Л. Пасечник