Рішення № 138617101, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 520/9615/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 29 від 05.11.2025 Регіонального центру опрацювання документації № 1 Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- встановити факт, що свідоцтво про смерть № 265, видане 18.08.2025 мерією комуни Оре (департамент Морбіан, Французька Республіка) на ім`я ОСОБА_2 , дійсно підтверджує факт смерті ОСОБА_3 за паспортом в Україні (ІНН НОМЕР_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти подані позивачем документи, зокрема свідоцтво про смерть, видане у Французькій Республіці;

- визнати, що розбіжність між прізвищем при народженні та прізвищем після шлюбу не є підставою для відмови у призначенні допомоги на поховання;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу на поховання у розмірі, встановленому відповідно до чинного законодавства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач право на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримувала пенсію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла на території Французької Республіки.

Факт смерті оформлено компетентним органом Французької Республіки, а саме мерією комуни Оре департаменту Морбіан, якою 18.08.2025 складено повну копію свідоцтва про смерть за 2025 рік №265 на ім`я ОСОБА_4 .

Відповідно до змісту вказаного свідоцтва ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Ольшанське Криворізького району, була дочкою ОСОБА_6 , перебувала у шлюбі із ОСОБА_7 та була розлучена з ним.

На свідоцтві про смерть проставлено апостиль відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961, який засвідчено 13.10.2025 у місті Конкарно Французької Республіки за №AP-2025 1013-3f19b78f. Зазначений документ разом з апостилем перекладено з французької мови на українську мову, справжність підпису перекладача засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області.

04.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату допомоги на поховання у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

Разом із заявою позивачкою подано оригінал свідоцтва про смерть та апостиль французькою мовою на ім`я ОСОБА_2 , копію зазначеного документа з письмовим перекладом українською мовою, засвідченим приватним нотаріусом, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , документи про її місце проживання, довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків та довідку про відкритий рахунок у банківській установі.

За результатами розгляду заяви відділом опрацювання документації №1 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №29 від 05.11.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті допомоги на поховання у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

Відмовляючи у виплаті допомоги на поховання, відповідач виходив із того, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як одержувач пенсії перебувала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера, виданими на ім`я ОСОБА_3 , тоді як подане позивачкою свідоцтво про смерть видане на ім`я ОСОБА_2 .

У рішенні №29 від 05.11.2025 також зазначено, що з приводу зміни особистих даних, зокрема прізвища, паспортних даних та реєстраційного номера облікової картки платника податків, ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України не зверталася. З огляду на наявність розбіжностей у прізвищах померлої відповідач дійшов висновку про відсутність законних підстав для виплати позивачці допомоги на поховання.

22.12.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, у якій просила повторно розглянути питання щодо виплати допомоги на поховання та врахувати документи, які, на її переконання, підтверджують, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є однією особою.

До звернення позивачка додала, зокрема, фотокопію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , копію документа, виданого у Французькій Республіці на ім`я ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть №265 з апостилем та його переклад українською мовою.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.01.2026 №2163-53273/М-05/8-2000/26 позивачці повідомлено, що оскільки в паспортах померлої зазначено прізвище « ОСОБА_8 », а у свідоцтві про смерть « ОСОБА_9 », законні підстави для виплати допомоги на поховання відсутні.

15.01.2026 позивачка звернулася з відповідною заявою до Пенсійного фонду України, однак, як зазначає позивачка, відповіді на це звернення вона не отримала.

Не погоджуючись із рішенням №29 від 05.11.2025, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що свідоцтво про смерть № НОМЕР_4 видане компетентним органом Французької Республіки, належним чином апостильоване та перекладене українською мовою, а тому є дійсним на території України та належним документом, який підтверджує факт смерті пенсіонерки.

Позивачка вказала, що прізвище « ОСОБА_9 » є прізвищем ОСОБА_10 при народженні, тоді як прізвище « ОСОБА_8 » вона набула у зв`язку з укладенням шлюбу. При цьому у самому французькому свідоцтві про смерть зазначено відомості про перебування померлої у шлюбі із ОСОБА_7 та розірвання цього шлюбу.

На переконання позивачки, подані нею документи в сукупності підтверджують, що свідоцтво про смерть, складене на ім`я ОСОБА_2 , стосується ОСОБА_3 , яка перебувала на обліку у відповідача як одержувач пенсії.

Позивачка вважає, що сама лише відмінність між прізвищем померлої при народженні та прізвищем, набутим у шлюбі, без урахування інших ідентифікаційних відомостей не могла бути достатньою підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання. У зв`язку із цим позивачка вважає рішення №29 від 05.11.2025 необґрунтованим і таким, що порушує її право на отримання передбаченої законодавством допомоги на поховання.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №1058-IV до соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Статтею 53 Закону №1058-IV встановлено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку №22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання, свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідку про смерть пенсіонера.

Цим же пунктом прямо передбачено, що в разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Згідно з положеннями Порядку №22-1 документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинне правове регулювання прямо допускає підтвердження смерті пенсіонера, яка настала та була зареєстрована за межами України, документом компетентного органу іноземної держави.

При цьому Порядок №22-1 не містить вимоги щодо обов`язкової повторної реєстрації такої смерті органами державної реєстрації актів цивільного стану України як передумови для виплати допомоги на поховання.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 №2709-IV документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Україна та Французька Республіка є учасницями Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, учиненої 05.10.1961 у місті Гаага.

Згідно зі статтею 2 зазначеної Конвенції кожна з Договірних Держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Відповідно до статті 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитка печатки або штампа, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 Конвенції апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Матеріалами справи підтверджено, що компетентним органом Французької Республіки - мерією комуни Оре департаменту Морбіан - 18.08.2025 складено повну копію акта про смерть за 2025 рік №265 на ім`я ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вказаному документі компетентним органом Французької Республіки 13.10.2025 у місті Конкарно проставлено апостиль №AP-2025 1013-3f19b78f.

Свідоцтво про смерть та апостиль перекладено українською мовою, а справжність підпису перекладача засвідчено 29.10.2025 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області.

Таким чином, поданий позивачкою іноземний документ про смерть відповідає встановленим законодавством вимогам щодо форми, його походження від компетентного органу іноземної держави та автентичність підпису і печатки засвідчені апостилем, а переклад українською мовою засвідчено в установленому порядку.

При цьому відповідач в оскаржуваному рішенні №29 від 05.11.2025 не поставив під сумнів компетенцію органу, яким складено документ, справжність свідоцтва про смерть, дійсність проставленого апостиля чи належність засвідчення перекладу українською мовою.

Єдиною підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання відповідач визначив те, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області перебувала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як іноземне свідоцтво про смерть складене на ім`я ОСОБА_2 .

Оцінюючи обґрунтованість такої підстави для відмови, суд враховує наступне.

Зі змісту рішення №29 від 05.11.2025 вбачається, що відповідач мав відомості про перебування у нього на обліку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач також послався на наявні в пенсійній справі паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 23.06.2016 Дергачівським РВ ГУ ДМС України в Харківській області, та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера від 02.07.1999, оформлені на ім`я ОСОБА_3 .

Водночас зі свідоцтва про смерть №265, складеного 18.08.2025 мерією комуни Оре, вбачається, що померла ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Ольшанське Криворізького району, була дочкою ОСОБА_6 , перебувала у шлюбі із ОСОБА_7 та була розлучена з ним.

Отже, подане позивачкою свідоцтво про смерть містить не лише ім`я та прізвище померлої, а й сукупність інших ідентифікаційних відомостей, зокрема дату та місце її народження, ім`я батька, відомості про перебування у шлюбі з особою, яка мала прізвище ОСОБА_8 , та про розірвання такого шлюбу.

При цьому ім`я померлої та дата її народження, зазначені у свідоцтві про смерть №265 від 18.08.2025, збігаються з ім`ям і датою народження пенсіонерки ОСОБА_3 , яка перебувала на обліку у відповідача.

Крім того, відомості свідоцтва про перебування ОСОБА_4 у шлюбі із ОСОБА_7 безпосередньо пояснюють використання щодо померлої прізвищ « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_8 ».

Також, зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 убачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 09.10.1930 складено актовий запис про народження №94. Її батьками зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Місцем народження вказано населений пункт Ольшанка Кривцовського району Курської області. Свідоцтво видане 02.06.1932.

Отже, свідоцтво про народження підтверджує, що прізвищем ОСОБА_10 при народженні було « ОСОБА_9 », а також містить дату і місце її народження та відомості про батька - ОСОБА_13 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_3 розірвано 10.09.1975, про що Дергачівським відділом запису актів цивільного стану Харківської області складено актовий запис №294.

Зі змісту зазначеного свідоцтва також убачається, що після розірвання шлюбу як чоловікові, так і дружині залишено прізвище « ОСОБА_8 ». Свідоцтво про розірвання шлюбу видане ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, свідоцтво про розірвання шлюбу документально підтверджує перебування ОСОБА_10 у шлюбі із ОСОБА_7 та використання нею після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_8 ».

У подальшому на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 . Зазначений паспорт виданий 23.06.2016 Дергачівським РВ ГУ ДМС України в Харківській області.

У паспорті місцем народження ОСОБА_3 зазначено населений пункт Середня Ольшанка Кривцовського району Курської області, що узгоджується з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_2 щодо місця її народження.

Довідкою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції від 02.07.1999 підтверджено присвоєння ОСОБА_3 ідентифікаційного номера НОМЕР_2 .

Пенсійне посвідчення, видане 18.10.1985, оформлене на ім`я ОСОБА_3 , 1930 року народження, та підтверджує призначення їй пенсії за віком з 08.10.1985. Наведені відомості узгоджуються з даними пенсійної справи відповідача щодо перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку як одержувача пенсії.

Зіставляючи наведені документи зі свідоцтвом про смерть №265, складеним 18.08.2025 мерією комуни Оре департаменту Морбіан Французької Республіки, суд установив, що останнє містить такі відомості про померлу: ім`я та прізвище при народженні - ОСОБА_5 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження - населений пункт Ольшанський Кривцовського району; ім`я батька - ОСОБА_15 ; сімейний стан - перебувала у шлюбі із ОСОБА_7 та була розлучена з ним; дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, відомості французького свідоцтва про смерть щодо прізвища ОСОБА_10 при народженні, дати та місця її народження, імені її батька та перебування у шлюбі із ОСОБА_7 повністю узгоджуються з відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 02.07.1999 та пенсійного посвідчення.

При цьому свідоцтво про народження підтверджує народження ОСОБА_10 під прізвищем « ОСОБА_9 », свідоцтво про розірвання шлюбу - перебування її у шлюбі із ОСОБА_7 та залишення їй після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_8 », а паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера та пенсійне посвідчення підтверджують подальше використання нею саме цього прізвища.

Таким чином, наявні у справі документи утворюють послідовний та взаємоузгоджений документальний зв`язок, що ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та була дочкою ОСОБА_6 , - перебувала у шлюбі із ОСОБА_7 - після розірвання шлюбу залишила прізвище « ОСОБА_8 » - отримала паспорт, ідентифікаційний номер та пенсію як ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у Французькій Республіці, де акт про її смерть складено на прізвище при народженні « ОСОБА_9 » із прямим зазначенням колишнього шлюбу із ОСОБА_7 .

Будь-яких суперечностей щодо імені, дати народження, місця народження, відомостей про батька або сімейного стану померлої матеріали справи не містять.

Відмінність у використанні в окремих документах прізвища при народженні « ОСОБА_9 » та прізвища, набутого у шлюбі й залишеного після його розірвання, - « ОСОБА_8 », безпосередньо підтверджується документами про народження та розірвання шлюбу.

З огляду на це в органу Пенсійного фонду України були наявні достатні документальні відомості для ідентифікації померлої особи під час адміністративної процедури.

Суд зауважує, що матеріали справи не свідчать про існування невстановленого юридичного факту, який неможливо підтвердити документами та для встановлення якого позивачці необхідно було б попередньо звертатися до суду цивільної юрисдикції.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що заявлення позивачкою вимоги про встановлення факту того, що свідоцтво про смерть №265, складене 18.08.2025 мерією комуни Оре департаменту Морбіан Французької Республіки на ім`я ОСОБА_2 , підтверджує смерть ОСОБА_3 , не є підставою для закриття провадження у справі повністю або в частині цієї вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що під час визначення предметної юрисдикції суд повинен виходити не лише із суб`єктного складу учасників справи чи формального формулювання окремої позовної вимоги, а насамперед із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, змісту заявлених вимог, характеру спірних правовідносин та юридичної природи обставин справи. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть і характер спору, а також здійснення відповідачем у спірних правовідносинах публічно-владних управлінських функцій.

У постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить установлювати саме в судовому порядку, встановлюються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Водночас рішення суб`єктів владних повноважень щодо фактів, які встановлюються в межах відповідної адміністративної процедури, можуть бути предметом перевірки адміністративного суду.

Із наведеного висновку слідує, що суд повинен розмежовувати встановлення юридичного факту як самостійний предмет судового розгляду, спрямований на виникнення, зміну або припинення прав особи, та встановлення фактичних обставин, які входять до предмета доказування у вже наявному спорі про право.

Аналогічний підхід до такого розмежування викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22. Велика Палата зазначила, що певний факт може не підлягати окремому встановленню в порядку окремого провадження, проте може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування під час вирішення відповідного спору про право.

Суд враховує, що у справі, яка розглядається між сторонами виник спір не з приводу державної реєстрації смерті, внесення змін до актового запису цивільного стану, встановлення родинних відносин або належності правовстановлюючого документа. Позивачка не звернулася до суду з метою замінити відсутній документ судовим рішенням і не стверджує про неможливість одержати чи відновити документ, який посвідчує відповідний факт.

Судом із наданих до матеріалів справи доказів встановлено, що факт смерті зареєстрований компетентним органом Французької Республіки та підтверджений наявним у матеріалах справи офіційним документом - свідоцтвом про смерть №265, складеним 18.08.2025 мерією комуни Оре департаменту Морбіан.

Документ апостильовано 13.10.2025 за №AP-2025 1013-3f19b78f та перекладено українською мовою, а справжність підпису перекладача засвідчено 29.10.2025 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області.

Також, матеріали пенсійної справи містять документи щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 23.06.2016, та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера від 02.07.1999.

Отже, у справі відсутній юридичний факт, який неможливо підтвердити документами та який потребував би попереднього встановлення судом цивільної юрисдикції.

Між сторонами фактично існує спір щодо достатності поданих документів, повноти їх дослідження Пенсійним фондом України та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у виплаті допомоги на поховання.

Предметом судового розгляду є рішення відділу опрацювання документації №1 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №29 від 05.11.2025, прийняте відповідачем під час здійснення владних управлінських функцій у сфері пенсійного та соціального забезпечення.

Саме відповідач у межах адміністративної процедури був зобов`язаний дослідити подані позивачкою документи, зіставити наведені в них ідентифікаційні відомості з матеріалами пенсійної справи та прийняти обґрунтоване рішення про наявність або відсутність передбачених законом підстав для виплати допомоги на поховання.

Відмова відповідача врахувати відповідні відомості не зумовлює виникнення окремого цивільного спору, а є підставою для перевірки адміністративним судом дотримання відповідачем критеріїв, установлених частиною другою статті 2 КАС України.

Формулювання позивачкою вимоги про встановлення факту в цьому випадку фактично відтворює її аргумент щодо неправильної оцінки відповідачем доказів.

Вирішення питання, чи давали наявні документи підстави для відмови у виплаті, становить частину перевірки законності рішення №29 від 05.11.2025 і не є самостійним цивільним спором.

При цьому суд, оцінюючи відповідно до статті 90 КАС України свідоцтво про смерть №265 від 18.08.2025, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , документ, виданий у Французькій Республіці на ім`я ОСОБА_3 , та інші докази, не встановлює юридичного факту з метою заміни відсутнього документа.

Суд з`ясовує фактичні обставини, необхідні для перевірки обґрунтованості індивідуального акта суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суть, характер і суб`єктний склад спірних правовідносин свідчать про наявність публічно-правового спору, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому передбачені пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі або в частині відповідної вимоги відсутні.

Водночас, оскільки з`ясування того, якої особи стосується подане свідоцтво про смерть, входить до предмета доказування під час перевірки рішення відповідача, вимога про встановлення цього факту як самостійний спосіб захисту задоволенню не підлягає.

Відмова в її задоволенні не перешкоджає суду оцінити відповідні документи та встановлені ними обставини під час вирішення публічно-правового спору по суті.

З урахуванням неведеного, суд зауважує, що відповідач мав оцінити зазначені документи в сукупності та зіставити їх з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_3 .

Натомість у рішенні №29 від 05.11.2025 суб?єкт владних повноважень обмежився формальним зіставленням прізвищ, не надавши оцінки збігу дати й місця народження, відомостей про батька та шлюб із ОСОБА_7 , а також документам, які безпосередньо підтверджують походження і подальше використання обох прізвищ.

За таких обставин висновок відповідача про відсутність законних підстав для виплати допомоги лише через зазначення у французькому свідоцтві про смерть прізвища « ОСОБА_9 » зроблений без повного дослідження документів та без урахування всіх обставин, що мали значення для вирішення заяви позивачки.

Вказані обставини підтверджують невідповідність рішення №29 від 05.11.2025 критерію обґрунтованості, установленому частиною другою статті 2 КАС України.

Таким чином, наявна різниця у прізвищах не могла оцінюватися відповідачем відокремлено від інших відомостей, які містяться у свідоцтві про смерть та матеріалах пенсійної справи померлої.

Суд також враховує, що до звернення позивачки від 22.12.2025 було додано фотокопію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , копію документа, виданого у Французькій Республіці на ім`я ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть №265, апостиль та переклад цих документів українською мовою.

Проте у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.01.2026 №2163-53273/М-05/8-2000/26 відповідач повторно обмежився посиланням на відмінність у прізвищах, зазначених у паспортах померлої та у свідоцтві про смерть, не надавши оцінки збігу дати народження, імені, відомостей про сімейний стан та іншим ідентифікаційним даним.

Зміст оскаржуваного рішення також свідчить про неналежне дослідження відповідачем поданого документа.

Так, у рішенні №29 від 05.11.2025 зазначено, що позивачка просила виплатити допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та що свідоцтво про смерть видане 13.10.2025.

Водночас зі змісту свідоцтва про смерть №265 вбачається, що смерть ОСОБА_4 настала 13.08.2025, акт про смерть складено 18.08.2025, а 13.10.2025 є датою проставлення апостиля.

Отже, відповідач не розмежував дату смерті, дату складення акта про смерть та дату проставлення апостиля, що додатково підтверджує формальний характер розгляду поданих позивачкою документів.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

Критерій обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає, щоб під час його прийняття були з`ясовані та враховані всі обставини, що мають значення для правильного вирішення питання, а мотиви такого рішення відображали оцінку поданих особою документів та містили зрозуміле пояснення причин їх прийняття або відхилення.

Саме лише формальне виявлення відмінності в одному з реквізитів документів, без дослідження інших ідентифікаційних відомостей та без оцінки документів у їх сукупності, не відповідає наведеному критерію.

Зі змісту пункту 5.1 розділу V Порядку №22-1 не вбачається, що відмінність між прізвищем пенсіонера, зазначеним у пенсійній справі, та прізвищем у документі іноземного компетентного органу за будь-яких обставин є безумовною підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання.

Порядок №22-1 також не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку дослідити зміст поданого іноземного документа та зіставити наведені в ньому відомості з відомостями пенсійної справи, а також іншими поданими заявником документами.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення №29 від 05.11.2025 прийняте без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення заяви позивачки, без належної оцінки змісту свідоцтва про смерть №265 від 18.08.2025 та інших поданих документів, а тому не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, наведених позивачкою обставин не спростував та не надав суду доказів, які б підтверджували повне і належне дослідження ним усіх відомостей, зазначених у свідоцтві про смерть №265 від 18.08.2025, і документах, що містяться у пенсійній справі ОСОБА_3 , а також наданих заявником документів, зокрема, свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , довідки Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції від 02.07.1999 про присвоєння ОСОБА_3 ідентифікаційного номера НОМЕР_2 , пенсійного посвідчення, видане 18.10.1985, оформлене на ім`я ОСОБА_3 , 1930 року народження.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не звернув уваги на те, що відомості французького свідоцтва про смерть щодо прізвища ОСОБА_10 при народженні, дати та місця її народження, імені її батька та перебування у шлюбі із ОСОБА_7 повністю узгоджуються з відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 02.07.1999 та пенсійного посвідчення та не надав оцінки тим обставинами, що свідоцтво про народження підтверджує народження ОСОБА_10 під прізвищем « ОСОБА_9 », а свідоцтво про розірвання шлюбу - перебування її у шлюбі із ОСОБА_7 та залишення їй після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_8 », а паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера та пенсійне посвідчення підтверджують подальше використання нею саме цього прізвища.

Будь-яких суперечностей щодо імені, дати народження, місця народження, відомостей про батька або сімейного стану померлої відповідачем до матеріалів справи не надано.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності рішення №29 від 05.11.2025, у зв`язку із чим позовна вимога про визнання його протиправним та скасування підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про належний спосіб відновлення порушеного права позивачки, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що в разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача за умови, що для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо ж прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Матеріали справи підтверджують, що заява позивачки від 04.11.2025 була прийнята та розглянута відповідачем по суті, за результатами чого прийнято рішення №29 від 05.11.2025.

Отже, право позивачки порушене внаслідок неповного та неналежного дослідження поданих заявником документів під час прийняття рішення про відмову у виплаті допомоги.

З огляду на наведене вимога про зобов`язання відповідача прийняти подані документи, зокрема свідоцтво про смерть, видане у Французькій Республіці, задоволенню не підлягає, оскільки такі документи фактично були прийняті відповідачем та стали предметом розгляду.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу на поховання суд зазначає, що здійснення такої виплати можливе за умови перевірки всієї сукупності передбачених законом обставин, зокрема того, що заявниця є особою, яка здійснила поховання пенсіонерки, що допомога на поховання не була виплачена іншій особі, а також визначення розміру пенсії, яку отримувала пенсіонерка на момент смерті.

Крім того, судом встановлено, що належна оцінка всіх поданих позивачкою документів у їх сукупності відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не здійснювалася.

Наявні у справі матеріали не дають суду можливості встановити, що відповідач перевірив усі умови, необхідні для безпосереднього нарахування і виплати допомоги, та що за результатами такої перевірки відсутні інші законні обставини, які мають значення для вирішення заяви.

Суд зазначає, що перевірка законності та обгрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень під час судового розгляду не повинна підміняти здійснення відповідним органом покладених на нього законом повноважень щодо первинної перевірки документів, установлення всіх обставин та визначення розміру належної виплати.

Тому вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу на поховання є передчасною та задоволенню не підлягає.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням частини другої статті 9, частини третьої та частини четвертої статті 245 КАС України належним та ефективним способом захисту прав позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 про виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та всіх поданих позивачкою документів.

Під час повторного розгляду заяви позивача відповідач повинен оцінити документи в їх сукупності, зокрема зіставити відомості свідоцтва про смерть №265 від 18.08.2025 про дату і місце народження померлої, ім`я її батька та перебування у шлюбі із ОСОБА_7 із відомостями паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , документа, виданого у Французькій Республіці на ім`я ОСОБА_3 , документів пенсійної справи та інших наданих позивачкою доказів.

При цьому суд не вирішує наперед питання про наявність безумовного права позивачки на виплату допомоги, оскільки таке питання має бути вирішене відповідачем після повної перевірки всіх передбачених законодавством умов.

Водночас відповідач не вправі повторно обмежитися лише формальним посиланням на відмінність у прізвищах без оцінки інших ідентифікаційних відомостей і взаємного зв`язку поданих позивачем документів.

Стосовно вимоги визнати, що розбіжність між прізвищем при народженні та прізвищем після шлюбу не є підставою для відмови у призначенні допомоги на поховання, суд зазначає, що така вимога не спрямована на самостійне відновлення порушеного права позивачки.

Правова оцінка того, чи могла наявна в документах відмінність у прізвищах бути достатньою підставою для прийняття рішення №29 від 05.11.2025, уже надана судом під час перевірки обґрунтованості оскаржуваного рішення. При цьому суд виходить із сукупності доказів, які наявні у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відділу опрацювання документації №1 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №29 від 05.11.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 про виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду у цьому рішенні та всіх поданих позивачем документів.

Щодо розподіл судових витрат а правилами ст.139 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 було задоволено ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову.

З огляду на викладене, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу опрацювання документації №1 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №29 від 05.11.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 про виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду у цьому рішенні та всіх поданих ОСОБА_1 документів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях