Рішення № 138617057, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 520/7359/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, м. Харків, 61057, вул. Сковороди Григорія, 46) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00/9173/2419 від 05.03.2026.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області.

13.02.2026 Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку позивача з питання неподання/несвоєчасного подання податкової звітності, за результатами якої складено акт №6767/20-40-24-19-04.

Перевіркою встановлено, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2023 року, граничний строк подання якого припадав на 09.02.2024, фактично подано позивачем 28.02.2024.

У висновках акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем підпунктів 49.18.1, 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та підпункту 7 пункту 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного подання податкового розрахунку за 4 квартал 2023 року.

У зазначеному акті також вказано на відсутність інформації щодо обставин, які звільняють платника податків від відповідальності або пом`якшують таку відповідальність, а також на відсутність підстав вважати вчинене порушення умисним.

Акт камеральної перевірки від 13.02.2026 №6767/20-40-24-19-04 того ж дня надіслано позивачу через електронний кабінет платника податків.

25.02.2026 позивачем складено та 26.02.2026 подано до Головного управління ДПС у Харківській області заяву-пояснення №089 щодо причин несвоєчасного подання податкового розрахунку за 4 квартал 2023 року.

У заяві-поясненні позивач зазначив, що пропуск строку подання податкового розрахунку був зумовлений обставинами непереборної сили, пов`язаними з воєнними діями на території міста Харкова, тривалою відсутністю електропостачання та доступу до мережі Інтернет, а також виходом із ладу жорсткого диска комп`ютера, на якому зберігалася первинна документація та використовувалися бухгалтерські програми. Крім того, позивач посилався на тимчасове переміщення у безпечніше місце та неможливість подати розрахунок у паперовій формі.

До заяви-пояснення позивач долучив фотографію жорсткого диска та просив звільнити його від застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкового розрахунку.

05.03.2026 Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі акта камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №00/9173/2419, яким до позивача на підставі пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020,00 грн.

У податковому повідомленні-рішенні зазначено про надходження заяви-пояснення позивача від 25.02.2026 №089, зареєстрованої Головним управлінням ДПС у Харківській області 26.02.2026 за №18387/6/ЕКП/53, та водночас вказано на відсутність інформації про обставини, які відповідно до Податкового кодексу України пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Листом від 06.03.2026 №11146/6/20-40-24-19-12 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило позивача, що заперечення на акт камеральної перевірки від 13.02.2026 №6767/20-40-24-19-04 до контролюючого органу не надходили, у зв`язку з чим розглянути заяву-пояснення від 25.02.2026 №089 у порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України не вбачається можливим.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач 11.03.2026 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №0103.

Рішенням Державної податкової служби України від 24.03.2026 №7557/6/99-00-06-01-02-26 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.03.2026 №00/9173/2419 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що подана ним заява-пояснення від 25.02.2026 №089 за своїм змістом містила незгоду з висновками акта камеральної перевірки, пояснення причин несвоєчасного подання податкового розрахунку, посилання на відсутність його вини та додатковий документ на підтвердження викладених обставин.

На переконання позивача, така заява-пояснення була подана в порядку та строк, визначені пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, а тому разом із доданим до неї документом підлягала розгляду комісією контролюючого органу з питань розгляду заперечень до актів перевірок.

Позивач наголошує, що контролюючий орган не повідомив його про дату, час і спосіб розгляду матеріалів перевірки, не забезпечив можливості взяти участь у такому розгляді та не надав оцінки викладеним у заяві-поясненні доводам і долученому доказу. Відмову в розгляді заяви виключно з підстав ненадходження документа, названого «запереченнями», позивач вважає безпідставною та такою, що свідчить про надмірно формальне застосування положень статті 86 Податкового кодексу України.

Також позивач стверджує, що контролюючим органом не встановлено та не доведено наявності його вини у вчиненні податкового правопорушення, можливості своєчасно виконати податковий обов`язок, а також нерозумності, недобросовісності чи необачності його поведінки. При цьому в акті перевірки контролюючий орган самостійно зазначив про відсутність підстав вважати порушення умисним.

З огляду на викладене позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято без повного дослідження обставин, які мають значення для вирішення питання про притягнення його до фінансової відповідальності, з порушенням установленої Податковим кодексом України процедури та права платника податків на участь у процесі прийняття рішення.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що камеральною перевіркою на підставі відомостей інформаційних систем контролюючого органу встановлено факт несвоєчасного подання позивачем податкового розрахунку за 4 квартал 2023 року: за граничного строку подання 09.02.2024 розрахунок фактично подано 28.02.2024.

Відповідач вказує, що камеральна перевірка проводиться без спеціального рішення керівника контролюючого органу, направлення на перевірку, згоди та присутності платника податків, виключно на підставі даних, які перебувають у розпорядженні контролюючого органу.

За твердженням відповідача, позивач не подавав заперечень на акт камеральної перевірки від 13.02.2026 №6767/20-40-24-19-04, а подана ним заява-пояснення від 25.02.2026 №089 не могла бути розглянута в порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України за відсутності відповідних заперечень.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивач не подавав заяви про неможливість своєчасного виконання податкового обов`язку відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, а тому вважається таким, що мав можливість своєчасно виконати податковий обов`язок.

Відповідач також зазначає, що поломка комп`ютера або жорсткого диска сама по собі не звільняє платника від відповідальності, оскільки позивач не надав акта сервісного центру, висновку спеціаліста чи інших доказів, які б підтверджували факт і період несправності обладнання, а також не довів неможливості подання звітності за допомогою іншого комп`ютера, через електронний кабінет, поштовим відправленням або на паперовому носії.

При цьому відповідач вказує, що в період із 17.01.2024 по 01.04.2024 позивач подавав до контролюючого органу інші документи податкової звітності, що, на думку відповідача, свідчить про наявність у нього технічної можливості користуватися електронними сервісами або альтернативними способами подання звітності.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що факт податкового правопорушення підтверджений матеріалами камеральної перевірки, а податкове повідомлення-рішення від 05.03.2026 №00/9173/2419 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені податковим законодавством, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю, протягом 40 календарних днів, які настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Аналогічний обов`язок податкового агента передбачений підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України встановлено відповідальність, зокрема, за неподання або подання з порушенням установлених строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних відповідних електронних систем і реєстрів.

За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час її проведення не є обов`язковими.

Отже, контролюючий орган був наділений повноваженнями провести камеральну перевірку своєчасності подання позивачем податкового розрахунку та встановити факт його подання після закінчення визначеного законом строку.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що податковий розрахунок за 4 квартал 2023 року, граничний строк подання якого припадав на 09.02.2024, позивач подав 28.02.2024.

Водночас, встановлений під час камеральної перевірки факт несвоєчасного подання податкової звітності не звільняє контролюючий орган від обов`язку дотриматися встановленої Податковим кодексом України процедури розгляду матеріалів перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, зокрема надати оцінку своєчасно поданим платником поясненням, документам і доводам щодо відсутності вини, наявності обставин, які пом`якшують або виключають фінансову відповідальність.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників із висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, які звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку, протягом 10 робочих днів із дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку, розглядаються комісією контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється такою комісією протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, а платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Підпунктом 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що в разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів із дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

За змістом підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України при розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу або його заступником з урахуванням висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, поданих у порядку, встановленому статтею 86 цього Кодексу, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Системний аналіз наведених положень свідчить, що законодавець не обмежив право платника податків виключно поданням документа, який має назву «заперечення». Вирішальне значення має не назва поданого документа, а його зміст, зв`язок із висновками відповідної перевірки та волевиявлення платника щодо незгоди з такими висновками.

Крім того, використання законодавцем у підпунктах 86.7.1, 86.7.2 та пункті 86.8 статті 86 Податкового кодексу України словосполучення «заперечення та/або додаткові документи і пояснення» виключає висновок відповідача про те, що пояснення та додані до них документи можуть бути розглянуті лише за умови одночасного подання окремого документа, формально названого запереченнями.

Як встановлено судом, акт камеральної перевірки від 13.02.2026 №6767/20-40-24-19-04 доставлено позивачу через електронний кабінет 13.02.2026.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України перебіг десятиденного строку для подання заперечень, додаткових документів і пояснень розпочався з наступного дня після отримання акта перевірки. Оскільки 14 та 15 лютого 2026 року припадали на вихідні дні, першим робочим днем цього строку було 16.02.2026, а десятим робочим днем 27.02.2026.

Заяву-пояснення від 25.02.2026 №089 подано до Головного управління ДПС у Харківській області 26.02.2026 та зареєстровано за вхідним №18387/6/ЕКП/53, тобто на дев`ятий робочий день із дня, наступного за днем отримання акта перевірки.

Отже, заява-пояснення від 25.02.2026 №089 подана позивачем у межах установленого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України десятиденного строку, який закінчувався 27.02.2026.

Зі змісту заяви-пояснення від 25.02.2026 №089 вбачається, що позивач прямо зазначив реквізити акта камеральної перевірки від 13.02.2026 №6767/20-40-24-19-04, виклав незгоду з можливим застосуванням штрафних санкцій за встановлене цим актом порушення, навів причини несвоєчасного подання податкового розрахунку, послався на положення статей 86, 109 та 112 Податкового кодексу України щодо відсутності вини та обставин непереборної сили, долучив фотографію жорсткого диска та просив звільнити його від застосування фінансових санкцій.

Таким чином, незалежно від назви, за своїм змістом заява-пояснення від 25.02.2026 №089 становила письмову незгоду позивача з наслідками, викладеними в акті камеральної перевірки, та містила пояснення і додатковий документ щодо обставин, які, на думку позивача, підлягали врахуванню при вирішенні питання про притягнення його до фінансової відповідальності.

Тому зазначена заява-пояснення разом із доданим до неї документом відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України була невід`ємною частиною матеріалів перевірки та підлягала розгляду комісією контролюючого органу.

Натомість листом Головного управління ДПС у Харківській області від 06.03.2026 №11146/6/20-40-24-19-12 позивача повідомлено, що заперечення на акт камеральної перевірки від 13.02.2026 №6767/20-40-24-19-04 не надходили, тому розглянути заяву-пояснення від 25.02.2026 №089 у порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України неможливо.

З матеріалів справи не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що заява-пояснення від 25.02.2026 №089 та доданий до неї документ були передані на розгляд комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, що позивачу надсилалося повідомлення про дату, час та спосіб розгляду матеріалів перевірки, що за результатами їх розгляду комісією складено висновок, а також що такий висновок було враховано при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

При цьому податкове повідомлення-рішення №00/9173/2419 було прийнято 05.03.2026, тобто до направлення позивачу листа від 06.03.2026 №11146/6/20-40-24-19-12 про відмову в розгляді поданої ним заяви-пояснення.

Отже, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган мав у своєму розпорядженні заяву-пояснення від 25.02.2026 №089, яка стосувалася безпосередньо предмета камеральної перевірки та містила доводи щодо обставин несвоєчасного виконання податкового обов`язку, однак не розглянув її у встановленому законом порядку.

Суд також враховує, що у спірному податковому повідомленні-рішенні від 05.03.2026 №00/9173/2419 контролюючий орган зазначив про надходження заяви-пояснення від 25.02.2026 №089, зареєстрованої 26.02.2026 за №18387/6/ЕКП/53, однак одночасно вказав на відсутність інформації щодо наявності обставин, які пом`якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Таке формулювання не свідчить про фактичне дослідження доводів позивача. Спірне рішення не містить аналізу викладених у заяві обставин, оцінки долученої фотографії, мотивів відхилення доводів щодо відсутності вини та неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку, а також висновків щодо розумності, добросовісності й обачності поведінки платника податків.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, діяння платника податків, контролюючих органів та/або їх посадових осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 112.1 112.3 статті 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил і норм, за порушення яких передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності, трактуються на користь такої особи.

Наведені положення у взаємозв`язку з пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України покладають на контролюючий орган обов`язок не формально констатувати факт надходження пояснень платника, а дослідити наведені в них обставини та надати їм мотивовану оцінку до прийняття рішення про застосування фінансової санкції.

Суд зазначає, що відсутність встановленого умислу, про що вказано в акті камеральної перевірки від 13.02.2026 №6767/20-40-24-19-04, сама по собі не виключає можливості притягнення платника до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України.

Водночас така обставина не звільняла контролюючий орган від обов`язку дослідити доводи платника щодо його можливості дотриматися граничного строку подання розрахунку та достатності вжитих ним заходів.

Посилання відповідача на неподання позивачем заяви відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, не спростовує встановленого судом порушення контролюючого органу.

Порядок №225 визначає спеціальну процедуру підтвердження можливості чи неможливості виконання податкових обов`язків для цілей застосування підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Проте неподання заяви за цим Порядком не скасовує передбаченого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України права платника надати пояснення й додаткові документи до акта перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку розглянути такі матеріали й надати оцінку всім наведеним у них доводам.

Контролюючий орган мав право за результатами належного розгляду заяви-пояснення визнати подані докази недостатніми, встановити відсутність належного підтвердження форс-мажорних обставин, врахувати неподання заяви за Порядком №225, можливість використання альтернативних способів подання звітності та інші фактичні дані.

Однак відповідач не був наділений правом узагалі відмовитися від розгляду своєчасно поданих пояснень виключно через назву документа.

Суд зауважує, що доводи відзиву про подання позивачем інших документів податкової звітності в період із 17.01.2024 по 01.04.2024, можливість використання іншого комп`ютера, електронного кабінету, поштового відправлення або паперового носія не усувають допущеного порушення.

Вказані обставини не були досліджені та мотивовано викладені ані в акті камеральної перевірки від 13.02.2026 №6767/20-40-24-19-04, ані у податковому повідомленні-рішенні від 05.03.2026 №00/9173/2419, а були наведені відповідачем під час судового розгляду як додаткове обґрунтування вже прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, крім випадків, коли він доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не довів неможливості отримання та дослідження зазначених відомостей до прийняття податкового повідомлення-рішення.

Натомість, з огляду на зміст відзиву такі відомості перебували в інформаційних системах самого контролюючого органу та могли бути досліджені при розгляді матеріалів перевірки.

Рішення Державної податкової служби України від 24.03.2026 №7557/6/99-00-06-01-02-26 допущеного порушення також не усунуло.

У вказаному рішенні повторено висновок про те, що позивач не подавав заперечень на акт камеральної перевірки, однак не надано оцінки змісту заяви-пояснення від 25.02.2026 №089, її відповідності вимогам пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України та викладеним у ній обставинам.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі №810/1420/16, аналізуючи положення пунктів 86.7 та 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, звернув увагу на те, що встановлена цими положеннями процедура спрямована на забезпечення права платника податків брати участь у процесі прийняття рішення за результатами перевірки. Незабезпечення такого права та порушення процедури розгляду заперечень мають оцінюватися з огляду на їх вплив на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У постанові від 19.06.2020 у справі №140/388/19 Верховний Суд зазначив, що суто формальний недолік оформлення матеріалів перевірки сам по собі не завжди є достатньою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, однак процедурні порушення в сукупності з іншими встановленими обставинами можуть зумовлювати висновок про протиправність рішення контролюючого органу.

У цій справі порушення не стосується лише форми або окремого реквізиту документа. Відповідач повністю виключив із процедури прийняття рішення стадію розгляду своєчасно поданих позивачем пояснень і додаткового документа, не передав їх на розгляд комісії, не повідомив позивача про розгляд матеріалів перевірки, не встановив фактичних обставин, наведених платником на заперечення застосування штрафу, та не навів мотивів їх відхилення.

Отже, допущене порушення безпосередньо вплинуло на право позивача бути почутим, на повноту встановлення обставин, що мають значення для притягнення до фінансової відповідальності, та на обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд не може підміняти комісію контролюючого органу та в межах судового розгляду здійснювати ту оцінку пояснень, документів і поведінки платника податків, яка відповідно до статті 86 Податкового кодексу України мала передувати прийняттю податкового повідомлення-рішення.

Тому питання про те, чи підтверджує фотографія жорсткого диска факт його несправності, чи становили наведені позивачем обставини непереборну силу та чи існували альтернативні способи своєчасного подання розрахунку, не змінює висновку суду про протиправність спірного рішення.

Вказані обставини підлягали належному дослідженню, оцінці та мотивованому відображенню контролюючим органом до застосування штрафної санкції, чого відповідачем зроблено не було.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному й об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.03.2026 №00/9173/2419 прийнято без дотримання обов`язкової процедури, визначеної пунктами 86.7 та 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, та без забезпечення права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не спростував установлених судом процедурних порушень.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.03.2026 №00/9173/2419 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги належить задовольнити.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що предметом позову є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05.03.2026 №00/9173/2419, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн. Отже, заявлена позовна вимога має майновий характер, а ціна позову становить 1020,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду позову майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Оскільки 1 відсоток ціни позову становить 10,20 грн, що є меншим за встановлену законом мінімальну ставку, судовий збір за подання цього позову підлягав сплаті у розмірі 1331,20 грн (3328,00 грн x 0,4).

Позовну заяву подано в електронній формі через систему «Електронний суд», тому відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» до визначеної ставки застосовується коефіцієнт 0,8. Таким чином, належний до сплати розмір судового збору становив 1064,96 грн (1331,20 грн x 0,8).

З огляду на задоволення позовних вимог та відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Сплачена позивачем понад установлений законом розмір сума судового збору може бути повернута з Державного бюджету України за клопотанням особи, яка її сплатила, на підставі пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, м. Харків, 61057, вул. Сковороди Григорія, 46) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00/9173/2419 від 05.03.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, м. Харків, 61057, вул. Сковороди Григорія, 46) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях