Рішення № 138617053, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 520/8962/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015р. по 31.10.2017р; з 01.01.2023р. по 31.07.2024р., з 01.01.2025р. по 30.06.2025р.; доплати за несення служби нічний час за період з 01.01.2022р. по 31.08.2022р., за грудень 2022 року, за січень, лютий, квітень, травень, вересень та листопад 2023 року, за 12 місяців 2024 року, за січень та жовтень 2025 року; додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 01.08.2020р. по 30.06.2023р.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за періоди з 01.05.2021р. по 30.04.2025р., з 01.11.2025р. по 30.12.2025р., у розмірі 10% посадового окладу за період з 01.05.2025р. по 20.10.2025р., а також компенсації за невикористані 28 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 та 2025 роки;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошове забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015р. по 31.10.2017р; з 01.01.2023р. по 31.07.2024р., з 01.01.2025р. по 30.06.2025р.; доплати за несення служби нічний час за період з 01.01.2022р. по 31.08.2022р., за грудень 2022 року, за січень, лютий, квітень, травень, вересень та листопад 2023 року, за 12 місяців 2024 року, за січень та жовтень 2025 року; додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 01.08.2020р. по 30.06.2023 р.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за періоди з 01.05.2021р. по 30.04.2025р., з 01.11.2025р. по 30.12.2025р., у розмірі 10% посадового окладу за період з 01.05.2025р. по 20.10.2025р., а також компенсації за невикористані 28 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 та 2025 роки.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 01.01.2026 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області.

Наказом ГУНП в Харківській області від 30.12.2025 № 838 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», за власним бажанням.

Під час проходження служби позивач перебував, зокрема, на посаді слідчого відділення злочинів загально-кримінальної спрямованості слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, з 16.04.2025 - на посаді старшого слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, з 29.08.2025 - на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області.

Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому складових грошового забезпечення та компенсаційних виплат, які, на його думку, підлягали виплаті під час проходження служби та при звільненні.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем не проведено індексацію його грошового забезпечення за періоди з 07.11.2015 по 31.10.2017, з 01.01.2023 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 30.06.2025, хоча грошове забезпечення поліцейських відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» підлягає індексації відповідно до закону.

Також позивач вказує, що у зв`язку з проходженням служби він залучався до несення служби у нічний час, однак доплата за службу в нічний час за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, за грудень 2022 року, за січень, лютий, квітень, травень, вересень та листопад 2023 року, за 12 місяців 2024 року, за січень та жовтень 2025 року йому у повному обсязі не нараховувалась та не виплачувалась.

Крім того, позивач посилається на те, що за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась додаткова доплата у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.

Окремо позивач зазначає, що мав допуск до державної таємниці та виконував службові обов`язки в умовах режимних обмежень, проте відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 01.05.2021 по 30.04.2025, з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 01.05.2025 по 20.10.2025.

Також позивач вказує, що під час проходження служби у 2024 та 2025 роках ним не використано 28 діб додаткової відпустки як учасником бойових дій, по 14 діб за кожен рік, однак при звільненні відповідачем не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні такої відпустки.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 відповідач зазначив, що до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування поліцейським індексації грошового забезпечення.

Стосовно індексації за 2023-2025 роки відповідач послався на особливості правового регулювання індексації у відповідних бюджетних періодах, зокрема на тимчасове призупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у 2023 році та встановлення нового порядку обчислення індексу споживчих цін для індексації з 01.01.2024 та з січня 2025 року. Відповідач зазначив, що індексація за 2024 рік була нарахована та виплачена з місяця виникнення права на таку виплату, а у січні-червні 2025 року підстави для її нарахування були відсутні.

Щодо доплати за службу в нічний час відповідач зазначив, що така доплата здійснюється на підставі довідок обліку несення поліцейськими служби в нічний час, які оформлюються керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, та подаються до фінансового підрозділу. Водночас відповідач вказав, що за наявними даними позивач у 2022 році залучався до служби в нічний час 11 разів загальною тривалістю 66 годин, у 2023 році - 6 разів загальною тривалістю 36 годин, у 2024 році - 2 рази загальною тривалістю 12 годин, у 2025 році - 7 разів загальною тривалістю 42 години. При цьому, за даними відповідача, у довідках про доходи відображено виплату за 23 години у 2022 році, 48 годин у 2023 році, 60 годин у 2025 році, а за 2024 рік виплата не здійснювалась.

Відповідач зазначив, що ГУНП в Харківській області не здійснило виплату позивачу лише за 43 години служби в нічний час за 2022 рік та 12 годин за 2024 рік, однак вважав, що відсутність відповідних довідок від структурного підрозділу виключає протиправність його бездіяльності.

Щодо додаткової доплати за постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що така виплата встановлювалась не всім поліцейським, а лише тим, які забезпечували життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням у відповідних умовах. Відповідач зазначив, що позивач до забезпечення життєдіяльності населення у заявлений період не залучався, а доплата за окремі дні березня, квітня, травня та червня 2020 року йому була встановлена та виплачена.

Щодо надбавки за службу в умовах режимних обмежень відповідач зазначив, що сама наявність допуску до державної таємниці не є безумовною підставою для виплати такої надбавки. На думку відповідача, необхідною умовою її встановлення є постійна робота з відомостями, що становлять державну таємницю, а також видання відповідного наказу на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно-секретним підрозділом.

При цьому відповідач зазначив, що позивач мав допуск до державної таємниці за формою 2 у період з 30.04.2021 по 30.04.2025, за формою 3 у період з 30.04.2025 по 20.10.2025 та за формою 2 у період з 20.10.2025 по 30.12.2025, однак фактична робота із матеріальними носіями секретної інформації, за твердженням відповідача, виконувалась ним не на постійній основі.

Щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідач зазначив, що така відпустка не належить до щорічних відпусток, не переноситься на наступний календарний рік та не підлягає заміні грошовою компенсацією при звільненні поліцейського. У зв`язку з цим відповідач вважав відсутніми правові підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації за 28 діб невикористаної додаткової відпустки за 2024 та 2025 роки.

З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною першою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Відповідно до частини другої цієї статті порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України, а згідно з частиною п`ятою статті 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, відповідно до пункту 3 розділу І якого до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті або вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо індексації грошового забезпечення

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

За визначенням статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який із 01.01.2016 установлено в розмірі 103 відсотків. Підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого відбулося перевищення порогу індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Стосовно періоду з 07.11.2015 по 31.10.2017 суд зазначає, що право поліцейських на індексацію грошового забезпечення прямо передбачалося частиною п`ятою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» з моменту набрання цим Законом чинності.

Те, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 слово «поліцейських» було додано до абзацу п`ятого пункту 2 Порядку №1078 лише у жовтні 2017 року, не може бути підставою для незастосування протягом попереднього періоду прямої норми Закону №580-VIII, який має вищу юридичну силу порівняно з підзаконним нормативно-правовим актом.

Відтак доводи відповідача про відсутність до листопада 2017 року нормативного механізму індексації грошового забезпечення поліцейських суд відхиляє.

Водночас право на фактичне нарахування індексації залежить не лише від наявності законодавчої гарантії, а й від перевищення встановленого порогу індексації.

Посадові оклади поліцейських були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювалося з грудня 2015 року.

За офіційними індексами споживчих цін поріг індексації було перевищено за результатами квітня 2016 року. Відповідний індекс було оприлюднено у травні 2016 року, тому право на індексацію виникло з 01.06.2016.

Наведене фактично визнається і самим відповідачем у відзиві, в якому зазначено, що накопичений індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у квітні 2016 року та що період, який підлягав індексації, розпочався з 01.06.2016.

Отже, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017 є протиправною.

Разом із тим за період з 07.11.2015 по 31.05.2016 величина індексу споживчих цін не перевищила встановленого законодавством порогу, тому правові підстави для нарахування індексації за цей період були відсутні.

Посилання відповідача на пункт 11 розділу І Порядку №260, яким передбачено виплату несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення не більше ніж за три роки, що передували зверненню за його одержанням, не спростовує висновків суду.

Порядок №260 є підзаконним нормативно-правовим актом та не може звужувати встановлену Законом №580-VIII і Законом №1282-XII державну гарантію щодо індексації грошового забезпечення, а також установлювати строк звернення до суду чи припиняти саме матеріальне право особи на належні їй виплати.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначив, що індексація є складовою належної працівникові заробітної плати та спрямована на забезпечення її реального рівня і купівельної спроможності. Ненарахування роботодавцем сум індексації не змінює їх правової природи як належних особі виплат.

Стосовно вимог про індексацію за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 суд ураховує, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, упродовж 2023 року законодавчі підстави для нарахування поточної індексації грошового забезпечення були відсутні, а тому вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно періоду з 01.01.2024 по 31.07.2024 суд зазначає, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024.

Отже, після поновлення дії Закону №1282-XII законодавець визначив нову відправну точку для обчислення індексу споживчих цін, а тому індекси, накопичені до 2023 року, не підлягали автоматичному перенесенню для проведення поточної індексації у 2024 році.

Наростаючим підсумком поріг індексації було перевищено за результатами червня 2024 року. Оскільки індекс споживчих цін за червень було опубліковано у липні 2024 року, право на нарахування індексації виникло з 01.08.2024.

Відповідач у відзиві зазначив, що з серпня 2024 року індексація позивачу нараховувалася та виплачувалася. Позивач же заявив вимогу лише за період до 31.07.2024, упродовж якого поріг індексації ще не породжував права на відповідну виплату.

Отже, вимоги про нарахування індексації з 01.01.2024 по 31.07.2024 є необґрунтованими.

Щодо періоду з 01.01.2025 по 30.06.2025 суд зазначає, що статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що обчислення індексу споживчих цін проводиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, що склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Відповідно обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації розпочалося з лютого 2025 року. За результатами лютого-квітня 2025 року накопичений індекс, з урахуванням округлення, становив 103,0 відсотка, тобто не перевищив установленого порогу індексації. У червні 2025 року право на індексацію ще не настало.

Поріг індексації було перевищено лише з урахуванням індексу споживчих цін за травень 2025 року, опублікованого у червні, у зв`язку з чим право на індексацію виникло з липня 2025 року, який не входить до заявленого позивачем періоду.

Отже, позовні вимоги щодо індексації за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 також не підлягають задоволенню.

Таким чином, вимоги щодо індексації грошового забезпечення підлягають задоволенню лише за період з 01.06.2016 по 31.10.2017. В іншій частині цих вимог слід відмовити.

Щодо доплати за службу в нічний час

Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» передбачено виплату поліцейським доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період із 22 години до 6 години. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників органів і підрозділів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час, яка подається до фінансового підрозділу.

Отже, оформлення відповідної довідки та її подання до фінансового підрозділу є обов`язком керівника структурного підрозділу, а не поліцейського, який фактично ніс службу в нічний час.

Із наданої відповідачем інформації вбачається, що позивач залучався до служби в нічний час:

у 2022 році 11 разів загальною тривалістю 66 годин;

у 2023 році 6 разів загальною тривалістю 36 годин;

у 2024 році 2 рази загальною тривалістю 12 годин;

у 2025 році 7 разів загальною тривалістю 42 години.

Водночас у довідці про доходи ГУНП в Харківській області №1354562026 від 23.04.2026 відображено оплату 23 годин нічної служби у 2022 році, 48 годин у 2023 році та 60 годин у 2025 році. За 2024 рік доплата за нічну службу позивачу не нараховувалася.

У відзиві відповідач визнав, що позивачу не виплачено доплату за 43 години нічної служби у 2022 році та за 12 годин у 2024 році, тобто загалом за 55 годин.

Доводи відповідача про те, що ненадання структурним підрозділом до фінансової служби відповідних довідок виключає протиправність бездіяльності ГУНП, суд відхиляє.

Суд зауважує, що невиконання одним структурним підрозділом органу поліції обов`язку щодо належного оформлення та передання документів іншому структурному підрозділу не може мати наслідком позбавлення поліцейського оплати за фактично відпрацьований час.

Організаційні недоліки документообігу всередині суб`єкта владних повноважень не можуть покладатися на особу, яка виконала службові обов`язки, та не звільняють відповідача від виконання державної гарантії щодо оплати служби в нічний час.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу доплати за 43 години нічної служби у 2022 році та 12 годин нічної служби у 2024 році є протиправною.

Разом із тим належних доказів існування іншої кількості неоплачених годин нічної служби позивачем не надано.

За даними відповідача, кількість оплачених годин у 2023 та 2025 роках перевищує кількість годин, зазначену у наданій структурним підрозділом інформації. Доказів, які дозволяли б установити конкретні додаткові неоплачені години у ці роки, матеріали справи не містять.

Довідки про доходи підтверджують суми проведених виплат, однак не доводять кількість фактично відпрацьованих позивачем годин у нічний час.

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише щодо 43 годин у 2022 році та 12 годин у 2024 році, а в іншій частині вимог щодо доплати за службу в нічний час слід відмовити.

Щодо додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину...» установлено додаткову доплату, зокрема поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, у тому числі захист прав дітей, правопорядок і безпеку громадян, та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт із населенням.

Зазначена доплата встановлюється пропорційно відпрацьованому часу у відповідних умовах.

Відповідно до пункту 2 постанови №375 перелік посад працівників, яким установлюється доплата, визначається відповідним керівником, а згідно з пунктом 5 цієї постанови доплата встановлюється у граничному розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення.

Таким чином, умовами виникнення права на спірну доплату є одночасно:

виконання поліцейським завдань із забезпечення життєдіяльності населення, зокрема забезпечення правопорядку і безпеки громадян;

безпосередній контакт із населенням унаслідок виконання службових обов`язків;

фактичне виконання таких обов`язків у період дії карантину.

Суд зазначає, що проходження служби в поліції або звичайне виконання посадових обов`язків, які передбачають спілкування з громадянами, не є достатньою підставою для виплати доплати.

Водночас відсутність особи у складеному керівником персональному переліку також не може бути єдиною підставою для відмови, якщо фактичне виконання роботи у визначених постановою №375 умовах підтверджено належними доказами.

Із листа ГУНП в Харківській області від 31.03.2026 №156224-2026 убачається, що виконання посадових обов`язків за займаною позивачем посадою передбачало безпосередній контакт із населенням.

Наданими функціональними обов`язками позивача прямо передбачено, що на період дії карантину він під час виконання службових обов`язків здійснює контроль маскового режиму в адміністративних будівлях, місцях проведення слідчих дій, громадському транспорті, на зупинках громадського транспорту, у приміщеннях та інших місцях, а також забезпечує вжиття заходів, спрямованих на протидію та запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Також відповідач не заперечує, що позивач у березні, квітні, травні та червні 2020 року залучався до виконання обов`язків із запобігання поширенню COVID-19 і за відповідні дні йому була встановлена та виплачена доплата, передбачена постановою №375.

При цьому відповідачем не надано суду доказів зміни характеру службових обов`язків позивача з 01.08.2020, виключення із його функціональних обов`язків заходів із контролю карантинних обмежень або припинення безпосереднього контакту з населенням.

Твердження відповідача про те, що позивач у спірний період не забезпечував життєдіяльність населення, має загальний характер і суперечить змісту наданих самим відповідачем функціональних обов`язків, які прямо передбачали здійснення протиепідемічних заходів у громадських місцях, адміністративних будівлях, транспорті та під час проведення слідчих дій.

Не доведено відповідачем і того, що після початку збройної агресії проти України позивач повністю припинив виконання заходів, пов`язаних із забезпеченням карантинних обмежень. Саме лише скасування масових заходів не свідчить про припинення контролю маскового режиму в адміністративних будівлях, під час слідчих дій, у транспорті та інших місцях.

У постанові від 30.09.2025 у справі №520/5196/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення того, чи змінювалися посада, функціональні обов`язки та характер роботи поліцейського між періодами, за які COVID-доплата виплачувалася, та періодами, за які її не було нараховано. Сам факт включення особи до списків лише за окремі місяці не звільняє суд від перевірки фактичних умов служби в інші місяці.

У постановах Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №420/19450/21 та від 30.04.2025 у справі №600/2758/22 також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиплати встановленої законодавством доплати за умови підтвердження фактичного виконання службових обов`язків у відповідних умовах.

За таких обставин відповідачем не доведено правомірності ненарахування позивачу додаткової доплати за період із 01.08.2020 по 30.06.2023.

Водночас суд не знаходить підстав для зобов`язання відповідача виплатити позивачу таку доплату саме у фіксованому розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний місяць спірного періоду.

Постанова №375 передбачає граничний розмір доплати до 50 відсотків і встановлює її пропорційність фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах. Отже, конкретний розмір виплати залежить від кількості фактично відпрацьованого часу, характеру виконуваних завдань і визначеного керівником відсотка.

Матеріали справи не містять достатніх відомостей щодо конкретної кількості днів або годин, відпрацьованих позивачем у відповідних умовах у кожному місяці, а також не дозволяють суду самостійно визначити розмір доплати за кожний розрахунковий період.

Тому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання ГУНП в Харківській області нарахувати і виплатити позивачу за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткову доплату відповідно до постанови №375 у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах.

У частині вимоги про встановлення безумовного розміру доплати на рівні 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно слід відмовити.

Щодо надбавки за службу в умовах режимних обмежень

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про державну таємницю» у разі, коли за умовами професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень.

Порядок, види і розміри таких компенсацій визначено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці».

Згідно з пунктом 2 Положення, затвердженого постановою №414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «особливої важливості», у розмірі 20 відсотків;

«цілком таємно» 15 відсотків;

«таємно» 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 цього Положення такими, що постійно працюють із відомостями, які становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Пунктом 7 розділу ІІ Порядку №260 передбачено виплату поліцейським надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації.

Із матеріалів справи та відзиву відповідача встановлено, що позивач мав:

допуск до державної таємниці за формою 2 із 30.04.2021 по 30.04.2025;

допуск за формою 3 із 30.04.2025 по 20.10.2025;

допуск за формою 2 із 20.10.2025 по 30.12.2025.

Водночас із довідки режимно-секретного підрозділу вбачається, що фактичний доступ позивача до відомостей зі ступенями секретності «цілком таємно» та «таємно» було надано з 20.05.2021.

Доступ до відомостей зі ступенем секретності «цілком таємно» припинено 17.04.2025, а доступ до відомостей зі ступенем секретності «таємно» 29.08.2025.

Новий фактичний доступ до відомостей зі ступенями секретності «цілком таємно» та «таємно» позивачу було надано 30.10.2025 та припинено 30.12.2025.

Відповідач також не заперечує, що позивач фактично працював із матеріальними носіями секретної інформації, однак стверджує, що така робота здійснювалася не на постійній основі.

Суд відхиляє вказані заперечення відповідача, оскільки законодавство не пов`язує поняття постійної роботи з державною таємницею з необхідністю працювати із секретними документами щоденно або протягом усього робочого часу.

Вирішальним є те, чи передбачено роботу з відповідними відомостями функціональними та посадовими обов`язками особи, чи надано їй фактичний доступ до таких відомостей і чи виконувала вона відповідну роботу у зв`язку з проходженням служби.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №240/229/20 зазначив, що робота з відомостями, які становлять державну таємницю, вважається постійною, якщо вона зумовлена функціональними обов`язками працівника, незалежно від частоти виготовлення або опрацювання кожного окремого секретного документа.

У постанові від 28.09.2023 у справі №520/18808/21 Верховний Суд дійшов висновку, що невидання керівником відповідного наказу про встановлення надбавки, неподання рапорту або інші недоліки внутрішньої організації роботи роботодавця не можуть позбавляти працівника компенсації, якщо він мав допуск, фактичний доступ та за посадою виконував роботу з відомостями, що становлять державну таємницю.

Цей підхід також підтверджено Верховним Судом у постанові від 30.12.2025 у справі №420/6415/23.

Посади слідчого та старшого слідчого за своїм змістом передбачають роботу з матеріалами кримінальних проваджень, процесуальними та іншими документами, у тому числі з матеріальними носіями секретної інформації, а надання позивачу конкретного фактичного доступу до відомостей відповідного ступеня секретності підтверджує реальну необхідність такої роботи.

Відповідач не надав суду відомостей про те, що позивачу було заборонено роботу із секретними матеріалами у періоди фактичного доступу, що він був звільнений від відповідних функціональних обов`язків або що доступ залишався нереалізованим.

Саме лише загальне твердження про непостійний характер роботи, без наведення конкретних відомостей про обсяг та зміст виконуваних позивачем обов`язків, не доводить правомірності ненарахування спірної надбавки.

Ураховуючи ступені секретності та періоди фактичного доступу позивача, суд доходить висновку про наявність у нього права на надбавку:

у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 20.05.2021 по 17.04.2025, коли позивач мав фактичний доступ до відомостей зі ступенем секретності «цілком таємно»;

у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025, коли після припинення доступу до відомостей «цілком таємно» в нього зберігався фактичний доступ до відомостей зі ступенем секретності «таємно»;

у розмірі 15 відсотків посадового окладу за заявлений позивачем період з 01.11.2025 по 30.12.2025, оскільки новий фактичний доступ до відомостей «цілком таємно» було надано 30.10.2025.

Вимоги про нарахування 15-відсоткової надбавки з 01.05.2021 по 19.05.2021 задоволенню не підлягають, оскільки в цей період позивач мав оформлений допуск, однак фактичний доступ до відомостей, що становлять державну таємницю, йому ще не було надано.

За період з 18.04.2025 по 30.04.2025 вимога підлягає задоволенню лише у розмірі 10 відсотків, оскільки доступ до відомостей «цілком таємно» було припинено 17.04.2025, проте зберігався доступ до відомостей «таємно». У частині різниці між заявленими 15 та належними 10 відсотками слід відмовити.

За період із 30.08.2025 по 20.10.2025 підстави для виплати надбавки відсутні, оскільки фактичний доступ до відомостей зі ступенем секретності «таємно» було припинено 29.08.2025, а сам формально чинний допуск без фактичного доступу та виконання відповідної роботи не породжує права на компенсацію.

Отже, вимоги про надбавку за службу в умовах режимних обмежень підлягають частковому задоволенню у визначених судом періодах і розмірах.

Щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено надання учасникам бойових дій додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Аналогічна гарантія закріплена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Частиною другою статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено надання поліцейським інших видів відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до частини десятої статті 93 Закону №580-VIII за невикористані у році звільнення дні відпустки поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Із листа ГУНП в Харківській області від 31.03.2026 №156224-2026 вбачається та відповідачем не заперечується, що позивач не використав додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій:

за 2024 рік у кількості 14 календарних днів;

за 2025 рік у кількості 14 календарних днів.

Таким чином, загальна кількість невикористаних днів становить 28 календарних днів.

Доводи відповідача про те, що відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток, не переноситься на наступний календарний рік та не підлягає грошовій компенсації, суд відхиляє.

Неперенесення такої відпустки на інший календарний рік регулює порядок її використання під час проходження служби, однак не означає втрату права на компенсацію у разі звільнення, коли працівник уже не має можливості використати належні йому дні відпустки.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі №200/12427/19-а дійшов висновку, що під час звільнення поліцейського йому підлягає виплаті компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки припинення служби унеможливлює реалізацію такого права шляхом фактичного надання відпустки.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а та від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а.

Отже, відповідач при звільненні позивача був зобов`язаний нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки.

Невчинення відповідачем таких дій є протиправною бездіяльністю, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності в частині ненарахування та невиплати позивачу окремих складових грошового забезпечення і компенсаційних виплат.

Належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області та зобов`язання відповідача:

нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017;

нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за 43 години у 2022 році та за 12 годин у 2024 році;

нарахувати та виплатити за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткову доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах;

нарахувати та виплатити надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025;

нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення позивача на день звільнення.

Нарахування та виплата відповідних сум мають бути проведені з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням викладеного адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017.

Зобов?язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за 43 години у 2022 році та за 12 годин у 2024 році.

Зобов?язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за 43 години у 2022 році та за 12 годин у 2024 році, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах.

Зобов?язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 30.06.2023 додаткову доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно фактично відпрацьованому часу у відповідних умовах, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025.

Зобов?язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 20.05.2021 по 17.04.2025 та з 01.11.2025 по 30.12.2025, а також у розмірі 10 відсотків посадового окладу за період з 18.04.2025 по 29.08.2025, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Зобов?язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення позивача на день звільнення, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням установлених законом податків, зборів і обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях