Рішення № 138617030, 29.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р. № 520/8917/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, код ЄДРПОУ 26302537) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83981067 від 26 березня 2026 року;

- зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради Одеської області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 за Позивачем ОСОБА_1 шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частини жилого будинку та приватизованої земельної ділянки від 17.10.2002 року та свідоцтва про право власності від 08.10.2002 року, виданого Куп`янською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з технічним паспортом, виготовленим ТОВ «НОВЕ БТІ» 03.02.2022 року, на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310700000:15:002:0001, розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

09.02.2026 року позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області із заявою за реєстраційним номером 71393101 про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Під час розгляду заяви державним реєстратором було встановлено необхідність отримання інформації щодо зареєстрованих речових прав до 01.01.2013 року з паперових носіїв Комунального підприємства «Куп`янське бюро технічної інвентаризації».

Рішенням державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області від 12.02.2026 року №83280803 заяву позивача про державну реєстрацію прав залишено без руху. Підставою для прийняття такого рішення зазначено неподання заявником відомостей реєстрів, автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року, а саме відомостей з КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації».

З матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області було направлено запит від 12.02.2026 року №26н2026 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області щодо надання відповідної інформації.

Листом від 16.02.2026 року Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області повідомила, що надати інформацію щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. Олексіївська, буд. 13, не має можливості, оскільки адміністративне приміщення КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на підприємстві відсутні, а підприємство господарську діяльність на даний час не здійснює.

26.03.2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області прийнято рішення №83981067 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з неусуненням заявником обставин, що стали підставою для залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності були подані державному реєстратору, зокрема договір дарування від 17.10.2002 року, свідоцтво про право власності від 08.10.2002 року, витяг з Державного реєстру земель та технічний паспорт. Позивач вказує, що її право власності виникло до 01.01.2013 року та підтверджується правовстановлюючими документами, а також відміткою про реєстрацію права у Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №156 за реєстровим номером №19276 від 16.10.2002 року.

Позивач вважає, що відсутність відповіді від БТІ, яке фактично не функціонує у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України та знищенням його архівних матеріалів, не може бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності. На думку позивача, державний реєстратор мав оцінити подані документи та провести державну реєстрацію права власності, оскільки об`єктивна неможливість отримання інформації від знищеного БТІ не повинна позбавляти особу можливості реалізувати своє право власності.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що державний реєстратор діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Відповідач вказав, що заявлене до державної реєстрації право виникло до 01.01.2013 року, а тому державний реєстратор був зобов`язаний перевірити відомості щодо такого права, у тому числі шляхом отримання інформації з паперових носіїв органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач зазначив, що відповідні відомості з КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» отримати не вдалося з причин, які не залежать від державного реєстратора, а позивачем такі відомості також не були подані. Оскільки обставини, що стали підставою для залишення заяви без руху, у встановлений законом строк усунуті не були, державний реєстратор прийняв рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Крім того, відповідач посилається на те, що адміністративний суд у межах цього спору перевіряє правомірність рішення державного реєстратора, однак не встановлює наявність чи відсутність у позивача права власності на об`єкт нерухомого майна. На думку відповідача, у разі неможливості підтвердити державну реєстрацію права власності на паперових носіях БТІ належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовом про визнання права власності, а не зобов`язання державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права за відсутності необхідних відомостей.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в установленому законом порядку, який передбачає, зокрема, прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрацію заяви в базі даних заяв, перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів, кадастрів, автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Пунктом 2 частини першої статті 23 Закону №1952-IV передбачено, що заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху у випадку неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів, кадастрів, автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону №1952-IV якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 24 Закону №1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є неусунення після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, обставин, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію права, яке виникло до 01.01.2013 року, державний реєстратор зобов`язаний перевірити не лише наявність правовстановлюючого документа, а й відомості щодо проведення реєстрації такого права відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у тому числі шляхом отримання інформації від органу, який здійснював оформлення та/або реєстрацію прав до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом, позивач звернулася до державного реєстратора із заявою від 09.02.2026 року за реєстраційним номером 71393101 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження заявленого права позивачем було подано, зокрема, договір дарування частини жилого будинку та приватизованої земельної ділянки від 17.10.2002 року, свідоцтво про право власності від 08.10.2002 року, технічний паспорт, виготовлений ТОВ «НОВЕ БТІ» 03.02.2022 року, а також інші документи щодо земельної ділянки та об`єкта нерухомого майна.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що заявлене позивачем право виникло до 01.01.2013 року, а тому державний реєстратор мав обов`язок перевірити відомості щодо реєстрації такого права за даними органу, який до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснював оформлення та/або реєстрацію прав на відповідний об`єкт.

Рішенням державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області від 12.02.2026 року №83280803 заяву позивача залишено без руху з підстав неподання заявником відомостей реєстрів, автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року, а саме відомостей з КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації».

З метою отримання відповідної інформації державним реєстратором направлено запит від 12.02.2026 року №26н2026 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області.

Листом від 16.02.2026 року Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області повідомила про неможливість надання інформації щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: Харківська область, Куп`янський район, м. Куп`янськ, вул. Олексіївська, буд. 13, оскільки адміністративне приміщення КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на підприємстві відсутні, підприємство господарську діяльність не здійснює.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що державний реєстратор не залишив заяву позивача без розгляду формально, а вчинив передбачені Законом №1952-IV дії, спрямовані на отримання відомостей, необхідних для державної реєстрації права, яке виникло до 01.01.2013 року.

Разом з тим, обставини, що стали підставою для залишення заяви без руху рішенням від 12.02.2026 року №83280803, усунуті не були: відомості з паперових носіїв КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» державним реєстратором не отримані, а позивачем відповідна інформація також не подана.

За таких обставин державним реєстратором 26.03.2026 року прийнято рішення №83981067 про відмову в проведенні реєстраційних дій з підстав неусунення заявником обставин, що стали підставою для залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Суд зазначає, що обставина знищення архівних матеріалів КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації» внаслідок обстрілів та пожежі є об`єктивною та не ставиться судом під сумнів, оскільки підтверджується листом Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 16.02.2026 року.

Водночас така обставина не свідчить про протиправність рішення державного реєстратора, оскільки неможливість отримання відповідних відомостей не звільняє державного реєстратора від обов`язку діяти у спосіб, визначений Законом №1952-IV, та не надає йому повноважень проводити державну реєстрацію права за відсутності відомостей, необхідних для перевірки заявленого права.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що подані нею документи самі по собі були достатніми для проведення державної реєстрації права власності.

Так, позивач посилається на свідоцтво про право власності від 08.10.2002 року, посвідчене державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори, та договір дарування від 17.10.2002 року.

Позивач також зазначає, що на свідоцтві про право власності міститься відмітка про реєстрацію права у Куп`янському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №156 за реєстровим номером №19276 від 16.10.2002 року.

Разом з тим наявність у позивача правовстановлюючих документів не усуває обов`язку державного реєстратора перевірити відомості щодо речового права, яке виникло до 01.01.2013 року, у порядку, передбаченому пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV.

Суд зауважує, що така перевірка спрямована, зокрема, на забезпечення об`єктивності, достовірності та повноти відомостей Державного реєстру прав, а також на перевірку відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами.

Посилання позивача на відмітку про реєстрацію у БТІ у 2002 році не спростовує того, що на час розгляду заяви державний реєстратор не мав доступу до паперових носіїв інформації, які містили б необхідні відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року, та не отримав таких відомостей у відповідь на запит від 12.02.2026 року №26н2026.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності може проводитися, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 01.01.2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката. Водночас наведена норма не скасовує обов`язку державного реєстратора здійснити перевірку поданих документів та відомостей, передбачену статтею 10 Закону №1952-IV, і не надає підстав для внесення відомостей до Державного реєстру прав без дотримання процедури державної реєстрації.

Суд також враховує, що за змістом статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, а втручання будь-яких органів, посадових осіб чи осіб у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, вимога позивача про зобов`язання Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно фактично спрямована на покладення на відповідача обов`язку внести відомості до Державного реєстру прав без отримання та перевірки відомостей, необхідних для реєстрації права, що виникло до 01.01.2013 року.

Такий спосіб захисту не відповідає встановленому законом порядку державної реєстрації прав та виходить за межі судового контролю в цій адміністративній справі, оскільки суд перевіряє правомірність рішення державного реєстратора від 26.03.2026 року №83981067, але не підміняє державного реєстратора у здійсненні реєстраційної процедури та не вирішує питання про внесення відомостей до Державного реєстру прав за відсутності передбачених законом умов.

Суд зазначає, що у разі неможливості підтвердити державну реєстрацію права власності на паперових носіях БТІ особа не позбавлена права на судовий захист свого речового права іншим належним способом.

Зокрема, пунктом 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас у межах цієї адміністративної справи предметом судового розгляду є не встановлення чи визнання права власності позивача на житловий будинок, а правомірність рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Доказів того, що на час прийняття рішення від 26.03.2026 року №83981067 у державного реєстратора були наявні всі необхідні відомості для проведення державної реєстрації права власності позивача, матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Оцінюючи надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття рішення від 26.03.2026 року №83981067 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки таке рішення прийняте після залишення заяви без руху рішенням від 12.02.2026 року №83280803, після направлення запиту від 12.02.2026 року №26н2026 та після встановлення факту неотримання відомостей з паперових носіїв КП «Куп`янське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується листом Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 16.02.2026 року.

Позивачем, у свою чергу, не доведено, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення були усунуті обставини, які стали підставою для залишення заяви без руху, або що державний реєстратор мав правові підстави провести державну реєстрацію права власності без отримання відповідних відомостей щодо зареєстрованих речових прав до 01.01.2013 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області від 26.03.2026 року №83981067 про відмову в проведенні реєстраційних дій прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом №1952-IV, є обґрунтованим та пропорційним, а тому підстави для його скасування відсутні.

Оскільки вимога про зобов`язання Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є похідною від вимоги про скасування рішення від 26.03.2026 року №83981067, а судом не встановлено протиправності оскаржуваного рішення, така вимога також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, код ЄДРПОУ 26302537) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях