Рішення № 138616824, 30.07.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 року м. Рівне№460/12756/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у призначенні пенсії» від 19.02.2026 №172850034373, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 12, абзацу 3 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з 10.02.2026, зарахувавши: до спеціального стажу за Списком №2 період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в календарному обчисленні; до загального страхового стажу період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою від 14.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №460/12756/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.02.2026 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2, зарахувавши до спеціального стажу за Списком №2 період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в календарному обчисленні; до загального страхового стажу період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

За принципом екстериторіальності надані позивачем документи передані для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням відповідача від 19.02.2026 №172850034373 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки вона не досягла віку 55 років, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.

Позивач вважає, що відповідачем при прийнятті цього рішення проігноровано Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, відповідно до якого для призначення пенсії за Списком №2 застосовуються положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які передбачають, що жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Станом на дату звернення позивач досягла 51 років і має загальний страховий стаж понад 49 років (з урахуванням подвійного розміру) та пільговий стаж за Списком №2 понад 13 років.

Окрім того, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до її загального страхового стажу періоду роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вважаючи оскаржене рішення протиправним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернулася до суду з цим позовом.

28.07.2026 через підсистему «Електронний Суд» ЄСІСТ суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує, що за результатами опрацювання заяви Відповідач прийняв рішення від 19.02.2026 №172850034373 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, виходячи з того, що відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Встановлено, що Позивач не досягла віку 55 років, отже відсутні підстави для переведення Позивача на пенсію за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.02.2026 звернулася до Пенсійного органу із заявою про призначення їй пільгової пенсії за віком за Списком №2.

За принципом екстериторіальності документи позивача передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.02.2026 №172850034373 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з посиланням на недосягнення нею віку 55 років, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.

У рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 згідно довідки від 05.02.2026 № 111/01-17/26, оскільки в довідці не зазначено, що заявниця працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Позивач зазначає, що з розрахунку стажу, як додатку до рішення про відмову у призначенні пенсії встановлено, що відповідач протиправно не зарахував період роботи ОСОБА_1 з 19.03.2012 по 07.08.2025 до загального страхового стажу в подвійному розмірі за роботу в паталого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я (Комунальний заклад «Рівненський обласний онкологічний диспансер» Рівненської обласної ради на даний час КП «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради) відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із позовною заявою у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Спірним у даній справі, у першу чергу, є питання вікового цензу: на думку пенсійного органу, позивач не досягла 55-річного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тоді як позивач наполягає на праві на таку пенсію з досягненням 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII, у редакції, чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII) віковий ценз для жінок при вирішенні питання про призначення пенсії за Списком №2 збільшено із 50 до 55 років, із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, а мінімальний обов`язковий страховий стаж змінено із 20 до 25 років.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі Закон №2148-VIII), яким текст Закону №1058-IV доповнено, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме:

пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII;

пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком за Списком №2 були повністю уніфікованими (ідентичними), зокрема й щодо необхідності досягнення 55-річного віку за умови наявності спеціального стажу роботи за Списком №2 10 років.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

Правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:

1. 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII;

2. 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та №37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), у разі існування неоднозначного або множинного трактування прав та обов`язків особи національним законодавством, перевага має надаватися найбільш сприятливому для приватної особи тлумаченню.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р/2020 встановилося право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 для жінок після досягнення 50 років за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Критерії законності рішення (діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 КАС України, і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб`єкта владних повноважень частиною 2 статті 77 КАС України. З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що суб`єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування «баланс вірогідностей».

Суд вважає, що обрані відповідачем у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного й того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта приватної особи (тобто на користь позивача). Відтак у межах спірних правовідносин слід було віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Аналогічних висновків щодо застосування положень чинного пенсійного законодавства дійшов Верховний Суд у постановах від 21.04.2021 у справі №360/3611/20, від 07.12.2021 у справі №280/3230/20, від 17.12.2021 у справі №160/9272/20, від 18.02.2022 у справі №360/4639/20 та в численних інших постановах, практика у яких вже є усталеною впродовж останніх років.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (10.02.2026) досягла віку 51 рік 7 місяців. Оскільки позивач досягла 50-річного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, доводи відповідача щодо недосягнення позивачем 55-річного пенсійного віку є безпідставними.

Відтак рішення відповідача від 19.02.2026 №172850034373 «Про відмову у призначенні пенсії за віком» в частині висновків щодо недосягнення позивачем пенсійного віку суперечить положенням чинного законодавства, прийняте всупереч та не на підставі закону, а тому є протиправним.

Щодо наявності у позивача пільгового стажу роботи за Списком №2, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічні положення закріплені у статті 48 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 01.10.1992:

1. Запис №19 від 19.03.2012 прийнята на роботу молодшою медсестрою патологоанатомічного відділення КЗ «Рівненський облонкодиспансер» (наказ від 19.03.2012 №42-ос);

2. Запис №20 від 01.02.2013 молодша медсестра патологоанатомічного відділення перейменована на молодшу медичну сестру (санітарка) патологоанатомічного відділення (наказ від 25.01.2013 №27-од);

3. Запис від 02.01.2019 Комунальний заклад «Рівненський обласний онкологічний диспансер» Рівненської обласної ради згідно рішення Рівненської обласної ради від 07.12.2018 року № 1223 перетворений на Комунальне підприємство «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради;

4. Запис №21 від 07.08.2025 звільнена із займаної посади за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ від 06.08.2025 № 247-ос);

Суд враховує, що будь-яких виправлень чи неточностей вказані вище записи трудової книжки позивача не містять.

Зі змісту довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.02.2026 №111/01-17/26, яка видана Комунальним підприємством «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради ОСОБА_1 , слідує, що:

«вона дійсно працювала в Комунальному закладі «Рівненський обласний онкологічний диспансер» Рівненської обласної ради, переіменованому в Комунальне підприємство «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради з 19.03.2012 наказ № 42-ос від 19.03.2012 по 07.08.2025 наказ № 247-ос від 06.08.2025 на посаді молодшої медсестри патологоанатомічного відділення. З 01.02.2013 посада молодшої медичної сестри патологоанатомічного відділення переіменована на посаду молодшої медичної сестри (санітарка) патологоанатомічного відділення наказ № 27-од від 25.01.2013, що передбачено Списком № 2, розділ XXIV, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

По результатах атестації робочих місць за умовами праці

- наказ по Комунальному закладі «Рівненський обласний онкологічний диспансер» від 28.01.2009 № 42-од,

- наказ по Комунальному закладі «Рівненський обласний онкологічний диспансер» Рівненської обласної ради від 28.01.2014 № 38-од,

- наказ по Комунальному підприємстві «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради від 22.01.2019 № 45/1-од,

- наказ по Комунальному підприємстві «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради від 19.01.2024 № 38-од підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення на вказаних в довідці роботах (27% надбавки за шкідливі умови праці).

Підстава: журнал реєстрацій гістологічних досліджень операційного та біопсійного матеріалу за 2012-2025 роки, посадова інструкція, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати за 2012-2025 роки, особова картка форма П-2.

За період з 19.03.2012 по 07.08.2025 року пільговий стаж за Списком № 2 становить 13 років 4 місяці 20 днів».

Судом встановлено, що вказаними наказами послідовно підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, зокрема, молодша медична сестра (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічних відділень передбачена у всіх Списках №2, чинних у період роботи позивача на цих посадах, й відносилась до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 1 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі Порядок №383), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» передбачені професії «молодші медичні сестри (санітарки-прибиральниці) патологоанатомічних бюро, центрів, відділень, прозекторських, моргів» (24).

Постановою Кабінету Міністрів від 24.06.2016 №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», в якому у розділі XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» передбачені професії «Молодші медичні сестри/молодші медичні брати (санітарки-прибиральниці/санітари-прибиральники) патологоанатомічних бюро, центрів, відділень, прозекторських, моргів».

В ході розгляду справи відповідачем не заперечувалось віднесення посад, які обіймала позивач у спірний період, до пільгових за Списком №2.

Суд враховує, що згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що довідка КП «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради від 05.02.2026 №111/01-17/26 відповідає вимогам пункту 20 Порядку №637, містить усі необхідні відомості про періоди роботи, посади, характер виконуваної роботи, розділ і номер Списку, а також перелік первинних документів, на підставі яких вона видана.

Таким чином, у сукупності трудова книжка серії НОМЕР_1 , уточнююча довідка КП «Рівненський обласний протипухлинний центр» Рівненської обласної ради 05.02.2026 № 111/01-17/26 та накази про результати атестації робочих місць за умовами праці підтверджують виконання позивачем у період з 19.03.2012 по 07.08.2025 роботи на посадах, передбачених Списком №2 (розділ ХХІV), що слугує підставою для зарахування зазначених періодів до стажу роботи за Списком №2.

Отже, станом на 10.02.2026 позивач мала понад 13 років стажу роботи за Списком №2, що значно перевищує 10-річний мінімум, передбачений пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказане у сукупності з висновками, викладеними рішенні, дає суду підстави для висновку про досягнення позивачем 50-річного віку та наявність у неї понад 10 років стажу роботи за Списком №2, що підтверджує її право на пенсію за віком на умовах пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 10.02.2026.

Оцінюючи позовні вимоги позивача щодо зарахування періодів роботи в патолого-анатомічного відділенні закладу охорони здоров`я у подвійному розмірі, суд виходить із наступного.

Окрім наведеного, суд встановив, що відповідачем до загального страхового стажу не зараховано у подвійному розмірі період роботи позивача з 19.03.2012 по 07.08.2025 в патолого-анатомічного відділенні закладу охорони здоров`я.

01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я після 2004 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 08 червня 2022 року у справі №510/1593/16-а, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Тож, у системному аналізі чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був при обчисленні загального страхового стажу враховувати період роботи позивача з 19.03.2012 по 07.08.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З аналізу встановлених обставин і наведених норм права суд дійшов висновку, що оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.02.2026 №172850034373 «Про відмову у призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2, прийняте всупереч пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Рішенню Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, є протиправним і підлягає скасуванню.

Окрім цього, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення загального страхового стажу ОСОБА_1 без врахування періоду роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З метою відновлення прав та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 12, абзацу 3 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з 10.02.2026, зарахувавши: до спеціального стажу за Списком №2 період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в календарному обчисленні; до загального страхового стажу період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, щодо заявлених позовних вимог, в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати позивачу призначену пенсію за віком на пільгових умовах, суд звертає увагу на таке.

За правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії. Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.

Оскільки позивач Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є територіальним органом Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування позивача, таким чином, у цій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Водночас суд зауважує, що відмова в позові за вище окреслених підстав не позбавляє позивача права на виплату призначеної на виконання судового рішення пенсії.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності допущеної ним бездіяльності у спірних правовідносинах: будь-яких доказів на підтвердження протилежних, аніж встановлено судом фактів при розгляді цієї справи, не подав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про відмову у призначенні пенсії» від 19.02.2026 №172850034373, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 12, абзацу 3 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з 10.02.2026, зарахувавши: до спеціального стажу за Списком №2 період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в календарному обчисленні; до загального страхового стажу період роботи з 19.03.2012 по 07.08.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров`я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83,м. Одеса,Одеська обл.,65012, ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385)

Суддя Н.В. Друзенко