Рішення № 138616766, 30.07.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 року м. Рівне№460/11087/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі №460/9713/21 та зобов`язання відповідача нарахувати згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.01.2021 по 01.10.2025 відповідно до рішення суду від 30.11.2021 у справі №460/9713/21 на суму пенсії 253082,57 грн. та виплатити мені цю компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком. Вказує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №460/9713/21 відповідача зобов`язано здійснити з 07.01.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначає, що на виконання судового рішення відповідачем нараховано доплату в сумі 253082,57 грн, однак фактично виплачено лише 1098,05 грн, тоді як залишок заборгованості станом на 15.06.2026 становив 251984,52 грн. Позивач вказує, що 11.06.2026 звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, однак листом від 18.06.2026 №1700-0802-8/49638 відповідач повідомив лише про проведений перерахунок та наявність заборгованості, не нарахувавши і не виплативши компенсацію. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №460/9713/21 виконано у межах наданих повноважень та у порядку, визначеному чинним законодавством, позивачу проведено перерахунок пенсії, нараховано доплату за період з 07.01.2021 по 30.06.2023 у сумі 253082,57 грн, а її виплата здійснюється за наявності відповідного бюджетного фінансування відповідно до вимог бюджетного законодавства. Вказав, що Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не передбачає нарахування компенсації на суми пенсії, виплачені на виконання судового рішення, оскільки такі виплати мають разовий характер, а компенсація відповідно до статті 4 зазначеного Закону виплачується одночасно з погашенням відповідної заборгованості. Крім того, зазначив, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями здійснювати виплати понад передбачені бюджетні призначення, а виплата коштів за судовими рішеннями проводиться виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань. За наведених обставин вважає, що підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відсутні, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №460/9713/21 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 07.01.2021 нарахування і виплату позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, установленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 31.12.2021 та є обов`язковим до виконання відповідно до вимог Конституції України і процесуального законодавства.

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №460/9713/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та нараховано доплату за період з 07.01.2021 по 30.06.2023 у загальній сумі 253 082,57 грн.

Водночас фактичне виконання зазначеного судового рішення в частині виплати нарахованих сум здійснювалося відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі.

Так, за період з 01.10.2025 по 30.06.2026 позивачу було виплачено частину заборгованості в сумі 1 098,05 грн, що підтверджується довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії.

Разом з тим станом на 15.06.2026 залишок невиплаченої заборгованості за рішенням суду становив 251 984,52 грн.

З огляду на тривале порушення строків виплати нарахованих пенсійних сум, 11.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

У поданій заяві позивач просила відповідача нарахувати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини пенсійного доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум пенсії, нарахованих на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №460/9713/21, та здійснити виплату такої компенсації.

Листом від 18.06.2026 №1700-0802-8/49638 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивачу, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №460/9713/21, постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП №69860490, а також окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 09.03.2023, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зазначеному листі відповідач також повідомив, що за результатами проведеного перерахунку позивачу нараховано доплату за період з 07.01.2021 по 30.06.2023 у сумі 253 082,57 грн, а станом на 18.06.2026 невиплачений залишок доплати пенсії за рішенням суду у справі №460/9713/21 становив 251 984,52 грн.

Водночас питання щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням установлених строків виплати нарахованих сум пенсії відповідачем по суті позитивно вирішено не було, відповідну компенсацію позивачу не нараховано та не виплачено.

Позивач вважає, що тривале невиконання відповідачем у повному обсязі рішення суду, яке набрало законної сили, та несвоєчасна виплата належних їй сум пенсії є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

На переконання позивача, право на таку компенсацію виникає незалежно від причин затримки виплати доходу, оскільки визначальною обставиною є сам факт порушення встановлених строків виплати нарахованих сум пенсії за один і більше календарних місяців.

Позивач зазначає, що суми підвищення до пенсії були нараховані відповідачем на виконання судового рішення, однак їх фактична виплата здійснювалася зі значним порушенням строків, а переважна частина нарахованої заборгованості станом на час звернення до суду залишалася невиплаченою.

За наведених обставин ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі Закон №2050-III) установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону №2050-III).

ст.4 Закону №2050-III).

Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст.5 Закону №2050-III).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону №2050-III).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, аналізуючи питання обчислення строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ, сформулював такі висновки:

"29. Отже, Судова палата доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

30. При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.

31. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

32. Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

33. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

34. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

35. Врахувавши зазначене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:

а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

г) отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

36. Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати."

Отже, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у визначений Законом № 2050-ІІІ строк у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що правовою підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів є не саме по собі існування заборгованості, а сукупність юридичних фактів, визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ, а саме: нарахування громадянину доходу, порушення встановленого строку його виплати на один і більше календарних місяців та подальша фактична виплата такого доходу із простроченням. За змістом статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання зобов`язані здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, при цьому до доходів, на які поширюється дія цього Закону, прямо віднесено пенсії та інші грошові виплати, що не мають разового характеру. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але несвоєчасно виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції за період невиплати такого доходу, а згідно зі статтею 4 цього Закону виплата компенсації здійснюється у тому самому місяці, в якому проводиться виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналогічні положення містяться у пунктах 1, 2 та 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, які конкретизують механізм реалізації встановленого законом права на компенсацію.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №460/9713/21, яке набрало законної сили 31.12.2021, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснити ОСОБА_1 з 07.01.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання вказаного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача за період з 07.01.2021 по 30.06.2023 та нараховано доплату в загальній сумі 253082,57 грн.

Поряд із тим, як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, нарахована сума пенсійної доплати своєчасно та в повному обсязі позивачу виплачена не була. За період з 01.10.2025 по 30.06.2026 відповідачем фактично виплачено лише 1098,05 грн, тоді як залишок невиплаченої заборгованості станом на 15.06.2026 становив 251984,52 грн. Наведені обставини підтверджуються довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії, а також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.06.2026 №1700-0802-8/49638.

Суд зазначає, що нараховані позивачу суми підвищення до пенсії, незважаючи на те, що їх нарахування здійснено на виконання судового рішення, за своєю правовою природою не втрачають статусу пенсійного доходу. Судове рішення у цьому випадку не створило нового, разового виду виплати, а підтвердило існуюче право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії у належному розмірі. Отже, сума 253082,57 грн є сукупністю невиплачених у встановлені строки щомісячних пенсійних платежів, а не одноразовою виплатою у розумінні Закону №2050-ІІІ.

У зв`язку із цим суд відхиляє доводи відповідача про те, що виплата коштів на виконання судового рішення має разовий характер і тому не підпадає під дію Закону №2050-ІІІ. Така позиція ґрунтується на помилковому ототожненні способу поновлення порушеного права з правовою природою самого доходу. Визначальним для застосування Закону №2050-ІІІ є характер доходу, строк його виплати та факт прострочення, а не те, чи було його нараховано добровільно, чи на виконання рішення суду.

Аналогічний правовий підхід сформульований Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20. Верховний Суд зазначив, що умовами для виплати компенсації є порушення строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, та нарахування такого доходу, зокрема на виконання судового рішення. При цьому компенсація втрати частини доходів повинна бути нарахована та виплачена у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата відповідної заборгованості. Крім того, Верховний Суд наголосив, що Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 покладають на орган Пенсійного фонду України безпосередній обов`язок нарахувати і виплатити компенсацію одночасно з виплатою простроченого доходу, без необхідності додаткового звернення пенсіонера із відповідною заявою.

Отже, у місяці фактичної виплати позивачу частини заборгованості у сумі 1098,05 грн у відповідача виник обов`язок одночасно нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, обчислену відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159. Оскільки відповідач такого обов`язку не виконав, його бездіяльність у цій частині є протиправною.

Посилання відповідача на відсутність належного бюджетного фінансування, обмеженість бюджетних асигнувань та необхідність здійснення виплат за судовими рішеннями у межах відповідних бюджетних призначень не спростовують обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію щодо вже фактично сплаченої частини заборгованості. Недостатність або відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від виконання прямо встановленого законом обов`язку та не може покладати негативні наслідки неналежної організації бюджетного фінансування на особу, право якої порушено.

Водночас суд враховує, що відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата компенсації нерозривно пов`язана з фактичною виплатою простроченого доходу. Саме у місяці погашення заборгованості за відповідний період виникає обов`язок розрахувати та виплатити суму компенсації. Таким чином, наявність лише нарахованої, але фактично ще не виплаченої заборгованості не створює підстав для негайної виплати компенсації на всю суму такої заборгованості до моменту її фактичного погашення.

Матеріали справи не містять доказів виплати позивачу залишку заборгованості у сумі 251984,52 грн. Навпаки, наявні у справі документи підтверджують, що зазначена сума станом на час виникнення спірних правовідносин залишалася невиплаченою. Позивачем також не надано доказів, які б свідчили про фактичне отримання цієї частини доходу.

За таких обставин вимога про нарахування та виплату компенсації на всю суму 253082,57 грн на час розгляду справи є передчасною, оскільки фактично виплачено лише 1098,05 грн. Право позивача на компенсацію щодо решти суми виникатиме одночасно з фактичною виплатою відповідних частин заборгованості, а відповідач буде зобов`язаний у кожному відповідному місяці нарахувати та виплатити компенсацію пропорційно до суми погашеної заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь період затримки.

При цьому суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позовних вимог у частині компенсації на невиплачену суму заборгованості не означає відсутності у позивача права на таку компенсацію взагалі. Такий висновок зумовлений виключно тим, що на момент розгляду справи передбачена статтею 4 Закону №2050-ІІІ умова фактична виплата відповідної частини доходу щодо суми 251984,52 грн ще не настала.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсійної заборгованості, фактично виплаченої у сумі 1098,05 грн, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку №159.

У задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію на всю суму нарахованої пенсійної доплати у розмірі 253082,57 грн належить відмовити як у передчасних, оскільки залишок заборгованості у розмірі 251984,52 грн фактично не виплачено, а тому передбачений статтею 4 Закону №2050-ІІІ строк для нарахування та виплати компенсації щодо цієї суми ще не настав.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі №460/9713/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.01.2021 по 01.10.2025 відповідно до рішення суду від 30.11.2021 у справі №460/9713/21 на суму пенсії 1098,05 грн. та виплатити ОСОБА_1 вказану компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.В. Друзенко