Рішення № 138616727, 29.07.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Рівне№460/10304/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 14.11.2025 №172350006269 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 на території Литовської Республіки та Республіки Польща до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території Литовської Республіки та Республіки Польща;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ та здійснити її виплату з 19 березня 2025 року;

Ухвалою суду від 15.06.2026 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, який є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав відмову у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Після скасування судом попереднього рішення про відмову та зобов`язання органу Пенсійного фонду України зарахувати окремі періоди роботи і військової служби та повторно розглянути заяву позивача, відповідачем повторно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з тих самих підстав. Позивач зазначає, що при визначенні тривалості його страхового стажу відповідачами безпідставно не враховано документально підтверджені періоди роботи на території Литовської Республіки загальною тривалістю 8 років 6 місяців 23 дні, а також період роботи на території Республіки Польща з 12.06.2021 по теперішній час, які підтверджуються офіційними документами компетентних органів зазначених держав та їх належними перекладами українською мовою, поданими до органів Пенсійного фонду України. Крім того, позивач вказує, що відповідачі неправомірно не застосували положення міжнародних договорів України у сфері пенсійного забезпечення та безпідставно послалися на відсутність так званого «формуляра» як підставу для неврахування зазначених періодів страхового стажу. Вважаючи рішення органів Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії за віком, а також неврахування документально підтверджених періодів роботи за кордоном протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що за результатами повторного розгляду заяви позивача, здійсненого на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи та проходження військової служби, визначені судовим рішенням. Разом з тим відповідач вказує, що страховий стаж позивача після врахування зазначених періодів становить менше 25 років, необхідних для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, відповідач зазначає, що відсутні правові підстави для врахування до страхового стажу періодів роботи позивача на території Литовської Республіки та Республіки Польща, оскільки на момент розгляду заяви компетентними органами іноземних держав не було підтверджено такі періоди у встановленому міжнародними договорами порядку, а необхідний формуляр про страховий стаж до органів Пенсійного фонду України не надходив. У зв`язку з цим відповідач вважає, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є законним, прийнятим у межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 12.02.2026 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку прийнято рішення від 20.02.2026 №172350006269 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказав, що під час розгляду заяви діяв у межах наданих законом повноважень, а страховий стаж позивача визначено на підставі документів та відомостей, наявних у пенсійній справі, у відповідності до вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим відповідач вважає, що оскаржуване рішення є правомірним, прийнятим із дотриманням вимог законодавства, а підстави для його скасування та задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, правом надати відзив на позов не скористався.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, згідно змісту якого позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим 19.02.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією.

19.03.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за результатами розгляду якої отримав відмову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі №460/8480/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку; зобов`язано зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.02.1990 по 09.04.1990, з 10.04.1990 по 16.07.1990, з 06.08.1990 по 14.09.1990, з 31.10.1991 по 22.12.1991, а також період проходження військової служби з 18.12.1988 по 07.12.1989, після чого повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2025 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Постановою суду апеляційної інстанції від 04.11.2025 зазначене рішення залишено без змін, у зв`язку з чим воно набрало законної сили.

На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком, за результатами чого до страхового стажу було зараховано визначені судовим рішенням періоди роботи та проходження військової служби.

Разом з тим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.11.2025 №172350006269 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з підстав недостатності страхового стажу, оскільки, на думку пенсійного органу, його тривалість не досягала необхідних 25 років.

Позивач зазначає, що предметом спірних правовідносин є правомірність неврахування органами Пенсійного фонду України документально підтверджених періодів його трудової діяльності на території Литовської Республіки та Республіки Польща при визначенні права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Надалі, 12.02.2026, позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення від 20.02.2026 №172350006269, яким позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії.

Крім того, 03.04.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про врахування страхового стажу, набутого на території Литовської Республіки та Республіки Польща, а також про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.05.2026 №12843-10055/Ф-02/8-1700/26 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для задоволення поданої заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час розгляду його заяв відповідачами не було враховано документально підтверджені періоди роботи на території Литовської Республіки загальною тривалістю 8 років 6 місяців 23 дні, а також період роботи на території Республіки Польща з 12.06.2021 по теперішній час.

При цьому позивач зазначає, що зазначені періоди трудової діяльності підтверджуються офіційними документами, виданими компетентними органами Литовської Республіки та Республіки Польща, разом із їх належним перекладом українською мовою, які були подані до органів Пенсійного фонду України.

За твердженням позивача, підставою для неврахування зазначених періодів страхового стажу стало незастосування відповідачами положень міжнародних договорів України у сфері пенсійного забезпечення, а також посилання на відсутність так званого «формуляра», необхідність подання якого, на думку позивача, не передбачена вимогами чинного законодавства.

Позивач також зазначає, що після прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення від 14.11.2025 №172350006269 він повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про врахування документально підтвердженого страхового стажу, набутого на території Литовської Республіки та Республіки Польща.

Водночас листом від 12.05.2026 №12843-10055/Ф-02/8-1700/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області фактично підтвердило свою позицію щодо відсутності підстав для врахування зазначених періодів страхового стажу, посилаючись на незастосування міжнародних договорів та необхідність подання відповідного формуляра.

Вважаючи такі рішення, дії та бездіяльність органів Пенсійного фонду України протиправними, а своє право на пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі, - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 на території Литовської Республіки до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Питання зарахування страхового стажу для українців, які працюють за кордоном регулюється шляхом укладання міжнародних договорів.

Питання, пов`язані з пенсійним забезпеченням громадян, які працювали за кордоном регулюють багатосторонні та двосторонні міжнародні угоди, які Україна уклала з рядом держав. Зазначені договори (угоди) розподіляються на два види: договори, що базуються на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає особа (укладені з країнами СНД, Угорщиною, Румунією); договори, що базуються на пропорційному принципі, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території.

За принципом пропорційності Україною укладені договори про соціальне забезпечення з Латвією, Естонією, Литвою, Болгарією, Словаччиною, Польщею, Іспанією, Португалією та Чехією.

Суд зазначає, що робота за кордоном не враховується при обчисленні пенсії, якщо між Україною та іноземною державою немає договору про соціальне страхування.

Водночас, для врегулювання питань, пов`язаних із призначенням та виплатою пенсії між Україною та Литовською Республікою укладено:

- Угоду між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 27.09.1994 (Угоду ратифіковано Законом №166/95-ВР від 16.05.1995 року) (далі -Угода);

- Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23.04.2001, ратифікований Законом України від 10.01.2002 №2928-III (далі Договір);

- Угоду між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством соціальної охорони і праці Литовської Республіки про порядок реалізації Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 09.12.2005;

- Технічну угоду між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19.01.2010.

Відповідно до статті 3 Угода охоплює нижчеперелічені види пенсій соціального страхування (трудові пенсії): а) пенсії по інвалідності; б) пенсії по старості (за віком); в) пенсії за вислугу років; г) пенсії в разі втрати годувальника.

Згідно із статтею 6 Угоди при визначенні права на пенсію повністю зараховується страховий(трудовий) стаж, в тому числі в пільговому обчисленні, набутий згідно з законодавством кожної Договірної Сторони, незалежно від того, яка частка страхового (трудового) стажу набута на території тієї чи іншої Договірної Сторони.

08.02.2002 Договір набрав чинності.

Статтею 2 встановлено, що Договір поширюється на передбачені законодавством кожної із Сторін нижче перераховані види соціального забезпечення: в Україні - пенсії за віком; пенсії по інвалідності; пенсії за вислугу років; пенсії у разі втрати годувальника; пенсії та відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, та у випадку його смерті з цих причин; допомоги по тимчасовій непрацездатності (хворобі), по вагітності та пологах; допомоги сім`ям з дітьми; допомоги по безробіттю; допомоги н поховання.

Згідно із частиною 1 статті 3 Договору, цей договір регламентує соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї із сторін, на яких поширювалось чи поширюється законодавство однієї або обох сторін.

Частинами 1 та 2 статті 5 Договору, визначено, що право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги.

Якщо цим договором не передбачено інше, не може бути відмовлено у призначенні пенсії та допомоги, а також відшкодуванні шкоди, на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї сторони, а призначені не підлягають зменшенню, призупиненню або припиненню їх виплати з тієї причини, що ця особа проживає на території іншої сторони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі.

Якщо законодавство однієї Сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій зараховуються періоди, накопичені на підставі законодавства іншої Сторони у тій же професії, або на тій же роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах.

Згідно із частиною 2 статті 33 Договору при виникненні страхового випадку після набрання чинності цим Договором за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений з 1 січня 1992 року, зобов`язання по наданню зацікавленій особі відповідної пенсії приймається Стороною, відповідно до законодавства якої цей стаж був накопичений. За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 1січня 1992 року на території колишнього СРСР, зобов`язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ст.5 цього Договору: Право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий ) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги

Тобто при набутті пенсійного віку позивач має право на пенсію за законодавством України. (60 років та понад 30 років стажу за сукупністю).

За ст. 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї Сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі.

Системний аналіз наведених положень міжнародного договору свідчить про те, що для встановлення права особи на пенсію компетентний орган однієї договірної сторони зобов`язаний підсумувати страховий стаж, набутий відповідно до законодавства обох сторін, якщо відповідні періоди не збігаються в часі. При цьому положення Договору розмежовують врахування стажу для визначення права на пенсію та зобов`язання кожної сторони щодо обчислення і виплати частини пенсії за стаж, набутий відповідно до її законодавства.

Отже, сама обставина, що певний період страхового стажу був набутий позивачем на території Литовської Республіки, не є підставою для його неврахування при визначенні права на пенсію в Україні. Навпаки, стаття 13 Договору прямо покладає на компетентну установу обов`язок врахувати такий стаж шляхом його сумування зі страховим стажем, набутим відповідно до законодавства України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано до органу Пенсійного фонду України копії документів про стаж, набутий у Литовській Республіці, з перекладом українською мовою на п`ятнадцяти аркушах, зокрема Довідка № КА PR1-7354, відповідно до якої ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , станом на 2024-08-01 згідно із Законом Литовської Республіки про пенсійне соціальне страхування має, тобто отримав, 8 років 6 місяців і 23 дні, що становить 8.5628 року, пенсійного соціального страхового стажу.

У зазначеній Довідці № КА PR1-7354 також вказано, що страховий стаж позивача розраховано на підставі даних Реєстру застрахованих державним соціальним страхуванням осіб та отримувачів виплат державного соціального страхування Литовської Республіки щодо стажу особи, набутого з 1994-01-01, а також документів, поданих особою, щодо стажу, набутого до 1993-12-31.

Таким чином, Довідка № КА PR1-7354 видана компетентним органом Литовської Республіки на підставі відомостей офіційного державного реєстру та містить конкретну інформацію про загальну тривалість пенсійного соціального страхового стажу позивача 8 років 6 місяців і 23 дні. Зміст зазначеного документа дає можливість достовірно ідентифікувати особу, якої він стосується, встановити правову природу підтвердженого стажу, його загальну тривалість, джерела інформації, на підставі яких такий стаж обчислено, а також дату, станом на яку сформовано відповідні відомості.

Крім того, позивачем подано ДОВІДКУ, видану на підставі заяви від 2018-11-27, , про державне соціальне страхування особи, яка також підтверджує наявність відомостей про державне соціальне страхування позивача на території Литовської Республіки.

Матеріали справи також містять ДОВІДКУ від 2008-07-10 № S-178 про працівника ОСОБА_3 , якою підтверджено, що ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 18-02-2008 в Україні, 5626, працював у підприємстві Вітаутаса Чекайтіса водієм міжнародних перевезень, вантажних, з 20-04-2007 до 14-05-2008 на підставі трудового договору №245.

Зазначена Довідка від 2008-07-10 № S-178 містить відомості, які дають змогу ідентифікувати позивача, роботодавця, посаду, характер виконуваної роботи, конкретний період трудових відносин та реквізити трудового договору, на підставі якого позивач виконував роботу на території Литовської Республіки.

Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів недостовірності зазначених документів, їх скасування, відкликання, визнання недійсними або видачі некомпетентним органом. Не наведено також конкретних суперечностей у змісті цих документів, які б унеможливлювали встановлення факту набуття позивачем страхового стажу на території Литовської Республіки.

Натомість Довідка № КА PR1-7354, Довідка, видана на заяву від 2018-11-27, про державне соціальне страхування особи, та Довідка від 2008-07-10 № S-178 про працівника ОСОБА_3 у своїй сукупності підтверджують як факт здійснення позивачем трудової діяльності на території Литовської Республіки, так і факт набуття ним відповідного пенсійного соціального страхового стажу загальною тривалістю 8 років 6 місяців і 23 дні.

Суд враховує, що ці документи надані разом із перекладом українською мовою, а тому орган Пенсійного фонду України мав об`єктивну можливість дослідити їх зміст, перевірити викладені в них відомості та надати їм належну оцінку при визначенні тривалості страхового стажу позивача.

Поряд із тим, відповідачі, не заперечуючи факту подання зазначених документів, не навели належного обґрунтування того, з яких правових підстав відомості, що містяться в офіційних документах компетентних органів Литовської Республіки, не можуть бути враховані під час встановлення права позивача на пенсію за віком.

Формальне неврахування органом Пенсійного фонду України документально підтвердженого стажу, набутого на території держави, з якою Україна має чинний міжнародний договір про соціальне забезпечення, суперечить положенням статті 13 Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення та фактично нівелює закріплений у ньому механізм сумування страхового стажу.

Крім того, виходячи з вимог ст.5 та ст.13 зазначеного Договору при встановленні права на пенсію, обумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї Сторони (Україна) з метою підсумовування цього стажу за необхідності враховує періоди страхування, накопичені згідно із законодавством іншої Сторони (Литва), та періоди радянського стажу, які згідно з цим Договором зараховує компетентна установа іншої Сторони, за умови, що цей стаж не збігається повністю або частково у часі.

Також відповідно до ст. 15 Договору (зі змінами введеними Угодою між Україною та Литовською Республікою про внесення зміні доповнень до Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 08.12.2017 (Дата набрання чинності для України: 29.09.2022):

1. У разі застосування положень статті 13 цього Договору компетентна установа кожної зі Сторін розраховує розмір пенсії та виплачує її тільки за страховий (трудовий) стаж, накопичений відповідно до законодавства, що застосовується цією компетентною установою, а також за радянський стаж, зарахований відповідно до пунктів 2,3 цієї статті, крім випадків, визначених у статті 16 цього Договору.

2. Радянський стаж зараховується і пенсія за цей стаж призначається особі компетентною установою тієї сторони, на території якої накопичено більший страховий (трудовий) стаж. При однаковій тривалості страхового (трудового) стажу, накопиченого на території Сторін, радянський стаж зараховує компетентна установа тієї Сторони, в якій особа була застрахована в останній раз.

3. У разі призначення особі пенсії іншого виду або перегляду розміру пенсії при поданні додаткових документів про страховий (трудовий) стаж, накопичений на території Сторін, або про радянський стаж, а також в інших випадках, передбачених законодавством Сторін, компетентна установа, що зараховує радянський стаж, не змінюється.

В цьому разі, враховуючи положення статті 13 Договору, для визначення права на пенсію, відповідачем повинно враховуватись також стаж, накопичений позивачем в Литві.

Водночас, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 на території Республіки Польща до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.

З 01.01.2014р. набула чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі - Угода), ратифікована Законом №458-VII від 05.09.2013.

Відповідно до п.4 ст.2 Угоди, ця Угода застосовується: стосовно України - до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується: пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі ст.10 Угоди, періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються, у разі необхідності, при визначенні права на допомогу та періоду її виплати, за умови, якщо вони не співпадають.

Відповідно до ст.12 Угоди, якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

Згідно ст.2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, підписаного 18.05.2012, Установи зв`язку, вказані у пункті 1, погоджують спільні процедури та двомовні формуляри, необхідні для застосування Угоди та цього Адміністративного договору.

4-5 лютого 2014 року у м. Львові відбулася зустріч представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS) щодо узгодження процедур дій та бланків формулярів зв`язку, передбачених для застосування при реалізації Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, яка була підписана 18.05.2012, які були оформлені відповідним Протоколом.

Згідно вказаного Протоколу сторони, на виконання пункту 2 статі 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди було обговорено та погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди: для Української Сторони UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12; для Польської Сторони PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13. Зразки формулярів додано до Протоколу.

Якщо проаналізувати зміст наведених формулярів зв`язку, то можна дійти висновку, що формуляри UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12 заповнюються компетентним органом Республіки Україна та надсилаються компетентному представницькому органу Республіки Польща. Формуляри PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13 - навпаки.

Формуляр зв`язку UA-PL 5 не містять жодного розділу, який передбачав би підпис особи, яка звертається за пенсією. Але, при цьому, наявний розділ 9 «Установа, що заповнює формуляр» з підрозділами 9.1 «Назва», 9.2 «Адреса», 9.3 «Печатка», 9.4 «Дата», 9.5 «Підпис». Отже, формуляр зв`язку є документом, який заповнюється та надсилається саме компетентним органом державної влади, а не особою, яка набула стаж роботи на території іншої договірної сторони міжнародної угоди.

На користь такого висновку свідчить і те, що пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 визначено перелік документів, які особа має подати органу ПФУ до заяви про призначення пенсії за віком, і серед таких документів відсутні формуляри зв`язку UA-PL 5, UA-PL 6.

Відповідно, чинне законодавство України не покладає на особу, яка звертається за призначенням пенсії, обов`язку надати органу ПФУ формуляр зв`язку, а його відсутність не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, як і підставою для відмови зарахувати певний період трудової діяльності до страхового стажу.

У п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Щодо періоду роботи позивача на території Республіки Польща судом встановлено, що до органу Пенсійного фонду України було подано Довідка, вихідний номер 540100/0131255/2024, видану в місті Гнезно 01 жовтня 2024 року на ім`я ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , 62-200 ГНЕЗНО, номер справи 540100/4120/51772/2024, Про реєстрацію працівника, за якого роботодавець сплачує внески на обов`язкове страхування.

Відповідно до змісту зазначеної Довідки Управління Соціального Страхування, УСС, ZUS, у Гнезні підтверджує, що ОСОБА_3 , PESEL, Універсальна електронна система реєстрації населення, 70120415110, станом на 01/10/2024 платник IT TECHNOLOGIES, IT ТЕХНОЛОГІЇ, МАНІЦКІ ЯКУБ, ІН 7842264536, REGON, Номер у загальнопольському реєстрі суб`єктів народного господарства Республіки Польща, 300539735, PESEL 83061906137, зареєстрував як працівника, за якого сплачуються внески на соціальне страхування та медичне страхування.

Таким чином, Довідка, вихідний номер 540100/0131255/2024, видана в місті Гнезно 01 жовтня 2024 року, підтверджує не лише факт працевлаштування позивача на території Республіки Польща, а й факт його реєстрації у системі соціального страхування як працівника, за якого роботодавцем сплачуються внески на соціальне та медичне страхування. Суд враховує, що цей документ виданий Управлінням Соціального Страхування Республіки Польща, тобто компетентною державною установою у сфері соціального страхування, містить персональні дані позивача, відомості про платника страхових внесків, його ідентифікаційні та реєстраційні реквізити, а також прямо засвідчує реєстрацію позивача як застрахованої особи.

Крім того, на підтвердження набуття страхового стажу на території Республіки Польща позивачем подано Довідку, вхідний номер 540100/0131260/2024, номер справи 540300/4120-70/55910/2024, вхідний номер 540300.70.8179.2024.UBS-2.Z.EG, у якій зазначено ідентифікаційні дані застрахованої особи PESEL, Універсальна електронна система реєстрації населення, 70120415110.

Відповідно до змісту вказаної Довідки на підставі даних, внесених до Центрального реєстру платників та Центрального реєстру застрахованих осіб, компетентним органом Республіки Польща встановлено, що платник страхових внесків «IT TECHNOLOGIES ЯКУБ МАНІЦКІ», ПН 7842264536, 12.06.2021 зареєстрував ОСОБА_3 як працівника, за якого сплачуються внески на соціальне та медичне страхування.

У цій же Довідці наведено конкретні відомості про базу нарахування страхових внесків, зазначену щодо позивача в розрахункових документах, а саме: за 2021 рік 13 149,26 польських злотих; за 2022 рік 42 395,38 польських злотих; за 2023 рік 81 851,05 польських злотих; за період із січня 2024 року по серпень 2024 року 61 166,69 польських злотих.

Отже, Довідка, вхідний номер 540100/0131260/2024, номер справи 540300/4120-70/55910/2024, вхідний номер 540300.70.8179.2024.UBS-2.Z.EG, містить не загальні відомості про можливе перебування позивача у трудових відносинах, а конкретну інформацію, сформовану на підставі даних Центрального реєстру платників та Центрального реєстру застрахованих осіб Республіки Польща, щодо дати реєстрації позивача як застрахованої особи, особи платника страхових внесків, факту сплати за нього внесків на соціальне та медичне страхування, а також бази нарахування таких внесків за кожний відповідний період.

Суд зазначає, що наведені в цій довідці відомості дозволяють достовірно встановити початок перебування позивача у системі обов`язкового соціального страхування Республіки Польща з 12.06.2021, а також підтверджують безперервне відображення бази нарахування страхових внесків у 2021, 2022, 2023 роках та за період із січня по серпень 2024 року.

Поряд із тим відомості Довідки, вхідний номер 540100/0131260/2024, узгоджуються зі змістом Довідки, вихідний номер 540100/0131255/2024, оскільки обидва документи стосуються однієї і тієї самої застрахованої особи ОСОБА_3 , PESEL 70120415110, одного й того самого платника страхових внесків «IT TECHNOLOGIES ЯКУБ МАНІЦКІ», ПН 7842264536, та підтверджують його реєстрацію як працівника, за якого роботодавцем сплачуються внески на соціальне і медичне страхування.

При цьому Довідка, вихідний номер 540100/0131255/2024, підтверджує сам факт реєстрації позивача у системі обов`язкового соціального страхування, тоді як Довідка, вхідний номер 540100/0131260/2024, додатково конкретизує дату такої реєстрації 12.06.2021 та містить відомості про фактичну базу нарахування страхових внесків за 20212024 роки.

Таким чином, зазначені документи у своїй сукупності є взаємопов`язаними, послідовними та такими, що взаємно доповнюють один одного, оскільки підтверджують не лише факт працевлаштування позивача на території Республіки Польща, але й набуття ним статусу застрахованої особи, сплату за нього роботодавцем внесків на соціальне та медичне страхування, а також наявність визначеної бази нарахування таких внесків за відповідні календарні періоди.

Суд звертає увагу, що наведені в довідці суми бази нарахування страхових внесків мають істотне доказове значення, оскільки свідчать про те, що реєстрація позивача у системі соціального страхування не мала виключно формального характеру, а супроводжувалася фактичним декларуванням роботодавцем доходу, з якого обчислювалися та сплачувалися відповідні страхові внески.

Відповідачами не надано доказів, які б спростовували зміст Довідки, вхідний номер 540100/0131260/2024, свідчили про її недостовірність, скасування, відкликання, видачу неналежним органом або невідповідність відомостей, що містяться в ній, даним Центрального реєстру платників та Центрального реєстру застрахованих осіб Республіки Польща.

Не наведено відповідачами й обґрунтованих заперечень щодо належності зазначеної довідки позивачу, оскільки в ній зазначено його унікальний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , який відповідає ідентифікаційним даним, наведеним в інших документах, поданих на підтвердження страхового стажу, набутого у Республіці Польща.

Разом з тим суд зауважує, що при визначенні права позивача на пенсію орган Пенсійного фонду України був зобов`язаний не лише формально констатувати наявність або відсутність окремого документа, а дослідити всі надані позивачем докази у їх сукупності, встановити зміст підтверджених ними відомостей та, у разі необхідності, забезпечити належну взаємодію з компетентними установами договірної держави для одержання додаткової інформації.

Особа не повинна зазнавати негативних наслідків у вигляді неврахування страхового стажу або відмови у призначенні пенсії внаслідок неналежної організації взаємодії між компетентними органами договірних держав, особливо за умови подання нею офіційних документів, сформованих на підставі даних державних реєстрів, які підтверджують дату реєстрації у системі соціального страхування, особу платника страхових внесків, факт їх сплати та базу нарахування таких внесків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Довідка, вихідний номер 540100/0131255/2024, та ДОВІДКА, вхідний номер 540100/0131260/2024, номер справи 540300/4120-70/55910/2024, вхідний номер 540300.70.8179.2024.UBS-2.Z.EG, є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження того, що з 12.06.2021 позивач був зареєстрований на території Республіки Польща як працівник, за якого платником страхових внесків «IT TECHNOLOGIES ЯКУБ МАНІЦКІ», ПН 7842264536, сплачувалися внески на соціальне та медичне страхування.

Водночас суд враховує, що вказаними документами підтверджено наявність бази нарахування внесків на соціальне страхування позивача за 2021 рік у розмірі 13 149,26 польських злотих, за 2022 рік 42 395,38 польських злотих, за 2023 рік 81 851,05 польських злотих, а також за період із січня 2024 року по серпень 2024 року 61 166,69 польських злотих.

Отже, матеріалами справи документально підтверджено перебування позивача у системі обов`язкового соціального страхування Республіки Польща з 12.06.2021 та фактичне нарахування за нього страхових внесків щонайменше до серпня 2024 року включно.

Відтак органи Пенсійного фонду України не мали правових підстав залишати зазначені документи поза увагою при визначенні права позивача на пенсію та були зобов`язані надати їм належну оцінку у сукупності з іншими доказами, а за необхідності уточнення повної тривалості польського страхового стажу вжити передбачених міжнародними договорами та законодавством заходів для одержання відповідних відомостей від компетентного органу Республіки Польща.

У своїй сукупності Довідка № КА PR1-7354, Довідка, видана на заяву від 2018-11-27, Про Державне соціальне страхування, Довідка від 2008-07-10 № S-178 про працівника ОСОБА_3 Довідка, вихідний номер 540100/0131255/2024, видана в місті Гнезно 01 жовтня 2024 року, Про реєстрацію працівника, за якого роботодавець сплачує внески на обов`язкове страхування, а також Довідка, вхідний номер 540100/0131260/2024, номер справи 540300/4120-70/55910/2024, вхідний номер 540300.70.8179.2024.UBS-2.Z.EG, є належними та допустимими доказами на підтвердження набуття позивачем страхового стажу на території Литовської Республіки та здійснення ним трудової діяльності з перебуванням у системі обов`язкового соціального страхування Республіки Польща.

Відповідачами не спростовано достовірності вказаних документів та не доведено наявності законодавчо визначених перешкод для врахування підтверджених ними періодів при встановленні права позивача на пенсію.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що неврахування при визначенні права ОСОБА_1 на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку страхового стажу, набутого ним на території Литовської Республіки та Республіки Польща, суперечить положенням чинних міжнародних договорів України у сфері соціального забезпечення, не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та порушує гарантоване позивачу право на належне пенсійне забезпечення.

З метою ефективного та повного відновлення порушеного права позивача належним способом судового захисту є зобов`язання компетентного територіального органу Пенсійного фонду України врахувати при визначенні права ОСОБА_1 на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку документально підтверджений страховий стаж, набутий ним на території Литовської Республіки загальною тривалістю 8 років 6 місяців і 23 дні, а також надати належну оцінку документам, які підтверджують його трудову діяльність і перебування у системі соціального страхування Республіки Польща з 12.06.2021, зокрема Довідці, вихідний номер 540100/0131255/2024, виданій у місті Гнезно 01 жовтня 2024 року, та Довідці, вхідний номер 540100/0131260/2024, номер справи 540300/4120-70/55910/2024, вхідний номер 540300.70.8179.2024.UBS-2.Z.EG, після чого повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з урахуванням висновків суду та положень відповідних міжнародних договорів України.

З огляду на встановлені у справі обставини, досліджені докази та наведене правове регулювання суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення від 14.11.2025 №172350006269 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не було належним чином досліджено та враховано всі обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема безпідставно залишено поза увагою документально підтверджені періоди роботи та страхування ОСОБА_1 на території Литовської Республіки та Республіки Польща.

Надані позивачем офіційні документи компетентних органів іноземних держав у своїй сукупності підтверджують набуття ним пенсійного соціального страхового стажу на території Литовської Республіки загальною тривалістю 8 років 6 місяців і 23 дні, а також перебування з 12.06.2021 у системі обов`язкового соціального страхування Республіки Польща як працівника, за якого роботодавцем сплачувалися внески на соціальне та медичне страхування.

Відповідачами достовірність цих документів не спростована, доказів їх недійсності, відкликання або видачі некомпетентними установами не надано.

Водночас положення чинних міжнародних договорів України у сфері соціального забезпечення прямо передбачають необхідність урахування та сумування страхового стажу, набутого на території договірних держав, при встановленні права особи на пенсію, за умови відсутності збігу відповідних періодів у часі.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування періодів роботи позивача на території Литовської Республіки та Республіки Польща до його страхового стажу не ґрунтуються на вимогах законодавства, суперечать положенням міжнародних договорів України, не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Ураховуючи страховий стаж, набутий позивачем в Україні, періоди роботи та військової служби, зарахування яких уже було визначено рішенням суду у справі №460/8480/25, а також документально підтверджений страховий стаж, набутий на території Литовської Республіки та Республіки Польща, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 необхідної сукупної тривалості страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому позивач має підтверджений статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, досяг установленого законом віку з урахуванням передбаченого статтею 55 Закону №796-XII його зменшення та звернувся із заявою про призначення пенсії 19.03.2025.

Таким чином, усі юридично значущі умови для призначення позивачу відповідного виду пенсії є встановленими та документально підтвердженими, а тому повторне покладення на орган Пенсійного фонду України обов`язку лише повторно розглянути заяву позивача не забезпечить повного й ефективного відновлення його порушеного права та може призвести до подальшого невиправданого затягування призначення пенсії.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.11.2025 №172350006269 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку є протиправним та підлягає скасуванню, а протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування періодів роботи позивача на території Литовської Республіки та Республіки Польща підлягають визнанню протиправними.

З метою повного та ефективного поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 документально підтверджені періоди роботи та страхування, набуті на території Литовської Республіки та Республіки Польща, та призначити йому пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, здійснивши її нарахування і виплату з 19 березня 2025 року, тобто з дати первинного звернення за її призначенням.

Розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування періодів роботи ОСОБА_1 на території Литовської Республіки та Республіки Польща до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території Литовської Республіки та Республіки Польща.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ та здійснити її виплату з 19 березня 2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 675,60 грн та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області суму судового збору у розмірі 675, 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66,м. Полтава,Полтавська обл.,36014, ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25001, ЄДРПОУ/РНОКПП 20632802)

Суддя Н.В. Друзенко