Рішення № 138616617, 29.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8394/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 11.05.2026 та скасувати рішення №164650005995 від 20.05.2026 щодо відмови у зарахуванні пільгового стажу та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 09.11.1994 на посаді молодшої медичної сестри рентгенкабінету поліклінічного відділення Комунального підприємства «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999460), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ з дати звернення, а саме з 11.05.2026.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 29.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що по досягненню 50-річного віку звернулась до пенсійного органу зі заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, як такій, що була зайнята повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.05.2026 №164650005995 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку 55 років, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також через неврахування до пільгового стажу період роботи з 09.11.1994 по 30.04.2026 згідно пільгової довідки від 08.05.2026 №781, оскільки в довідці не зазначено інформацію щодо перебування у відпустках без збереження заробітної плати та не надано наказ про результати проведення первинної атестації робочих місць. Посада молодша сестра рентгенівського кабінету проатестована лише наказом від 06.03.2002 №25а.

З вказаним рішенням позивач не погодилася, зазначаючи про те, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції закону, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) положення статті 13, частини другої статті 14, пунктів "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. А відтак, позивач, як жінка, яка на момент звернення зі заявою досягла 50-річного віку та набула необхідного страхового стажу з урахуванням статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Крім того зазначала, що нею було надано довідку №781 від 08.05.2026 року, відповідно до якої підтверджено наявність пільгового стажу 31 рік 05 місяців 29 днів, який не був зарахований відповідачем в повному обсязі.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

11.05.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.05.2026 №164650005995 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку 55 років, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також через неврахування до пільгового стажу період роботи з 09.11.1994 по 30.047.2026 згідно пільгової довідки від 08.05.2026 №781, оскільки в довідці не зазначено інформацію щодо перебування у відпустках без збереження заробітної плати та не надано наказ про результати проведення первинної атестації робочих місць. Посада молодша сестра рентгенівського кабінету проатестована лише наказом від 06.03.2002 №25а.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /далі Закон №1788-XIІ/ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 12 "Умови призначення пенсій за віком" Закону №1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону №1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Аналогічні положення містить і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV /далі - Закон № 1058-ІV /.

Так, підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Висновки щодо правозастосування

Щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням 55-річного віку

Надаючи оцінку зазначеному аргументу відповідача, суд зазначає, що 23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини цього ж Рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23 січня 2020 року та саме з цієї дати підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

В постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не норми Закону №1058-ІV.

З тексту оскаржуваного рішення, наданого позивачем, вбачається, що відповідач вважав, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникає після досягнення жінкою 55-річного віку. У рішенні зазначено, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах вік позивача становив 50 років, 1 місяць, 10 днів, а тому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у неї відсутнє.

Відтак однією з підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стало недосягнення нею віку 55 років, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аргумент відповідача, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд відхиляє, оскільки з 23 січня 2020 року в Україні одночасно існують два Закони, котрі регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону, яка діяла до 01 квітня 2015 року (до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII ) та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, а тому враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що застосуванню підлягає Закон, який є найбільш сприятливим для позивача щодо встановлення пенсійного віку на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Висновки суду у цій справі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в рішенні від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.

Таким чином, така підстава для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) як недосягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах - є помилковим застосуванням закону.

Щодо незарахування пільгового стажу заявниці, відповідно до довідки №781 від 08.05.2026

Суд критично оцінює доводи відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивачки з 09.11.1994 по 30.04.2026 з підстав того, що у пільговій довідці від 08.05.2026 №781 не зазначено інформацію про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та не надано наказ про результати проведення первинної атестації робочих місць, а посада молодшої сестри рентгенівського кабінету атестована лише наказом від 06.03.2002 №25а.

Як вбачається зі змісту пільгової довідки від 08.05.2026 №781, позивачка перебуває у трудових відносинах із відповідним закладом охорони здоров`я з 09.11.1994, при цьому загальний стаж її роботи у зазначеному закладі становить 31 рік 5 місяців 29 днів. Вказані обставини також підтверджуються записами трудової книжки, яка свідчить, що це єдине місце роботи позивачки протягом спірного періоду. Крім того, зазначеною довідкою підтверджено, що посада молодшої сестри рентгенівського кабінету віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Посилання відповідача на відсутність у довідці відомостей щодо перебування позивачки у відпустках без збереження заробітної плати саме по собі не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні всього спірного періоду до пільгового стажу. Відповідач не встановив факту перебування позивачки у таких відпустках, не навів жодних доказів, що відповідні періоди мали місце та могли вплинути на тривалість пільгового стажу, а фактично обмежився лише формальним посиланням на відсутність відповідної інформації у довідці. Але надання такої інформації й не передбачено відповідною довідкою.

Також суд не приймає доводи відповідача щодо ненадання наказу про результати проведення первинної атестації робочих місць. Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, та Методичних рекомендацій, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41, обов`язок щодо своєчасного проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, установи чи організації, а не на працівника. Тому непроведення або несвоєчасне проведення атестації, так само як і неналежне оформлення відповідних документів роботодавцем, не може позбавляти працівника права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

При цьому відповідач не поставив під сумнів достовірність записів трудової книжки позивачки, не спростував відомостей, викладених у пільговій довідці, не навів доказів того, що посада позивачки не належала до Списку №2 або що вона фактично не виконувала роботу у шкідливих умовах праці. Натомість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.05.2026 №164650005995 фактично містить лише формальні посилання на необхідність подання додаткових документів без належної оцінки вже поданих позивачкою доказів, що не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, застосувавши надмірно формальний підхід та фактично переклавши на позивачку негативні наслідки можливих недоліків у веденні документації роботодавцем, що суперечить принципу ефективного забезпечення права особи на соціальний захист.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

З урахуванням висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до страхового та пільгового стажу за списком №2 періодів роботи, наведених вище; враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано пільговий стаж позивача (який є більшим за 10 необхідних років), - належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 09.11.1994 по 30.04.2026 згідно пільгової довідки від 08.05.2026 №781.

Поновити порушене права позивача має той відповідач, який безпідставно право порушив.

У зв`язку з невірним застосуванням відповідачем до спірних правовідносин пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без урахування правових наслідків Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування у таких правовідносинах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України №213-VIII, а також формального підходу до оцінки наданих позивачем документів, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.05.2026 №164650005995 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах датована 11.05.2026, станом на день звернення вік заявниці становив 50 років.

У спірному випадку пенсія за віком на пільгових умовах має бути призначена позивачу з дня досягнення пенсійного віку, а саме з 02.04.2026 року, оскільки саме з цієї дати позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, враховуючи, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом та забезпечувати реальне поновлення порушеного права, беручи до уваги доводи сторін, докази, наявні в матеріалах справи, а також аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, починаючи з 02.04.2026 року та з зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 09.11.1994 по 30.04.2026 згідно пільгової довідки від 08.05.2026 №781.

Розподіл судових витрат

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд визнає за доцільне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49049, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.05.2026 №164650005995 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 09.11.1994 по 30.04.2026 на посаді молодшої медичної сестри рентгенологічного кабінету поліклінічного відділення Комунального підприємства «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» згідно з пільговою довідкою від 08.05.2026 №781.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, починаючи з 02.04.2026, з урахуванням зарахованого на підставі цього судового рішення періоду пільгового стажу з 09.11.1994 по 30.04.2026.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою та восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков