Рішення № 138616609, 30.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4421/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Житомирської митниці (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить визнати протиправними і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA101070/2025/000015/2 від 13.10.2025 та № UA101070/2025/000016/2 від 27.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інтерпап.ЮА" ввезено в Україну в режимі імпорт товар папір офсетний некрейдований (PAPERONE OFFSET), виробництва Індонезії (APRIL Fine Paper Trading). Позивачем надано митні декларації 25UA101070008931U1 та 25UA10107009299U4 разом з усіма наявними у нього документами, передбачені Митним кодексом України для підтвердження задекларованої ціни товару. За наслідками розгляду поданих позивачем документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA101070/2025/000015/2 від 13.10.2025 та № UA101070/2025/000016/2 від 27.10.2025, в яких відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та можуть бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Незважаючи на подання до митного оформлення всіх документів, які підтверджують митну вартість товару за першим методом щодо ціни договору (контракту) митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Житомирська митниця подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі. Відповідач вказав про те, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Так, декларантом всупереч ст. 53 МК України та пункту 5.3 зовнішньоекономічної угоди № 17/01 від 17.01.2022 не надано митному органу оригінали наступних товаро-супровідних документів: Інвойс; Страховий поліс, які стосуються оцінюваного товару, підтверджують його вартість та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. До митного оформлення надано інвойс №2025INV072223 від 02.10.2025, в якому визначено загальну вартість товару 38416,68 EUR. Разом з цим, до митного оформлення також надано Рахунок-фактура №2025SVZ00449 від 17.09.2025, в якому вартість товару вказано в розмірі 39600 EUR. Оплата за товар підтверджується наданим до митного оформлення платіжним доручення №535561872 від 18.09.2025, в якому міститься посилання саме на Рахунок-фактура №2025SVZ00449 від 17.09.2025, а не на Інвойс №2025INV072223 від 02.10.2025 як у своєму позові зазначає позивач. Однак, даним платіжним дорученням підтверджена оплата в розмірі 38332,18 EUR всупереч сумам, вказаним у вище перерахованих інвойсах, які було надано до митного оформлення. Відповідно, у митного органу правомірно виникли сумніви, щодо митної вартості товару, оскільки надані документи мали розбіжності щодо ціни Товару. Також, за даними довідки про транспортно-експедиційні витрати № 453 від 08.10.2025, наданої ФОП ОСОБА_1 , страхування вантажу не здійснювалося взагалі.

Оскільки витрати на транспортування є однією з складових митної вартості (п.10.5 ст.58 МКУ), то відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, навантаження, розвантаження, страхування. Ці складові митної вартості, передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Отже, посилання позивача на те, що митний орган помилково зазначив, що витрати на навантаження покладаються на покупця є безпідставними з огляду на вищевикладене. Згідно гр. 20 МД та гр.4 CMR від 08.10.2025, товар завантажений в місті Гданськ, РL (Польща), а адресою продавця є м. Відень Австрія. Отже, витрати з навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до розрахунку митної вартості. Згідно із CMR № 865 від 08.10.2025 транспортування товару по маршруту Польща (Гданськ) - Україна здійснював "SYCH TRANS". До митного оформлення не надано договір на перевезення між ТОВ «Інтерпап.ЮА» і "SYCH TRANS", який би вказував на юридичний зв`язок між ними з приводу організації перевезення оцінюваного товару на маршруті слідування товару. За відсутності таких документів рахунокфактура № СФ-0000416 від 08.10.2025 видана ФОП ОСОБА_1 та довідка про транспортні витрати № 453 від 08.10.2025 не можуть бути використані як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування партії товару. Ці складові митної вартості, передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, коносаментом, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Окрім цього, вищезгадані документи про транспортні витрати не можуть бути використані в якості належного та допустимого доказу фактично понесених покупцем товару витрат на транспортування товару до митного кордону України у зв`язку із тим, що не містять інформації про товар, що транспортувався, його найменування, вагу, кількість, посилання на перевізний документ (автотранспортну накладну CMR), тобто відомості, які могли свідчити про те, що поданий документ стосується перевезення саме оцінюваної партії товару. Тобто, вказаним у рахунку-фактурі транспортним засобом по зазначеному в ньому маршруті перевізником могло бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару. Посилання позивача на те, що товар виїхав з Європи за вказаною в інвойсі ціною і це підтверджується польською експортною декларацією №25PL322080NUUQXQK8, є безпідставними, оскільки до митного оформлення даний документ не надавався, що підтверджується поданою митною декларацією. Для визначення митної вартості неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в (ст. 62 МКУ) і 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) /а.с.42-50/.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі №440/4421/26.

У відповіді на відзив представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі /а.с. 105-106/.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача просив позов залишити без задоволення, виходячи з раніше наведених аргументів /а.с. 111-113/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши письмові заяви учасників справи по суті позову, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

17 січня 2022 року між ТОВ «ІНТЕРПАП.ЮА» (Покупець) та компанією «ROXCEL Trading GmbH» (Продавець, Австрія) укладено Контракт №17/01 на поставку паперу та картону /а.с.19-22/.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 Контракту ціна товару встановлюється в доларах США або в Євро за тонну (МТ) та фіксується в Підтвердженні Замовлення.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що оплата за Товар здійснюється на підставі Проформи Інвойсу у разі передоплати. У випадку відстрочки платежу оплата за товар здійснюється Покупцем на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем, допускається оплата на підставі Контракту.

Відповідно до пп. 5.1 п. 5 Контракту товар поставляється на умовах, вказаних у Підтвердженні Замовлення або в Проформі Інвойсі або в Інвойсі відповідно до Інкотермс 2020.

Відповідно до пп. 5.3 п. 5 Контракту дата поставки товару зазначається у Підтвердженні Замовлення на кожну окрему поставку товару. Разом з відвантаженим товаром Продавець надає наступні оригінали товаро-супровідних документів, видані англійською мовою: Інвойс; Коносамент; Пакувальний лист: Страховий поліс.

На виконання умов Контракту та Підтвердження замовлення (Sales Confirmation) №SC017751 від 24.07.2025, Продавцем було відвантажено товар папір офсетний некрейдований (PAPERONE OFFSET), виробництва Індонезії (APRIL Fine Paper Trading).

13.10.2025 до митного оформлення в режимі імпорт відділу митного оформлення № 1 митного поста "Коростень" Житомирської митниці позивачем подано електронну митну декларацію 25UA101070008931U1 з метою імпорту товарів (графа 31 ЕМД): №1 «Папір не крейдований офсетний, що використовується для писання та друкування без вмісту волокон, одержаних механічним та хімікомеханічним способом, зольність 18-22% згідно технічних характеристик паперу, білизна складає 154 СІЕ не гофрований, не перфорований, одношаровий без водяних знаків та малюнків в аркушах: PAPERONE OFFSET

- щільність 70г\м2 формат 450х640 мм (в пачках) - 2661,25 кг.

- щільність 70г\м2 формат 610х860 мм - 2423,48 кг.

- щільність 70г\м2 формат 700х1000 мм - 2695 кг.

- щільність 80г\м2 формат 450х640 мм (в пачках) - 875,43 кг.

- щільність 80г\м2 формат 610х860 мм - 2790,86 кг.

- щільність 80г\м2 формат 700х1000 мм - 2660 кг.

- щільність 80г\м2 формат 640х900 мм - 2626,35 кг.

- щільність 120г\м2 формат 640х900 мм - 2799,25 кг.

- щільність 140г\м2 формат 700х1000 мм - 2058 кг. Торговельна марка: APRIL. Виробник: APRIL Fine Paper Trading, Indonesia. Країна виробник ID» /а.с. 13-14/.

До вище зазначеної ЕМД відповідно до даних графи 44 подані документи: 0271 - пакувальний лист 2025INV07223 від 02.10.2025; 0325 - рахунок-проформа 2025SVZ00449 від 17.09.2025; 0380 - рахунокфактуру 2025INV07223 від 02.10.2025; 0730 - автотранспортна накладна № 865 від 08.10.2025; 0821 - супровідний документ Т1 25PL322080NUUV2JK4 від 08.10.2025; 1001 - некласифікований комерційний документ; 3000 - Shipping List №2 від 08.10.2025; 3001 - банківський платіжний документ що стосується товару 535561872 від 18.09.2025; 3004 - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-0000416 від 08.10.2025; 3007 - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 453 від 08.10.2025; 3022 - некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість SC017751 від 24.07.2025; 4100 - зовнішньоекономічний договір № 17/01 від 17.01.2022; 4301 - договір (контракт) про перевезення б/н від 02.10.2025; 7029 - електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу що видав сертифікат L 0452749-01 від 02.10.2025.

За результатами автоматичного оцінювання митної декларації програмним комплексом Автоматизована системи управління ризиками Державної митної служби України «АСУР» сформовано наступний перелік ризиків - 105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв.

Відповідно до ризику АСУР 105-2 з метою виконання митних формальностей у повному обсязі та відповідно до частини другої статті 53 МК України декларанту направлено авторизоване повідомлення про надання додаткових документів.

За результатами опрацювання отриманого від декларанта листа від 13.10.2025 № 13/1 /зв.а.с.86/ щодо відсутності додаткових документів, посадовою особою прийнято рішення про коригування митної вартості № UA101070/2025/000015/2 від 13.10.2025 /а.с. 11/.

Також, 27.10.2025 до митного оформлення в режимі імпорт відділу митного оформлення № 1 митного поста "Коростень" Житомирської митниці позивачем подано електронну митну декларацію 25UA10107009299U4 з метою імпорту товарів (графа 31 ЕМД): №1 «Папір не крейдований офсетний, що використовується для писання та друкування без вмісту волокон одержаних механічним та хімікомеханічним способом, зольність 18-22% згідно технічних характеристик паперу, білизна складає 154 СІЕ не гофрований, не перфорований, одношаровий без водяних знаків та малюнків в аркушах: PAPERONE OFFSET щільність 140г/м2 формат 640х900 мм 5080 кг, торговельної марки APRIL, виробник: APRIL Fine Paper Trading, Indonesia Країна виробник ID» /а.с. 17-18/ та товаросупровідні документи на вказаний товар:

пакувальний лист № 2025INV07223 від 02.10.2025; рахунок-проформа № 2025SVZ00449 від 17.09.2025; рахунокфактура №2025INV07223 від 02.10.2025; автотранспортна накладна № 676 від 21.10.2025; супровідний документ Т1 № 25PL322080NUUV2S8K0 від 21.10.2025; некласифікований комерційний документ № Shipping List № 3 від 21.10.2025; банківський платіжний документ що стосується товару № 535561872 від 18.09.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000433 від 21.10.2025; документ, на підтвердження вартості перевезення товару № 474 від 21.10.2025; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість № SC017751 від 24.07.2025; зовнішньоекономічний договір № 17/01 від 17.01.2022; договір заявка від 17.10.2025 про перевезення; електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу що видав сертифікат № L 0452749-01 від 02.10.2025. Вартість товару (графа 22): 4013,20 EUR; ціна товару №1 (графи 45): 883245,93 грн.; код товару №1 4802570000 (гр. 33): 210250,92; вага брутто/нетто товару №1 (графи 35, 38) товару 5295/5080 кг, преференція (гр. 36) відсутня.

Автоматизованою системою управління ризиками Державної митної служби України «АСУР» виявлено ризик - Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв в зв`язку з чим проведено митні формальності за результатами яких встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічного товару (МД №UA100180/2025/506128 від 24.06.2025).

Відповідно до ризику АСУР 105-2, з метою виконання митних формальностей у повному обсязі, відповідно до частини другої статті 53 МК України декларанту направлено авторизоване повідомлення про надання додаткових документів. Після відповіді декларанта щодо відсутності додаткових документів, посадовою особою прийнято рішення про коригування митної вартості № UA101070/2025/000016/2 від 27.10.2025 /а.с. 15/.

Позивач не погодився з рішеннями про коригування митної вартості та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі також - МК України).

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша та друга статті 51 МК України).

Так частинами першою - третьою статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина перша статті 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин першої-третьої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята-шоста статті 53 МК України).

Частинами 1, 2 статті 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МКУ визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частиною восьмою статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МКУ визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до положень частин 2 - 6 статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МКУ).

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МКУ).

За змістом частин 1, 2, 4 статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.05.2020 у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Позивачем у спірному випадку було заявлено основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: за ціною договору, як це передбачено частиною другою статті 57 МК України.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивачем разом із митними деклараціями було надано всі передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме, зовнішньоекономічний контракт, інвойси, пакувальні аркуші, транспортні документи - міжнародний перевізний документ СMR, договори-заявки з експедитором, рахунки-фактури експедитора, а також додаткові документи: довідки про транспортні витрати, експортні транзитні декларації, контрольні талони тощо.

Суд зауважує, що надані позивачем документи не містять ознак підробки, не мають математичних неточностей.

Натомість, як зазначено у відзиві на позовну заяву, підставою обґрунтованих сумнівів у відповідача стали неповні та недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, оскільки декларантом не надано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України та відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також встановлено, що подані на підтвердження митної вартості товарів документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема: розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, а саме: вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень не включено до їх собівартості шляхом розподілу їх пропорційно до вартості витраченого пального, не застосовано аналогічний підхід до розподілу амортизаційних відрахувань щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину. До того ж, відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) витрати з навантаження, а також складські збори покладаються на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені та не включені до розрахунку митної вартості.

Крім того, як стверджується відповідачем, декларантом всупереч ст. 53 МК України та пункту 5.3 зовнішньоекономічної угоди № 17/01 від 17.01.2022 не надано митному органу оригінали наступних товаросупровідних документів: Інвойс; Страховий поліс, які стосуються оцінюваного товару, підтверджують його вартість та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до вимог п. 8.1 зовнішньоекономічної угоди № 17/01 від 17.01.2022 страхування товару проти будь-яких ризиків здійснюється відповідно до умов поставки, зазначених в Підтвердженні Замовлення та Проформі Інвойсі або в Інвойсі відповідно до умов поставки Інкотермс 2020. Проте, всупереч цим вимогам контракту декларантом не надано будь який документ у якому вказано вартість страхової премії яка підлягає сплаті, що відповідним чином впливає на повноту розрахунку митної вартості товару який ввозиться на митну територію України.

Також на протиправність дій декларанта, на думку представника відповідача, вказує довідка про транспортноекспедиційні витрати № 474 від 21.10.2025, видана ФОП ОСОБА_1 , за даними якої страхування вантажу не здійснювалося взагалі, чим зменшено митні платежі. Згідно із CMR № 676 від 21.10.2025 транспортування товару по маршруту Польща (Гданськ) - Україна здійснював "SYCH TRANS. До митного оформлення не надано договір на перевезення між ТОВ «Інтерпап.ЮА» і "SYCH TRANS", який би вказував на юридичний зв`язок між ними з приводу організації перевезення оцінюваного товару на маршруті слідування товару. За відсутності таких документів рахунокфактура № СФ-0000433 від 21.10.2025 видана ФОП ОСОБА_1 та довідка про транспортно-експедиційні витрати № 474 від 21.10.2025 не можуть бути використані як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування партії товару. Ці складові митної вартості, передбачені частиною десятою ст. 58 МКУ, повинні підтверджуватись документально (договорами, рахунками, коносаментом, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що вищезгадані документи про транспортні витрати не можуть бути використані в якості належного та допустимого доказу фактично понесених покупцем товару витрат на його транспортування до митного кордону України у зв`язку із тим, що не містять інформації про товар, що транспортувався, його найменування, вагу, кількість, посилання на перевізний документ (автотранспортну накладну CMR), тобто відомості, які могли свідчити про те, що поданий документ стосується перевезення саме оцінюваної партії товару.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, щодо підтвердження замовлення, оскільки позивачем до митних декларацій надано інвойс №2025INV07223 від 02.10.2025, в якому чітко та однозначно визначено ціну товару. Позивачем зазначено у митній декларації вартість задекларованого товару, що відповідає вказаному інвойсу.

Стаття 53 Митного кодексу України зазначає саме інвойс у якості обов`язкового документу, що підтверджує митну вартість товару.

Натомість підтвердження замовлення не входить в цей вичерпний перелік. Фактично підтвердження замовлення є попереднім узгодженням між сторонами контракту, а документ, що має юридичне значення для оплати товару це інвойс.

Так, вказаним контрактом визначено, що ціна включає вартість самого Товару, упаковки, маркування, витрати щодо митного оформлення Товару в режимі експорт та доставку в місце призначення, і вказана у Підтвердженні Замовлення та Проформі Інвойсі або в Інвойсі і діє протягом обумовленого строку. Ціни встановлюються на умовах, вказаних у Підтвердженні Замовлення та Проформі Інвойсі або в Інвойсі, враховуючи умови поставки відповідно до Інкотермс 2020. (пункти 3.2 та 3.3 контракту)

Тобто контракт містить саме зазначення, що визначає варіативність документа, що визначає асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару. Позивачем надано саме Інвойси, на підставі яких погоджено між сторонами угоди ціну товару.

Зауваження представника відповідача стосовно умов FCA та додаткових витрат судом оцінюються критично виходячи з наступного.

Згідно з Incoterms 2020, при умовах FCA Гданськ, продавець вважається таким, що виконав обов`язки з поставки, коли передав товар перевізнику у вказаному місці. Всі витрати до цього моменту (включаючи склад у Гданську) вже включені продавцем у ціну товару. Вимога митниці виділити їх окремо є незаконною.

Так, Позивачем надана польська експортна декларація (ЕХ-1) № 25PL322080NUUQXQK8. Це офіційний документ країни відправлення (ЄС), який підтверджує, що товар виїхав з Європи саме за тією ціною, яка вказана в інвойсі, що відповідачем не спростовано.

Стосовно посилань відповідача з приводу того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, суд зазначає таке.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не відповідає Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, оскільки такий нормативний акт містить лише рекомендаційний характер, що підтверджується п.2 цих же Методичних рекомендацій, де зазначено, що Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

В Довідках про транспортно-експедиційні витрати від експедитора ФОП ОСОБА_1 прямо зазначено суму витрат від місця навантаження (м. Гданськ) до митного кордону України.

Митний кодекс (ст. 53) вимагає надати транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення. Довідка від експедитора з відокремленою сумою до кордону є саме таким належним документом. Окрім того, транспортні витрати підтверджені рахунком від експедитора та договором-заявкою.

Ані Митний кодекс України, ані жоден інший нормативний акт не містить вимоги про обов`язкове зазначення «загального кілометражу» в рахунках або довідках про транспортні витрати. Ціна перевезення є договірною. Якщо експедитор визначив вартість відрізка шляху до кордону у фіксованій сумі, декларант має включати саме цю фактичну суму, а не вираховувати її математично через кілометри.

Митниця стверджує, що не може перевірити правильність розрахунку. Проте декларант не зобов`язаний розкривати внутрішню бухгалтерію перевізника (як саме той рахує свою рентабельність). Дані в Декларації митної вартості (ДМВ) повністю збігаються з даними Довідок про транспортні витрати та рахунках-фактурах на перевезення.

Отже, відсутність у транспортних документах відомостей про загальний кілометраж не є свідченням недостовірності даних про митну вартість, оскільки вартість перевезення підтверджена довідкою експедитора, яка містить чітке виокремлення витрат до кордону України, що відповідає вимогам п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України».

Враховуючи вищевказане, суд відхиляє зауваження відповідача щодо того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, оскільки обґрунтування цього судження не доведено митним органом.

З приводу ненадання до митного оформлення страхового поліса, суд зауважує, що відповідно до п. 8.1 Контракту, страхування здійснюється "відповідно до умов поставки". Товар постачався на умовах FCA Гданськ.

Умови FCA правил Інкотермс FCA (Free Carrier / Франко-перевізник) - за правилами Інкотермс 2020 означають, що продавець виконує свій обов`язок, передавши товар, що пройшов експортне митне очищення, перевізнику, якого призначив покупець, у визначеному місці. Продавець несе витрати та ризики до моменту передачі товару, включаючи завантаження, якщо доставка відбувається на території продавця.

Згідно з офіційними правилами Інкотермс 2020, умови FCA не покладають на продавця обов`язок страхувати товар.

Позивач (покупець) не здійснював окремого страхування спірної партії товару, що є його правом, а не обов`язком.

Відтак, оскільки страхування не проводилося, страхового поліса не існує в природі, а його ненадання не може бути підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів.

Так, позивачем на підтвердження витрат на перевезення товару до кордону України, які підлягають додаванню до ціни договору, подано до митного органу: договори-заявки, підписані між ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА" та ФОП ОСОБА_1 ; довідки про транспортно-експедиційні витрати; рахунки-фактури /а.с. 28-32/.

Матеріалами справи підтверджується, що весь комплекс послуг, пов`язаних із транспортуванням товарів на митну територію України, надавався позивачу ФОП ОСОБА_1 згідно договорів-заявок, підписаних між ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА" та ФОП ОСОБА_1 .

В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 з метою виконання послуг залучала перевізника ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом №101 від 09.01.2025, який серед інших документів надавався під час митного оформлення спірних товарів /зв.а.с.34-35/.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність у ФОП ОСОБА_1 будь-якої заборони залучати перевізника, судом критично оцінюються доводи митного органу про відсутність прямого юридичного зв`язку між перевізником (SYCH) та покупцем (ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА").

Поряд з цим, за змістом довідок про транспортно-експедиційні витрати при перевезенні вантажу на адресу ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА" страхування вантажу не здійснювалося.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Доводи митного органу щодо того, що рахунки за перевезення містять дані про вартість доставки до та після кордону, проте вони сформовані без дотримання принципів пропорційного розподілу, зокрема, в них не вказано загальний кілометраж, що заважає перевірити правильність розрахунку витрат, судом оцінюються критично, оскільки вищевказані документи жодним чином не впливають на митну вартість товару, а норми МК України не передбачають обов`язку надання документів із зазначенням загального кілометражу шляху доставки товарів. Ціна перевезення є договірною. Якщо експедитор визначив вартість відрізка шляху до кордону у фіксованій сумі, декларант має включати саме цю фактичну суму, а не вираховувати її математично через кілометри.

Водночас, суд відмічає, що декларантом до митного оформлення надавалися довідки про транспортно-експедиційні витрати, які містили повну інформацію про вартість доставки імпортованого товару по всьому маршруту з м. Гданськ до кордону України (Ягодин).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що декларантом при митному оформленні імпортованого товару до митного органу були надані належні документи, які містили розшифровку складових транспортних витрат, при цьому, відсутність у транспортних документах відомостей про загальний кілометраж не є свідченням недостовірності даних про митну вартість, оскільки вартість перевезення підтверджена довідками експедитора, які містять чітке виокремлення витрат до кордону України, що відповідає вимогам п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.

Аргументація митниці щодо витрат на навантаження та складське зберігання при умовах поставки FCA Гданськ є спробою штучно завищити митну вартість, маніпулюючи правилами Інкотермс 2020.

Згідно з правилами Інкотермс 2020, умови FCA (Франко-перевізник) мають два варіанти місця поставки:

Варіант А (приміщення продавця): поставка вважається виконаною, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем.

Варіант Б (інше обумовлене місце): поставка вважається виконаною, коли товар переданий перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем, на транспортному засобі продавця та готовий до розвантаження.

В даних правовідносинах місцем поставки товару є Гданськ (Польща), що не є приміщенням продавця (Відень, Австрія). Відповідно до правил FCA, якщо поставка відбувається в "іншому місці" (порт або термінал у Гданську), продавець виконує свої зобов`язання, доставивши товар у це місце.

Твердження митниці про те, що витрати на навантаження покладаються на покупця і не включені у вартість, є помилковим, виходячи з того що обов`язок продавця за умовами FCA в м. Гданськ доставити товар до терміналу/складу в м. Гданську за власний рахунок. Будь-які маніпуляції з товаром (навантаження на автомобіль продавця, перевезення до м. Гданська) вже закладені в ціну товару, яку сплачує покупець продавцю.

При цьому, ризики та витрати переходять до покупця лише після того, як товар переданий перевізнику в узгодженому місці (м. Гданську).

Відсутність додаткових витрат пояснюється тим, що перевізник (SYCH) прийняв товар у м. Гданську без виставлення додаткових рахунків за навантаження, тобто навантаження було здійснено силами продавця або терміналу в межах домовленостей між продавцем та логістичним хабом.

Отже, у спірному випадку всі витрати до м. Гданська включені в ціну інвойсу продавцем (ROXCEL), і доказів зворотного митний орган не надав.

З приводу зауважень митниці до платіжного документу суд зазначає, що згідно з чинним законодавством (Постанова НБУ №22), платіжні інструкції, сформовані через системи дистанційного обслуговування (Клієнт-Банк), мають таку ж юридичну силу, як і паперові документи. Надане платіжне доручення містить штамп банку та відмітку про проведення операції (Проведено банком). Це є підтвердженням того, що банк перевірив наявність Електронного підпису (ЕЦП/КЕП) уповноваженої особи в момент відправлення платежу. Те, що на роздруківці з клієнт-банку не відображається графічне зображення власноручного підпису, не означає його відсутність у цифровому форматі.

Окрім того, сам факт відвантаження товару компанією "ROXCEL Trading GmbH" та надання нею Shipping List №1, №2 та №3 підтверджує, що оплата була отримана і продавець не має претензій.

Отже, вимога митного органу щодо наявності власноручного підпису на роздруківці електронного платіжного доручення суперечить Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Митниця не наділена повноваженнями здійснювати банківський нагляд або ставити під сумнів легітимність платіжних операцій, які вже були прийняті та успішно оброблені обслуговуючою банківською установою (АТ "ПроКредит Банк").

У постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23 Суд наголошував, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

За таких умов будь-які зауваження до платіжних документів суд вважає безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "ІНТЕРПАП.ЮА" при митному оформленні товарів надало всі документи на підтвердження митної вартості товарів, у тому числі достатньо та повно надало документи щодо формування вартості транспортних послуг. З наявних у матеріалах адміністративної справи документів - у суду відсутні сумніви щодо обґрунтованості та повноти формування позивачем митної вартості, у тому числі, в частині транспортних витрат та їх складових. У той же час ці всі документи були надані позивачем і посадовим особам Житомирської митниці під час процедур митного оформлення товару.

Отже, суд погоджується з позивачем щодо того, що до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, які стосуються поставки, транспортування та якості товарів. Вказані документи не містять жодних розбіжностей, надають можливість ідентифікувати поставку товарів, оцінити її обсяг та вартість, порядок та умови поставки, вказані дані кореспондуються між собою, а також, як зазначалось вище, вказані зауваження митного органу щодо транспортування, розвантаження, завантаження товару жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару; ґрунтуються на припущеннях.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідачем не надано документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення.

Текст оскарженого рішення про коригування митної вартості, як і матеріали адміністративної справи в цілому, не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару тощо.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247 зазначив, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суди повинні враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши жодних порівнянь між митною вартістю імпортованих позивачем товарів та митною вартість товару, який брався за основу, а також між їх характеристиками, кодами за УКТ ЗЕД, торговими марками, фактурною вартістю, країнами експорту товарів в Україну, виробниками, маршрутами транспортування товарів та іншими комерційними умовами поставки.

З огляду на зазначене, підстави застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу - не були обґрунтовано та аргументовано спростовані відповідачем.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

До того ж, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2025/000015/2 від 13.10.2025 та №UA101070/2025/000016/2 від 27.10.2025 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття, за відсутності підстав для їх прийняття, відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн /зв.а.с.35/.

Частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, а також оскільки у спірних відносинах права позивача порушені відповідачем, суд дійшов висновку, що судовий збір належить стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань такого суб`єкта у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (вул. Соборності, буд. 72, кім. 308, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43111452) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, будинок 25, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101070/2025/000015/2 від 13.10.2025 та №UA101070/2025/000016/2 від 27.10.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (вул. Перемоги, будинок 25, м. Житомир, 10003, ідентифікаційний код 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (вул. Соборності, буд. 72, кім. 308, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43111452) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.

Суддя І.Г. Ясиновський