Рішення № 138615970, 30.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8743/26

пр. № 2/759/8806/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 40 458 грн 15 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 27.07.2025, 12.08.2025 ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем товариства було укладено договір позики № 7483543 і кредитний договір № 71376776 з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідно.

На підставі вищезазначених договорів товариства зобов`язалися надати ОСОБА_1 кредит/позику на умовах, передбачених договорами, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит/позику, сплатити проценти за його/її використання та виконати інші обов`язки, передбачені договорами.

Кредитодавці своє зобов`язання за договорами виконали у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки за укладеними договорами, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 40 458 грн 15 коп.

За результатами укладення ТОВ «ФК «ЄАПБ» договорів факторингу з ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеними договорами.

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань за договором, а ОСОБА_1 не здійснював погашення виниклої заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 10 квітня 2026 року разом з копією позовної заяви та додатками до неї неодноразово направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, відповідні поштові відправлення було повернуто до суду без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Щодо договору позики № 7483543 від 27.07.2025

Судом встановлено, що 27.07.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було підписано договір позики № 7483543. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису r42ub8.

Згідно з п. 1 договору позики № 7483543 від 27.07.2025 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов`язалося передати ОСОБА_1 позику на умовах, передбачених договором, для особистих цілей шляхом її перерахування на банківський рахунок, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити плату від суми позики.

У п.п. 1, 2, 4, 30 договору позики № 7483543 від 27.07.2025 сторонами було погоджено наступні умови надання позики: сума позики - 7 500 грн 00 коп., мета надання позики - задоволення особистих (споживчих) потреб, строк позики - 30 днів; процентна ставка за користування позикою - 0,01% за кожен день користування залишком позики; одноразова комісія за надання позики у розмірі 1 328 грн 25 коп.; спосіб надання позики - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_3.

Додатком до договору позики № 7483543 від 27.07.2025 є графік платежів, який містить вичерпну інформацію щодо порядку повернення позики, сплати процентів за її використання та комісії за її видачу.

Положення договору позики та додатків до нього містять інформацію щодо специфікації позикового продукту, що надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості щодо його вартості, денної процентної ставки, витрат за позикою тощо, а також відтворюють приписи законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Зі змісту платіжної інструкції від 27.07.2025 вбачається, що 27.07.2025 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» здійснило переказ грошових коштів у сумі 7 500 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_3, що був зазначений ОСОБА_1 у договорі позики № 7483543 від 27.07.2025 як спосіб отримання грошових коштів.

Таким чином, судом встановлено, що 27.07.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, на підставі якого між ним виникло позикове зобов`язання на вищезазначених умовах.

За результатами дослідження розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки з повернення позики, сплати процентів за її використання та комісії за її видачу у встановлений у договорі строк не виконав, що призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 23 770 грн 65 коп., з яких: 7 500 грн 00 коп. - заборгованість за сумою позики, 21 грн 75 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, 1 328 грн 25 коп. - заборгованість за комісією за видачу позики, 14 920 грн 65 коп. - сума пені, нарахованої за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови позики, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом позики, процентами за її використання та комісією за її видачу.

У той же час, нарахування пені за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми цієї пені, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Нарахування пені здійснено за прострочення ОСОБА_1 виконання свого зобов`язання на підставі п. 18 договору позики № 7483543 від 27.07.2025, в якому сторони домовилися, що якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати за користування коштами позики понад встановлений договором строк ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» має право нараховувати пеню у розмірі 5% за кожен день такого прострочення.

Оскільки розмір наданої ОСОБА_1 позики згідно з положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 27.07.2025 не перевищував розміру однієї мінімальної заробітної плати, то за період з 26.08.2025 по 04.10.2025, тобто з наступного дня після закінчення строку позики та початку прострочення грошового зобов`язання, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було здійснено нарахування пені у розмірі 5% від залишку суми позики.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано позику, то пеня (неустойка), нарахована ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання підлягає списанню.

Отже, нарахування ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» пені у розмірі 14 920 грн 65 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума неустойки підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 7483543 від 27.07.2025 становить 8 850 грн 00 коп., з яких: 7 500 грн 00 коп. - заборгованість за сумою позики, 21 грн 75 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, 1 328 грн 25 коп. - заборгованість за комісією за видачу позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 23122025/2 від 23.12.2025, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», платіжної інструкції № 217 від 26.12.2025, акта прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 23.12.2025 за цим договором факторингу, реєстру боржників № 1 від 23.12.2025 за цим договором факторингу судом встановлено, що право вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 за договором позики № 7483543 від 27.07.2025 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за договором позики, а ОСОБА_1 не погашав виниклу заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в частині, що стосується договору позики № 7483543 від 27.07.2025, підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 7483543 від 27.07.2025 у розмірі 8 850 грн 00 коп., з яких: 7 500 грн 00 коп. - заборгованість за сумою позики, 21 грн 75 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, 1 328 грн 25 коп. - заборгованість за комісією за видачу позики. Вимоги щодо стягнення суми пені, нарахованої за прострочення ОСОБА_1 виконання цього договору, не підлягають задоволенню.

Щодо кредитного договору № 71376776 від 12.08.2025

Судом встановлено, що 12.08.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71376776. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 62053.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору № 71376776 від 12.08.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за видачу кредиту та проценти за його використання.

У розділах 2, 4, 6, 12 кредитного договору № 71376776 від 12.08.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 5 000 грн 00 коп.; мета надання кредиту - споживчі потреби; строк кредитування - 30 днів з 12.08.2025 по 10.09.2025; фіксована процентна ставка у розмірі 0,125% за кожен день користування залишком кредиту; одноразова комісія за видачу кредиту у сумі 187 грн 50 коп.; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1

Кредитний договір містить відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним та розмір реальної річної процентної ставки, а також відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Додатками до кредитного договору № 71376776 від 12.08.2025 є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі цього договору.

Таким чином, судом встановлено, що 12.08.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту довідки ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000048087 від 10.03.2026 вбачається, що 12.08.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» здійснило переказ грошових коштів у сумі 5 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 71376776 від 12.08.2025 як спосіб отримання кредитних коштів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

10.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено додаткову угоду № 15751288 до кредитного договору № 71376776 від 12.08.2025. На підставі цієї угоди сторони домовилися продовжити строк кредитування на 30 днів, визначивши дату повернення кредиту 10.10.2025, а також встановити на продовжений строк кредитування фіксовану процентну ставку у розмірі 1% за кожен день користування залишком кредиту.

За результатами дослідження розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», встановлено, що ОСОБА_1 свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії за його видачу у встановлений у договорі строк не виконав, що призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за договором позики.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 16 687 грн 50 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 500 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 187 грн 50 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту, 10 000 грн 00 коп. - сума пені, нарахованої за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини продовження строку кредитування та застосування протягом нього збільшеної процентної ставки, а також обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання зі сплати процентів у розмірі 187 грн 50 коп., суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами за його використання та комісією за його видачу.

У той же час, нарахування пені за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми цієї пені, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Нарахування пені здійснено за прострочення ОСОБА_1 виконання свого зобов`язання на підставі п. 10.7.2 кредитного договору № 71376776 від 12.08.2025.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то пеня (неустойка), нарахована ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання підлягає списанню.

Отже, нарахування ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» пені у розмірі 10 000 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума неустойки підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 71376776 від 12.08.2025 становить 6 687 грн 50 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 500 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 187 грн 50 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

За результатами дослідження договору факторингу № 26/01/26 від 26.01.2026, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», акта прийому-передачі реєстру боржників № 2 за цим договором факторингу, платіжної інструкції № 23757 від 30.01.2026, реєстру боржників № 2 від 26.01.2026 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 71376776 від 12.08.2025 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за договором позики, а ОСОБА_1 не погашав виниклу заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в частині, що стосується кредитного договору № 71376776 від 12.08.2025, підлягають задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 71376776 від 12.08.2025 у розмірі 6 687 грн 50 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 500 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 187 грн 50 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення позикового/кредитного зобов`язання між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , 2) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за договором позики/кредиту, 3) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цими договорами, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості за цими договорами лише у розмірі 15 537 грн 50 коп.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 155156 від 17.03.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило платіж у розмірі 3 328 грн 00 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Доказів понесення інших судових витрат сторонами справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 1 277 грн 95 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) суму заборгованості за:

- договором позики № 7483543 від 27.07.2025 у розмірі 8 850 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за сумою позики, 21 (двадцять одна) гривня 75 копійок - заборгованість за процентами за користування позикою, 1 328 (одна тисяча триста двадцять вісім) гривень 25 копійок - заборгованість за комісією за видачу позики;

- кредитним договором № 71376776 від 12.08.2025 у розмірі 6 687 (шість тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок, з яких: 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом, 187 (сто вісімдесят сім) гривень 50 копійок - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) гривень 95 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко