Рішення № 138615136, 29.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 рокусправа № 380/9446/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (79000, м. Львів, вул. Валова, 20, ЄДРПОУ 26256659) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний університет «Львівська політехніка» про зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний університет «Львівська політехніка», у якій просить суд:

- привести балкон, що розташований у внутрішньому подвір`ї та примикає до квартири АДРЕСА_2 до поверхового плану.

- демонтувати новооблаштований балкон на фасаді будинку зі сторони АДРЕСА_3 , який примикає до квартири АДРЕСА_2 , в порядку передбаченому законодавством у сфері охорони культурної спадщини;

- судові витрати покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від ЛКП «Старий Львів» до Офісу охорони культурної спадщини надійшов лист № 3-3103-65075, в якому повідомлено, що власниками квартири АДРЕСА_2 проводяться будівельні роботи з розширенням балкону загального користування другого поверху біля квартири АДРЕСА_4 та влаштування індивідуального балкону, який не відображений на поверховому плані. Власниками квартири АДРЕСА_2 , який є пам`яткою архітектури місцевого значення, без отримання дозволу органу охорони культурної спадщини здійснено самовільне розширення існуючого балкону та облаштування нового балкону. 17.12.2025 уповноваженими особами Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради проведено обстеження за вищевказаною адресою та складено акт візуального обстеження. У акті візуального обстеження зазначено про порушення ч. 1, 2 ст. 24. ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: проведено розширення внутрішнього балкону другого поверху із облаштуванням металоконструкцій та облаштування нового балкону із металоконструкцій на фасаді будинку зі сторони АДРЕСА_3 , що належить квартирі АДРЕСА_2 , без отримання письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. На власницю квартири АДРЕСА_4 а складено припис № 0004-вих-186047 від 26.12.2025 про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, у якому офіс вимагає негайно зупинити виконання подальших будівельних робіт на пам`ятці архітектури місцевого значення. Під час повторного огляду з метою перевірки виконання припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини вказаної пам`ятки 12.02.2026 встановлено, що ОСОБА_2 вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 26.12.2025 № 0004-вих-186047 в термін до 01.02.2026 не виконала. Відтак, за результатами обстежень органом охорони культурної спадщини неодноразово встановлено порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», винесено приписи про припинення будівельних робіт, демонтаж самовільно збудованих конструкцій і приведення об`єкта до попереднього стану, однак їх вимоги не були виконані ні попереднім, ні новим власником квартири. Крім того, встановлено невідповідності у документах щодо статусу об`єкта та характеристик квартири після проведення реконструкції. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 13 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 7 липня 2026 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний університет «Львівська політехніка.

Конверт з копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Національний університет «Львівська політехніка» ( далі - третя особа) подала до суду пояснення третьої особи щодо позову. Зазначає про те, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Вказує, що університет користується частиною будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , у якій розміщені приміщення Навчально-наукової лабораторії поліграфічних технологій кафедри поліграфічних технологій паковань. Самовільне облаштування відповідачем балкона безпосередньо вплинуло на стан приміщень, якими користується Університет. Внаслідок проникнення вологи приміщення неодноразово зазнавали затоплення, що призвело до їх пошкодження, створило перешкоди для належної експлуатації навчального корпусу та негативно вплинуло на здійснення освітньої і наукової діяльності.

Суд дослідив матеріали справи та відеодокази, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

13.11.2025 від ЛКП «Старий Львів» надійшов лист № 3-3103-65075, в якому повідомлено, що власниками квартири АДРЕСА_2 проводяться будівельні роботи з розширенням балкону загального користування другого поверху біля квартири АДРЕСА_4 та влаштування індивідуального балкону, який не відображений на поверховому плані.

На підставі рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів № 44 від 28.01.1986 та наказу Міністерства культури та інформаційної політики України "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" від 18.01.2021 року №14 Будинок друкарні « ОСОБА_3 і спілка» з аптекою «Під римським імператором Титом», 1776 рік, пам`ятка архітектури місцевого значення за № 4880-Лв, внесена в перелік пам`яток місцевого значення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав (довідка № 457320869 від 18.12.2025), квартира за адресою АДРЕСА_6 належить ОСОБА_2 . Як вбачається з вказаного витягу приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Ольгою Петрівною на підставі договору дарування від 13.02.2026 ( серія та номер 84, виданий 13.02.2026) здійснив реєстрацію дії, внаслідок якої новим власником квартири АДРЕСА_2 стала ОСОБА_1 ( інформаційна довідка № 473416409 від 20.04.2026).

Відповідно до Акту візуального обстеження від 17.12.2025 наявні порушення ч. 1, 2 ст. 24. ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: проведено розширення внутрішнього балкону другого поверху із облаштуванням металоконструкцій та облаштування нового балкону із металоконструкцій на фасаді будинку зі сторони АДРЕСА_3 , що належить квартирі АДРЕСА_2 , без отримання письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

26.12.2025 Офіс охорони культурної спадщини виніс припис № 0004-вих-186047, яким власника зобов`язано до 1 лютого 2026 року вжити наступні заходи: привести балкон, що розташований у внутрішньому подвір`ї та до квартири АДРЕСА_4 до попереднього стану і демонтувати новооблаштований балкон на фасаді будинку зі сторони АДРЕСА_3 , який примикає до квартири АДРЕСА_2 , в порядку передбаченому законодавством у сфері охорони культурної спадщини.

12.03.2026 Офіс охорони культурної спадщини виніс припис № 0004-вих-34076, яким власника зобов`язано до 15 квітня 2026 року вжити наступні заходи: привести балкон, що розташований у внутрішньому подвір`ї та до квартири АДРЕСА_4 до попереднього стану і демонтувати новооблаштований балкон на фасаді будинку зі сторони АДРЕСА_3 , який примикає до квартири АДРЕСА_2 , в порядку передбаченому законодавством у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до Акту візуального обстеження від 17.04.2026 наявні порушення ч. 1, 2 ст. 24. ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: проведено розширення внутрішнього балкону другого поверху із облаштуванням металоконструкцій та облаштування нового балкону із металоконструкцій на фасаді будинку зі сторони АДРЕСА_3 , що належить квартирі АДРЕСА_2 , без отримання письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

З метою захисту об`єкта культурної спадщини, не усуненням порушень законодавства про охорону культурної спадщини, позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про відновлення пам`ятки архітектури.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст.66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (ч.3 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Згідно з частинами 1,2 ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

Згідно з ч.3 ст.47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; ст. 319 цього ж Кодексу - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 5 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

При цьому, в силу ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 2 ст. 139 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2025 № 52 Про затвердження Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради та його структури затверджено Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (додаток 1); ухвалено вважати рішення виконавчого комітету від 29.03.2024 № 483 Про затвердження Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури таким, що втратило чинність.

Згідно з п.1.1 зазначеного Положення Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (далі - офіс) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні

Основними завданнями офісу є: забезпечення виконання вимог Закону України Про охорону культурної спадщини, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади; виконання функції замовника, укладення з цією метою договорів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини, інших будівельних робіт у межах історичного ареалу м. Львова та заходів щодо охорони культурної спадщини; надання висновку щодо відповідних програм та проєктів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт в історичному ареалі м. Львова; інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження пам`яток, що знаходяться на території Львівської міської територіальної громади; організація та проведення заходів, спрямованих на популяризацію та залучення мешканців Львівської міської територіальної громади до практик охорони, збереження, управління та використання культурної спадщини; участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини; організація та координація робіт щодо виявлення, паспортизації, ведення обліку та інвентаризації пам`яток культурної спадщини.

Тобто, спеціально уповноваженим органом культурної спадщини, що здійснює управління у сфері охорони культурної спадщини є Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

Як було встановлено судом, за результатами огляду пам`ятки архітектури з метою перевірки виконання припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини вказаної пам`ятки встановлено, що ОСОБА_1 вимоги приписів про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 26.12.2025 № 0004-вих-186047 та від 12.03.2026 № 0004-вих-34076 не виконала.

Докази оскарження зазначених приписів відсутні.

У зв`язку з виявленими порушеннями начальником юридичного відділу управління охорони та використання об`єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради складено Акти візуального обстеження від 17.12.2025 та 17.04.2026 , в якому відображено недотримання вимог ч. 1, 2 ст. 24. ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: проведено розширення внутрішнього балкону другого поверху із облаштуванням металоконструкцій та облаштування нового балкону із металоконструкцій на фасаді будинку зі сторони вул. Володимира Винниченка, що належить квартирі АДРЕСА_2 , без отримання письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Докази відновлення попереднього стану пам`ятки архітектури відповідач не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд у Львівському окружному адміністративному суді цієї справи.

Більше того, відповідачем не було подано суду жодних пояснень та доказів, які б спростовували викладене.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання відповідача привести балкон, що розташований у внутрішньому подвір`ї та примикає до квартири АДРЕСА_2 до поверхового плану, а також демонтувати новооблаштований балкон на фасаді будинку зі сторони АДРЕСА_3 , який примикає до квартири АДРЕСА_2 , в порядку передбаченому законодавством у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України такі не підлягають стягненню, оскільки в цій справі не залучалися свідки та не проводились експертизи.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (79000, м. Львів, вул. Валова, 20, ЄДРПОУ 26256659) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) привести балкон, що розташований у внутрішньому подвір`ї та примикає до квартири АДРЕСА_2 у відповідність до поверхового плану.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) демонтувати новооблаштований балкон на фасаді будинку зі сторони АДРЕСА_3 , який примикає до квартири АДРЕСА_2 , в порядку передбаченому законодавством у сфері охорони культурної спадщини.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович