Рішення № 138614996, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Київ справа №320/46852/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у місті Києві (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 03.01.2025 № 00074240203 на суму 303 750,00 грн;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма ПС) від 03.01.2025 № 00094240203 на суму 340,00 грн;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма ПС) від 03.01.2025 № 00086240203 на суму 1020,00 грн.

22.09.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

28.10.2025 протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду витребувано докази та оголошено перерву в підготовчому засіданні

03.12.2025 скеровано докази на адресу Київського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали суду.

04.12.2025 протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від закрито підготовче засідання та прийнято рішення перейти до розгляду справи по суті.

Щодо клопотання позивача стосовно поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ІКС Податковий блок, податкова адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 26.11.2025 ОСОБА_1 з 24.01.2014 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

На підтвердження дати зміни фактичного місця проживання позивач послалася на письмові пояснення свідків, подані разом із позовною заявою, відповідно до яких з 01.12.2022 і до теперішнього часу вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

У поданих поясненнях ОСОБА_1 , поданих разом із доказами витребуваних судом, також зазначила, що у зв`язку зі зміною фактичного місця проживання та відсутністю доступу до поштової кореспонденції за місцем реєстрації вона не була обізнана про винесення податкових повідомлень-рішень від 03.01.2025 № 00074240203, № 00094240203 та № 00086240203

Судом питання поновлення пропущеного позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду вирішено у підготовчому судовому засіданні, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування статей 121, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема викладених у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 520/22570/25, відповідно до яких строк звернення до суду поновлено.

Суд приймає до уваги позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28 травня 2026 року у справі № 520/22570/25, відповідно до якої перебіг встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не з дня формального дотримання суб`єктом владних повноважень порядку направлення відповідного акта. При цьому встановлення судом лише факту дотримання контролюючим органом вимог статті 42 та пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України щодо направлення податкового повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення не звільняє суд від обов`язку перевірити дотримання вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, щодо фактичної доставки поштового відправлення, а також дослідити обставини, за яких особа фактично довідалася або об`єктивно мала можливість довідатися про прийняття відносно неї відповідного акта, оскільки висновок про пропуск строку звернення до суду, зроблений виключно на підставі формального дотримання порядку надіслання кореспонденції без з`ясування зазначених обставин, ґрунтується на припущеннях, є передчасним та таким, що допускає надмірний формалізм, несумісний із завданнями адміністративного судочинства та принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Також, суд зазначає, що відповідач не заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущеним строком звернення до суду.

За таких обставин суд виходив із недопустимості надмірного формалізму при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду, у зв`язку з чим під час підготовчого провадження поновив позивачу пропущений процесуальний строк.

22.01.2026 протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Правова позиція сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 не отримувала інвестиційного прибутку з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки контролюючий орган встановив факт продажу позивачем належної їй частки у статутному капіталі ТОВ РПЧ у розмірі 74,96 % за договором купівлі-продажу від 27.12.2021 за ціною 1 350 000,00 грн. В акті також зазначено, що на підтвердження інвестиційних витрат позивачем листом від 27.08.2022 (вх. № Р/1722 від 30.08.2022) були надані рішення єдиного учасника ТОВ РПЧ № 27/12-2021 від 27.12.2021 та акт № 1 приймання-передачі і оцінки негрошового вкладу третьої особи до статутного капіталу товариства. Зі змісту зазначених документів, за твердженням позивача, вбачається, що до статутного капіталу ТОВ РПЧ було внесено квартиру загальною площею 33,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , грошову оцінку якої визначено у сумі 1 350 000,00 грн. У зв`язку з цим частка позивача у статутному капіталі товариства становила 74,96 % номінальною вартістю 1 350 000,00 грн.

Разом із тим, ОСОБА_1 звертає увагу, що, визнавши факт подання зазначених документів, контролюючий орган одночасно зробив висновок про ненадання документів, які підтверджують вартість майна, внесеного до статутного капіталу товариства, зокрема звіту про оцінку майна, договору на придбання нерухомості та розрахункових документів, а також дійшов висновку про документальне непідтвердження інвестиційних витрат та відсутність витрат на придбання інвестиційного активу. ОСОБА_1 вважає такі висновки взаємовиключними, оскільки на сторінці 4 акта перевірки відповідач зазначає про надання рішення єдиного учасника товариства та акта приймання-передачі й оцінки негрошового вкладу, а на наступній сторінці вказує про ненадання документів, які підтверджують вартість майна.

ОСОБА_1 зазначає, що ще у відповідь на запит контролюючого органу від 18.07.2022 № 5891/Р/26-15-24-01-17-08 листом від 27.08.2022 повідомила про відсутність обов`язку подавати декларацію про майновий стан і доходи у зв`язку з відсутністю інвестиційного прибутку. У цьому листі позивач повідомила, що внесла до статутного капіталу ТОВ РПЧ квартиру як негрошовий вклад вартістю 1 350 000,00 грн, номінальна вартість її частки становила 1 350 000,00 грн, а в подальшому ця частка була відчужена за договором купівлі-продажу за такою ж ціною, що підтверджується договором купівлі-продажу та нотаріально посвідченим актом приймання-передачі частки.

На думку позивача, наведене свідчить, що контролюючому органу було відомо про наявність документів, які підтверджують вартість внесеного до статутного капіталу майна, а також про відсутність інвестиційного прибутку. Позивач стверджує, що інвестиційний прибуток у неї не виник, оскільки номінальна вартість частки у статутному капіталі ТОВ РПЧ становила 1 350 000,00 грн, а відчуження цієї частки відбулося за такою ж ціною. У зв`язку з цим, на думку позивача, вимога контролюючого органу щодо надання документів про придбання квартири є необґрунтованою, оскільки для визначення інвестиційного прибутку значення мають лише інвестиційні витрати та інвестиційний дохід, а інвестиційними витратами у даному випадку є номінальна вартість внеску до статутного капіталу товариства, підтверджена рішенням учасника та актом оцінки негрошового вкладу. З огляду на викладене позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 03.01.2025 № 00074240203 про визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 243 000,00 грн та штрафних санкцій у сумі 60 750,00 грн, а також № 00122240203 про визначення податкового зобов`язання з військового збору у сумі 20 250,00 грн та штрафних санкцій у сумі 5 062,50 грн, оскільки, на її думку, у 2021 році був відсутній інвестиційний прибуток, а відтак і об`єкт оподаткування.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 03.01.2025 № 00094240203 про застосування штрафу за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік та № 00086240203 про застосування штрафу за ненадання книги обліку доходів і витрат, позивач зазначає, що вони є похідними від висновків про наявність інвестиційного прибутку.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до законодавства за кожне податкове правопорушення мають складатися окремі податкові повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій. Водночас, за твердженням позивача, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, якими одночасно визначив суму основного податкового зобов`язання та штрафні санкції, а саме: за податком на доходи фізичних осіб - на загальну суму 303 750,00 грн, з яких 243 000,00 грн становить податок та 60 750,00 грн - штрафні санкції, а за військовим збором - на загальну суму 25 312,50 грн, з яких 20 250,00 грн становить збір та 5 062,50 грн - штрафні санкції. Зокрема, ні в акті перевірки, ні в розрахунках до податкових повідомлень-рішень, на думку позивача, не наведено пояснень щодо механізму визначення податкових зобов`язань, при цьому сам акт перевірки містить суперечливі висновки щодо подання документів на підтвердження вартості майна. Посилаючись на вимоги підпункту 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку оформлення податкових повідомлень-рішень, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять належного визначення сум та підстав нарахування грошових зобов`язань, у зв`язку з чим, на його думку, контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законом, що призвело до стану правової невизначеності для позивача.

08.10.2025 представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві скерував до суду письмовий відзив, із змісту якого встановлено, що останній просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що відповідно до статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2024 № 6668-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ РПЧ за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

За результатами перевірки складено акт від 25.11.2024 № 125493/Ж5/26-15-24-02-03/3048816569, яким встановлено порушення позивачем пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України з урахуванням підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік; підпункту а пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України щодо ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат; підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України щодо незадекларування інвестиційного прибутку у сумі 1 350 000,00 грн та несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 243 000,00 грн; а також підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо ненарахування, неутримання та несплати військового збору у сумі 20 250,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.01.2025: № 00094240203 (форма ПС) про застосування штрафної санкції у розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи; № 00074240203 (форма Р) про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 303 750,00 грн, з яких 243 000,00 грн - основний платіж та 60 750,00 грн - штрафні санкції; № 00122240203 (форма Р) про визначення грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 25 312,50 грн, з яких 20 250,00 грн - основний платіж та 5 062,50 грн - штрафні санкції; № 00086240203 (форма ПС) про застосування штрафної санкції у розмірі 1 020,00 грн за ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат.

Відповідач зазначає, що право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було реалізовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України. За даними інформаційно-комунікаційної системи Податковий блок, податковою адресою позивача є: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 30-Б, кв. 116. Повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.10.2024 № 2235/26-15-24-02-03 разом із копією наказу № 6668-п направлено 07.10.2024 рекомендованим листом із повідомленням про вручення за податковою адресою позивача. Лист повернувся до контролюючого органу 25.10.2024 із відміткою За закінченням терміну зберігання. Перевірку проведено у період з 18.11.2024 по 22.11.2024. Відповідач зазначає, що податкова адреса є адресою, за якою контролюючий орган здійснює офіційне листування з платником податків, а останній зобов`язаний забезпечити можливість отримання кореспонденції за такою адресою. На думку відповідача, пояснення осіб щодо фактичного проживання позивача за іншою адресою не спростовують обов`язку позивача повідомити контролюючий орган про зміну місця проживання. Посилаючись на пункт 70.7 статті 70 Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що фізичні особи зобов`язані протягом одного місяця повідомляти контролюючий орган про зміну місця проживання шляхом подання заяви за формою № 5ДР. За твердженням відповідача, позивач такої заяви не подавав, про зміну місця проживання контролюючий орган не повідомляв, а відповідно до внутрішніх баз даних ГУ ДПС у м. Києві його податковою адресою залишалася адреса по АДРЕСА_2 . Документальних доказів повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позивачем не надано. У зв`язку з цим відповідач вважає, що контролюючим органом вжито всіх передбачених законом заходів щодо повідомлення позивача про проведення перевірки відповідно до вимог статей 42 та 79 Податкового кодексу України, а посилання позивача на необізнаність про проведення перевірки є безпідставними.

Щодо встановлених порушень відповідач зазначає, що згідно з даними Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у 2021 році позивач отримував доходи у вигляді заробітної плати, аліментів та вартості дарунків. Відповідач також зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2021 позивач був засновником ТОВ РПЧ із часткою у статутному капіталі номінальною вартістю 1 350 000,00 грн, тоді як станом на 29.12.2021 відомості про участь позивача у складі засновників товариства були відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що листом від 18.07.2022 № 5891/Р/26-15-24-01-17-08 позивачу запропоновано виконати обов`язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік та задекларувати дохід у вигляді інвестиційного прибутку. За твердженням відповідача, з наданих позивачем документів убачається, що 27.12.2021 позивач продав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ РПЧ у розмірі 74,96 % за ціною 1 350 000,00 грн. Також позивач надав акт приймання-передачі частки, рішення єдиного учасника товариства від 27.12.2021 та акт приймання-передачі і оцінки негрошового вкладу, відповідно до яких до статутного капіталу товариства було внесено квартиру загальною площею 33,3 кв. м із визначенням її вартості у сумі 1 350 000,00 грн. Разом із тим відповідач зазначає, що позивачем не надано документів, які підтверджують вартість майна, внесеного до статутного капіталу товариства, а саме звіту про оцінку (акта оцінки) майна та інших первинних документів, які б підтверджували понесені інвестиційні витрати. Також, за твердженням відповідача, не надано розрахункових документів, які підтверджують понесені інвестиційні витрати на придбання (формування) частки у статутному капіталі ТОВ РПЧ у сумі 1 350 000,00 грн.

Відповідач вважає, що позивачем, всупереч вимогам статей 49 та 179 Податкового кодексу України, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до підпункту а пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані вести облік доходів і витрат у випадках, коли вони зобов`язані подавати декларацію про майновий стан і доходи.

Відповідач зазначає, що податок на доходи фізичних осіб визначено шляхом застосування ставки 18 % до суми доходу 1 350 000,00 грн, що становить 243 000,00 грн. Також відповідач посилається на підпункти 1.2 та 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до яких об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, а ставка збору становить 1,5 %. За результатами перевірки, за твердженням відповідача, встановлено, що позивач не задекларував інвестиційний прибуток у сумі 1 350 000,00 грн, у зв`язку з чим не нарахував і не сплатив військовий збір у сумі 20 250,00 грн. Розрахунок військового збору здійснено шляхом застосування ставки 1,5 % до суми 1 350 000,00 грн. Відповідач також зазначає, що за результатами перевірки встановлено несплату позивачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 243 000,00 грн та військового збору у розмірі 22 250,00 грн з отриманого інвестиційного прибутку.

З огляду на викладене відповідач вважає, що доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

14.10.2025 ОСОБА_1 подала до суду письмову відповідь на відзив.

Позивач зазначає, що в самому акті перевірки контролюючий орган підтвердив факт подання нею документів, які, на її думку, підтверджують понесені інвестиційні витрати. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що листом від 27.08.2022 Позивач надала договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ РПЧ, відповідно до якого належна їй частка у розмірі 74,96 % статутного капіталу товариства номінальною вартістю 1 350 000,00 грн була відчужена за ціною 1 350 000,00 грн. Також, як зазначено в акті перевірки, на підтвердження інвестиційних витрат Позивач подала рішення єдиного учасника ТОВ РПЧ від 27.12.2021 № 27/12-2021 та акт № 1 приймання-передачі й оцінки негрошового вкладу. ОСОБА_1 зазначає, що зазначеними документами підтверджується внесення нею до статутного капіталу ТОВ РПЧ квартири як негрошового вкладу, визначення її грошової оцінки у розмірі 1 350 000,00 грн, а також номінальної вартості її частки у статутному капіталі товариства у такому ж розмірі. На її думку, це свідчить, що під час перевірки контролюючий орган мав у своєму розпорядженні документи, які підтверджували як факт внесення майна до статутного капіталу товариства, так і його грошову оцінку.

Незважаючи на наведені обставини, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність документального підтвердження інвестиційних витрат та визначив увесь отриманий дохід як інвестиційний прибуток. Позивач вважає, що інвестиційний прибуток у спірних правовідносинах відсутній, оскільки номінальна вартість її частки у статутному капіталі ТОВ РПЧ становила 1 350 000,00 грн, а відчуження цієї частки відбулося за аналогічною ціною. Відтак, за обставин цієї справи інвестиційний прибуток не виник, а відтак був відсутній і об`єкт оподаткування.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 03.01.2025 № 00094240203 та № 00086240203 Позивач зазначає, що вони є похідними від висновку про наявність інвестиційного прибутку. На її думку, за відсутності об`єкта оподаткування у неї не виникало обов`язку подавати декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік та вести книгу обліку доходів і витрат.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що контролюючий орган не спростував її доводів щодо порушення порядку складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стосовно того, що за кожне податкове правопорушення має прийматися окреме податкове повідомлення-рішення про застосування відповідної штрафної санкції.

03.12.2025 ОСОБА_1 на адресу Київського окружного адміністративного суду скерувала додаткові пояснення.

Так, щодо місця своєї реєстрації Позивач зазначає, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 26.11.2025 з 24 січня 2014 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 зазначає, що після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та масованих ракетних ударів по об`єктах енергетичної інфраструктури у жовтнігрудні 2022 року в місті Києві розпочалися тривалі аварійні та стабілізаційні відключення електроенергії. За її твердженням, саме за таких обставин вона була вимушена змінити фактичне місце проживання та переїхала разом із дитиною до іншої належної їй квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . Щодо дати фактичної зміни місця проживання ОСОБА_1 зазначає, що разом із позовною заявою вже подала письмові пояснення свідків, у яких підтверджено, що з 01 грудня 2022 року і до теперішнього часу вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 . На думку Позивача, саме зміна фактичного місця проживання та відсутність можливості отримувати поштову кореспонденцію за місцем реєстрації призвели до того, що вона не була обізнана про прийняття та існування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2025 № 00074240203, № 00094240203 та № 00086240203. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить суд врахувати подані нею додаткові пояснення та надані докази під час вирішення спору по суті.

Позиція сторін по справі, висловлена у судовому засіданні.

ОСОБА_1 , яка була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, у судове засідання не з`явилась.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні надав усні пояснення та просив суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення.

Представник Головного управління ДПС у місті Києві у судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, проти їх задоволення заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Встановлені судом обставини.

Відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві від 18.07.2022 № 5891/Р/26-15-24-01-17-08 позивача повідомлено про необхідність виконання обов`язку щодо подання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік та декларування доходу, отриманого у вигляді інвестиційного прибутку.

Листом від 27.08.2022 (вх. ГУ ДПС у м. Києві № Р/1722) ОСОБА_1 подала до контролюючого органу договір купівлі-продажу від 27.12.2021, відповідно до якого вона продала належну їй частку у статутному капіталі ТОВ РПЧ у розмірі 74,96 %, номінальною вартістю 1 350 000,00 грн, фізичній особі ОСОБА_2 за ціною 1 350 000,00 грн.

Разом із зазначеним договором ОСОБА_1 подала акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ РПЧ від 27.12.2021, відповідно до якого передала на платній основі ОСОБА_2 частку у статутному капіталі товариства у розмірі 74,96 %, що становить 1 350 000,00 грн.

Також на підтвердження понесених інвестиційних витрат позивач подала рішення єдиного учасника ТОВ РПЧ від 27.12.2021 № 27/12-2021 та акт № 1 приймання-передачі й оцінки негрошового вкладу третьої особи до статутного капіталу товариства від 27.12.2021.

Згідно з рішенням № 27/12-2021 єдиний учасник товариства затвердив внесення позивачем додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ РПЧ у негрошовій формі шляхом передачі квартири загальною площею 33,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 . Цим же рішенням затверджено грошову оцінку зазначеного негрошового вкладу у сумі 1 350 000,00 грн, статутний капітал товариства у розмірі 1 801 000,00 грн та визначено розмір часток учасників, зокрема частку позивача у розмірі 74,96 % номінальною вартістю 1 350 000,00 грн.

Відповідно до акта № 1 приймання-передачі та оцінки негрошового вкладу третьої особи до ТОВ РПЧ від 27.12.2021 ОСОБА_1 передала, а ТОВ РПЧ в особі директора ОСОБА_2 прийняло як внесок до статутного капіталу зазначену квартиру. Сторонами погоджено та затверджено грошову оцінку негрошового вкладу позивача у сумі 1 350 000,00 грн.

04.10.2024 ГУ ДПС у м. Києві видано наказ № 6668-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ РПЧ за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Письмове повідомлення про проведення перевірки від 04.10.2024 № 2235/26-15-24-02-03 разом із копією наказу № 6668-п було направлено позивачу 07.10.2024 рекомендованим листом за податковою адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений лист повернувся до ГУ ДПС у м. Києві 25.10.2024 із відміткою За закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ІКС Податковий блок, податкова адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 26.11.2025 ОСОБА_1 з 24.01.2014 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

На підтвердження дати зміни фактичного місця проживання позивач послалася на письмові пояснення свідків, подані разом із позовною заявою, відповідно до яких з 01.12.2022 і до теперішнього часу вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

У поданих поясненнях ОСОБА_1 також зазначила, що у зв`язку зі зміною фактичного місця проживання та відсутністю доступу до поштової кореспонденції за місцем реєстрації вона не була обізнана про винесення податкових повідомлень-рішень від 03.01.2025 № 00074240203, № 00094240203 та № 00086240203.

Встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводилася у період з 18.11.2024 по 22.11.2024.

За результатами перевірки складено акт від 25.11.2024 № 125493/Ж5/26-15-24-02-03/3048816569, у якому зазначено, що ОСОБА_1 у 2021 році отримала інвестиційний дохід від відчуження частки у статутному капіталі ТОВ РПЧ у сумі 1 350 000,00 грн.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем, а саме:

- пункту 179.1 статті 179 ПК України з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України у зв`язку з неподанням декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік;

- підпункту а пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України у зв`язку з ненаданням книги обліку доходів і витрат;

- підпунктів 168.2.1 пункту 168.2, 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України у зв`язку з незадекларуванням інвестиційного прибутку у сумі 1 350 000,00 грн та несплатою податку на доходи фізичних осіб у сумі 243 000,00 грн;

- підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України у зв`язку з ненарахуванням, неутриманням та неперерахуванням військового збору у сумі 20 250,00 грн.

В акті перевірки також зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2021 ОСОБА_1 була засновником ТОВ РПЧ із часткою у розмірі 1 350 000,00 грн, а станом на 29.12.2021 відомості про її участь у складі засновників товариства були відсутні.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб платників податків у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 ОСОБА_1 отримувала дохід у вигляді заробітної плати, аліментів та вартості дарунків.

Водночас в акті перевірки зазначено, що документів, які підтверджують вартість майна, переданого позивачем до статутного капіталу ТОВ РПЧ, не надано.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.01.2025:

- № 00094240203 (форма ПС) про застосування штрафної санкції у розмірі 340,00 грн за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік;

- № 00074240203 (форма Р) про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 303 750,00 грн, з яких 243 000,00 грн - основний платіж, 60 750,00 грн - штрафна санкція;

- № 00122240203 (форма Р) про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 25 312,50 грн, з яких 20 250,00 грн - основний платіж, 5 062,50 грн - штрафна санкція;

- № 00086240203 (форма ПС) про застосування штрафної санкції у розмірі 1 020,00 грн за ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат.

ОСОБА_1 вважає, що контролюючим органом допущено грубе порушення порядку складання податкових повідомлень-рішень, тому звернулась до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, у відповідності до вимог пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Нормами статті 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Нормами пункту 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України встановлені підстави для проведення документальних позапланових перевірок, серед яких наявні такі підстави, як: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1); платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом (підпункт 78.1.2).

Щодо податкового повідомлення-рішення (форма Р) від 03.01.2025 №00074240203 на суму 303 750,00 грн.

Як вбачається з акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.11.2024 № 125493/Ж5/26-15-24-02-03/3048816569, перевірку проведено на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2024 № 6668-п з питань дотримання позивачем вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ РПЧ за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Позивачем вимог пункту 179.1 статті 179, підпункту а пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпунктів 168.2.1, 168.1.3 статті 168, підпункту 164.2.9 статті 164, підпункту 170.2.6 статті 170 Податкового кодексу України, а також підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у зв`язку з чим встановив, що позивач не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, не надала книгу обліку доходів і витрат, не задекларувала дохід у вигляді інвестиційного прибутку в сумі 1 350 000,00 грн, не сплатила податок на доходи фізичних осіб у сумі 243 000,00 грн та військовий збір у сумі 20 250,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 03.01.2025 прийняло податкові повідомлення-рішення № 00074240203, № 00094240203, № 00122240203 та № 00086240203.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.9 пункт 164.2 статті 164 ПК України).

Питання оподаткування інвестиційного прибутку врегульовано пунктом 170.2 статті 170 ПК України.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

До складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на його придбання, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками відповідного звітного (податкового) року.

При цьому підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України прямо передбачено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи-резидента в обмін на емітовані нею корпоративні права.

Отже, для інвестиційного активу у вигляді частки в статутному капіталі, набутої шляхом майнового внеску, інвестиційними витратами (документальним підтвердженням вартості придбання) є саме погоджена сторонами грошова оцінка внеску, зафіксована рішенням учасника (учасників) товариства та актом приймання-передачі негрошового вкладу, а не документи про підстави та вартість набуття платником податку у власність того майна, яке згодом було внесено до статутного капіталу.

Із постанови Верховного Суду від 10.04.2023 у справі №560/8910/20 вбачається, що при визначенні інвестиційного прибутку оподаткуванню підлягає не вся сума доходу, отриманого від продажу корпоративних прав, а лише позитивна різниця між доходом від продажу інвестиційного активу та документально підтвердженими витратами на його придбання. Верховний Суд зазначив, що під час вирішення спору необхідно дослідити всі документи, які підтверджують формування частки у статутному капіталі товариства та понесення платником податку витрат на придбання інвестиційного активу, оскільки без встановлення розміру таких витрат висновок про наявність інвестиційного прибутку є передчасним.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2023 у справі №560/8910/20 також дійшов висновку, що неврахування судами документів, які підтверджують внески до статутного капіталу товариства, призвело до неповного з`ясування обставин справи та передчасного висновку про наявність податкового правопорушення.

Так, у даній справі судом встановлено, що рішенням єдиного учасника ТОВ РПЧ від 27.12.2021 № 27/12-2021 та актом № 1 приймання-передачі й оцінки негрошового вкладу від 27.12.2021 затверджено внесення позивачем до статутного капіталу товариства квартири загальною площею 33,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , погоджено її грошову оцінку у розмірі 1 350 000,00 грн та визначено номінальну вартість частки позивача у статутному капіталі товариства у такому ж розмірі.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ РПЧ від 27.12.2021 ОСОБА_1 відчужила належну їй частку номінальною вартістю 1 350 000,00 грн за ціною 1 350 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 27.08.2022, надісланим у відповідь на запит контролюючого органу від 18.07.2022 № 5891/Р/26-15-24-01-17-08, ОСОБА_1 надала ГУ ДПС у м. Києві договір купівлі-продажу частки, акт приймання-передачі частки, рішення єдиного учасника ТОВ РПЧ від 27.12.2021 № 27/12-2021 та акт № 1 приймання-передачі й оцінки негрошового вкладу.

Як убачається з акта документальної позапланової невиїзної перевірки, контролюючий орган зазначив, що на підтвердження понесених інвестиційних витрат позивачем були надані рішення єдиного учасника ТОВ РПЧ від 27.12.2021 № 27/12-2021 та акт № 1 приймання-передачі й оцінки негрошового вкладу.

Так, відповідно до акта перевірки документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу, мають бути документи, що засвідчують факт передачі майна. як вкладу до статутного капіталу товариства (зокрема акт приймання - передачі майна, за умови, що містить усі реквізити, визначені ст.9 Закону Nє996), звіт про оцінку (акт оцінки) цього майна. рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.

Контролюючим органом зазначено, що до перевірки не надано звіт про оцінку майна суб?єкта оціночної діяльності, договір на придбання нерухомості, розрахункові документи), які свідчать про вартість майна, шо вносилось ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «РПЧ».

Таким чином, у акті перевірки зроблено висновок про ненадання необхідних документів, які підтверджують вартість майна, внесеного до статутного капіталу товариства.

Позиція податкового органу зводиться до того, що з огляду на те, що частка фізичної особи ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ «РПЧ» формувалась за рахунок внеску нерухомого майна в ТОВ «РПЧ», то при продажу такої частки та отриманні інвестиційного доходу, до складу інвестиційних витрат фізичної особи включаються безпосередньо понесені грошові витрати на придбання такого майна, оскільки внесення активів як вкладів до статутного капіталу прирівнюються до їх продажу.

Згідно з підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Отже, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Тобто, законодавством чітко встановлено, що придбанням інвестиційного активу є саме операції з внесення платником податку майна до статутного капіталу юридичної особи -резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а не операції з придбання майна, яке вноситься платником податків до статутного капіталу юридичної особи.

З огляду на зазначене, твердження контролюючого органу, що сумою витрат на придбання такого інвестиційного активу вважається сума безпосередньо понесених витрат на придбання майна фізичною особою, яке вносилось до статутного капіталу юридичної особи є безпідставним.

Стосовно твердження відповідача щодо необхідності подання позивачем звіту про оцінку майна суд зазначає таке наступне.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначеного Законом України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон №2658).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2658 оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Приписами частини другої статті 7 Закону №2658 передбачено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності, крім випадків, встановлених законом; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна), крім випадків, встановлених законом; виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законодавством, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв`язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Частиною третьою статті 7 Закону №2658 визначено, що проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Як встановлено судом вище згідно з рішенням № 27/12-2021 єдиний учасник товариства затвердив внесення позивачем додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ РПЧ у негрошовій формі шляхом передачі квартири загальною площею 33,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 .

Цим же рішенням затверджено грошову оцінку зазначеного негрошового вкладу у сумі 1 350 000,00 грн, статутний капітал товариства у розмірі 1 801 000,00 грн та визначено розмір часток учасників, зокрема частку позивача у розмірі 74,96 % номінальною вартістю 1 350 000,00 грн.

Відповідно до акта № 1 приймання-передачі та оцінки негрошового вкладу третьої особи до ТОВ РПЧ від 27.12.2021 ОСОБА_1 передала, а ТОВ РПЧ в особі директора ОСОБА_2 прийняло як внесок до статутного капіталу зазначену квартиру. Сторонами погоджено та затверджено грошову оцінку негрошового вкладу позивача у сумі 1 350 000,00 грн.

Окремо, суд звертає увагу, що частиною першою статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII визначено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Частина третя цього ж Закону визначає, що вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Суд наголошує, що усталеною практикою Верховного Суд є те, що інвестиційний прибуток визначається виходячи з фактичного доходу від продажу та документально підтверджених витрат на придбання інвестиційного активу. Указаний висновок наявний в постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 640/6996/20, від 27.05.2022 у справі №640/6721/20, від 08.07.2025 у справі № 320/40631/23.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) до статутного капіталу ТОВ «РПЧ» та - не вносилося. Відтак, засновники вказаних юридичних осіб наділені правом самостійно визначати вартість майна, що передається ними до статутного капіталу. Така оцінка чинним на час існування спірних правовідносин законодавством не ставиться у залежність від прямих затрат, що були понесені на придбання майна, яке в подальшому передане до статутного капіталу юридичної особи.

Інвестиційний прибуток і оподатковуваний дохід від продажу корпоративних прав повинен визначатись з урахуванням витрат на придбання таких корпоративних прав, виходячи із вартості майна внесеного до статутного капіталу на підставі акта оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься учасником до статутного капіталу Товариства.

У контексті понять, визначених у підпункті 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, внесення майна в обмін на корпоративні права є прямою інвестиційною господарською операцію з придбання інвестиційного активу.

Таким чином, у випадку придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі господарського товариства за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна, витратами на придбання такого активу є вартість такого нерухомого майна, визначена за згодою учасників товариства у відповідному рішення Товариства та Акті прийому-передачі негрошового внеску до статутного капіталу.

При цьому, суд враховує, що податковим органом не ставиться під сумнів відповідність договірної оцінки нерухомого майна, переданого до статутного капіталу, ринковим цінам на таке нерухоме майно на дату його внесення позивачем до статутного капіталу.

Інвестиційний актив - частка корпоративних прав у ТОВ «РПЧ» позивачу не дарувалися, а були придбані останньою шляхом внесення власного майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Розмір придбаних корпоративних прав визначений у договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «РПЧ», копія якого наявна у матеріалах справи.

Крім того, вартість майна, переданого до статутного капіталу цього Товариства визначена в акті прийому-передачі майна у власність.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язку зберігання позивачем як покупцем розрахункових документів, які б підтверджували факт здійснення розрахунку за придбані нею об`єкти нерухомого майна, яке в подальшому було внесено до статутного капіталу юридичної особи.

Водночас, нормами податкового законодавства не передбачено необхідності підтвердження інвестиційних витрат особи на придбання корпоративних прав шляхом внесення належного їй нерухомого майна документами, на підставі яких особа попередньо набула таке майно, та не визначено відповідного виключного переліку документів, якими такі витрати повинні підтверджуватися.

В той же час, суд повторно наголошує, що поняття витрати на придбання нерухомого майна та витрати на придбання інвестиційного активу шляхом внесення майна до статутного капіталу не є тотожними поняттями, а при визначення інвестиційного прибутку враховуються лише витрати на придбання інвестиційного активу.

Таким чином, зміст акта перевірки свідчить, що контролюючий орган мав у своєму розпорядженні документи, якими визначено та погоджено грошову оцінку негрошового внеску позивача до статутного капіталу товариства у розмірі 1 350 000,00 грн, однак водночас дійшов висновку про відсутність документального підтвердження інвестиційних витрат.

Оскільки судом встановлено, що номінальна вартість частки позивача у статутному капіталі ТОВ РПЧ становила 1 350 000,00 грн, а її відчуження здійснено за ціною 1 350 000,00 грн, позитивна різниця між доходом від продажу корпоративних прав та документально підтвердженими інвестиційними витратами відсутня.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача у спірних правовідносинах не виникло інвестиційного прибутку у розумінні підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, а відтак був відсутній об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

За встановлених обставин відсутності інвестиційного прибутку висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на 243 000,00 грн не відповідає вимогам підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України та спростовується документами, які самим же контролюючим органом визнані отриманими (рішення №27/12-2021, акт №1). За відсутності об`єкта оподаткування податкове зобов`язання не могло виникнути, а відтак не може бути правомірним і похідне нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 60 750,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом помилково визначено наявність у позивача інвестиційного прибутку та, як наслідок, безпідставно нараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність об`єкта оподаткування, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2025 № 00074240203 не відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо доводів позивача про неналежне повідомлення та необізнаність із проведенням перевірки.

Позивач обґрунтовує свою необізнаність про проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тим, що з 01.12.2022 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , а не за адресою реєстрації.

Суд не погоджується із зазначеними твердженнями з огляду на таке.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Пунктом 42.3 статті 42 ПК України прямо передбачено, що коли платник податків протягом установленого строку не повідомив контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси, повернення документів як таких, що не знайшли адресата, не звільняє платника податку від їх виконання, тобто вважається належним врученням.

Судом встановлено, що згідно з ІКС Податковий блок податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 . Саме за цією адресою відповідач 07.10.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення направив позивачу письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.10.2024 №2235/26-15-24-02-03 разом із копією наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2024 №6668-п. Лист повернувся до контролюючого органу 25.10.2024 із відміткою за закінченням терміну зберігання.

Разом з цим суд вказує, що позивач не надала суду доказів того, що вона до направлення відповідного повідомлення (07.10.2024) або в передбачений законом строк повідомила контролюючий орган про зміну місця проживання шляхом подання заяви за формою №5ДР відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України. За відсутності такого повідомлення податковою адресою позивача для цілей офіційного листування з контролюючим органом залишалася адреса, зазначена в облікових даних контролюючого органу: АДРЕСА_2 , незалежно від зміни фактичного місця проживання позивача з грудня 2022 року.

За таких обставин направлення поштового відправлення саме за податковою адресою позивача та повернення його з відміткою про закінчення терміну зберігання свідчить про те, що порядок надіслання (вручення) документів, передбачений статтею 42 ПК України, контролюючим органом порушено не було, а повідомлення про проведення перевірки вважається належним чином врученим позивачу.

Наведені позивачем обставини щодо перебоїв з електропостачанням у м. Києві восени-взимку 2022 року та фактичної зміни місця проживання, хоча й підтверджені письмовими поясненнями свідків, не спростовують обов`язку ОСОБА_1 , встановленого пунктом 70.7 статті 70 ПК України, повідомити контролюючий орган про зміну місця проживання, і не можуть покладати на відповідача відповідальність за неотримання позивачем кореспонденції за адресою, яка залишалася її податковою адресою протягом усього спірного періоду.

Відтак довід ОСОБА_1 про необізнаність із фактом проведення перевірки та прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як підставу для визнання перевірки чи її результатів неправомірними суд відхиляє.

Разом із тим, як зазначено вище, підставою для задоволення позовних вимог є не порушення порядку повідомлення позивача про проведення перевірки, а встановлена судом відсутність об`єкта оподаткування (інвестиційного прибутку) за 2021 рік.

Щодо податкового повідомлення-рішення (форма ПС) від 03.01.2025 №00094240203 на суму 340,00 грн.

Обов`язок подання декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного року відповідно до пункту 179.1 статті 179 ПК України з урахуванням підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а також підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України виникає лише за наявності в платника податку оподатковуваного доходу, що підлягає самостійному декларуванню (зокрема інвестиційного прибутку).

Оскільки судом встановлено відсутність у позивача інвестиційного прибутку та, відповідно, об`єкта оподаткування за 2021 рік, обов`язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи у зв`язку з отриманням такого доходу у позивача не виник.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 03.01.2025 № 00094240203 про застосування штрафної санкції за неподання декларації є безпідставним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення (форма ПС) від 03.01.2025 №00086240203 на суму 1 020,00 грн.

Відповідно до підпункту а пункту 176.1 статті 176 з урахуванням пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України обов`язок вести облік доходів і витрат за формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 23.06.2017 №591 покладається на платника податку саме у випадках, коли він зобов`язаний подавати декларацію про майновий стан і доходи. Отже, такий обов`язок виникає лише за наявності обов`язку щодо подання відповідної декларації.

Оскільки судом встановлено відсутність у позивача інвестиційного прибутку за 2021 рік, а отже й обов`язку подавати декларацію, відповідно був відсутній і обов`язок вести книгу обліку доходів і витрат, за ненадання якої застосовано оскаржувану штрафну санкцію.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №00086240203 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Разом з тим твердження позивача про порушення порядку складання податкових повідомлень-рішень суд відхиляє, адже контролюючим органом складено два окремих податкових повідомлення-рішення, зокрема у зв`язку з незадекларуванням інвестиційного прибутку у сумі 1 350 000,00 грн та несплатою податку на доходи фізичних осіб у сумі 243 000,00 грн, а також у зв`язку з ненарахуванням, неутриманням та неперерахуванням військового збору у сумі 20 250,00 грн з відповідними штрафними санкціями. Разом з тим, суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення стосовно ненарахуванням, неутриманням та неперерахуванням військового збору у сумі 20 250,00 грн з відповідними штрафними санкціями позивач не оскаржує.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню та позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3318,03 грн, що підтверджується квитанцією від 07.09.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у місті Києві (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ 44116011) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 03.01.2025 № 00074240203 на суму 303 750,00 (триста три тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма ПС) від 03.01.2025 № 00094240203 на суму 340,00 (триста сорок) грн 00 коп.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма ПС) від 03.01.2025 № 00086240203 на суму 1020,00 (одна тисяча двадцять)грн 00 коп.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3318,03 (три тисячі триста вісімнадцять) гривень 03 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.