Рішення № 138614884, 29.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Київ № 320/18704/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв?язку з втратою годувальника, викладену у листі від 09.04.2025 №8802-9717/П-02/8-1000/25;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв?язку з втратою годувальника, з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а саме з 26 березня 2025 року.

Позивачка вважає відмову Пенсійного фонду протиправною, оскільки відповідач застосував до спірних правовідносин загальні положення пенсійного законодавства та не врахував спеціального правила, передбаченого пунктом «в» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII. Позивачка наголошує, що її чоловік помер унаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків із ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, вона повторного шлюбу не укладала, а на день звернення до відповідача досягла віку, який більш ніж на п`ять років менший від установленого частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV пенсійного віку. З огляду на це позивачка просить визнати відмову протиправною та зобов`язати відповідача призначити їй пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 26 березня 2025 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали суду була направлена відповідачу до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про зміну предмета позову. Викладено позовні вимоги у такій редакції:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, викладену у листі від 09.04.2025 №8802-9717/П-02/8-1000/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка, ОСОБА_2 , згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а саме з 26 березня 2025 року».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 26 січня 2011 року.

ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України, мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та був віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 05 лютого 2003 року, ОСОБА_2 було призначено довічно пенсію по II групі інвалідності у зв`язку з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 344 від 21 жовтня 1997 року захворювання ОСОБА_2 пов`язане з виконанням обов`язків служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 19 грудня 2016 року № 1336 захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням службових обов`язків із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

До дня смерті ОСОБА_2 позивачка проживала разом із ним однією сім`єю, перебувала у зареєстрованому шлюбі та після його смерті повторного шлюбу не укладала.

Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25 березня 2025 року позивачка через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відповідно до Закону № 2262-XII.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 09 квітня 2025 року № 8802-9717/П-02/8-1000/25 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Відмову мотивовано тим, що позивачка не досягла віку 65 років або пенсійного віку 60 років та не має необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до статті 29 Закону № 2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Стаття 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні.

Процедура розгляду заяв про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регламентується Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління

Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до п.2 розділу 1 Порядку №3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ).

Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку №3-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника додаються, зокрема, свідоцтво про смерть годувальника, документи, що підтверджують родинні відносини з померлим, документи померлого годувальника, а для осіб, зазначених у пункті «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII, - документи, що підтверджують обставини та причинний зв`язок смерті годувальника з проходженням служби і виконанням службових обов`язків.

Пунктами 1, 2, 5 , 6 розділу 4 Порядку №3-1 заяви, які подаються відповідно до цього Порядку, реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсій згідно із Законом органу, що призначає пенсію.

Заяви (крім заяви про призначення пенсії) приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів працівник органу, що призначає пенсію:

1) ідентифікує заявника (його представника);

2) повідомляє інформацію щодо умов та порядку призначення пенсії;

3) реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта або іншого документа, що посвідчує особу. Фіксує й засвідчує виявлені розбіжності;

4) з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

5) повідомляє заявника або посадову особу уповноваженого органу (структурного підрозділу) про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

6) сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

7) надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем, баз даних згідно з пунктом 15 розділу II цього Порядку;

8) видає заявнику або посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу) розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 9 до цього Порядку) та/або надсилає уповноваженому органу (структурному підрозділу) повідомлення про перелік документів, які необхідно подати додатково, та строк їх подання. Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

Створення та обробка документів здійснюються із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший приймається з урахуванням:

1) пенсія відповідно до Закону призначається після звільнення зі служби особи, яка має право на пенсію відповідно до Закону (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби). У разі прийняття на службу після призначення пенсії (крім випадків, передбачених частиною третьою, четвертою статті 2 Закону) виплата пенсії припиняється;

2) якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі цих документів. При надходженні документів, про необхідність надання яких у визначений строк було письмово повідомлено заявника, розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження таких документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується за заявою особи з урахуванням строків, передбачених частиною другою статті 51 Закону;

3) поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами (переведення вперше на пенсію по інвалідності - у строк, передбачений пунктом «e» статті 50 Закону);

4) особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, допомогу на дітей одиноким матерям, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 11 розділу І цього Порядку.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.

Рішення за результатами розгляду заяви засвідчується підписом керівника органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 5 днів з дня прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії видає або направляє особі повідомлення із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Як установлено судом, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який проходив службу в органах внутрішніх справ України, мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та був віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 було призначено довічно пенсію по II групі інвалідності у зв`язку з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Водночас експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 19 грудня 2016 року №1336 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням службових обов`язків із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Після смерті чоловіка позивачка повторного шлюбу не укладала.

25 березня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відповідно до Закону №2262-XII.

Листом від 09 квітня 2025 року №8802-9717/П-02/8-1000/25 відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, пославшись на те, що вона не досягла віку 65 років або пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, та не набула необхідного страхового стажу.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову спірним у цій справі є питання наявності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону №2262-XII, зокрема до досягнення загального пенсійного віку та незалежно від тривалості страхового стажу, а також правомірності відмови відповідача, викладеної в листі від 09 квітня 2025 року.

Відповідно до статті 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів із числа таких осіб - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше п`яти років після припинення її виплати.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України та належав до осіб, на яких поширюється дія Закону №2262-XII.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 05 лютого 2003 року, ОСОБА_2 було призначено довічно пенсію по II групі інвалідності у зв`язку з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 19 грудня 2016 року №1336 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням ним службових обов`язків із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, ОСОБА_2 був пенсіонером із числа осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-XII, а його смерть настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Відтак передбачені статтею 29 Закону №2262-XII умови для призначення членам його сім`ї пенсії у зв`язку з втратою годувальника є дотриманими.

За змістом частини першої статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Водночас, законодавець окремо визначив випадки, коли пенсія призначається незалежно від перебування члена сім`ї на утриманні годувальника.

До таких осіб належать, зокрема, непрацездатні дружина або чоловік особи, яка померла після звільнення зі служби внаслідок захворювання, що мало місце під час служби.

Пунктом «б» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII установлено загальне правило, за яким непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина або чоловік, якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, установленого частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, незалежно від тривалості страхового стажу, або є особами з інвалідністю.

Разом із тим пункт «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII містить спеціальне правове регулювання щодо батьків та подружжя осіб, які померли після звільнення зі служби внаслідок, зокрема, захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до зазначеної норми батьки та дружина або чоловік, якщо вони не взяли повторний шлюб, осіб, які померли після звільнення зі служби внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, мають право на пенсію не раніш як за п`ять років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, установленого частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, незалежно від тривалості страхового стажу.

Наведена норма визначає спеціальні, більш сприятливі умови пенсійного забезпечення членів сімей осіб, смерть яких причинно пов`язана з виконанням службових обов`язків у зв`язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Її застосування пов`язується з одночасною наявністю таких юридично значущих обставин: годувальник належав до осіб, на яких поширюється дія Закону №2262-XII; смерть годувальника настала внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; заявник є дружиною або чоловіком померлого; після смерті годувальника заявник не уклав повторного шлюбу; заявник досяг віку, який є на п`ять років меншим від пенсійного віку, установленого частиною першою статті 26 Закону №1058-IV.

При цьому закон прямо передбачає, що відповідне право виникає незалежно від тривалості страхового стажу заявника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV установлено, що право на призначення пенсії за віком особа набуває після досягнення 60-річного віку за наявності відповідного страхового стажу.

Однак, у межах спірних правовідносин посилання пункту «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII на частину першу статті 26 Закону №1058-IV використовується виключно для визначення вікової межі, від якої необхідно відрахувати п`ять років.

Тобто дружина померлого, яка відповідає іншим установленим цією нормою умовам, набуває право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника після досягнення 55-річного віку.

Умови щодо наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, у цьому випадку не застосовуються, оскільки пункт «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII безпосередньо передбачає виникнення права на пенсію незалежно від тривалості страхового стажу.

Отже, відповідач помилково ототожнив умови призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з умовами призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за спеціальним положенням Закону №2262-XII.

Таке тлумачення відповідачем положень законодавства фактично позбавляє самостійного змісту пункт «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII, оскільки за запропонованим відповідачем підходом особа могла б реалізувати право на пенсію лише після досягнення загального пенсійного віку та набуття відповідного страхового стажу, тоді як спеціальна норма прямо передбачає зменшення вікової межі на п`ять років і незалежність права від тривалості страхового стажу.

Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому 55-річного віку досягла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На момент звернення до Пенсійного фонду із заявою від 25 березня 2025 року позивачці виповнилося 59 років, тобто вона досягла віку, передбаченого пунктом «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України та був пенсіонером із числа осіб, на яких поширюється дія Закону №2262-XII; позивачка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі; захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням ним службових обов`язків із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; після смерті чоловіка позивачка повторного шлюбу не укладала; на дату звернення із заявою вона досягла віку, передбаченого пунктом «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII.

Отже, позивачка відповідає всім установленим пунктом «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII умовам для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому доводи відповідача в листі щодо відсутності в позивачки 32 років страхового стажу правового значення для вирішення спірного питання не мають, оскільки спеціальна норма прямо виключає залежність права на пенсію від тривалості страхового стажу.

Також не є перешкодою для призначення спірної пенсії та обставина, що позивачка вже одержує пенсію за віком.

За змістом частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка одночасно має право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Подання позивачкою заяви від 25 березня 2025 року про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є реалізацією її права на вибір виду пенсійного забезпечення.

Процедура розгляду заяв про призначення та переведення на пенсію відповідно до Закону №2262-XII регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1.

Згідно із цим Порядком до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються документи, які підтверджують родинні відносини з померлим, факт його смерті, обставини смерті, а для осіб, зазначених у пункті «в» статті 30 Закону №2262-XII, - документи, що підтверджують відповідний спеціальний статус та причинний зв`язок смерті годувальника з обставинами проходження служби.

Надані позивачкою документи підтверджують всі обставини, необхідні для визначення її права на пенсію. Відповідач у своєму листі не посилається на відсутність конкретного документа, неналежність його оформлення або необхідність подання додаткових відомостей.

Єдиною підставою відмови зазначено недосягнення позивачкою відповідного віку та недостатність страхового стажу.

Отже, відповідач фактично розглянув заяву по суті, дослідив подані документи та сформулював остаточний висновок про відсутність у позивачки права на пенсію.

Те, що такий висновок оформлено листом, а не окремим документом, названим рішенням, саме по собі не змінює його правової природи.

Оскаржуваний лист містить конкретну відмову у реалізації позивачкою права на пенсійне забезпечення, визначає підстави такої відмови та породжує для неї юридичні наслідки у вигляді непризначення пенсії, а тому він є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який підлягає перевірці судом на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Оскаржувана відмова цим критеріям не відповідає, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та не враховує спеціальної гарантії, встановленої пунктом «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII.

Щодо належного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Визначаючи дату, з якої позивачці має бути призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 50 Закону №2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються членам сімей осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа з дня смерті годувальника, але не раніше дня, до якого йому виплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення пенсії з пізніших строків, установлених цією статтею.

Водночас процедура переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до Закону №2262-XII регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1.

За змістом положень зазначеного Порядку переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Судом установлено, що 25 березня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відповідно до Закону №2262-XII.

Разом із тим у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивачка просить призначити їй пенсію з 26 березня 2025 року.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, крім випадків, коли вихід за їх межі необхідний для ефективного захисту прав особи.

Оскільки позивачка самостійно визначила початковою датою призначення пенсії 26 березня 2025 року, а така дата є пізнішою за дату її звернення до пенсійного органу, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги саме з 26 березня 2025 року.

Надаючи оцінку обраному позивачкою способу захисту, суд зазначає таке.

За приписами пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач не наділений свободою розсуду щодо вибору одного з кількох правомірних варіантів поведінки. За умови підтвердження всіх обставин, з якими пункт «в» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII пов`язує виникнення права на пенсію, пенсійний орган зобов`язаний призначити відповідний вид пенсії.

Наведені обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про смерть, пенсійним посвідченням ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , посвідченнями, що підтверджують його статус ветерана органів внутрішніх справ та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, свідоцтвом про хворобу від 21 жовтня 1997 року №344 та експертним висновком від 19 грудня 2016 року №1336.

Відповідач не посилався на відсутність необхідних документів та відмовив у призначенні пенсії виключно внаслідок неправильного застосування вимог щодо віку і страхового стажу.

За таких обставин повторний розгляд заяви не забезпечить повного відновлення порушеного права позивачки, тоді як усі встановлені законом умови для призначення пенсії виконані.

Отже, належним та ефективним способом захисту є визнання протиправною відмови, викладеної у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09 квітня 2025 року №8802-9717/П-02/8-1000/25, та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відповідно до Закону №2262-XII з 26 березня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених статтею 78 цього Кодексу.

У справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які містяться у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваної відмови та не спростував підтверджених матеріалами справи обставин, з якими закон пов`язує виникнення у позивачки права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», викладену в листі від 09 квітня 2025 року № 8802-9717/П-02/8-1000/25.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26 березня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.