Рішення № 138614591, 30.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р. справа № 300/1877/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі позивач 2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі позивач 3, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі позивач 4, ОСОБА_4 ) звернулися в суд з позовною заявою до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі відповідач, Виконавчий комітет) у якій просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій №83028845 від 27.01.2026;

- зобов`язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв.м., яка складається з чотирьох кімнат житловою площею 48,5 кв.м. шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що набули право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 77,3 кв.м., яка складається з чотирьох кімнат житловою площею 48,5 кв.м, 29 грудня 1994 року на підставі свідоцтва про право власності. Вказали, що відомості про право власності на будинок не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки на час вчинення реєстраційних дії цього реєстру не існувало, а реєстрація вказаної квартири була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент спірних правовідносин. За доводами позивачів, 12.01.2026 останні звернулись до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою про внесення відомостей про майно, а саме, квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, 27.01.2026 державний реєстратор прийняв рішення №83028845 про відмову в проведенні реєстраційних дій, підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що подані позивачами документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження до 01.01.2013, також державним реєстратором здійснено запит до органів влади, однак у встановлений 30 денний строк, інформацію необхідну для реєстрації не отримано.

При цьому, на переконання позивачів, останнім надано необхідні для здійснення реєстрації документи, зокрема: свідоцтво про право власності на житло від 29.12.1994, реєстраційний напис БТІ та технічний паспорт. Окрім цьому, позивачі наголошують, що відповідачем не взято до уваги те, що Токмацька територіальна громада з березня 2022 року тимчасово окупована, через військову агресію з боку російської федерації.

Таким чином, вважаючи протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій №83028845 від 27.01.2026, позивачі звернулися до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.33-34).

Пунктом 5 резолютивної частини коментованої ухвали суду витребувано у відповідача належним чином оформлене оскаржуване рішення №83028845 від 27.01.2026 та весь обсяг доказів на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 20.04.2026 №51/64.2-13/14в, який надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку 21.04.2026 (а.с.45-55). Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає, що доводи позивачів викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За доводами відповідача, на спірний об`єкт нерухомого майна, державна реєстрація була здійснена до 2003 року на паперових носіях, згідно із отриманої відповіді на запит державного реєстратора від Токмацької міської військової адміністрації №169/01-47 від 23.01.2026, станом на звітну дату усі населенні пункти Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області віднесені до території, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупована російською федерацією, станом на 2022 рік паперовий архів не вивозився та розташований за фактичним місцезнаходженням підприємства, а тому відсутня можливість надати інформацію щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно. Враховуючи вищенаведене, державним реєстратором відповідно до Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі Закон №1952-IV) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі Порядок №1127) було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації права та їх обтяжень.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та наявні в матеріалах цієї адміністративної справи докази, встановив такі обставини.

Як зазначають позивачі у позовній заві, та не заперечує відповідач у відзиві на позовну заяву, 12.01.2026 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою про внесення відомостей про майно, а саме, квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До заяви про реєстрацію права власності позивачами було додано пакет документів, який підтверджує факт реєстрації права власності на житловий будинок до 01.01.2013, що відповідачем не заперечується.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 27.01.2026 прийнято рішення №83028845 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с.30).

У коментованому рішенні зазначено, що розглянувши заяву від 12.01.2026 за реєстраційним номером 70956550 відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме манно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме згідно з відповіддю на запит Токмацької міської військової адміністрації №169/01-47 від 23.01.2026, станом на звітну дату усі населені пункти Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області віднесені до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією. Станом на березень 2022 року, паперовий архів не вивозився та розташовувався за фактичним місцезнаходженням підприємства (на окупованій території - Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка 42/74), тому не має можливості надати інформацію щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно (а.с.30).

Вважаючи протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій №83028845 від 27.01.2026, позивачі звернулися до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (часина 4 статті 3 Закону №1952-IV).

Частиною 1 статті 6 Закону №1952-IV визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Так, частиною 3 статті 10 Закону №1952-IV врегульовано, що державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність.

Абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону №1952-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Частиною 1 статті 24 Закону №1952-IV передбачено умови для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом;

6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці);

14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості;

15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості;

16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва;

17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва;

18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю";

19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі:

державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва;

первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості;

державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням;

20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону;

21) відсутність дозволу кредитора за аграрною нотою на проведення державної реєстрації прав у результаті відчуження боржником за відповідною аграрною нотою належної земельної ділянки (крім звернення стягнення на предмет іпотеки), права оренди, права емфітевзису або права суперфіцію, укладення договору суборенди, розірвання договору оренди, емфітевзису або суперфіцію, внесення змін до такого договору або відмову від нього - у разі якщо земельна ділянка зазначена в Реєстрі аграрних нот як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1952-IV, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Як зазначають позивачі у позовній заяві, та не заперечує відповідач у відзиві на позовну заяву 12.01.2026 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою про внесення відомостей про майно, а саме, квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До заяви про реєстрацію права власності позивачами було додано пакет документів, який підтверджує факт реєстрації права власності на житловий будинок до 01.01.2013, що відповідачем не заперечується.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 27.01.2026 прийнято рішення №83028845 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с.30).

У коментованому рішенні зазначено, що розглянувши заяву від 12.01.2026 за реєстраційним номером 70956550 відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 26 жовтня 2011 року №1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме згідно з відповіддю на запит Токмацької міської військової адміністрації №169/01-47 від 23.01.2026, станом на звітну дату усі населені пункти Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області віднесені до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією. Станом на березень 2022 року, паперовий архів не вивозився та розташовувався за фактичним місцезнаходженням підприємства (на окупованій території - Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка 42/74), тому не має можливості надати інформацію щодо зареєстрованого права власності на нерухоме майно (а.с.30).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, зокрема у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 і 24-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції".

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Реєстру аграрних нот та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р, № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р, № 89, ст. 3598), повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Поряд з цим, суд враховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, Токмацька міська територіальна громада є тимчасово окупованою російською федерацією територією України (ще з 26 лютого 2022 року).

Разом з цим, набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону №1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Проте, запитувана державним реєстратором інформація у Токмацької міської військової адміністрації не може бути надана у зв`язку із окупацією території Токмацької міської територіальної громади.

Разом з тим, позивачами для державної реєстрації права власності на нерухоме майно у реєстрі речових прав було подано державному реєстратору заяву із документами, які належним чином підтверджують їх право власності на квартиру.

Зокрема, судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про право власності від 29.12.1994 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв.м. належить на праві власності в рівних долях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с.25-26).

На свідоцтві про право власності від 29.12.1994 здійснено реєстраційний напис посадовою особою бюро технічної інвентаризації м.Токмак про те, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована МП "Вибір" на праві приватної, спільної власності на підставі свідоцтва про право власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та записана у реєстрову книгу на №9400.

Окрім цього в матеріалах справи наявний технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.27-29).

У відповідності до повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.07.2022 ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с.24).

Як вже зазначалось судом, відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що реєстрація права власності позивачів на спірне нерухоме майно була здійснена на підставі чинного на момент проведення такої реєстрації законодавства. У позивачів не існувало обов`язку щодо реєстрації права власності на квартиру у відповідному реєстрі речових прав до початку повномасштабної війни, а отже відсутні підстави стверджувати про наявність їх вини, щодо не проведення такої реєстрації.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, нормами статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (далі Закон №1207-VII) на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Таким чином, у випадку позивачів документ (свідоцтво про право власності), що посвідчує набуття права та позначка на ньому, яка свідчить про проведення державної реєстрації до 01.01.2013 збережений в оригіналі, та був долучений до пакету документів до заяви від 12.01.2026, з яким позивачі зверталися до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна. При цьому, запитувана державним реєстратором інформація у Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області не може бути надана у зв`язку із окупацією, разом з тим, позивачами подано всі необхідні документи для проведення реєстрації права власності у реєстрі речових прав.

Суд зауважує, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону №1952-IV, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "East/West Alliance Limited" проти України", "Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії" тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції", заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та "Куиюглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення віл 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" п. 50, Series А №98).

З урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд дійшов висновку, що прийняте рішення державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №83028845 від 27.01.2026 про відмову в проведенні реєстраційних дій з причин відсутності підтвердженої інформації державної реєстрації права власності до 01.01.2013, є таким, що порушує матеріальне право позивачів та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З приводу вимоги про зобов`язання Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв.м., яка складається з чотирьох кімнат житловою площею 48,5 кв.м. шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає таке.

У відповідності до статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та керуючись позицією на якій наголошує Верховний Суд у постанові №240/4894/23, де зазначено про те, що загально прийнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

За наведеного, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивачів, слід зобов`язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв.м., яка складається з чотирьох кімнат житловою площею 48,5 кв.м., шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Розподіляючи між сторонами судові витрати слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачами сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру кожним по 1331,20 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи:

- квитанція по платіжній інструкції на переказ готівки №1.586740419.1 від 23.03.2026 (а.с.1);

- квитанція по платіжній інструкції на переказ готівки №1.586740859.1 від 23.03.2026 (а.с.1);

- квитанція по платіжній інструкції на переказ готівки №2.586709943.1 від 23.03.2026 (зворотній бік а.с.1);

- квитанція по платіжній інструкції на переказ готівки №2.586709943.1 від 23.03.2026 (зворотній бік а.с.1);

- квитанція по платіжній інструкції на переказ готівки №2.586709137.1 від 23.03.2026 (зворотній бік а.с.1).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Відтак, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, підлягають стягненню на користь позивачів понесені ними судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1331,20 гривень щодо кожного.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій №83028845 від 27.01.2026.

Зобов`язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв.м., яка складається з чотирьох кімнат житловою площею 48,5 кв.м. шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76008, код ЄДРПОУ 04054346) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76008, код ЄДРПОУ 04054346) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76008, код ЄДРПОУ 04054346) на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76008, код ЄДРПОУ 04054346) на користь ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач 1 ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

позивач 2 ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;

позивач 3 ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ;

позивач 4 ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ;

відповідач Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, адреса: вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76008, код ЄДРПОУ 04054346.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.