Рішення № 138614391, 30.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3046/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області про відмову у перерахунку пенсії від 16.04.2026, як таке, що прийняте з порушенням конституційних принципів визначених ст.8 Конституції України та скасовує право про перерахунок пенсії встановлене актом індивідуальної дії від 19.03.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ у розмірі 90% від суми місячного заробітку. Київською обласною прокуратурою 04.03.2026р. позивачу видано довідку №21ф-43 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, який становить 91962,50 грн. За результатами розгляду заяви позивача від 11.03.2026р. про перерахунок пенсії на підставі вище вказаної довідки, Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області рішенням від 16.04.2026р. №932300136716 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що, у січні 2026 року для визначення базового розміруу посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не є підставою для перерарахунку пенсії. Позивач не погоджується з таким рішенням та діями відповідача і вважає, що рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу за вислугу років на підставі довідки Київської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 04.03.2026р. №21ф-43 підлягає скасуванню, а відповідача повинно бути зобов`язано провести перерахунок за рішенням суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження безх повідомлення (виклику) сторін.

21 травня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що рішення про відмову у перерахунку пенсії прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Посилався на положення Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, а також зазначав, що перерахунок пенсії прокурорам здійснюється за наявності визначених законом підстав та з урахуванням складових заробітної плати, встановлених законодавством. Вказував, що після внесення Законом України від 20.08.2025 №4571-ІХ змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для визначення посадових окладів прокурорів не змінювався, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача. Крім того, відповідач зазначив, що суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним дискреційних повноважень, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

02 червня 2026 року до суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2026 року, надійшли заяви про уточнення прохальної частини позовної заяви. Відповідно до такої позивач уточнив прохальну частину позовної заяви та виклав її у наступній редакції:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 16.04.2026 року №93230013671 про відмову у перерахунку пенсії.

2. Визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними прийняття рішення від 16.04.2026 року №93230013671 про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти рішення про перерахунок пенсії на підставі довідки №21ф-43 від 04.03.2026, з метою повного відновлення порушеного права.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року продовжено судовий розгляд з урахуванням уточненої позовної заяви.

03 червня 2026 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області про відмову у перерахунку пенсії від 16.04.2026, як таке, що прийняте з порушенням конституційних принципів визначених ст.8 Конституції України та скасовує право про перерахунок пенсії встановлене актом індивідуальної дії від 19.03.2026.

2. Визнати дії суб?єкта владних повноважень протиправними у частині прийняття рішення від 16.04.2026 №93230013671 про відмову у перерахунку пенсії та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти рішення про перерахунок пенсії на підставі довідки №21ф-43 від 04.03.2026, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II) 2019, від 26.03.2020 №6-рп/2020 та рішень КОАС від 07.07.2022 №320/13105/21, від 30.01.2026 №320/14749/25 якими перерахунки пенсії здійснити без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», починаючи з 01.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат з метою повного відновлення порушеного права на перерахунок пенсії.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року прийнято заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року було витребувано від від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області належним чином завірені копії всіх документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення №932300136716 від 16 квітня 2026 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

24 червня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про приєднання до справи додаткових матеріалів.

24 червня 2026 року позивачем до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог.

29 червня 2026 року позивачем до суду було подано додаткові пояснення.

06 липня 2026 року до суду від відповідача надійшли витребовувані документи.

09 липня 2026 року до суду надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року заяву позивача про уточнення позовних вимог було повернуто позивачу без розгляду.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію відповідно до Закон України «Про прокуратуру».

Київською обласною прокуратурою на ім`я ОСОБА_1 було видано довідку від 04.03.2026 року №21ф-43 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за посадою «прокурор Славутицького відділу Броварської місцевої прокуратури Київської області», тобто із посади на якій позивач працював до виходу на пенсію, а в подальшому звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунку призначеної йому пенсії.

Позивач 11 березня 2026 року звернувся до територіального Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату №21ф-43 від 04.03.2026 року, яка надана Київською обласною прокуратурою.

Заяву позивача від 11.03.2026 року, за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 16 квітня 2026 року №932300136716 відмовлено у перерахунку пенсії.

ГУ ПФУ в Закарпатській області зазначено, що згідно із Законом України від 20.08.2025 №4571-IX «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4571), статтю 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон №4059) доповнено частиною другою відповідно до якої прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується зокрема для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, з 01 січня 2025 по 31 липня 2025 року становить 1600 грн, з 01 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 - 2102 грн. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №4571 установлено, що у 2025 році положення статті 7 Закону №4059 не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Позивач вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Київської обласної прокуратури №21ф-43 від 04.03.2026 року за нормами, чинними на 01.08.2025, складеної відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2029 №7-р(ІІ)/2029 та від 26.03.2020 №6-р/2020, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно порушує її право на належний рівень соціального забезпечення, гарантований Конституцією України, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

На час призначення територіальним управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_1 пенсії за вислугу років особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ:

- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);

- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

Отже, на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів і слідчих були визначені частинами 12 та 17 статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ.

В подальшому до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни, унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 законодавцем ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ.

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким внесено такі зміни:

- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:

- жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»;

- законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Однак Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури і така бездіяльність Уряду призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України.

За конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, відповідні положення Закону №1697-VII втратили чинність 13.12.2019.

За змістом ч.1 ст.97 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання. Конституційний Суд України у п.3 резолютивної частини рішення №7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Таким чином, зазначене рішення Конституційного Суду України є підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням оновлених довідок про заробітну плату та в подальшому до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

У свою чергу пенсійний орган не вправі відмовляти заявникам у задоволенні заяв про перерахунок пенсії.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 14 вересня 2020 року у справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20) у зразковій справі про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.

У вказаному рішенні у зразковій справі Верховний Суд виснував правову позицію про те, що на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019, починаючи з 13.12.2019 пенсійні органи зобов`язані здійснювати перерахунок та виплату пенсії за вислугу років призначеної працівникам прокуратури на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнім працівникам прокуратури, Верховний Суд вказав, що:

- перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;

- відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Крім того Верховний Суд у згаданій зразковій справі дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019. Поширення дванадцяти місячного періоду або будь-якого іншого періоду в цьому випадку є неможливим.

За результатом розгляду справи №560/2120/20 як зразкової Верховний Суд дійшов наступних правових висновків:

- з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам;

- такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.

Відповідно до статті 290 КАС України за результатами розгляду цієї зразкової справи, як типової Верховний Суд зазначив:

а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII;

б) відповідач - територіальні органи Пенсійного фонду України;

в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII;

г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019.

Також колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ або статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 (п.72).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім вищенаведеного, прошу суд врахувати, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Так, Конституційний Суд України зазначив, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 1311 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, є таким, що суперечить частині другій статті 1311 Основного Закону України та суперечить принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

Відповідно до приписів статті 81 Закону №1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

Частиною 7 Закону №1697-VІІ визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

З набуттям чинності 13.09.2025 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 20.08.2025 №4571-IX частину другу статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX доповнено таким змістом: «Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року 2102 гривні.».

Разом із цим, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №4571 установлено, що у 2025 році положення статті 7 Закону №4059 не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури, визначаються на рівні, встановленому станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, востаннє підвищення заробітної плати прокурорів органів прокуратури відбулось з 01.08.2025 у зв`язку з внесенням Законом №4571-ІХ змін до частини другої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та збільшенням розміру прожиткового мінімуму з 1600 грн. до 2102 грн. для визначення базового окладу прокурора окружної прокуратури.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму залишено на рівні 2102 грн., при цьому не передбачено будь-яких застережень чи заборон стосовно видачі довідок для перерахунку пенсій у 2026 році.

З огляду на викладене, у 2026 році органами прокуратури у спосіб, визначений законом, видаються довідки про розмір заробітної плати для перерахунку пенсій на дату такого підвищення 01.08.2025.

Такий висновок кореспондується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20 де зазначено, що вирішуючи питання встановлення права прокурорів на перерахунок пенсії на підставі довідок станом на останнє підвищення заробітної плати, право на перерахунок пенсії у даному випадку виникає з дати набрання чинності відповідної норми.

Як встановлено судом, з метою реалізації свого права на перерахунок пенсії відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» та рішень Конституційного Суду України від 13.12.2029 №7-р(ІІ)/2029 та від 26.03.2020 №6-р/2020 ОСОБА_1 11.03.2026 року звернувся з відповідною заявою до територіального управління Пенсійного фонду в якій просив здійснити йому перерахунку та виплату пенсії за вислугу років. До заяви долучив належним чином завірені копії: паспорту, РНОКПП та довідки Київської обласної прокуратури №21ф-43 від 04.03.2026.

Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішенням № 932300136716 від 16.04.2026 року, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Однак таке рішення є незаконним, оскільки воно не ґрунтується на вищенаведеному правовому обґрунтуванні з урахуванням висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду.

Окремо суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначив, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 9 червня 2022 року у справі №520/2098/19 зазначила: «Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 20.08.2025 №4571-IX, яким установлено, що у 2025 році положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії не кореспондується з вище наведеним правовим обґрунтуванням.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, підводячи підсумок наведеним вище доказам та правовим обґрунтуванням слід зробити висновок про те, що набуте позивачем конституційне право на отримання пенсії за вислугу років та на перерахунок пенсії при кожному підвищені грошового забезпечення, не може бути змінено ні за змістом, ні в об`ємі за новим Законом чи постановою КМУ. Це право гарантоване Конституцією України і не може бути скасоване.

У відповідності до п.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2016 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Також у вказаному рішенні зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №932300136716 від 16.04.2026 року про відмову в проведенні перерахунку та виплати раніше призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Київської обласної прокуратури №21ф-43 від 04.03.2026 є необґрунтованим та суперечить вищевказаним нормам законодавства, а тому - підлягає визнанню протиправним та скасуванню, що відповідає способу захисту прав, визначеному у п.2 ч.2 ст.245 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі спірних періодів роботи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із змісту положень ст.245 КАС України видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст.245 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі №227/3208/16-а і з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст.245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є: зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років підставі довідки Київської обласної прокуратури №21ф-43 від 04.03.2026 року, починаючи з 01.09.2025 року з урахуванням виплачених сум.

При цьому, суд зауважує, що позивачу на підставі довідки Київської обласної прокуратури №21ф-43 від 04.03.2026 року перерахунок ще не був здійснений, відповідно пенсія позивачу максимальним розміром не обмежувалась та понижуючі коефіцієнти не застосовувались, відповідно в цій частині права позивача не порушені. Тому, суд відмовляє в цій частині вимог, оскільки такі є передчасними.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 належать частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №932300136716 від 16 квітня 2026 року про відмову в проведенні перерахунку та виплати раніше призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Київської обласної прокуратури №21ф-43 від 04.03.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки Київської обласної прокуратури №21ф-43 від 04.03.2026 року, починаючи з 01.09.2025 року, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич