Рішення № 138614341, 29.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3297/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 21/8, код ЄДРПОУ 21661556), Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в тому числі Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини в Закарпатській області щодо:

- відсутності рішення за результатами запиту щодо призначення особистого прийому в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ;

- ненадання відповіді на запит щодо доступу до публічної інформації від 05.05.2026 року;

- ненадсиланням повідомлення запитувачу про направлення запиту належному розпоряднику;

- відсутності дій з оприлюднення інформації про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці Виноградівською міською радою Закарпатської області.

2. Зобов`язати усунути виявлені порушення шляхом:

- прийняття рішення за результатами запиту щодо призначення особистого прийому в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ;

- надання відповіді на запит щодо доступу до публічної інформації від 05.05.2026 року;

- надсиланням повідомлення запитувачу про направлення запиту належному розпоряднику;

- здійсненням дій з оприлюднення інформації про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці Виноградівською міською радою Закарпатської області.

3. Визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради щодо:

- невчиненням обов`язкової дії з реєстрації запиту щодо доступу до публічної інформації в системі обліку публічної інформації;

- відповідальна особа (або структурний підрозділ) з питань доступу до публічної інформації не розглянула запит щодо доступу до публічної інформації;

- відповідальна особа (або відповідальний структурний підрозділ) не прийняв рішення за результатами розгляду запиту

- Виноградівська міська рада не надіслала ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду запиту в визначений запитувачем спосіб, а саме в електронному вигляді на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

4. Зобов`язати усунути виявлені порушення шляхом:

- реєстрації запиту щодо доступу до публічної інформації в системі обліку публічної інформації;

- розглянути запит уповноваженою особою;

- прийняти рішення за результатами розгляду запиту;

- надіслати відповідь на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі оригіналу електронного документа або належним чином засвідчену електронну копію паперових документів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно в ухвалі зобов`язано відповідачів надати належним чином завірені копії запитів ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації та доказів надання відповідей на такі.

16 червня 2026 року до суду від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Виноградівської міської ради Закарпатської області надійшли відзиви на позовну заяву (вх.№№18590/26, 18605/25).

Виноградівською міською радою Закарпатської області не було надано жодних доказів до поданого до суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог: 1. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України прав людини, в тому числі Представника Уповноваженого ВРУ з прав людини Закарпатській області щодо: відсутності рішення за результатами запиту щодо призначення особистого прийому в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ; ненадання відповіді на запит щодо доступу до публічної інформації від 05.05.2026 року; ненадсиланням повідомлення запитувачу про направлення запиту належному розпоряднику. 2. Зобов`язати усунути виявлені порушення шляхом: прийняття рішення за результатами запиту щодо призначення особистого прийому в режимі відеоконференції ОСОБА_2 ; надання відповіді на запит щодо доступу до публічної інформації від 05.05.2026 року; надсиланням повідомлення запитувачу про направлення запиту належному розпоряднику.

Ухвалою від 23 червня 2026 року судом продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив на позов до 29.06.2026 року включно.

24 червня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх. №19499/26) у якій заявив клопотання про застосування до Виноградівської міської ради Закарпатської області заходи процесуального примусу у зв`язку з ненаданням доказів по справі, та забезпечити виконання судової ухвали. Крім того, позивач заявив клопотання про витребування доказів від Виноградівської міської ради, а саме належним чином засвідчену копію листа Виноградівської міської ради Закарпатської області №02.1-24/59 від 22.06.2026 року.

25 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від Виноградівської міської ради Закарпатської області надійшли докази, на виконання ухвали суду від 01 червня 2026 року. Зокрема було подано: лист Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Виноградіської міської ради (вх.№К-18.05.2026); заяву ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації; лист Виноградівської міської ради Закарпатської області від 18.05.2026 року №02.1-24/53; звіт про проведення інформаційного аудиту у Виноградівській міській раді у 2026 році; скріншот екрану.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу та витребуванні доказів.

30 червня 2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому просить суд: 1. Встановити факт, що надані відповідачем документи не являються належним чином засвідченими копіями 2. Вжити заходів процесуального примусу з метою спонукання відповідача до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків. 3. Зобов`язати Виноградівську міську раду надати суду належним чином засвідчені копії або оригінали документів 4. З`ясувати наяність оригіналів документів у відповідача чи іншої особи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 травня 2026 року позивач направив Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його Представнику в Закарпатській області два запити, однак за результатами їх розгляду належних рішень не прийнято. На думку позивача, така бездіяльність порушує його право на доступ до публічної інформації. Крім того, позивач вважає неправомірним направлення його запиту до Виноградівської міської ради, оскільки запит стосувався Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Позовні вимоги до Виноградівської міської ради позивач обґрунтовує тим, що направлений їй запит, на його думку, не був зареєстрований у системі обліку публічної інформації, у зв`язку з чим не міг бути належним чином оброблений відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації. Позивач вважає, що за результатами розгляду запиту розпорядник зобов`язаний був прийняти відповідне рішення про надання інформації або відмову в її наданні, а також направити належно оформлену відповідь на зазначену ним електронну адресу. При цьому позивач наголошує, що розгляд запиту має здійснюватися уповноваженим структурним підрозділом, а не міським головою, оскільки останній є керівником розпорядника інформації та має забезпечувати можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідальних посадових осіб.

Представником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №18590/26). Відповідач-1 у відзиві зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час розгляду звернення та запиту позивача діяв у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації». Відповідач послався на те, що діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту прав і свобод людини та не передбачає перегляду компетенції інших державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав.

Щодо звернення позивача про проведення особистого прийому відповідач зазначив, що воно було зареєстроване 13 лютого 2026 року та розглянуте у встановлений законом строк. За результатами його розгляду листом від 02 березня 2026 року позивачу надано відповідь, у якій роз`яснено порядок проведення особистого прийому Уповноваженим та посадовими особами Секретаріату, зокрема необхідність попереднього запису та подання письмового звернення за 14 днів до дня прийому. Водночас позивача повідомлено, що подане ним звернення містило недостатньо об`єктивних відомостей та фактичних даних щодо порушення законодавства про захист персональних даних Виноградівською міською радою, у зв`язку з чим йому роз`яснено право повторно звернутися з відповідними підтверджуючими документами.

Відповідач також наголосив, що питання, порушені позивачем, можуть належати до компетенції інших органів та підлягати вирішенню в іншому встановленому законом порядку. Зокрема, позивачу було роз`яснено можливість звернення до органів досудового розслідування у разі вчинення кримінального правопорушення, а також право на судовий захист особистих немайнових прав. Відтак, на думку відповідача, відсутність задоволення вимог позивача або незгода останнього зі змістом наданих роз`яснень не свідчить про протиправну бездіяльність Уповноваженого.

Щодо запиту на публічну інформацію від 05 травня 2026 року відповідач зазначив, що його було розглянуто у встановлений п`ятиденний строк, а листом від 11 травня 2026 року позивачу надано мотивовану відповідь. У ній повідомлено, що протягом 2025 року представниками Уповноваженого та уповноваженими посадовими особами Секретаріату протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 212-3 КУпАП, щодо посадових осіб Виноградівської міської ради не складалися. Також позивача поінформовано, що в Секретаріаті не визначено окремої посадової особи, відповідальної саме за розгляд повідомлень про адміністративні правопорушення, вчинені працівниками конкретної міської ради, та надано контактні дані для подальшої комунікації.

Крім того, відповідач вказав, що Секретаріат не володіє інформацією щодо відповідальних осіб Виноградівської міської ради у сфері доступу до публічної інформації та захисту персональних даних, а також щодо результатів інформаційного аудиту цієї ради за 2025 рік. У зв`язку з цим у наданні такої інформації було відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а запит відповідно до частини третьої цієї статті направлено належному розпоряднику - Виноградівській міській раді. Таким чином, відповідач вважає, що виконав обов`язок щодо надання наявної у нього інформації, повідомлення про її відсутність та направлення запиту належному розпоряднику.

Водночас відповідач заперечив проти доводів позивача про порушення його прав, зазначивши, що сам факт незгоди зі змістом наданих відповідей не свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. На думку відповідача, необхідною умовою задоволення адміністративного позову є встановлення реального та індивідуально вираженого порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача саме рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача. Оскільки звернення та запит позивача були розглянуті, відповіді надані у встановлені законом строки, а запит у частині інформації, якою відповідач не володів, направлено належному розпоряднику, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідачем 2, Виноградівською міською радою, у відзиві на позовну заяву (вх. №18605/26) зазначено, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки запит позивача, направлений Секретаріатом Уповноваженого, надійшов до міської ради 12 травня 2026 року та був розглянутий у встановлений строк. За результатами його розгляду 18 травня 2026 року позивачу та Уповноваженому надано аргументовану відповідь. Відповідач наголосив, що позивач не надав належних і допустимих доказів свого твердження про нездійснення реєстрації запиту в системі обліку публічної інформації, а його доводи ґрунтуються переважно на припущеннях та власному тлумаченні законодавства.

Відповідач-2 вказав, що навіть можлива відсутність певної внутрішньої реєстраційної процедури сама по собі не свідчить про порушення права позивача на доступ до публічної інформації, оскільки запит фактично був отриманий, розглянутий, а відповідь на нього надана. При цьому позивач не довів, яким саме чином порядок внутрішньої реєстрації запиту вплинув на зміст отриманої відповіді або позбавив його можливості реалізувати право на доступ до інформації. У зв`язку з цим відповідач зазначив про відсутність реального порушення прав позивача та про те, що предметом позову фактично є оскарження внутрішніх процедур діяльності міської ради, а не захист порушеного права.

Крім того, Виноградівська міська рада заперечила проти доводів позивача щодо необхідності розгляду запиту виключно конкретним структурним підрозділом, зазначивши, що положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не встановлюють виключної компетенції певного підрозділу щодо опрацювання запитів. Організація внутрішньої роботи міської ради, розподіл повноважень між її структурними підрозділами, порядок оформлення та направлення відповідей належать до питань її внутрішньої організації. Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача на принцип «плодів отруйного дерева», оскільки цей принцип застосовується у сфері оцінки допустимості доказів у кримінальному процесі та не передбачає автоматичної незаконності відповіді на запит у разі можливого порушення внутрішнього документообігу.

Окремо відповідач заперечив проти твердження позивача про те, що керівник розпорядника інформації не може приймати рішення щодо доступу до публічної інформації, оскільки це нібито позбавляє запитувача права на оскарження. На думку представника Виноградівської міської ради, стаття 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає способи оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника, але не встановлює обмежень щодо посадової особи, яка може підписувати відповідь на запит. Відповідач також зазначив, що позивач не довів існування будь-яких негативних наслідків для нього, оскільки отримав відповідь у встановлений строк та мав можливість оскаржити її до суду.

Також Виноградівська міська рада послалася на те, що дії позивача мають ознаки зловживання процесуальними правами та штучного створення предмета спору. Відповідач зазначив, що позивач не оскаржує зміст наданої відповіді по суті та не стверджує, що йому не було надано доступу до запитуваної інформації, натомість зосереджується на процедурних та внутрішньоорганізаційних питаннях. З огляду на це відповідач вважає, що позов використовується не для захисту реально порушеного права, а для створення формального спору та необґрунтованого навантаження на судову систему, у зв`язку з чим просив критично оцінити відповідні доводи позивача.

У підсумку відповідач 2 наголосив, що позивач не довів наявності конкретного порушеного права, протиправності дій чи бездіяльності Виноградівської міської ради та причинного зв`язку між оскаржуваними обставинами і будь-якими негативними наслідками для нього. Оскільки запит був отриманий, розглянутий та за ним надано відповідь, відповідач вважає, що право позивача на доступ до публічної інформації було реалізовано. На підставі наведеного Виноградівська міська рада просила у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданій відповіді на відзив позивач зазначає наступне. Щодо бездіяльності Уповноваженого у сфері оприлюднення інформації про відповідальну особу або структурний підрозділ з питань захисту персональних даних позивач зазначив, що Виноградівська міська рада сама підтвердила відсутність рішення про визначення відповідальної особи за захист персональних даних. На його думку, це свідчить про наявність протиправної бездіяльності міської ради, однак не звільняє Уповноваженого від обов`язку діяти добросовісно та своєчасно, оскільки він мав можливість вжити заходів реагування та забезпечити виконання вимог законодавства щодо оприлюднення відповідної інформації.

Стосовно Виноградівської міської ради позивач наполягав, що має право вимагати розгляду свого запиту з дотриманням усіх вимог законодавства та правил діловодства. Він зазначив, що відповідач фактично визнав відсутність окремої системи обліку публічної інформації та реєстрацію запитів у журналі вхідних документів, однак не довів наявності нормативних підстав для такого порядку. Також позивач заперечив проти доводів про належність розгляду запиту міським головою або начальником юридичного відділу, вказавши, що запит має розглядатися уповноваженою відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації, а такий порядок забезпечує можливість подальшого позасудового оскарження.

Крім того, позивач зазначив, що не міг оскаржити зміст відповіді міської ради, оскільки, на його думку, вона не була надіслана йому з дотриманням вимог законодавства та правил оформлення електронних документів. Позивач послався на визнання відповідачем того, що відповідь була оформлена як сканована копія паперового документа, але не засвідчена кваліфікованим чи іншим передбаченим законом електронним підписом. Також позивач вказав на ненадання Виноградівською міською радою доказів надання відповіді на запит, незважаючи на відповідну вимогу суду, та просив долучити до матеріалів справи додаткові документи, які, на його думку, підтверджують порушення правил ведення діловодства. У підсумку позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

07 липня 2026 року від відповідача 1, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких повідомив, що після відмови позивача від частини позовних вимог предметом спору щодо Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини залишилася вимога про визнання протиправною бездіяльності, пов`язаної з неоприлюдненням інформації про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу із захисту персональних даних у Виноградівській міській раді. Відповідач 1 вважає цю вимогу необґрунтованою, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, а саме постанову Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №9901/309/21 щодо визначення поняття протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень та постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №9901/345/20 щодо того, що протиправна бездіяльність має місце за наявності конкретного обов`язку суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії та невиконання такого обов`язку.

Зокрема, відповідач 1 зазначає, що частиною другою статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» та положеннями Порядку повідомлення, затвердженого наказом Уповноваженого від 08.01.2014 №1/02-14, встановлено, що саме органи місцевого самоврядування повідомляють Уповноваженого про створення відповідного структурного підрозділу або призначення відповідальної особи шляхом подання встановленої заяви з підтверджуючими документами. Водночас Уповноважений оприлюднює відповідну інформацію в порядку черговості надходження таких заяв. Відповідач 1 зазначив, що заява від Виноградівської міської ради про створення структурного підрозділу або призначення відповідальної особи до Секретаріату Уповноваженого не надходила, а тому правові підстави для оприлюднення відповідної інформації були відсутні.

У зв`язку з наведеним відповідач 1 дійшов висновку про відсутність у його діях протиправної бездіяльності та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

07 липня 2026 року позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі. Позивач у відповіді на додаткові пояснення відповідача 1 зазначив, що останній, на його думку, не спростував покладення на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини обов`язку здійснювати контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних та забезпечувати оприлюднення інформації про структурний підрозділ або відповідальну особу, яка організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних. Позивач вважає, що невиконання Виноградівською міською радою обов`язку щодо подання відповідної інформації не звільняє Уповноваженого від обов`язку забезпечити її оприлюднення, а після того, як йому стало відомо про можливе порушення прав позивача, Уповноважений мав вжити невідкладних заходів для його усунення.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , 05 травня 2026 року звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із запитом на отримання публічної інформації, у якому, серед іншого, просив, повідомити інформацію щодо відповідальних осіб за доступ до публічної інформації та захист персональних даних у Виноградівській міській раді і результати інформаційного аудиту за 2025 рік. За результатами розгляду запиту Секретаріат Уповноваженого листом від 11.05.2026 №01.36/1022.14/1117.13/26/31 повідомив про, відсутність окремої посадової особи, відповідальної за розгляд звернень щодо працівників Виноградівської міської ради, а також про те, що запитуваною інформацією щодо відповідальних осіб та результатів інформаційного аудиту не володіє. У цій частині запит було направлено належному розпоряднику інформації - Виноградівській міській раді.

Виноградівська міська рада, отримавши відповідний запит від Секретаріату Уповноваженого, листом від 18.05.2026 надала позивачу та Уповноваженому відповідь на питання, що належали до її компетенції. Водночас позивач вважає, що під час розгляду його запиту міською радою було допущено порушення ведення діловодства, а саме встановленого порядку його реєстрації та опрацювання, оскільки запит, на його думку, не був зареєстрований у відповідній системі обліку публічної інформації, а відповідь на нього була оформлена та надіслана у вигляді сканованої копії паперового документа без накладення кваліфікованого електронного підпису. Крім того, позивач ставить під сумнів повноваження посадових осіб, які здійснювали розгляд запиту та підписували відповідь на нього, вважаючи, що такі дії мали бути вчинені уповноваженою посадовою особою, відповідальною за доступ до публічної інформації.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з позовом, у якому, зокрема, оскаржує бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо невжиття заходів, спрямованих на оприлюднення інформації про структурний підрозділ або відповідальну особу, яка організовує роботу із захисту персональних даних у Виноградівській міській раді, а також дії та бездіяльність Виноградівської міської ради, пов`язані з порядком реєстрації, розгляду та оформлення відповіді на його запит на доступ до публічної інформації. Позивач вважає, що відповідачами не було належним чином дотримано вимог законодавства та правил ведення діловодства, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ч.3-4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, крім іншого, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно статті 28 Закону України «Про звернення громадян» контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.

Щодо позовної вимоги стосовно визнатння протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відсутності дій з оприлюднення інформації про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці Виноградівською міською радою Закарпатської області, суд зазначає наступне.

Уповноважений з прав людини Верховної Ради України є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, Законом України від 23.12.97 №776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі Закон №776/97-ВР) та іншими законами України.

Статтею 101 Конституції України визначено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб`єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Варто зауважити, що Уповноважений з прав людини Верховної Ради України при розгляді звернення наділений окресленим у статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» переліком повноважень, а саме:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

З аналізу норм, які регулюють спірні відносини, вбачається, що звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини саме по собі не породжує безумовного обов`язку відкрити провадження або провести перевірку у кожному випадку, незалежно від змісту звернення та наявності в ньому конкретних фактичних даних. Закон пов`язує здійснення заходів реагування Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини саме з наявністю відомостей про порушення прав і свобод людини, які дають можливість оцінити характер такого порушення, суб`єкта ймовірного порушення, зміст порушеного права та фактичні обставини, що потребують перевірки.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу встановлює необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення, при цьому загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Частинами 1, 2 ст.7 Закону України від 02.10.1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII) передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст.5 Закону №2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини першої ст.3 Закону №2939-VI).

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої ст.5 Закону №2939-VI).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої ст.13 Закону №2939-VI).

Відповідно до частини четвертої ст.13 Закону №2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 частини першої ст.10 Закону №2939-VI). Оскільки Закон №2939-VI гарантує відповідне право кожній особі, то його реалізація не залежить від того, чи така особа є приватною, чи перебуває на публічній службі.

Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина друга ст.6 Закону №2657-XII).

Пунктом 6 ч.1 ст.14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Статею 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, пункту 1 частини першої ст.10 Закону №2939-VI.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Щодо відсутності дій з оприлюднення інформації про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці Виноградівською міською радою Закарпатської області, суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце в тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний. На цьому наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі №320/5970/17.

Загальні вимоги до обробки персональних даних, в тому числі їх поширення, визначено Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI). Зокрема, відповідно до статті 6 Закону №2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При цьому, частиною третьою статті 6 Закону передбачено, що склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки. Виключний перелік підстав для обробки персональних даних передбачено статтею 11 Закону. При цьому згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних є лише однією з шести правових підстав для обробки персональних даних, передбачених статтею 11 Закону. Необхідно враховувати, якщо обробка персональних даних здійснюється на підставі пунктів 2-6 частини першої статті 11 Закону, така обробка персональних даних здійснюється без надання згоди на обробку персональних даних.»

Таке роз`яснення не є ухиленням від розгляду звернення, а свідчить про надання позивачу інформації щодо належного способу захисту в разі, якщо він вважає, що щодо нього було вчинене кримінальне правопорушення.

Статтею 23 Закону №2297-VI передбачено повноваження Уповноваженого отримувати пропозиції, скарги та інші звернення з питань захисту персональних даних і приймати рішення за результатами їх розгляду, а також видавати за підсумками розгляду звернення відповідні вимоги (приписи).

Частина друга статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» №2297-VI встановлює, що в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також у володільцях чи розпорядниках персональних даних, що здійснюють обробку персональних даних, яка підлягає повідомленню відповідно до цього Закону, створюється (визначається) структурний підрозділ або відповідальна особа, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці.

Інформація про зазначений структурний підрозділ або відповідальну особу повідомляється Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, який забезпечує її оприлюднення. Порядок повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб`єктів персональних даних, про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також оприлюднення вказаної інформації затверджено наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08.01.2014 №1/02-14.

Порядок повідомлення встановлює процедуру та затверджує форму повідомлення Уповноваженого про обробку персональних даних, яка становить особливий ризик для прав і свобод суб`єктів персональних даних, про зміну відомостей, що підлягають повідомленню, та про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також оприлюднення зазначеної інформації на офіційному веб-сайті Уповноваженого.

Відповідно до пункту 5.1. Порядку повідомлення органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також володільці чи розпорядники персональних даних, що здійснюють обробку персональних даних, інформація про яку підлягає повідомленню Уповноваженому відповідно до цього Порядку, повідомляють Уповноваженого про створення структурного підрозділу або призначення відповідальної особи, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці.

У пункті 5.2. Порядку повідомлення з цією метою суб`єкти, вказані в п.5.1. Порядку, подають до Секретаріату Уповноваженого заповнений бланк заяви за формою, наведеною у Додатку 4, з усіма підтверджуючими документами, впродовж 30 днів з моменту створення структурного підрозділу або призначення відповідальної особи за правилами, визначеними в пунктах 2.2.-2.3. цього Порядку.

Згідно з пунктом 5.3. Порядку повідомлення Уповноважений в порядку черговості надходження заяв, вказаних в п. 5.2. Порядку, оприлюднює на офіційному веб-сайті Уповноваженого надіслані відомості в окремому розділі «Інформація про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці».

В матеріалах справи є відповідь Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 11.05.2026 року №01.36/1022.14/1117.13/26/ЗІ на запит позивача, у якій зазначив, що не володіє та не зобов`язаний володіти інформацією про відповідальних осіб щодо доступу до публічної інформації та захисту персональних даних у Виноградівській міській раді, а також про результати інформаційного аудиту цієї ради за 2025 рік, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні запиту на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд зазначає, що відповідач надав загальну відповідь, а також звертає увагу позивача на те, що у наданій відповіді на запит визначальним повинен бути не обсяг наданої відповіді, а якість, чіткість, конкретика у сформованій відповіді на конкретне запитання, або зазначення про неможливість надати відповідь з покликанням на належним чином обґрунтовані причини цього.

Суд наголошує позивачу на тому, що оскільки його запит стосувався надання інформації про відповідний структурний підрозділ або відповідальну особу Виноградівської міської ради, а не питання вжиття Уповноваженим заходів реагування чи здійснення ним дій щодо оприлюднення такої інформації, то правові підстави вважати, що Уповноваженим допущено протиправну бездіяльність у цій частині, відсутні.

Водночас суд враховує, що заява про структурний підрозділ або відповідальну особу, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці від Виноградівської міської ради Закарпатської області не надходила.

З огляду на те, що заява від Виноградівської міської ради Закарпатської області про створення структурного підрозділу або призначення відповідальної особи, що організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці, до Секретаріату Уповноваженого не надходила, відсутні правові підстави для оприлюднення відповідної інформації. За таких обставин сам по собі факт відсутності оприлюдненої інформації не може свідчити про бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо її оприлюднення.

Відтак, судом не встановлено порушення прав позивача відповідачем 1 у спірних правовідносинах, відтак немає протиправної бездіяльності відповідача 1 та підстав для задоволення зобов`язальних вимог позивача, які є похідними.

Щодо позовної вимоги стосовно визнання протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради щодо невчиненням обов`язкової дії з реєстрації запиту щодо доступу до публічної інформації в системі обліку публічної інформації, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (далі Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права,

Частина 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що розпорядники інформації зобов`язані мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації. Водночас частина 1 статті 18 встановлює обов`язок розпорядників інформації мати системи обліку документів, що знаходяться в їхньому володінні.

Суд наголошує на тому, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» встановлює обов`язок розпорядника забезпечувати реєстрацію запитів на інформацію та ведення їх обліку, однак сам по собі не пов`язує виконання цього обов`язку виключно з використанням конкретного програмного забезпечення або окремої електронної системи. Відтак, вирішальним для оцінки дотримання відповідачем вимог законодавства є не форма чи технічний спосіб ведення обліку, а встановлення факту отримання, реєстрації та належного розгляду запиту.

Як встановлено судом, запит позивача щодо доступу до публічної інформації надійшов до Виноградівської міської ради та був опрацьований, за результатами чого позивачу надано відповідь. Позивач, обґрунтовуючи вказану позовну вимогу, посилається на те, що відповідачем 2 запит не було зареєстровано в системі обліку публічної інформації. Водночас сама по собі відсутність запиту в окремій інформаційно-комунікаційній системі не свідчить про невчинення відповідачем обов`язку щодо обліку та опрацювання запиту, якщо такий запит фактично отримано, зареєстровано у встановленому відповідачем порядку та розглянуто по суті.

У даній справі такі обставини підтверджуються матеріалами справи, а позивач не довів, що обраний відповідачем спосіб внутрішнього обліку запиту призвів до порушення його права на доступ до публічної інформації або унеможливив розгляд його запиту.

Також представник Виноградівської міської ради у відзиві на позовній заяві зазначав, що закон не вимагає використання конкретної комп`ютерної системи чи програмного забезпечення для обліку запитів, а організація внутрішньої роботи та діловодства належить до повноважень міської ради. Якщо міська рада здійснює реєстрацію запитів у журналі реєстрації вхідних документів, це саме по собі ще не свідчить про невиконання вимог Закону, якщо такий спосіб забезпечує належний облік запитів та можливість встановити факт їх надходження, зміст, дату отримання і результати розгляду.

Суд зазначає, що запит фактично був розглянутий, відповідь на нього надана, а позивач не довів, яким саме чином відсутність або наявність певної внутрішньої реєстраційної процедури вплинула на зміст відповіді чи позбавила його можливості реалізувати право на доступ до інформації. Позивач фактично ототожнює бажаний ним спосіб організації внутрішнього документообігу з єдиним можливим способом виконання вимог законодавства.

При цьому розпорядник інформації, за необхідності, не позбавлений можливості прийняти відповідні організаційні рішення, зокрема затвердити окреме положення про систему обліку публічної інформації, визначити порядок її ведення, відповідальних посадових осіб та форму обліку запитів.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту протиправної бездіяльності Виноградівської міської ради саме щодо реєстрації та обліку його запиту.

За таких обставин підстави для визнання протиправною бездіяльності Виноградівської міської ради у цій частині позовних вимог - відсутні.

Щодо позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради стосовно того, що відповідальна особа (або структурний підрозділ) з питань доступу до публічної інформації не розглянула запит щодо доступу до публічної інформації та не прийняла рішення за результатами розгляду запиту, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI покладає на розпорядника інформації обов`язок визначити завдання та забезпечити діяльність структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації, які відповідають, зокрема, за опрацювання запитів. Водночас частина друга цієї статті передбачає, що запит, який пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником порядку, обробляється відповідальними особами.

Суд звертає увагу на те, що закон пов`язує діяльність відповідальної особи саме з організацією роботи розпорядника, але з цього положення не обов`язково випливає, що відповідальна особа повинна особисто підписувати кожну відповідь або що лише вона може прийняти рішення за результатами розгляду запиту.

Пунктом 13 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР. Визначено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує роботу по розгляду звернень громадян та доступу до публічної інформації; веде особистий прийом громадян. Крім того, відповідно до пунктів 9, 10 та 11 частини четвертої статті 42 міський голова призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради, здійснює керівництво виконавчим апаратом ради та є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату.

Міський голова є посадовою особою місцевого самоврядування, очолює виконавчий комітет міської ради, а відповідно до статті 42 цього Закону здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, а також підписує рішення та інші документи ради та її виконавчих органів у випадках, передбачених законом.

Як убачається з листа Виноградівської міської ради від 18.05.2026 року №02.1-24/53, наданого, на запит Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, позивачу та відповідачу 1, розпорядженням Виноградівського міського голови від 20.06.2025 року №186 відповідальним за організацію доступу до публічної інформації визначено загальний відділ Виноградівської міської ради. Таким чином, розпорядником інформації було визначено структурний підрозділ, на який покладено організацію відповідної роботи, що відповідає положенням статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відтак, доводи позивача про те, що запит обов`язково мав бути розглянутий конкретною, окремо визначеною посадовою особою, не ґрунтуються на положеннях зазначеного Закону.

Водночас визначення загального відділу відповідальним за організацію доступу до публічної інформації не означає, що саме цей структурний підрозділ позбавляє керівника органу місцевого самоврядування права підписувати документи, що складаються за результатами розгляду запитів. Стаття 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає обов`язок розпорядника забезпечити організацію роботи з доступу до публічної інформації, однак не встановлює, що відповідь на запит обов`язково має бути підписана виключно виконавцем листа, відповідальною особою або структурним підрозділом, визначеним для організації такої роботи.

Отже, з наведених положень вбачається, що визначення відповідального структурного підрозділу має на меті забезпечення належної організації роботи розпорядника інформації, а не встановлення виключної компетенції такого підрозділу щодо прийняття та підписання кожного документа за результатами розгляду запиту. За таких обставин саме по собі підписання відповіді міським головою не свідчить про те, що запит не був розглянутий відповідальним структурним підрозділом або що відповідь на нього була прийнята неналежним суб`єктом.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради стосовно того, що відповідальна особа (або структурний підрозділ) з питань доступу до публічної інформації не розглянула запит щодо доступу до публічної інформації та не прийняла рішення за результатами розгляду запиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги визнання протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради стосовно того, не надсилання відповіді за результатами розгляду запиту шляхом належним чином засвідченої електронної копії паперових документів, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідь на запит позивача була оформлена та підписана власноручним підписом міського голови Виноградівської міської ради, після чого надіслана позивачу на електронну адресу у вигляді сканованої копії відповідного паперового документа. При цьому відповідачем не заперечується, що на зазначений електронний файл кваліфікований електронний підпис, не накладався.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року №851-VI накладенням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Водночас статтею 7 цього Закону встановлено, що оригіналом електронного документа є його електронний примірник з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом. Таким чином, надісланий позивачу файл, який являв собою електронне відображення паперового документа, не може ототожнюватися із належним чином оформленим та засвідченим електронним документом лише на тій підставі, що його паперовий оригінал містив власноручний підпис посадової особи.

Суд наголошує, що сам факт наявності власноручного підпису міського голови на паперовому примірнику відповіді не свідчить про належне засвідчення його електронної копії. Для підтвердження відповідності електронного відображення паперового документа його оригіналу необхідно дотриматися вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг. Отже, направлення на електронну адресу позивача лише сканованого зображення паперового документа без накладення електронного підпису не забезпечує належного засвідчення відповідності такого електронного файлу його паперовому оригіналу.

За таких обставин суд доходить висновку, що Виноградівська міська рада, надіславши позивачу відповідь у вигляді незасвідченої сканованої копії паперового документа, не виконала обов`язок щодо надання відповіді у належній формі, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині щодо визнання протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради підлягають задоволенню.

Обираючи належний спосіб захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надсилання ОСОБА_1 на електронну пошту належним чином засвідчену електронну копію відповіді за результатами розгляду запиту та зобов`язання відповідача надіслати ОСОБА_1 на електронну пошту належним чином засвідчену електронну копію відповіді за результатами розгляду запиту.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 21/8, код ЄДРПОУ 21661556), Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради щодо не надсилання ОСОБА_1 на електронну пошту належним чином засвідченої електронної копії відповіді за результатами розгляду запиту.

Зобов`язати Виноградівську міську раду надіслати ОСОБА_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену електронну копію відповіді за результатами розгляду запиту

Стягнути з Виноградівської міської ради Закарпатської області (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5, код ЄДРПОУ 04053677) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич