Рішення № 138614002 від 30.07.2026 , Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/7233/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

07 березня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо не нарахування та не виплати йому у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо не врахування абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р. (включно) та з 01.01.2024 по 18.10.2024 р. (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року та зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення з урахуванням фіксованого розміру різниці між розміром індексації та розміром підвищення тарифних ставок (окладів) станом на 01.03.2018 відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 в розмірі 4038,74 грн на місяць за період 01.03.2018 року по 31.12.2022 року (включно) та з 01.01.2024 по 18.10.2024 (включно);

- визнати протиправними дії 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо проведення нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 та зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити йому перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях дії щодо неврахування винагороди за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті йому підйомної допомоги у 2015 році, грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2022 роки, компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2014-2022 роках, підйомної допомоги, виплаченої у 2015 році та компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, виплачену у жовтні 2024 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС, за 2016-2022 роки;

- визнати протиправною бездіяльність 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях дії щодо ненарахування та невиплати йому підйомної допомоги у 2022 році при переїзді на нове місце проходження військової служби та добових відповідно до пунктів 9, 10 Порядку №390 та зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити нарахування та виплату підйомну допомогу за переїзд на нове місце проходження військової служби та добових відповідно до пунктів 9, 10 Порядку №390;

- визнати протиправними дії 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо неврахувати та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-потових питань виходячи з розміру місячного грошового забезпечення та зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити нарахування та виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з 2014 року по 2024 рік включно (з урахуванням раніше виплачених сум);

- визнати протиправними дії 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати грошової компесації за недоотримане речове майно при звільненні та зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити нарахування та виплату йому компенсацію за недотримане речове майно відповідно до довідки про недоотримане речове майно з 20.01.2014 по 18.10.2024 штаб-сержантом, що йде додатками до Листа Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 на 35 аркушах;

- визнати протиправною бездіяльність 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях щодо ненарахування та невиплати грошової компесації замість норм харчування та зобов`язати 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснити нарахування та виплату йому компенсації замість норм харчування з 20.01.2014 по 30.04.2014 з урахуванням вимог пункту 1 приміток до норми №1 Постанови №426, з 20.01.2014 по 30.04.2014 з урахуванням вимог пункту 1 приміток до норми №1 Постанови №426, з 01.05.2014 по 31.12.2014 з урахуванням вимог п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 №158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», з 01.01.2015 по 31.01.2022 з урахуванням вимог пункту 1, 9 приміток до норми №1 Постанови №426.

Позовна заява обґрунтована тим, що на день виключення позивача зі списків особового складу 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях він не отримав у повному обсязі індексацію грошового забезпечення. Відповідач здійснив нарахування і виплати йому індексації грошового забезпечення із порушенням вимог законодавства, що стало причиною звернення до суду. Разом з тим, відповідач не здійснив йому виплату індексації-різниці грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року (включно) та з 01.01.2024 по 18.10.2024 (включно) із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку №1078 у фіксованій величині. Крім цього, позивач не здійснив перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн), з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн), з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн), з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно Додатків 1 і 14 до Постанови № 704, та здійснення виплати з урахуванням раніше виплачених сум, не включив до складу підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань винагороди за участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (далі-АТО), заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройного агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, не здійснив нарахування та виплату підйомної допомоги, не виплатив матеріальну допомогу для вирішення соціально-потових питань виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з 2014 року по 2024 рік включно, не здійснив виплату грошової компенсації за недотримане речове майно та не здійснив виплату грошової компенсації замість норм харчування. Позивач не погоджується із такою протиправною бездіяльністю відповідача, у зв`язку із чим, був вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано у 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, належним чином посвідчені копії Контракту про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України ОСОБА_1 з 2014 року по 2019 рік, з 2024 року.

08 січня 2026 року від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях надійшло клопотання, в якому він просив замінити неналежного відповідача 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях належним відповідачем Головним управлінням СБУ в Донецькій та Луганській областях (код ЄРДПОУ 20001504). Головне управління СБУ в Донецькій та Луганській областях є юридичною особою - регіональним органом Служби безпеки України. При цьому, відповідно до штатної структури Головного управління, в його складі є відокремлений підрозділ 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області), який не є юридичною особою, не здійснює публічно-владні управлінські функції у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Головне управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (код ЄРДПОУ 20001504).

11 січня 2026 року від позивача надійшло клопотання, в якому він просив замінити неналежного відповідача 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ 20003791) належним відповідачем Головним управлінням СБУ в Донецькій та Луганській областях (код ЄРДПОУ 20001504).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 р. замінено неналежного відповідача 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ 20003791) належним відповідачем - Головним управлінням СБУ в Донецькій та Луганській областях (код ЄРДПОУ 20001504).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.02.2016 р.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу на посаді водія гаража відділу господарського забезпечення 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, водія IV категорії гаража відділу господарського забезпечення 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

В матеріалах справи наявний контракт про проходження позивачем військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України з 2019 року по 2024 рік та з 2024 року по 2027 рік.

Відповідно до наказу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 14.10.2024 р. № 694-ОС/дск По особовому складу позивача звільнено з військової служби та достроково розірвано контракт про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України відповідно до підпункту «в» пункту 61, підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України» затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007 (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) Військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12 травня 1992 року, та виключено зі списків особового складу, з урахуванням часу на здавання посади, з 18.10.2024 року.

31 жовтня 2024 року позивач звернувся до 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях із заявою про видачу належним чином завірених документів: довідок про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01 лютого 2014 року по жовтень 2024 року (включно), розрахункових листів особової картки, які містять відомості про виплату індексації грошового забезпечення з 01 лютого 2014 року по жовтень 2024 року (включно), розрахункових платіжних відомостей з 01.02.2014 року по жовтень 2024 року, розрахунків нарахованих та виплачених сум індексації грошового забезпечення з 01.02.2014 року по жовтень (включно) 2024 року (помісячно) з зазначенням базового місяця, який застосовувався під час нарахування індексації грошового забезпечення в лютому 2014 року, інформацію про те, який базовий місяць застосовувався під час нарахування індексації грошового забезпечення під час нарахування грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, інформацію про те, який базовий місяць застосовувався під час нарахування індексації грошового забезпечення 01.03.2018 року по жовтень 2024 (включно), довідок про всі суми виплаченого грошового забезпечення за весь період проходження військової служби з 20.01.2014 по 18.10.2024 (включно) з зазначенням суми посадового окладу за вищевказаний період (помісячно), довідок про отримане речове майно за весь період проходження військової служби з 20.01.2014 по 18.10.2024, довідок про недоотримане речове майно за весь період проходження військової служби з 20.01.2014 по 18.10.2024, довідок про вартість речового майна, що належить до видачі станом на 1 січня поточного року, довідок про виплачені суми грошової компенсації за харчування за весь період проходження військової служби з 20.01.2014 по 18.10.2024 (включно) з помісячним розрахунком в тому числі за наявності зазначити інформацію стосовно видачі продовольчих пайків, довідок про сплату військового збору за весь період проходження військової служби з 20.01.2014 по 18.10.2024 (включно) з помісячним розрахунком в тому числі під час безпосередньої участі в Антитерористичній операції та Операції Об`єднаних Сил, інформацію про суму виплаченої або нарахованої підйомної допомоги, інформацію про суму виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за весь період проходження військової служби з 20.01.2014 по 18.10.2024 (включно) з зазначенням періоду виплати, довідки щодо виплачених сум при звільненні

Листом від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях за результатами опрацювання заяви надано довідки щодо отриманих позивачем виплат, а також копій розрахункових листів за період проходження військової служби з додатком на 35 аркушах.

Позивач звернувся до відповідача із заявами: про здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення, про виплату грошової компенсації замість норм харчування, про здійснення перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, про виплату підйомної допомоги, про виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно, щодо включення до складу підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань винагороди за участь в АТО/ОСС, про здійснення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року

Листом від 23.01.2025 року №78/3/20/Л-8 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що в межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію військовослужбовцям СБУ до березня 2018 року у Служби безпеки України можливостей не було та про те, що на даний час у Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу включно, також відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати фіксованої величини індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 18.10.2024

Листом від 03.02.2025 року №78/3/9/Л-12 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що грошова компенсація замість норм харчування виплачена йому при звільненні з військової служби у повному обсязі. Правові підстави для додаткових виплат відсутні

Листом від 23.01.2025 року №78/3/9/Л-7 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що відсутні правові підстави здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, за період з 2014 по 2024 роки.

Листом від 29.01.2025 року №78/3/1/Л-4 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що для виплати підйомної допомоги та добових відповідно до вимог порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України підйомної допомоги, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 22.11.2021 №390, відсутні правові підстави, також до цього листа надано витяги з наказів начальника ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 26.04.2022 року №60-ОС/дск, від 15.06.2022 року № 124-ОС/дск По особовому складу в частині передислокації протягом 2022 року.

Листом від 21.01.2025 року №78/3/9/Л-3 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що грошова компенсація за все належне для отримання, але не отримане речове майно виплачена при звільненні з військової служби у повному обсязі, правові підстави для додаткових виплат відсутні

Листом від 23.01.2025 року 78/3/20/Л-6 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що у 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях відсутні правові підстави для здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за період з 2014-2022 років, підйомної допомоги у 2015 році, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 2014 по 2022 з урахування у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС

Листом від 23.01.2025 року 78/3/20/Л-5 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях повідомило, що у 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях відсутні правові підстави для здійснення перерахунку та доплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року

Виходячи з відомостей, які містяться в розрахункових листах з 2014 року по 2024 рік та Довідки щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2014 року по 28.02.2018 року від 02.12.2024 №20/270 позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення:

-за період з 12.2013 року по 04.2014 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася, застосовувався базовий місяць грудень 2013 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270);

-у травні 2014 року нараховано індексацію у сумі 36,54 грн та фактично виплачено у червні 2014 року з застосуванням базового місяця грудень 2013 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270);

-у червні 2014 року нараховано індексацію у сумі 77,95 грн та фактично виплачено у червні 2014 року з застосуванням базового місяця грудень 2013 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з 01.07.2014 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 , не нараховувалася та не виплачувалася (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з 03.2018 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 , не нараховувалася та не виплачувалася (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/ Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з грудня 2018 року по лютий 2019 року нараховано індексацію у сумі 213,24 грн та фактично виплачено у грудні 2019 року з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з березня 2019 року по червень 2019 року нараховано індексацію у сумі 537,88 грн та фактично виплачено у грудні 2019 року з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з липня 2019 року по листопад 2019 року нараховано індексацію у сумі 1 250, 11 грн та фактично виплачено у грудні 2019 року з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з січня 2020 року по червень 2020 року нараховано індексацію у сумі 1 299, 06 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з липня 2020 року по листопад 2020 року нараховано індексацію у сумі 1 131, 45 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період грудень 2020 року нараховано індексацію у сумі 233, 81 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/ Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з січня 2021 року по березень 2021 року нараховано індексацію у сумі 994,26 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з квітня 2021 року по червень 2021 року нараховано індексацію у сумі 1 246, 23 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з липня 2021 року по листопад 2021 року нараховано індексацію у сумі 2 688, 19 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з грудня 2021 року по січень 2022 року нараховано індексацію у сумі 1 121,42 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період з лютого 2022 року по квітень 2022 року нараховано індексацію у сумі 2 009, 61 грн та фактично виплачено 1 989,51 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період травень 2022 року нараховано індексацію у сумі 908, 05 грн та фактично виплачено 894,43 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період червень 2022 року нараховано індексацію у сумі 1 014, 73 грн та фактично виплачено 999,51 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період липень 2022 року по серпень 2022 року нараховано індексацію у сумі 2 126, 80 грн та фактично виплачено 2 094,90 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період вересень 2022 року по жовтень 2022 року нараховано індексацію у сумі 2 558, 40 грн та фактично виплачено 2 520, 02 з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період листопад 2022 року нараховано індексацію у сумі 1 422, 20 грн та фактично виплачено 1400, 87 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270;

-за період грудень 2022 року нараховано індексацію у сумі 1 468, 15 грн та фактично виплачено 1 446, 13 грн з застосуванням базового місяця березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270);

-за період січень 2023 по листопад 2023 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася, застосовувався базовий місяць березень 2018 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270);

-за період грудень 2023 по липень 2024 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася, застосовувався базовий місяць грудень 2023 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270);

-за період серпень 2024 року нараховано індексацію у сумі 130,20 грн та фактично виплачено 128, 25 грн застосовувався базовий місяць грудень 2023 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270);

-за період вересень 2024 року нараховано індексацію у сумі 130,20 грн та фактично виплачено 128,25 грн застосовувався базовий місяць грудень 2023 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/270);

-за період з 01.10.2024 року по 18.10.2024 року нараховано індексацію у сумі 43,90 грн та фактично виплачено 43,24 грн застосовувався базовий місяць грудень 2023 року (даний факт не заперечується Відповідачем, та підтверджується листом Відповідача від 04.12.2024 року №78/3/20/Л-111 та Довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.02.2014 року по 18.10.2024 року від 02.12.2024 №20/27).

Також, наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 14.11.2014 №027т з 07.04.2014 по 30.04.2018 позивач був залучений до безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а наказом Генерального штабу ЗСУ від 14.05.2018 №3\дск, наказом Командувача угрупування об`єднаних сил Міністерства оборони України від 15.04.2022 №82 до заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройного агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 01.05.2018 по 23.02.2022 року.

Згідно з наказом Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 26.04.2022 року №60-ОС/дск По особовому складу вважати передислокованим на період дії воєнного стану та до його припинення чи скасування або до окремого рішення керівництва СБ України наступних співробітників Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях штаб-сержанта ОСОБА_1 , співробітника 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) з 24.02.2022 по 25.02.2022 м.Дніпро з 26.02.2022 по 04.03.2022 м.Івано-Франківськ з 05.03.2022 м.Умань Черкаської області. Даний факт підтверджується витягом з наказу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 26.04.2022 року № 60-ОС/дск По особовому складу

Відповідно до наказу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 15.06.2022 року №124-ОС/дск По особовому складу вважати передислокованим на період дії воєнного стану та до його припинення чи скасування або до окремого рішення керівництва СБ України наступних співробітників Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях штаб-сержанта ОСОБА_1 , співробітника 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) з 26.05.2022-м.Дніпро Даний факт підтверджується витягом з наказу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 15.06.2022 року № 124-ОС/дск По особовому складу.

Також, судом встановлено, що відповідно до розрахункових листів, вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачувалась позиачу у такому розмірі: у червні 2014 року нараховано 685 грн, у січні 2015 року нараховано 685 грн, у квітні 2016 року нараховано 685 грн, в травні 2017 року нараховано 685 грн, у червні 2018 року нараховано 685 грн, у червні 2019 року нараховано 727,5 грн, у червні 2020 року нараховано 1, 746 грн, в квітні 2021 року нараховано 1,800 грн, у лютому 2022 року нараховано 1,800 грн, в квітні 2023 року нараховано 3000 грн, у лютому 2024 року нараховано 3000 грн.

Крім цього, 23.10.2024 року позивач отримав на свій картковий рахунок кошти, у сумі 46 363, 06 грн із заначенням призначення платежу «зарахування заробітної плати, компенсація за обмундирування за 10.2024». Даний факт підтверджується копією квитанції від АТ «Ощадбанк».

Позивач не погоджується із противною бездіяльністю відповідача щодо не виплати йому належних сум, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (надалі Закон №1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Стаття 3 Закону України №1282-ХІІ передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статей 4,6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі- Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а з 2016 року - 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015 року).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд звертає увагу, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року по справі №825/694/17, яка враховується відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України.

Відповідно до абзацу 3 п. 10-1 Порядку № 1078 в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

У подальшому пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015 року, згідно з якою внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи положення Порядку №1078 місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Стосовно визначення базового місяця, судом першої інстанції зазначено наступне.

Мінсоцполітики в листах від 29.12.2017 року № 122/0/66-17 та від 15.04.2020 року № 49/0/214-20 надало роз`яснення, що правила нарахування індексації грошового забезпечення як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців є єдиними.

Пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 01.12.2015 року.

Тобто, починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

Мінсоцполітики у листі від 23.06.2020 року №76/0/214-20 надано роз`яснення, відповідно до яких починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 року у справі №400/3017/19 (щодо періоду після 01.12.2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Після прийняття цієї постанови та до березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалось.

З 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно є січень 2008 року.

Ненарахування та невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року є протиправними.

Відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Водночас, стосовно періоду з 01.01.2014 по 30.11.2015 року включно суд звертає увагу, що до 01 грудня 2015 року діяло інше законодавство.

Так, відповідно до абз. 3 п. 10-1 Порядку №1078 в редакції до внесення змін Постановою КМУ №1013 від 09.12.2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

При цьому, суд встановив, що відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням базових місяців відмінних від базового місяця січень 2008 року.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.

Позовні вимоги про зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 30.11.2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року задоволенню не підлягають, оскільки саме з грудня 2015 року обчислення індексації грошового забезпечення здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Щодо позовних вимог про індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року з урахуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає наступне.

Спірним між сторонами у цій частині є виплата суми індексації в разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Закон №1282-XII і Порядок №1078 не містять такого поняття як фіксована сума індексації.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09.12.2015 №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

У зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має остання право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.

Позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано.

Указані обставини є спірними в цій справі та суд зобов`язаний їх дослідити.

У цьому контексті Суд зауважує, що з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз. 5 п. 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 13595,47 грн (посадовий оклад 685,00, оклад за військовим званням 55,00; надбавка за вислугу років 148,00, надбавка за особливості проходження служби 888,00, премія щомісячна 7175,82, надбавка за ОРД, КР та ІАЗ 342,50, надбавка АТО 50% 4301,15);

За березень 2018 року 14553,03 грн (посадовий оклад 685,00, оклад за військовим званням 55,00; надбавка за вислугу років 148,00, надбавка за особливості проходження служби 888,00, премія щомісячна 7583,52, надбавка за ОРД, КР та ІАЗ 342,50, надбавка за участь в ООС 4851,01).

Таким чином, грошовий дохід позивача у зв`язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів не збільшився.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом: Лютий 2008 - 102,7% (Індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; Березень 2008 - 103,8% = 1,038; Квітень 2008 - 103,1% - Г,031; Травень 2008 - 101,3% = 1,013; Вересень 2008 - 101,3% - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008) = 1,013; Жовтень 2008 - 1.01,7% == 1,017; Листопад 2008 - 101,5% = 1,015; Грудень 2008 - 102,1% = 1,021; Січень 2009 - 102,9% = 1,029; Лютий 2009 - 101,5% = 1,015; Березень 2009 - 101,4% = 1,014; Травень 2009 - 101,4% = 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009) = 1,014; Червень 2009 - 101,1% = 1,011; Жовтень 2009 - 101,4% = 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009) = 1,014; Листопад 2009 - 101.1% = 1,011; Січень 2010 - 102,7% = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010) = 1,027; Лютий 2010 - 101.9% = 1,019; Вересень 2010 - 103,5% = 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010) = 1,035; Грудень 2010 - 101,6% = 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010) = 1,016; Березень 2011 - 103,3% = 101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011) = 1,033; Квітень 2011 - 101,3% = 1,01.3; Червень 2011 - 101,2% = 100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011) = 1,012; Березень 2014 - 101,98% = 98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100,1% (вересень 2012) х 100,0% (жовтень 2012) х 99,9% (листопад 2012) х 100.2% (грудень 2012) х 100,2% (січень 2013) х 99.9% (лютий 2013) х 100,0% (березень 2013) х 100,0% (квітень 2013) х 100,1% (травень 2013) х 100,0%. (червень 2013) х 99,9% (липень 2013) х 99,3% (серпень 2013) х 100,0% (вересень 2013) х 100,4% (жовтень 2013) х 100,2% (листопад 2013) х 100,5% (грудень 2013) х 100,2% (січень 2014) х 100,6% (лютий 2014) х 102,2% (березень 2014) = 1,020; Квітень 2014 - 103,3% = 1,033; Травень 2014 - 103,8 = 1,038; Липень 2014 - 101,4% =. 101,0% (червень 2014) х 100.4% (липень 2014) = 1,014; Вересень 2014 - 103,72% = 100,8% (серпень 2014) х 102,9% (вересень 2014) = 1,037; Жовтень 2014 102,4% = 1,024; Листопад 2014 - 101,9% = 1,019; Грудень 2014 - 1.03,0% = 1,030; Січень 2015 - 103.1% = 1,031; Лютий 2015 - 105,3 = 1,053;. Березень 2015 - 110,8% = 1,108; Квітень 2015 - 1.14% = 1,140; Травень 2015 - 102,2% = 1,022; Листопад 2015 - 101,55% = 100,4% (червень 2015) х 99,0% (липень 2015) х 99,2% (серпень 201.5) х 102,3% (вересень 2015) х 98,7% (жовтень 2015) х 102,0% (листопад 2015) = 1,016; Квітень 2016 - 105,79% = 100,7% (грудень 2015) х 100,9% (січень 2016) х 99,6 (лютий 201.6) х 101,0% (березень 201.6) х 103,5 (квітень 2016) = 1,058; Жовтень 2016 - 104,0% = 100,1% (травень 2016) х 99,8% (червень 2016) х 99,9% (липень 2016) х 99,7% (серпень 2016) х 101,8% (вересень 2016) х 102,8% (жовтень 2016) = 1,040; Січень 2017 - 103,85% = 101,8% (листопад 2016) х 100,9% (грудень 2016) х 101.1% (січень 2017) = 1,038; Квітень 2017 - 103,74% = 101,0% (лютий 201.7) х 101,8% (березень 2017) х 100,9% (квітень 2017) = 1,03.7; Липень 2017 - 1.03,1.3% = 1.01,3% (травень 2017) х 101,6% (червень 2017) х 100,2% (липень 20.17) - 1,031; Жовтень 2017 - 103,12% = 99,9% (серпень 2017) х 102,0% (вересень 2017) х 101,2% (жовтень 2017) = 1,031; Січень 2018 - 103,44% = 1.00,9% (листопад 2017) х 101,0% (грудень 201.7) х. 101,5% (січень 2018) = 1,034.

1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 =>353,3%

353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (Величина приросту індексу споживчих цін).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100, що, в даному випадку становить: 1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Як вбачається з розрахункових листів, грошове забезпечення за лютий 2018 визначено у сумі 13 595,47 грн, грошове забезпечення за березень 2018 - 14 553,03 грн. Відтак, різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року складає 14 553,03-13 595,47 = 957,56 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної мені індексації у березні 2018 розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн-957,56 грн = 3505,59 грн.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у розмірі 3505,59 грн щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

З матеріалів справи встановлено, що за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року включно відповідачем виплачена позивачу лише поточна індексація грошового забезпечення без виплати щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення 3505,59 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачами вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 р. та з 01.01.2024 по 18.10.2024 р. (включно), що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у цій частині

Щодо проведення нарахування грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції від 30.08.2017), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови №704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018.

Пунктом 6 Постанови №103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.

Крім цього, пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, який викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.

Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови №103, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.

За таких обставин, з 29.01.2020 відновлена юридична дія пункту 4 Постанови 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

Проте, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови №103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Пункт 3 розділу ІІ Закону від 06.12.2016 року №1774-VIII є чинним.

Суд звертає увагу, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

З огляду на викладене, враховуючи, що норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон 1082-IX), Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі Закон №1928-IX), Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон № 2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 2023 рр., відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відповідний правовий висновок неодноразово виснувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 28.10.2024 у справі №420/3341/23, від 18.08.2025 у справі №300/8187/24, від 21.08.2025 у справі №520/22317/23.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач з 20.01.2014 р. по 18.10.2024 р. проходив військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу на посаді водія гаража відділу господарського забезпечення 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, водія IV категорії гаража відділу господарського забезпечення 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

У межах правовідносинах, що виникли між сторонами, спір точиться щодо не застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення за період служби з 30.01.2020 р. по 19.05.2023 р. розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідачем у відзиві повідомлено, що при розрахунку грошового забезпечення позивача за період служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 застосований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 згідно із пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (в редакції Постанови №103), а з 20.05.2023 - виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн. відповідно до Постанови КМУ від 12.05.2023 №481.

Згідно із інформаційними відомостями про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, посадовий оклад позивача за період служби з січень 2020 року становив 2910,00 грн., оклад за військовим званням за період служби з січень 2020 року становив 880,00 грн.

Отже, починаючи з 29.01.2020 по 19.05.2023 р., відповідач застосовував при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача таку розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а не станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.

Суд зазначає, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 встановлений у розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), водночас станом на 01.01.2020 встановлений у розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), станом на 01.01.2021 - у розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»), на 01.01.2022 - у розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік»), а станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік»), при цьому, як зазначалось, застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 2023 рр., відповідно, вказані закони не містять.

Різниця між розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2018 рік та на 2020 - 2023 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020 (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) наявні правові підстави для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

З огляду на викладене правове обґрунтування, суд вважає, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 29.01.2020 по 19.05.2023 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.

Згідно із приписами пункту 1 розділу VI Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Відповідно до пункту 1 розділу VIII Порядку №260 військовослужбовцям, які мають присвоєну в установленому порядку класну кваліфікацію, займають посади і виконують службові обов`язки за спеціальністю, щомісяця виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу.

За приписами пунктів 1, 3 розділу ХІ Порядку № 260 військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов`язки в умовах режимних обмежень у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов`язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів.

Для виплати надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, командир військової частини щорічно станом на 01 січня визначає наказом розмір надбавки відповідно до номенклатури посад військовослужбовців і працівників, зайняття яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, за погодженням з режимно-секретним органом.

Згідно пункту 2 розділу ХVІ Порядку №260 розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Отже, розмір надбавки за вислугу років прямо залежить та визначається від розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розмір надбавки за особливості проходження служби залежить та визначається від розміру посадового окладу, окладу за військове звання та відсоткової надбавки за вислугу років, а розмір премії, надбавки за кваліфікацію, надбавки за таємність, надбавки за службу в умовах режимних обмежень - від посадового окладу за місяць.

Крім того, відповідно до пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктами 1, 7 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань також безпосередньо залежать від грошового забезпечення (в тому числі від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), на яке військовослужбовець мав право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

З огляду на встановлену протиправність дій відповідача щодо обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням за період служби з 29.01.2020 по 19.05.2023, суд з метою відновлення порушених прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період служби з 29.01.2020 (а не з 30.01.2020, як просить позивач) по 19.05.2023, в тому числі виплачених за цей період щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів, оскільки саме такий спосіб захисту в даному випадку є належним та необхідним для ефективного захисту порушеного права.

Щодо вимог включити до складу підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань винагороди за участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройного агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, законодавець відносить до складу місячного грошового забезпечення лише ті винагороди, які мають постійний характер, тоді як одноразові або такі, що залежать від настання певних умов, не можуть вважатися його складовою.

Судом встановлено, що винагорода, на врахуванні якої при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та компенсації за невикористану додаткову відпустку наполягає позивач, виплачувалася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та Порядку виплати винагород військовослужбовцям Служби безпеки України за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 09.03.2016 №115.

З аналізу наведених нормативно-правових актів убачається, що право на отримання зазначеної винагороди виникає виключно за умови безпосередньої участі військовослужбовця у визначених законодавством заходах, а її розмір залежить від тривалості такої участі та виконання відповідних завдань. Отже, така винагорода обумовлена настанням спеціальних юридичних фактів та не є гарантованою щомісячною виплатою, що належить військовослужбовцю незалежно від характеру проходження служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно проходив службу в районі проведення антитерористичної операції та операції Об`єднаних сил, що підтверджується довідкою відповідача від 15.10.2024 р. №878. Разом із тим, зазначена довідка лише підтверджує факт залучення позивача до виконання відповідних завдань та не свідчить про безперервність виплати спірної винагороди.

Навпаки, досліджені судом розрахункові листи свідчать, що винагорода за безпосередню участь в АТО/ООС виплачувалася позивачу не постійно, а лише в окремі періоди проходження служби, а саме: у листопаді-грудні 2014 року; лютому-червні, серпні-грудні 2015 року; протягом 2016 та 2017 років; у січні-травні та листопаді-грудні 2018 року; у квітні-травні та серпні-жовтні 2019 року; протягом 2020 року; протягом січня-листопада 2021 року; у січні-березні 2022 року. В інші періоди проходження служби така винагорода позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що виплата зазначеної винагороди залежала від фактичної участі позивача у відповідних заходах та не мала безперервного, гарантованого і постійного характеру.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 02.06.2021 у справі №240/11441/19 та від 10.05.2023 у справі №240/6857/20, у яких зазначено, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою спеціального характеру, залежить від фактичної участі військовослужбовця у відповідних заходах, не має постійного та систематичного характеру, а тому не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який входить до його складу.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2024 у справі №380/1169/20. Як убачається зі змісту зазначеної постанови, підставою для висновку Верховного Суду про включення винагороди до складу грошового забезпечення було встановлення судами попередніх інстанцій факту щомісячного отримання позивачем такої винагороди протягом усього періоду проходження військової служби до моменту звільнення, що свідчило про її систематичний характер саме у тих правовідносинах.

Натомість у цій справі встановлено інші фактичні обставини. Зокрема, винагорода виплачувалася позивачу лише у визначені періоди проходження служби, із перервами, а остання її виплата була здійснена у березні 2022 року, після чого до дня звільнення позивача 18.10.2024 рокутака винагорода не виплачувалася. За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку, що спірна винагорода мала для позивача ознаки постійної складової його місячного грошового забезпечення.

Крім того, сам по собі факт тривалого отримання військовослужбовцем винагороди за участь в антитерористичній операції не змінює її правової природи, визначеної спеціальними нормативно-правовими актами, оскільки право на таку виплату кожного разу виникало лише за умови підтвердження безпосередньої участі у відповідних заходах та не було безумовно гарантованим елементом грошового забезпечення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), яка виплачувалася позивачу, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення постійного характеру, а тому правові підстави для її включення до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги та компенсації за невикористану додаткову відпустку відсутні, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування та виплати підйомної допомоги у 2022 р., суд зазначає наступне.

Порядок виплати військовослужбовцям Служби безпеки України підйомної допомоги затверджено наказом Центрального управління Служби безпеки України 22.11.2021 № 390 (далі - Порядок № 390).

Згідно з пунктом 3 цього Порядку право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату фактичного вступу до виконання посадових обов`язків - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на військову посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

- на дату прибуття до нового місця дислокації органу, підрозділу, закладу та установи, зазначену в приписі,- для військовослужбовців, які переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 390 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) на підставі наказу керівника (начальника) органу, підрозділу, закладу та установи.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата вибуття з попереднього місця військової служби, дата прибуття на нове місце військової служби та дата фактичного вступу до виконання посадових обов`язків.

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного керівника (начальника), виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Пунктом 9 Наказу № 390 визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім`ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов`язані з призначенням на посади чи передислокацією органу, підрозділу, закладу та установи.

За приписами пункту 14 Наказу № 390 виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Аналіз вказаних норм, дозволяє дійти висновку про те, що підставою для виплати є: переїзд військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт.

Причиною такого переїзду визначено: призначенням на військову посаду; зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, передислокацією військової частини.

Аналогічні за змістом підстави визначено у Порядку № 390, а саме: переїзд до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на військову посаду; у зв`язку з передислокацією підрозділів Центрального управління, регіональних органів, органів військової контррозвідки, навчальних, наукових, науково-дослідних та інших закладів, установ Служби безпеки України, а також штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Отже, право на отримання вказаної допомоги у військовослужбовця СБУ виникає залежно від підстав з якими пов`язане таке переміщення:

Як встановлено судом, згідно із наказом Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 26.04.2022 р. №60-ОС/дск По особовому складу вважати передислокованим на період дії воєнного стану та до його припинення чи скасування або до окремого рішення керівництва СБ України наступних співробітників Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях штаб-сержанта ОСОБА_1 , співробітника 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) з 24.02.2022 р. по 25.02.2022 р. м.Дніпро з 26.02.2022 р. по 04.03.2022 р. м.Івано-Франківськ, з 05.03.2022 р. м.Умань Черкаської області.

Відповідно до наказу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 15.06.2022 р. №124-ОС/дск По особовому складу вважати передислокованим на період дії воєнного стану та до його припинення чи скасування або до окремого рішення керівництва СБ України наступних співробітників Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях штаб-сержанта ОСОБА_1 , співробітника 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) з 26.05.2022-м.Дніпро.

Проте, жоден з наданих представником позивача доказів не підтверджує факт передислокації ГУ СБУ, в якому позивач проходив військову службу у спірний період.

В свою чергу, як слідує зі змісту витягів з наказів ГУ СБУ (від 26.04.2022 р. №60-ОС/дск, від 15.06.2022 р. №124-ОС/дск), ці накази стосуються передислокації позивача, а не передислокації ГУ СБУ.

Отже, в спірних правовідносинах мало місце передислокація позивача, а не підрозділу відповідача, місцем дислокації якого (підрозділу) у всіх наказах відповідача, на які посилається позивач, визначено м. Сєвєродонецьк Луганської області).

При цьому передислокації позивача не були пов`язані з його призначенням на військову посаду, що є обов`язковою умовою для виплати підйомної допомоги відповідно до абзацу першого, підпункту 1 пункту 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Служби безпеки України підйомної допомоги, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України 22.11.2021 № 390.

Суд вважає, що передумовою для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є невчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

В межах спірних правовідносин, суд не вбачає протиправної бездіяльності в діях відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення цієї частини позову.

Щодо вимог нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-потових питань виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з 2014 року по 2024 рік включно, суд зазначає наступне.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань упродовж 20142024 років повинна була виплачуватися виключно у розмірі його місячного грошового забезпечення, а тому нарахування допомоги у сумі 685 грн, 727,50 грн, 1 746 грн, 1 800 грн та 3 000 грн свідчить про протиправність дій відповідача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII порядок та умови виплати окремих видів грошового забезпечення визначаються Кабінетом Міністрів України та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону.

Питання, щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на даний час регулюються Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженою наказом ЦУ СБУ від 10.04.2018 № 515/ДСК та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2018 за № 512/31964 (далі Інструкція 515). Також до 2018 року ці питання унормовувались Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженою наказом СБУ від 23.01.2008 № 35/ДСК та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 30.01.2008 року за № 71/14762.

Пунктом 35 Інструкції про грошове забезпечення та виплату компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 23.01.2008 №35/ДСК, а в подальшому пунктом 35 Інструкції, затвердженої наказом СБУ №515, передбачено, що військовослужбовцям один раз на рік виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

При цьому зазначеними Інструкціями прямо встановлено, що розмір матеріальної допомоги, яка виплачується військовослужбовцям, визначається окремо на відповідний бюджетний рік та затверджується Головою Служби безпеки України під час ухвалення основних напрямів бюджетної політики Служби безпеки України на відповідний рік.

Отже, аналіз наведених норм свідчить, що Інструкції визначають лише максимально допустимий розмір такої допомоги, тоді як конкретний її розмір щороку визначається відповідним рішенням Голови СБУ. Таким чином, поняття «у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення» не є тотожним поняттю «у розмірі місячного грошового забезпечення», оскільки перше визначає лише верхню межу виплати, а не встановлює обов`язок здійснювати її у повному розмірі місячного грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період відповідними наказами Голови Служби безпеки України були визначені конкретні розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: у 20142018 роках 100 відсотків посадового окладу, у 2019 році 25 відсотків посадового окладу, у 20202022 роках 60 відсотків посадового окладу, у 20232024 роках 100 відсотків посадового окладу. Саме у таких розмірах допомога була нарахована та виплачена позивачу.

Верховний Суд у постановах від 25.07.2018 у справі №809/768/16 та від 16.09.2020 у справі №815/3165/17 дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який надається у порядку та розмірах, визначених спеціальними нормативними актами, а формулювання «у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення» встановлює лише граничний розмір такої допомоги.

За таких обставин суд доходить висновку, що виплата відповідачем матеріальної допомоги у розмірах, визначених відповідними наказами Голови Служби безпеки України, відповідає вимогам чинного законодавства, тоді як твердження позивача про обов`язковість її виплати саме у розмірі повного місячного грошового забезпечення ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень Інструкцій №35/ДСК та №515, а тому підстав для задоволення позовних вимог у цій частині суд не вбачає.

Щодо вимог здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за недотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідними нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зазначений Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцям, однак сам по собі не встановлює перелік предметів речового майна, за які така компенсація підлягає виплаті, та не визначає випадків, коли допускається заміна натурального забезпечення грошовою компенсацією.

Водночас порядок речового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України у спірний період регулювався Порядком забезпечення речовим майном військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженим наказом Центрального управління СБУ №584, який є спеціальним нормативно-правовим актом щодо проходження служби військовослужбовцями СБУ.

Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку №584 предмети польової форми одягу та засоби (предмети) підтримання боєздатності (життєдіяльності), що видаються за нормою забезпечення №6, забезпечуються військовослужбовцям виключно у натуральному вигляді. Можливість виплати грошової компенсації замість їх видачі зазначеним Порядком не передбачена.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить, що Порядок №178 визначає лише механізм виплати грошової компенсації, тоді як право на її отримання виникає лише щодо тих предметів речового майна, стосовно яких спеціальним законодавством передбачено можливість заміни натурального забезпечення грошовою компенсацією.

Із матеріалів справи встановлено, що 23.10.2024 р. на банківський рахунок позивача перераховано грошові кошти у сумі 46 363,06 грн із призначенням платежу «зарахування заробітної плати, компенсація за обмундирування за 10.2024», що самим позивачем не заперечується.

Також матеріали справи містять довідку №164 від 16.08.2017, довідку-розрахунок №1 від 04.10.2024 та довідку про вартість речового майна, що належить до видачі станом на 01.01.2024, з яких убачається, що відповідачем проведено розрахунок вартості предметів речового майна, за які відповідно до законодавства підлягає виплаті грошова компенсація, та здійснено її виплату позивачу.

Разом із тим позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на довідку про недоотримане речове майно за період з 20.01.2014 по 18.10.2024 та вважає, що йому повинна бути виплачена грошова компенсація за всі предмети речового майна, зазначені у ній.

Суд не погоджується з такими доводами позивача.

Як убачається зі змісту зазначеної довідки та пояснень відповідача, у ній наведено перелік усього речового майна, яке підлягало забезпеченню позивача протягом проходження військової служби. При цьому до такого переліку включено як предмети повсякденної форми одягу, так і предмети польової форми одягу та засоби підтримання боєздатності.

Водночас сама по собі наявність певного предмета у довідці про недоотримане речове майно не свідчить про виникнення у військовослужбовця права на отримання саме грошової компенсації за нього, оскільки спосіб забезпечення конкретним видом речового майна визначається спеціальними нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, значна частина предметів, за які позивач фактично просить виплатити компенсацію, належить до предметів польової форми одягу та засобів підтримання боєздатності, а саме: панами літні польові, шапки-підшоломники, шарфи-труби, штани літнього польового костюма, куртки та штани костюма-утеплювача, костюми вітровологозахисні, бойові сорочки, сорочки-поло, тактичні, зимові та демісезонні рукавички, черевики польового типу, транспортні сумки, бойові рюкзаки, адміністративні підсумки, модульна всесезонна спальна система, польовий ізоляційний килимок, сидіння польове ізоляційне, польовий посуд, індивідуальна фляга, ліхтарик польовий та інші предмети, що відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку №584 видаються виключно у натуральному вигляді.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливості виплати грошової компенсації замість видачі зазначених предметів.

Суд також враховує, що відповідачем проведено виплату позивачу компенсації саме за предмети повсякденної форми одягу, щодо яких законодавством допускається виплата грошової компенсації, що підтверджується наявними у справі довідками-розрахунками та платіжними документами.

Доводи позивача фактично зводяться до того, що наявність певного предмета у довідці про недоотримане речове майно автоматично породжує право на отримання його вартості у грошовій формі. Однак такий висновок не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Порядок №178 не може застосовуватися відокремлено від спеціального нормативного регулювання речового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України, оскільки він визначає лише механізм виплати компенсації, але не створює самостійного права на її отримання щодо всіх без винятку предметів речового майна.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що право військовослужбовця на отримання грошового забезпечення, компенсацій чи інших соціальних виплат виникає виключно у випадках та порядку, визначених законом, а суд не вправі розширювати перелік підстав для їх виплати (зокрема, постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, від 10.11.2021 у справі №825/997/17, від 26.04.2024 у справі №380/1169/20).

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд доходить висновку, що право позивача на отримання грошової компенсації існує лише щодо тих предметів речового майна, стосовно яких законодавством прямо передбачена можливість її виплати.

Саме по собі існування довідки про недоотримане речове майно не свідчить про обов`язок відповідача виплатити грошову компенсацію за всі зазначені в ній предмети. Така довідка відображає перелік речового майна, яке не було отримане військовослужбовцем, однак не підтверджує, що кожний із зазначених у ній предметів підлягав грошовій компенсації відповідно до вимог Порядку № 178 та спеціальних норм речового забезпечення.

Позивач, посилаючись на зазначену довідку, не навів обґрунтування щодо кожного спірного предмета речового майна, який, на його думку, безпідставно не був включений до розрахунку компенсації, не зазначив норм забезпечення, відповідно до яких такі предмети підлягали компенсації, а також не спростував доводів відповідача щодо правомірності визначення переліку майна, за яке була виплачена компенсація.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснено виплату позивачу грошової компенсації за предмети речового майна, які відповідно до законодавства підлягали компенсації, тоді як решта предметів, зазначених у довідці про недоотримане речове майно, відповідно до Порядку №584 підлягають забезпеченню виключно у натуральному вигляді, підстав для повторного нарахування чи додаткової виплати грошової компенсації суд не вбачає.

Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог нарахувати та виплатити грошову компенсацію замість норм харчування, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач просить зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому грошової компенсації замість норм харчування за період з 20.01.2014 по 31.01.2022 із застосуванням пункту 1 приміток до норми № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» (далі - Постанова № 426), пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», а також пункту 9 приміток до норми № 1 Постанови № 426.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у спірний період він проходив військову службу в органах Служби безпеки України, брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції, а тому відповідач повинен був здійснювати виплату грошової компенсації із застосуванням підвищених норм харчування, передбачених пунктом 1 приміток до норми № 1 та пунктом 9 Постанови № 426.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється відповідно до норм і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №426 визначено категорії військовослужбовців, які забезпечуються харчуванням за рахунок держави, норми такого забезпечення, а також випадки, коли замість установлених норм харчування може виплачуватися грошова компенсація.

Питання забезпечення харчуванням військовослужбовців, зокрема військовослужбовців Служби безпеки України, врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» (далі Постанова 426) та «Положенням про продовольче забезпечення в системі Служби безпеки України», затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 26.05.2020 № 140.

З аналізу наведених нормативно-правових актів убачається, що право на отримання грошової компенсації замість норм харчування не виникає автоматично лише з факту проходження військової служби або участі у проведенні антитерористичної операції.

Таке право є похідним від права на продовольче забезпечення та виникає лише за наявності визначених законодавством юридичних фактів, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, для вирішення даного спору суд насамперед повинен встановити, чи перебував позивач у період з 20.01.2014 по 31.01.2022 на продовольчому забезпеченні, чи мав право на забезпечення за відповідними нормами харчування та чи виникло у нього право на виплату грошової компенсації замість такого забезпечення.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені обставини.

Так, до матеріалів справи не надано наказів про зарахування позивача на продовольче забезпечення у спірний період, наказів про його зняття з такого забезпечення, продовольчих атестатів, відомостей продовольчого обліку чи інших первинних документів, які підтверджували б факт перебування позивача на продовольчому забезпеченні протягом періоду, за який заявлено позовні вимоги.

Сам позивач також не надав суду жодного доказу, який би підтверджував зазначені обставини.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити сам юридичний факт виникнення у позивача права на продовольче забезпечення у спірний період.

Сам по собі факт проходження військової служби, участі у проведенні антитерористичної операції чи виконання службових завдань не є безумовною підставою для висновку про виникнення права на отримання грошової компенсації замість норм харчування.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування пункту 1 приміток до норми № 1 та пункту 9 Постанови № 426.

Так, пунктом 9 приміток до норми № 1 Постанови № 426 визначено перелік додаткових продуктів харчування, що видаються окремим категоріям військовослужбовців, які безпосередньо беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії або виконують завдання в районі проведення антитерористичної операції.

Водночас наведена норма визначає лише додаткові норми продовольчого забезпечення відповідних категорій військовослужбовців і сама по собі не встановлює права особи на отримання грошової компенсації.

Аналогічно пункт 1 приміток до норми № 1 Постанови № 426 та пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України № 158 регулюють порядок застосування відповідних норм харчування та особливості їх фінансування, однак не породжують самостійного права військовослужбовця на отримання грошової компенсації без встановлення факту перебування його на продовольчому забезпеченні у встановленому законодавством порядку.

Отже, застосування наведених позивачем норм є можливим лише після встановлення права особи на відповідний вид забезпечення, що у даній справі належними доказами не підтверджено.

Суд також враховує, що матеріали справи містять довідку про виплачені суми грошової компенсації за харчування, відповідно до якої відповідачем у 20222024 роках позивачу було здійснено виплату грошової компенсації у загальному розмірі 37 109,13 грн.

Разом із тим наведена довідка містить відомості виключно щодо виплат за період з 01.02.2022 по 18.10.2024 року та не містить жодних відомостей про нарахування чи невиплату грошової компенсації за період з 20.01.2014 по 31.01.2022.

Таким чином, сама по собі зазначена довідка не підтверджує існування у позивача права на отримання спірної компенсації саме за заявлений ним період.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що у 2024 році позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати грошової компенсації замість норм харчування, який був розглянутий відповідачем, за результатами чого проведено відповідні нарахування та виплату компенсації.

При цьому будь-яких доказів звернення позивача у період з 2014 по 2022 роки щодо виплати спірної компенсації матеріали справи не містять.

Водночас сам по собі факт звернення із відповідною завою у 2024 році не може свідчити про виникнення у позивача права на отримання компенсації за весь заявлений ним період, оскільки таке право повинно підтверджуватися належними доказами щодо кожного спірного періоду.

Крім того, позивачем не надано суду будь-якого розрахунку до стягнення суми, не визначено конкретних періодів, у яких, на його думку, відповідачем неправильно застосовано норми Постанови № 426, не наведено розрахунку вартості норм харчування та не обґрунтовано розмір заявлених вимог.

Фактично заявлена позовна вимога зводиться до прохання зобов`язати відповідача здійснити нарахування компенсації за майже восьмирічний період лише з огляду на факт проходження військової служби та участі позивача у проведенні антитерористичної операції.

Разом із тим заявлена вимога фактично покладає на суд обов`язок самостійно встановити, чи перебував позивач у різні періоди з 2014 по 2022 роки на продовольчому забезпеченні, за якими саме нормами він мав забезпечуватися, чи підлягали такі норми заміні грошовою компенсацією та який розмір такої компенсації підлягав би виплаті.

Однак відповідно до статей 72, 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме сторона, яка заявляє відповідні вимоги, повинна довести обставини, на яких вони ґрунтуються, тоді як згідно зі статтею 90 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність та достатність поданих доказів, але не може підміняти собою сторони спору та збирати докази замість них або здійснювати розрахунки, які ґрунтуються виключно на припущеннях.

Оцінивши всі надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами існування юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення права на продовольче забезпечення та, як наслідок, права на отримання грошової компенсації замість норм харчування за період з 20.01.2014 по 31.01.2022.

За відсутності доказів виникнення самого права на продовольче забезпечення суд позбавлений можливості перевіряти правильність застосування відповідачем пункту 1 приміток до норми № 1, пункту 9 Постанови № 426 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 158, оскільки зазначені норми визначають порядок та обсяг забезпечення осіб, право яких на відповідне забезпечення вже виникло, а не встановлюють підстави виникнення такого права.

За таких обставин суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації замість норм харчування за період з 20.01.2014 по 31.01.2022 відсутні.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивач у справі звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (вул.Ярослава Мудрого, буд.56, м.Краматорськ, 84300, код ЄДРПОУ 20001504) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (вул.Ярослава Мудрого, буд.56, м.Краматорськ, 84300, код ЄДРПОУ 20001504), яка полягає у не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.

Зобов`язати Головне управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (вул.Ярослава Мудрого, буд.56, м.Краматорськ, 84300, код ЄДРПОУ 20001504) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (вул.Ярослава Мудрого, буд.56, м.Краматорськ, 84300, код ЄДРПОУ 20001504), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) в повному розмірі грошової індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 18.10.2024 р. (включно) із застосуванням щомісячної індексації-різниці у розмірі 4038,74 гривень відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Головне управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (вул.Ярослава Мудрого, буд.56, м.Краматорськ, 84300, код ЄДРПОУ 20001504) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) щомісячну індексацію-різницю у розмірі 4038,74 гривень за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 18.10.2024 р. включно, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (вул.Ярослава Мудрого, буд.56, м.Краматорськ, 84300, код ЄДРПОУ 20001504), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., в тому числі виплачених за цей період щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Головне управління СБУ в Донецькій та Луганській областях (вул.Ярослава Мудрого, буд.56, м.Краматорськ, 84300, код ЄДРПОУ 20001504) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за період служби з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р., в тому числі виплачених за цей період щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та виплату з урахуванням раніше проведених платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 138614002 ?

Документ № 138614002 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 138614002 ?

Дата ухвалення - 30.07.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 138614002 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 138614002 ?

В Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 138614002, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 138614002, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 30.07.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 138614002 відноситься до справи № 160/7233/25

Це рішення відноситься до справи № 160/7233/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) 3 УПРАВЛІННЯ ГУ СБУ В ДОНЕЦЬКІЙ ТА ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ
2) ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В ДОНЕЦЬКІЙ ТА ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТЯХ

Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 138614001

Наступний документ : 138614005

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 138614002, 30.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд