Рішення № 138613999, 30.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/7357/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючї судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 47 ЄДРПОУ 45030606) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

26 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління БЕБ у Полтавській області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 04.05.2026 просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Полтавській області в частині визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2024 по 26.12.2025 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн та у 2025 році у розмірі 3028 грн;

- визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Полтавській області в частині визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2024 по 26.12.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460 «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн, та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059 «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка виплачується при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059 «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн.

Ухвалою від 02 квітня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/7357/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 23 квітня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання представнику Територіального управління БЕБ у Полтавській області про розгляд справи в загальному провадженні у справі № 160/7357/26.

Ухвалою від 14 травня 2026 року суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі № 160/7357/26. Подальший розгляд справи вирішив здійснювати з урахуванням доповненої позовної вимоги від 04 травня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 12.12.2022 по 26.06.2024 працював на посаді керівника територіального управління БЕБ у Полтавській області. З 01.07.2024 по 26.12.2025 проходив службу в Територіальному управлінні БЕБ у Полтавській області на посаді керівника територіального управління як лейтенант Бюро економічної безпеки України - особа, яка має спеціальне звання БЕБ, а після звільнення мав право на отримання одноразової грошової допомоги та інших належних виплат. На думку позивача, грошове забезпечення за зазначений період та одноразова грошова допомога при звільненні мали обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки». Проте відповідач під час нарахування грошового забезпечення та проведення остаточного розрахунку при звільненні неправомірно застосував розрахункову величину прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн. Позивач зазначає, що такі дії суперечать статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та постанові Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068, відповідно до яких посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний коефіцієнт. Крім того, позивач вважає, що застосування розрахункової величини 2102 грн, передбаченої законами про Державний бюджет України, суперечить спеціальному законодавству, порушує принцип верховенства права, правової визначеності та принцип пріоритету спеціальної норми (lex specialis derogat generali). У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними дії відповідача в частині визначення та виплати грошового забезпечення й одноразової грошової допомоги без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн та зобов`язати здійснити їх нарахування та виплату у належному розмірі.

13 квітня 2026 року представник відповідача, Територіального управління БЕБ у Полтавській області, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у період з 12.12.2022 по 26.06.2024 позивач перебував на посаді керівника Територіального управління БЕБ у Полтавській області. З 01.07.2024, у порядку просування по службі на вищу посаду, як переможця конкурсу, позивача, як лейтенанта Бюро економічної безпеки України призначено на посаду керівника Територіального управління БЕБ у Полтавській області, з посадовим окладом згідно штатного розпису. Наказом БЕБ України від 22.12.2025 № 477-к позивача було звільнено зі служби в БЕБ України лейтенанта Бюро економічної безпеки, керівника Територіального управління БЕБ у Полтавській області за власним бажанням з 26.12.2025. Посада керівника Територіального управління відноситься до посади державної служби, тому посадовий оклад позивача правомірно визначався відповідно до законодавства про оплату праці державних службовців. Щодо періоду з 01.07.2024 по 26.12.2025 відповідач стверджує, що позивач обіймав посаду, яка підлягала заміщенню особою зі спеціальним званням БЕБ, а тому грошове забезпечення обчислювалося із застосуванням спеціального прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, відповідно до законів про Державний бюджет України, Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», діючих штатних розписів Територіального управління, затверджених БЕБ України, та в межах бюджетних асигнувань управляння. Крім того, відповідач вважає нерелевантною судову практику, на яку посилається позивач, наполягає на правомірності своїх дій та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

25 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 04.05.2026, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки посадовий оклад позивача був визначений та виплачений відповідно до вимог Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», законів про Державний бюджет України на 20242025 роки, Бюджетного кодексу України, Постанови КМУ від 06.10.2021 № 1068 та інших нормативно-правових актів. Відповідач стверджує, що при розрахунку грошового забезпечення правомірно застосовано прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн, як спеціальний показник для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Також відповідач вказує, що наведена позивачем судова практика Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин, а правомірність застосування прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн підтверджується, зокрема, правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 09.12.2022 № 628-к «Про призначення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 було призначено на посаду керівника Територіального управління БЕБ у Полтавській області, без конкурсного відбору з 12.12.2022 до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 (дванадцяти) місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, зі встановленням випробування строком шість місяців.

Згідно з наказом Бюро економічної безпеки України від 25.06.2024 № 329-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади керівника Територіального управління БЕБ у Полтавській області, з 26.06.2024 за угодою сторін, із припиненням державної служби.

Відповідно до наказу Бюро економічної безпеки від 29.06.2024 року № 293-к/ДСК-ДП «Про призначення ОСОБА_1 у порядку просування по службі» позивача, у порядку просування по службі, як переможця конкурсу, лейтенанта Бюро економічної безпеки України, було призначено з 01.07.2024 на посаду керівника Територіального управління БЕБ у Полтавській області (код посади 1.001), з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Згідно з наказом Бюро економічної безпеки України від 22.12.2025 № 477-к «Про звільнення ОСОБА_2 », 26.12.2025 було звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України лейтенанта Бюро економічної безпеки України, керівника Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_1 за власним бажанням.

Пунктом 2 вказаного вище Наказу було прийнято рішення, відповідно до ст. 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 3 вказаного вище Наказу було прийнято рішення, відповідно до п. 67 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333, виплатити ОСОБА_1 пропорційно відпрацьованому часу за 2025 рік грошову компенсацію за 12 календарних днів щорічної додаткової відпустки. Відповідно до п. 69 Положення, відрахувати із грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахованого та виплаченого за 1 календарний день щорічної основної відпустки, наданої за невідпрацьований період календарного року.

Згідно з п. 4 Наказу, проведення повного розрахунку та здійснення належних виплат ОСОБА_1 доручено Територіальному управлінню БЕБ у Полтавській області.

Протягом спірного періоду ОСОБА_1 , як особа, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України та обіймала посаду керівника Територіального управління БЕБ у Полтавській області, отримував грошове забезпечення, а при звільненні - одноразову грошову допомогу. При цьому відповідач визначав розмір посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, встановленої статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Виходячи з цього ж розміру грошового забезпечення відповідач здійснив нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач не погодився із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн при нарахуванні та виплаті його грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги, оскільки вважає, що відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 01.01.2024 та 01.01.2025, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 № 1150-ІХ (далі - Закон № 1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

У свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 3 ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 (далі Умови № 1068) затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.

Згідно з п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів, встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за № 966-XIV (далі - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ст. 4 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Відповідно до ст. 7 Законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки, разом із установленням з 01.01.2024 та з 01.01.2025 прожиткового мінімуму у розмірі 3028,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Отже, зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.

Відповідно до Закону № 1150-ІХ встановлено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас приписи Законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена ч. 1 ст. 5 Закону № 1150-ІX.

Суд враховує, що Закони України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а.

Щодо посилання відповідача у відзиві на судову практику Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24 щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи з 2021 року, суд зазначає, що у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд сформував такий висновок: «у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд зробив висновок, що грошове забезпечення позивача, у т.ч. одноразова грошова допомога при звільненні, у період з 01.07.2024 по 26.12.2025 мали б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн».

Враховуючи викладене, суд зробив висновок, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 01.07.2024 по 26.12.2025 грошового забезпечення без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн, є протиправними.

З тих самих підстав суд вважає протиправними і дії відповідача щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого наказом Бюро економічної безпеки України від 14.05.2025 № 81, її розмір залежить від місячного грошового забезпечення, яке у спірний період було визначене без урахування належного розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відтак розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління БЕБ у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 47, ЄДРПОУ 45030606) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Полтавській області в частині визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2024 по 26.12.2025 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн та у 2025 році у розмірі 3028 грн.

Зобов`зати Територіальне управління БЕБ у Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2024 по 26.12.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460 «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн, та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059 «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн.

Визнати протиправними дії Територіального управління БЕБ у Полтавській області в частині визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка виплачується при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059 «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук