Рішення № 138613934, 30.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/20263/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046850013010 від 23.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , період догляду до трьох років за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , період навчання у 1980-1981 роках згідно з дипломом НОМЕР_2 та період навчання у 1981-1982 роках згідно з дипломом НОМЕР_3 , призначити та виплачувати пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 16.04.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що за результатами розгляду її заяви від 16.04.2024 про призначення пенсії за віком, поданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення № 046850013010 від 23.04.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки відсутні підстави запису про зміну прізвища. Також не зараховано період догляду до трьох років за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстави відсутності у свідоцтві про народження відмітки про видачу паспорта та відсутності відомостей про виховання дитини до досягнення трьох років. Крім того, не зараховано періоди навчання у 1980-1981 роках згідно з дипломом НОМЕР_2 та у 1981-1982 роках згідно з дипломом НОМЕР_3 через відсутність документа про зміну прізвища, невиконання вимог щодо перекладу українською мовою документів, складених іноземною мовою. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначені відповідачем недоліки наданих документів не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача для призначення пенсії.

Ухвалою від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

14.08.2024 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Трудова книжка позивача видана на прізвище « ОСОБА_2 » та містить інформацію про зміну прізвища на « ОСОБА_3 », без посилання на відповідні документи. Для підтвердження дошлюбного прізвища не надано свідоцтво про одруження або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу. У зв`язку з цим періоди роботи позивача згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не зараховано до страхового стажу. Згідно з дипломами серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 позивач з 01.09.1980 до 16.07.1981 та з 01.09.1981 до 23.07.1982 навчалася у Туркменістані, документи про освіту видані іноземною мовою. На підтвердження належності документів про освіту не подано перекладу документів про освіту у встановленому законодавством порядку, тому до страхового стажу не зараховано періоди навчання згідно з вказаними дипломами. Період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 не зарахований до страхового стажу, оскільки не надано документів, таких як відмітка про видачу паспорта в свідоцтві про народження, або інших документів, які підтверджували б, що догляд матір`ю за дитиною здійснювався до досягнення дитиною трирічного віку. Страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців 01 день, що є недостатнім для набуття права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV.

Відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16.04.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву від 16.04.2024 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та прийнято рішення № 046850013010 від 23.04.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. У рішенні зазначено, що заявниця працює, страховий стаж становить 25 років 07 місяців 01 день. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульні сторінці відсутні підстави для запису про зміну прізвища, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 та зареєстрованої в Міністерстві України від 17.08.1993 № 110. Не зараховано період догляду до трьох років за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження відсутня відмітка про видачу паспорта дитині та відсутні відомості про виховання дитини до трирічного віку. Не зараховано період навчання у 1980-1981 роках на підставі диплому НОМЕР_2 та період навчання у 1981-1982 роках на підставі диплому НОМЕР_3 , оскільки дипломи видані на прізвище « ОСОБА_2 » та записи зроблено іноземною мовою, завірені печатками на іноземній мові. Відповідно до п. 2.9 розділу 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005, документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Також відсутній документ про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». До документів для призначення пенсії додано нотаріально завірений переклад довідки про зміну прізвища (номер та дата відсутні), який завірений печаткою іноземної держави та наданий у копії.

Розрахунок стажу (форма РС-право) у матеріалах справи відсутній, у зв`язку з чим немає можливості встановити, які саме періоди зараховано відповідачем до страхового стажу позивача.

Згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_4 , виданим 24.02.2009 Дніпропетровським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Байрамали Марийської області Туркменістану.

Трудова книжка серії НОМЕР_1 , заповнена вперше 13.09.1982, містить відомості про прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_4 », дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . У трудовій книжці серії НОМЕР_1 містяться записи про періоди роботи: 13.09.1982-01.12.1982, 11.04.1983-09.07.1984, період навчання у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті 01.09.1984-01.07.1990, періоди роботи: 19.11.1990-31.05.1991, 12.11.1991-01.10.2003, 01.06.2006-31.12.2020, запис про прийняття на роботу 04.01.2021.

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_5 , виданому 20.01.1964, зазначено, що « ОСОБА_5 » народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у «Байрам-Али Т.ССР» (так зазначено у свідоцтві).

У дипломі серії НОМЕР_2 від 18.07.1981, виданому у Туркменській РСР на ім`я « ОСОБА_5 », зазначено, що вона 01.09.1980 вступила до технічного училища у м. Чарджоу та 16.07.1981 закінчила повний курс технічного училища за професією «ткач ткацького виробництва», міститься печатка, підписи голови екзаменаційної комісії, директора училища, заступника директора училища з навчально-виробничої роботи (частини).

У дипломі серії НОМЕР_3 від 23.07.1982, виданому у Туркменській РСР на ім`я « ОСОБА_5 », зазначено, що вона 01.09.1981 вступила до філії технічного училища 25 м. Байрам-Али та 23.07.1982 закінчила повний курс технічного училища за професією «продавець промислових товарів», міститься печатка, підписи голови екзаменаційної комісії, директора училища, заступника директора училища з навчально-виробничої роботи (частини).

Відповідно до диплому НОМЕР_6 від 29.06.1990 ОСОБА_1 у 1984 році вступила до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту і в 1990 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю «Виробництво будівельних виробів та конструкцій».

Згідно з архівною довідкою № 141/01.1-33/12 від 24.07.2023, виданою Придніпровською державною академією будівництва та архітектури, « ОСОБА_6 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчалася на будівельно-технологічному факультеті за спеціальністю «Виробництво будівельних виробів та конструкцій», денна форма, у наступні періоди відповідно до наказів: наказ № 886-КС від 25.08.1984 - зарахована на перший курс з 01.09.1984; наказ № 325-КС від 24.05.1985 зміна прізвища ОСОБА_5 на ОСОБА_1 у зв`язку з укладенням шлюбу (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_7 від 09.02.1985); наказ № 1145-КС від 16.12.1985 - надано академічну відпустку за станом здоров`я до 01.09.1986; наказ № 819-КС від 26.08.1986 - повернення з академічної відпустки з 01.09.1986 на денну форму. Рішенням державної екзаменаційної комісії від 21.06.1990 (наказ № 444-КС від 27.06.1990) ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію інженера-будівельника-технолога, видано диплом спеціаліста НОМЕР_6 , реєстраційний № 107 від 29.06.1990.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

За змістом пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як зазначено в архівній довідці № 141/01.1-33/12 від 24.07.2023, виданій Придніпровською державною академією будівництва та архітектури, у зв`язку з укладенням шлюбу прізвище позивача « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_7 від 09.02.1985.

Згідно з пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка була чинною на час заповнення вперше трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та внесення до неї записів №№ 1-8, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до підпункту 2.10 пункту «б» Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Згідно з підпунктом 2.12 пункту «б» цієї Інструкції зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.11 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

За змістом пункту 2.13 цієї Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Відповідач не зазначав про наявність недоліків у записах про роботу у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 .

Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що до загального страхового стажу позивача протиправно не зараховано періоди її роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідній роботі, а не формальні неточності у документах.

Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів її навчання у 1980-1981 роках на підставі диплому НОМЕР_2 та у 1981-1982 роках на підставі диплому НОМЕР_3 суд зазначає, що зміна прізвища позивача з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » підтверджується архівною довідкою № 141/01.1-33/12 від 24.07.2023.

Пунктом 9.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, учасниками якої були зокрема Україна та Туркменістан, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», що набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Угода Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі Пенсійного забезпечення, підписана 13.03.1992, припинила дію для України 19.06.2023.

З урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Такий висновок відповідає викладеному Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» № 107 від 04.02.2023 установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, чинним законодавством передбачено зарахування до страхового стажу перебування періоду навчання за денною формою здобуття освіти.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Разом із заявою про призначення пенсії позивачем було надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області диплом НОМЕР_2 від 18.07.1981, диплом НОМЕР_3 від 23.07.1982, які містять відомості про періоди її навчання та мають прийматися без легалізації.

Пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру.

Згідно з пунктом 1.8 розділу І Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

У матеріалах справи відсутні відомості з доказами на їх підтвердження про те, що при прийманні заяви про призначення пенсії у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивача було повідомлено про необхідність надання засвідчених в установленому порядку перекладів українською мовою дипломів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , доданих до заяви про призначення пенсії.

Разом із тим, оскільки Порядком № 22-1 передбачено, що документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, та позивачем такі переклади не було подано, суд дійшов висновку про правомірність незарахування періодів навчання відповідно до дипломів НОМЕР_2 та НОМЕР_3 до страхового стажу позивача з цієї підстави.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку суд дійшов такого висновку.

Згідно з пунктом «ж» частини 3 статті 56 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Пунктом 11 Порядку № 637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_8 , виданого 24.06.1986, його матір`ю є ОСОБА_1 .

У трудовій книжці позивача наявні записи, зокрема, про її звільнення з роботи 09.07.1984, навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1984 до 01.07.1990, прийняття на роботу 19.11.1990. Отже, до досягнення трирічного віку ОСОБА_7 позивач не працювала.

Відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта та відсутності відомостей про виховання дитини до досягнення трирічного віку, є протиправною.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача, та передчасні висновки про недостатність у позивача стажу для призначення пенсії, без належного дослідження документів та без урахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046850013010 від 23.04.2024 було протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Протиправно не зарахувавши до страхового стажу позивача періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці та догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046850013010 від 23.04.2024, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , заповненій вперше 13.09.1982, та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною трирічного віку.

Щодо позовних вимог про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

Як встановлено з матеріалів справи, трудову книжку НОМЕР_1 , заповнену вперше 13.09.1982, не було взято до уваги під час вирішення питання про наявність у позивача права на призначення пенсії. Записи про роботу позивача у вказаній трудовій книжці органом призначення пенсії не досліджувалися.

Обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог в частині обрання способу захисту порушеного права позивача.

Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3785358006.1 від 25.07.2024.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 046850013010 від 23.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , заповненій вперше 13.09.1982, та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною трирічного віку;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.04.2024 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22В, код ЄДРПОУ 13358826.

Повний текст рішення складено 30.07.2026.

Суддя В.В. Рянська