Рішення № 138613831, 30.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/12258/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

08.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на підставі ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та виплаті грошової допомоги, яка не оподатковується, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - 09.03.2026 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) призначити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 ), пенсію за віком з 09.03.2026 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за останні три роки (2023-2025), що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечивши її виплату з 09.03.2026 року та виплатити грошову допомогу, яка не оподатковується, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - 09.03.2026 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з грудня 2014 року перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Водночас у зв`язку з працевлаштуванням виплата зазначеної пенсії була припинена, фактично пенсійні виплати за призначеною пенсією за вислугу років позивач не отримувала. Після досягнення пенсійного віку позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На думку позивача, при призначенні пенсії за віком відповідач неправомірно застосував положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV та здійснив переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за вислугу років була призначена відповідно до іншого законодавчого акта - Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає, що звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV є саме первинним призначенням такого виду пенсії, а не переведенням, у зв`язку з чим при визначенні розміру пенсії має застосовуватися показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 20232025 роки. Крім того, позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, має необхідний страховий стаж, а призначення пенсії за віком у 2026 році відбулося вперше. Позивач вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену у листі від 23.04.2026 року №0400-010303-8/75028, протиправною, оскільки відповідач безпідставно не застосував показник середньої заробітної плати за 2023-2025 роки та неправомірно відмовив у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. У зв`язку з наведеним позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки, провести відповідні виплати, а також виплатити одноразову грошову допомогу, яка не оподатковується, у розмірі десяти місячних пенсій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати:

- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 1064,96 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 14.05.2026 року, позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/12258/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та є одержувачем пенсійної виплати.

Як убачається з матеріалів пенсійної справи, у грудні 2014 року позивач, яка здійснювала трудову діяльність у сфері освіти, звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

За результатами розгляду зазначеної заяви та на підставі поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 22.12.2014 року.

Разом з тим, у зв`язку з подальшим працевлаштуванням позивача виплата призначеної пенсії за вислугу років була припинена відповідно до вимог законодавства, що регулювало порядок виплати пенсій особам, які продовжували працювати на посадах, що не давали права на одночасне отримання такої пенсії. Позивач зазначає, що фактичної виплати пенсії за вислугу років вона не отримувала.

У подальшому, після досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV з 17.03.2026 року.

Водночас, при визначенні розміру пенсії за віком відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який використовувався при обчисленні попереднього виду пенсії - пенсії за вислугу років, а саме показник середньої заробітної плати, що застосовувався під час призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як зазначено у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.04.2026 року №0400-010303-8/75028, розмір пенсії позивача з 17.03.2026 року був обчислений із застосуванням середньомісячного заробітку, визначеного за період з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 28.02.2026 року, який становить 16355,06 грн.

Внаслідок проведеного розрахунку відповідачем визначено розмір пенсії ОСОБА_1 у сумі 4460,77 грн.

Не погоджуючись із застосованим відповідачем порядком обчислення пенсії, представник позивача - адвокат Красюк Іван Васильович звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом від 03.04.2026 року №31.

У вказаному адвокатському запиті представник позивача просив здійснити призначення пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, а також вирішити питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Листом від 23.04.2026 року №0400-010303-8/75028 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про відсутність правових підстав для застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах відбулося саме переведення позивача з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим при обчисленні пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Крім того, відповідачем було відмовлено у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, з мотивів того, що позивачу раніше вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі Закон №1058).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закон №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч.2 ст.40 Закон №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною 2 статті 40 Закону №1058, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з п.2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

Водночас ч.3 ст. 45 Закону №1058 установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2023-2025 роки.

Суд звертає увагу, що позивачу первісно було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону №1058, позивач звернулась вперше у березні 2026 року.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058 за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788.

При цьому, статтею 9 Закону №1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі Закону №1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення на іншій вид пенсії.

Суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону №1058.

Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.

Також, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017), від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 20.02.2025 у справі №380/4842/24, від 13.05.2026 у справі №560/9942/25 та багатьох інших.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було застосовано при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, та відмовлено у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки.

Відтак, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням зазначеного показника, починаючи з 17.03.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд зазначає, що саме з 17.03.2026 року підлягає проведенню перерахунок пенсії позивача, а не з 09.03.2026 року, як помилково зазначає позивач, оскільки відповідно до матеріалів справи та відомостей пенсійної справи рішення про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV прийнято відповідачем саме з 17.03.2026 року, тобто з дати подання позивачем відповідної заяви про призначення пенсії за віком.

Відповідно, саме з цієї дати у позивача виникло право на отримання пенсії за віком, обчисленої відповідно до вимог Закону №1058-IV, із застосуванням належного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023-2025 роки.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу, яка не оподатковується, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - 09.03.2026 року, суд вказує наступне.

Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

За змістом наведених норм можна дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Слід зазначити, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Суд зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Поряд з цим, як встановлено із матеріалів справи, позивачу з 22.12.2014 вже призначалася пенсія за вислугу років.

Тобто, до призначення пенсії за віком позивач отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував: «норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: - станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); - станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.».

У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Також, у постанові від 21.03.2024 у справі № 580/2737/23 Верховний Суд зазначав: «…Враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачу до призначення пенсії за віком було призначено пенсію за вислугу років з 12.11.2014, тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". …».

Суд зазначає, що в даному випадку визначальним є факт реалізації особою права на пенсію будь-якого виду до виходу на пенсію за віком.

Як встановлено судом, відповідач відмовив у виплаті грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що з 22.12.2014 позивачу вже призначалася пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У позовній заяві позивач зазначила, що вона пенсію за вислугу років не отримувала, оскільки майже одночасно з призначенням пенсії була працевлаштована.

Проте, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона не отримувала пенсію за вислугу років, не надала доказів, які б підтверджували, що призначена їй пенсія не нараховувалась і не виплачувалась і, що вона до цього не отримувала будь-яку пенсію.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, у разі працевлаштування пенсіонера, який отримує пенсію за вислугу років, він не має права на таку пенсію.

Суд зауважує, що призначення пенсії і отримання пенсії мають різне смислове значення.

За змістом п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошова допомога надається за умови, якщо до цього особа не отримували будь-якої пенсії.

Доказів того, що виплата призначеної за вислугу років у 2014 році позивачу пенсія була припинена, зокрема прийняття рішенням пенсійним органом про припинення її виплати, до матеріалів справи не додано.

Також відсутні інші докази, які б свідчили, що виплата пенсії позивачу за вислугу років в 2014 році була припинена.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу, яка не оподатковується, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - 09.03.2026 року.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2129,92 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням зазначеного показника, починаючи з 17.03.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко