Рішення № 138613738, 30.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/6145/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБАКОР" до Волинської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000224/2 від 16.09.2025р. Волинської митниці.

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000809 від 16.09.2025р. Волинської митниці.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "АЛЬБАКОР" з метою митного оформлення товарів подало до Волинської митниці електронну митну декларацію № 25UA205050035848U9 від 15.09.2025р., а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, транспортні перевізні документи та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

10.04.2026 року від Волинської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬБАКОР» (код ЄДРПОУ 37129163, 49087, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Калинова (анд, Індустріальний Р-ни), будинок 53) зареєстровано 02.06.2010, про що внесено відповідний запис.

Основний вид діяльності: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Інші види діяльності: Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., Вантажний автомобільний транспорт, Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Між ТОВ «АЛЬБАКОР» та Нор Сіфудс АС, Норвегія (Продавець) укладено Контракт №16А/2023N від 05.09.2023 року на поставку замороженої чи охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

ТОВ «АЛЬБАКОР» на митну територію України був ввезений вантаж Морожені хребти лосося.

Згідно Інвойсу постачальника від 11.09.2025р. № 1515726 товар постачався за ціною 0,80 доларів США за кг, на умовах FCA, Осло, Норвегія.

Для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «АЛЬБАКОР» було подано: МД №25UA205050035848U9 від 15.09.2025 на товар: «Морожені хребти лосося (Salmo salar), вага нетто - 19363,91 кг (1337 карт.кор.). Харчові приправи та добавки відсутні. Дата виробництва (заморожування) 02.2025 р., термін зберігання 24 місяці при температурі 18 С».

Заявлена митна вартість товару у розмірі 768945,71 гривень (тобто 39,71 грн. або 0,96 доларів США за 1 кг).

У митій декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Разом з МД позивачем був наданий пакет необхідних документів та додаткових документів: контракт № 16A/2023N від 05.09.2023; Інвойс від 11.09.2025р. № 1515726; CMR 14061 від 11.09.2025; Рахунок на перевезення № 2179 від 12.09.2025р.; Довідка про вартість транспортних послуг 1 від 12.09.2025р.; Договір міжнародного перевезення № 10165S/2022P від 13.12.2022 з заявкою від 01.09.2025; Сертифікат якості від 11.09.2025р. № 1515726; Сертифікат походження № AR698466064 від 11.09.2025р;

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах та запропоновано надати документи, а саме:

1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;

5) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається;

7) виписку з бухгалтерської документації;

8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

9) копію митної декларації країни відправлення;

10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач надав відповідачу наявні додаткові документи, а саме: копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 10.09.2025 №1092569, проформу-інвойс від 04.09.2025 №26962, копію митної декларації країни відправлення від 12.09.2025 №445091-2500076810.

Проте, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2025/000224/2 від 16.09.2025р, яким до товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000809 від 16.09.2025р.

На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 1,20 доларів США за 1 кг товару.

В рішенні зазначено наступне:

- одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6, частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі- Кодекс)).

В інвойсі від 11.09.2025 №1515726 (далі- Інвойс) передбачена 100% передоплата за товар. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передоплати за оцінюваний товар, не було надано разом з ЕМД №25UA205050035848U9 та не вказано в графі 44 даної ЕМД (тому їх було витребувано в декларанта).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано договір про міжнародні перевезення від 13.12.2022 № 10165S/2022P, рахунок на оплату від 12.09.2025 № 2179, довідку про транспортні витрати від 12.09.2025 №1, заявку від 08.09.2025 №1118-25.

Рахунок на оплату від 12.09.2025 №2179 та довідка про транспортні витрати від 12.09.2025 №1 містять інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом м. Осло (Норвегія) м/п Ягодин (Україна) у розмірі 129413 грн. (відстань орієнтовно 1690 км, що становить 76,58 грн. за 1 км) та за маршрутом м/п Ягодин (Україна) м. Київ (Україна) у розмірі 39547 гривень (відстань орієнтовно 510 км, що становить 77,54 грн. за 1 км). З огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України є меншою, ніж вартість перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг та поромів у країнах, через які здійснювалось перевезення товару.

- Умови поставки товару, вказані в Інвойсі - FCA Oslo, Норвегія. Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA, - вибір місця постачання впливає на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці.

Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець.

Продавцем товару відповідно до контракту від 05.09.2023 №16A/2023N (далі - Контракт) є компанія Nor Seafoods AS, тоді як завантаження товару відбулося на складі третьої особи - «OSLO FRYSERLAGER» (відповідно до відомостей, вказаних в заявці від 08.09.2025 № 1118-25), проте в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ.

Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові. Відповідно до частини другої статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Не погодившись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд доходить наступних висновків.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що 05.09.2023 року між ТОВ "АЛЬБАКОР" та Нор Сіфудс АС, укладено контракт на поставку продукції № 16A/2023N відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує «Морожені хребти лосося (Salmo salar), вага нетто - 19363,91 кг (1337 карт.кор.). Харчові приправи та добавки відсутні. Дата виробництва (заморожування) 02.2025 р., термін зберігання 24 місяці при температурі 18 С».

Згідно Інвойсу постачальника від 11.09.2025р. № 1515726 товар постачався за ціною 0,80 доларів США за кг, на умовах FCA, Осло, Норвегія.

Для здійснення митного оформлення товару 15.09.2025р. позивачем по електронній системі до м/п Волинської митниці було подано митну декларацію (реєстраційний номер митниці 25UA205050035848U9), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 768945,71 гривень (тобто 39,71 грн. або 0,96 доларів США за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч. 10 ст. 58 МК України, включає вартість товарів згідно рахунків 639532,71 грн. (15491,13 доларів США х 41,2838 курс), та витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 129413 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Щодо тверджень митного органу відносно того, що в інвойсі від 11.09.2025 №1515726 передбачена 100% передоплата за товар. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передоплати за оцінюваний товар, не було надано разом з ЕМД № 25UA205050035848U9 та не вказано в графі 44 даної ЕМД (тому їх було витребувано в декларанта).»

Судом встановлено, що позивачем додатково було надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 10.09.2025 №1092569 та проформу-інвойс від 04.09.2025 №26962 на підставі якої здійснювалась оплата і яка зазначена в наданому інвойсі постачальника в розділі Умови оплати.

Щодо того, що рахунок на оплату від 12.09.2025 № 2179 та довідка про транспортні витрати від 12.09.2025 №1 містять інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом м. Осло (Норвегія) м/п Ягодин (Україна) у розмірі 129413 грн. (відстань орієнтовно 1690 км, що становить 76,58 грн. за 1 км) та за маршрутом м/п Ягодин (Україна) м. Київ (Україна) у розмірі 39547 гривень (відстань орієнтовно 510 км, що становить 77,54 грн. за 1 км). З огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України є меншою, ніж вартість перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг та поромів у країнах, через які здійснювалось перевезення товару..».

Так, в рахунку на оплату від 12.09.2025 № 2179 та довідці про транспортні витрати від 12.09.2025 №1 перевізник зазначив вартість перевезення товару.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства не встановлено обов`язку зазначення в даних документах протяжності маршруту в км чи тариф за 1 км.

Щодо зазначення відповідачем, що «Умови поставки товару, вказані в Інвойсі-FCA Oslo, Норвегія. Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки FCA, вибір місця постачання впливає на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється не у приміщенні продавця, відповідальність за відвантаження несе покупець. Продавцем товару відповідно до контракту від 05.09.2023 № 16A/2023N (далі- Контракт) є компанія Nor Seafoods AS, тоді як завантаження товару відбулося на складі третьої особи- «OSLO FRYSERLAGER» (відповідно до відомостей, вказаних в заявці від 08.09.2025 № 1118- 25), проте в документах, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, відсутня інформація щодо вартості його навантаження, та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові..».

З приводу цього судом встановлено, що в інвойсі постачальника від 11.09.2025р. № 1515726 зазначено, що відправником є постачальник - компанія Nor Seafoods AS, в CMR 14061 від 11.09.2025 зазначено, що відправником є Nor Seafoods AS.

Висновки відповідача про те, що при відвантаженні товару була задіяна третя особа жодним чином під час розгляду справи ним же не доведені.

Після розгляду додаткових документів митниця зазначила наступне «Сума оплати за наданою платіжною інструкцією в іноземній валюті від 10.09.2025 №1092569 не відповідає вартості товару згідно Інвойсу. Отже, фактично сплачена за оцінюваний товар ціна не відповідає вартості товару в Інвойсі, згідно якого подано до митного оформлення товар.».

Судом встановлено, що позивачем разом з копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 10.09.2025 №1092569 надав проформу-інвойс від 04.09.2025 №26962 на підставі якої здійснювалась оплата і яка зазначена в наданому інвойсі постачальника в розділі Умови оплати. Згідно проформи-інвойсу передбачалось поставка товару в кількості 19400 кг, але фактично було відвантажено 19363,91 кг, як і зазначено вже в інвойсі. В зв`язку зі зміною кількості товару пропорційно змінилась і його вартість. Надмірно сплачена сума враховується при наступних поставках товару.

Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості.

Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Отже, наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 11 червня 2020 року у справі №815/5597/17, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

На підставі встановлених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням №UA205050/2025/000224/2 від 16.09.2025р. про коригування митної вартості товарів за ВМД № 25UA205050035848U9 від 15.09.2025р.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що підлягають скасуванню.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 662,40 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією № 2422658 від 24.02.2026 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 662,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» (49087, місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок 53, код ЄДРПОУ 37129163) до Волинської митниці (44350 Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вул. Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення та картку відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці №UA205050/2025/000224/2 від 16.09.2025 року про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000809 від 16.09.2025р. прийняту Волинською митницею.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР» (49087, місто Дніпро, вулиця Калинова, будинок 53, код ЄДРПОУ 37129163) судові витрати у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350 Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вул. Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова