Рішення № 138613680, 22.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокуСправа №160/10005/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням трудового (страхового) стажу за періоди з 01.09.1981 по 22.04.1983; з 13.02.1985 по 01.07.1991; з 02.12.1991 по 01.01.1992, з 27.01.1992 по 03.06.2000 - з 06 жовтня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу за періоди з 01.09.1981 по 22.04.1983; з 13.02.1985 по 01.07.1991; з 02.12.1991 по 01.01.1992, з 27.01.1992 по 03.06.2000 - з 06 жовтня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 06 жовтня 2024 року по 09 лютого 2025 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим пенсія обчислена без врахування всіх періодів роботи позивача. Звернувшись із заявою про здійснення перерахунку з врахуванням незарахованих періодів, позивач отримала відмову від Головного управління Пенсійного фонду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі №160/10005/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надало.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 28.04.2026 до його електронного кабінету ухвали суду, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 29.06.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і з 10.02.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовьязкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що на теперішній час, за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які викладені ним у відповідях на заяви позивача, ОСОБА_1 отримує пенсію виходячи із заробітної плати за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.01.2025, без урахування трудового (страхового) стажу за періоди: з 01.09.1981 по 22.04.1983 на Донецькому коксохімічному заводі ім. С.М. Кірова (сучасна назва Приватне акціонерне товариство «Донецькокс»);

з 13.02.1985 по 01.07.1991 в редакції газети «Днепр вечерний»;

з 02.12.1991 по 01.01.1992 - в Раді ТВР України «Науково-Інформаційна Спілка»;

з 1993 по 1998 рекламному агенстві Собор.

16.01.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок і виплату пенсії, врахувавши страховий стаж з 01.09.1981 по 03.06.2000, тим самим визначивши загальний трудовий стаж на підставі якого обчислюється та сплачується пенсія з 01.09.1981 по 31.01.2025.

Листом від 16.02.2026 №16545-5707/Д-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що за матеріалами електронної пенсійної справи позивача до страхового стажу, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1981, не враховано періоди:

з 01.09.1981 по 22.04.1983 оскільки в документі наявне виправлення при звільненні та в даті наказу про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників;

з 13.02.1985 по 01.07.1991 наявне виправлення при прийнятті на роботу, що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників;

з 02.12.1991 по 01.01.1992 наявне виправлення в даті наказу на прийняття, що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників.

Позивач також зазначає, що Головним управлінням не було зараховано страховий стаж за період з 27.01.1992 по 03.06.2000, при цьому не навівши пояснень щодо причин неврахування вказаного періоду.

Бездіяльність відповідача у непроведенні перерахунку пенсії з урахуванням вказаних періодів, позивач вважає протиправною.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162 в редакції на час внесення спірних записів) трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.

За п. 2.2. Інструкції №162 у трудову книжку вносяться, зокрема :відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.84".

Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору (п. 2.3. Інструкції №162).

За п. 2.13. Інструкції №162 у графі 3 розділу " Відомості про роботу " як заголовка пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, провадяться: для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників - відповідно до найменувань посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.

В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58) з аналогічними положеннями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( Порядок №637).

За п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.09.1981 по 22.04.1983; з 13.02.1985 по 01.07.1991; з 02.12.1991 по 01.01.1992; з 27.01.1992 по 03.06.2000 (з 10.12.1993-03.06.1994).

Дослідивши записи трудової книжки НОМЕР_2 від 08.09.1981, суд встановив, що ОСОБА_1 :

01.09.1981 прийнята до Донецького коксохімічного заводу ім. С.М. Кірова машиністкою до Придніпровської ділянки цеху підготовки коксохімічного виробництва відповідно до розпорядження 81§2 від 17.09.1981 (запис 1);

22.04.1983 звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП УРСР відповідно до розпорядження №22 «а» від 10.04.1983 (запис 2);

15.02.1985 прийнята на посаду машиністки Редакції газети «Днепр вечерний» за переведенням відповідно до наказу №15 від 11.02.1985 (запис 7);

01.07.1991 звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП УРСР відповідно до наказу №57-б від 01.07.1991 (запис 10);

02.12.1991 прийнята до Ради ТВР України «Науково-Інформаційна Спілка» відповідно до наказу №5 від 29.11.1991 (запис 15);

02.01.1992 звільнена за власним бажанням відповідно до наказу №6 від 30.12.1991 (запис 16).

Періоди роботи позивача з 01.09.1981 по 22.04.1983; з 15.02.1985 (а не з 13.02.1985 враховуючи описку позивача у прохальній частині позову) по 01.07.1991; з 02.12.1991 по 02.01.1992 (а не з 01.01.1992 враховуючи описку позивача у прохальній частині позову), як вбачається з форми РС-право не були зараховані до страхового стажу позивача, що підтверджено відповідачем і у відповіді.

Щодо періоду роботи з 27.01.1992 по 03.06.2000 (з 10.12.1993-03.06.1994), суд зазначає.

З трудової книжки позивача вбачається, що вона:

27.01.1992 зарахована редакційним спеціалістом газети Советов народних депутатов Днепропетровской области «Собор» відповідно до наказу №6 від 27.01.1992 (запис 19);

09.12.1993 звільнена за переведенням до рекламного агентства «Собор» відповідно до наказу №66 від 09.12.1993 (запис 20);

10.12.1993 прийнята за переведенням на посаду відповідального секретаря відповідно до наказу №11/212 від 10.12.1993 (запис 21);

03.06.2000 звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №006-01у (запис 22).

З форми РС-право вбачається, що позивачу було зараховано до страхового стажу періоди з 27.01.1992 по 09.12.1993, з 04.06.1994 по 31.12.1996 (період догляду за дитиною до 3 років); з 01.01.1997 по 31.12.1998 ; з 01.01.1999 по 27.10.2002.

Головним управлінням не було враховано до цього періоду з 10.12.1993-03.06.1994. Матеріали справи не містять пояснень відповідача про неврахування вказаного періоду.

В той же час позивач стверджує про неврахування Головним управлінням періоду з 27.01.1992 по 03.06.2000.

При цьому позивач звертаючись з вимогами здійснити перерахунок пенсії не звертається з вимогами про зарахування спірних періодів.

Суд зазначає, що трудова книжка за вказані періоди містить відомості щодо, дат роботи, посади позивача, прийому на роботу, звільнення, підстави внесення записів. Записи засвідчені підписами посадових осіб і скріплені печатками підприємства.

Щодо зауважень відповідача про наявні виправлення в трудовій книжці, суд зазначає наступне.

Пунктом 8.1. Інструкції №162 встановлено, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців".

За п. 18.Постанови №656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Такі ж положення наведені і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників».

Виходячи з наведених правових норм на працівника не може бути покладена відповідальність за ведення трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказав, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження- це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визнавати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування, перерахунок та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку Пенсійний фонд має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що без зобов`язання зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача, суд не може зобов`язати здійснити перерахунок пенсії.

Разом з тим позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не можуть бути задоволені.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В даному випадку, відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку і виплаті пенсії, відповідач вчинив активні дії.

Саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки рішення про відмову у проведенні перерахунку і виплати пенсії із врахуванням спірних періодів повідомлено позивачу через оформлення листом від 16.02.2026 №16545-5707/Д-01/8-0400/26.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, незважаючи на невірно визначений спосіб захисту позивача при звернення до суду, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог і задовольнити позовні вимоги позивача наступним чином.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 01.09.1981 по 22.04.1983; з 15.02.1985 по 01.07.1991; з 02.12.1991 по 02.01.1992; та нездійснення перерахунку пенсії з урахуванням зарахованих періодів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нерозгляду питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 27.01.1992 по 03.06.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.09.1981 по 22.04.1983; з 15.02.1985 по 01.07.1991; з 02.12.1991 по 02.01.1992 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 27.01.1992 по 03.06.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з урахуванням зарахованих періодів здійснити з дати призначення ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд звертає увагу на те, що оскільки під час розгляду справи було встановлено, що пенсійний орган протиправно не зарахував позивачу спірні періоди до страхового стажу під час первинного оформлення пенсії, що є порушенням права особи на належне пенсійне забезпечення. Тому відновлення цього права шляхом зарахування стажу та здійснення перерахунку має відбуватися саме з моменту виникнення такого права тобто з дня призначення пенсії, а не з 06.10.2024 як просить позивач в позовних вимогах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн. відповідно до квитанції про сплату № 7E8B-1QZ8-7ALE від 20.04.2026.

Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 532,48 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 01.09.1981 по 22.04.1983; з 15.02.1985 по 01.07.1991; з 02.12.1991 по 02.01.1992; та нездійснення перерахунку пенсії з урахуванням зарахованих періодів.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нерозгляду питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 27.01.1992 по 03.06.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи: з 01.09.1981 по 22.04.1983; з 15.02.1985 по 01.07.1991; з 02.12.1991 по 02.01.1992 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоду роботи з 27.01.1992 по 03.06.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) з урахуванням зарахованих періодів здійснити з дати призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В. Врона