Рішення № 138613676, 30.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа №160/6139/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Курічова Євгена Петровича, що діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Курічова Євгена Петровича, що діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області щодо не здійснення розгляду на сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 07.08.2025 № 01-08/1227 та зобов`язати Карпівську сільську раду Криворізького району розглянути на сесії ради вказане подання від 07.08.2025 №01-08/1227 та прийняти рішення у формі акту.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що порушуючи вимоги законодавства, яке регулює порядок збільшення лісистості території України, Карпівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області не винесла питання на розгляд сесії ради і не прийняла рішення про віднесення чи відмову у віднесенні земель до самозалісених у порядку, визначеному ст. 57-1 Земельного кодексу України. Бездіяльність відповідача порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 15.04.2026 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач станом на 30.07.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.

Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 07.08.2025 звернулося до Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з поданням № 01-08/1227 щодо ухвалення

рішення про віднесення вкритих лісом 4 земельних ділянок (1. земельна ділянка з кадастровим номером 1225886600:15:002:0550 площею 4,8454 га, довгота 33,1528, широта 47,7694; 2. земельна ділянка з кадастровим номером 1225886600:17:001:0621 площею 40,6647 га, довгота 33,003, широта 47,644; 3. не сформована земельна ділянка площею 5,67 га, довгота 33,0402, широта 47,6116; 4. земельна ділянка з кадастровим номером 122855300:09:002:0378 площею 26, 6061, довгота 33,0592, широта 47,6112), а всього орієнтовною площею 77,7862 га до самозалісених земель.

До вказаного подання додано викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування цієї самозалісеної ділянки.

Листом від 08.09.2025 №2059/05-08/25 голова Карпівської сільської ради повідомлено Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про те, що на засіданні 52 сесії Карпівської сільської ради рішення за Пропозицією постійної комісії з питань комунальної власності та земельних відносин щодо віднесення 4 земельних ділянок до самозалісених не було прийнято. Розпорядженням сільського голови від 25.08.2025 №Р-151 створена комісія з обстеження самозалісених земель.

Рішення сесії сільської ради про віднесення зазначених у поданні Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства земельних ділянок до самозалісених або про відмову у їх віднесення до відповіді не додано.

Листом від 26.02.2026 №397/04-10/26 сільський голова Карпівської сільської ради Криворізького району, на запит Криворізької південної окружної прокуратури повідомив, що Підвенно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 23.02.2026 повторно звернулось з поданням від 07.08.2025 № 01-08/1227, але до подання не додано акту обстеження щодо факту наявності на земельних ділянках самосійних лісів на території Карпівської сільської ради на предмет їх віднесення до самозалісених. Тому, до винесення даного питання на сесію, буде проведено обстеження земельних ділянок ймовірно вкритих лісом, розташованих на території Карпівської сільської ради комісією з обстеженням самозалісених земель комунальної власності на території Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Прокурор, зауважує, що з часу створення розпорядженням сільського голови Карпівської сільської ради від 25.08.2025 №Р-151 комісії з обстеження самозалісених земель пройшов тривалий час. Будь-які дії по обстеженню земельних ділянок протягом цього часу не проведені, питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених або про відмову у їх віднесенні сесією сільської ради не прийнято, що змусило Підвденно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства листом від 20.02.2026 №01-08/276 повторно звернутись до Карпівської сільської ради Криворізького району щодо розгляду поданням від 07.08.2025 №01-08/1227.

Не вживались будь-які інші заходи спрямовані на підтвердження або спростування можливості віднесення вказаних земельних ділянок до самозалісених. Фактично дії ради обмежились наданням відповіді.

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду, рішення сесії про віднесення чи відмову у віднесенні до самозалісених вищезгаданих земельних ділянок відсутнє, що свідчить про бездіяльність Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Вказана бездіяльність відповідача стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

"Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18 та від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 сформульовано визнання "інтересу держави" ("публічного інтересу") як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404, Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо.

Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521 визначено, що Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля; має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Як територіальний орган Держлісагентства Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України відповідно до вимог законодавства зверталось із поданням від 07.08.2025 №01-08/1227 до Карпівської сільської ради Криворізького району про віднесення земель до самозалісених. Вказане подання залишилось без належного реагування з боку органу місцевого самоврядування.

На дату звернення прокуратури до суду з даним позовом, подання Південного-Східного міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Саксаганською сільською радою на розгляд сесії не винесено.

У даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання.

Враховуючи положення ст. 23 Закону України Про прокуратуру, листом від 19.02.2026 №57-1305вих-26 Криворізька південна окружна прокуратура повідомила Держлісагентство про протиправну бездіяльність Карпівської сільської ради Криворізького району.

Також листами від 07.10.2024 №57-7920вих-24, від 14.01.2026 №57-367вих-26 Криворізька південна окружна прокуратура повідомляла Південно-Східне МУЛМГ про протиправну бездіяльність Карпівської сільської ради сільської ради Криворізького району під час розгляду подання від 07.08.2025 та попередніх подань.

У вказаних листах Криворізька південна окружна прокуратура, зокрема, просила повідомити, чи вживалися цими органами державної влади заходи для захисту порушених інтересів держави.

Згідно із інформацією наданою Південно-Східним МУЛМГ від 23.01.2026 №01-08/137 у зв`язку з відсутністю фінансування, Управління не здійснює претензійно позовну роботу щодо органів місцевого самоврядування, оскільки такі заходи потребують належного бюджетного забезпечення. Управління не заперечує проти представництва Криворізькою південною окружною прокуратурою інтересів держави в особі Південного-Східного МУЛМГ щодо зобов`язання Карпівської сільської ради Криворізького району розглянути на сесії подання Управління від 07.08.2025 № 01-08/1227.

Згідно із інформацією наданою Держлісагентством від 27.02.2026 № 12-12/1219-26, заходи для усунення вказаних порушень закону в судовому порядку ним не вживалися та Держлісагентство не заперечує проти представництва Криворізькою південною окружною прокуратурою інтересів держави в суді із зазначеного питання.

Отже Держлісагентство та Південно-Східне МУЛМГ, як органи державної влади, уповноважені на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, не здійснювали захист таких інтересів, що свідчить про їх бездіяльність та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру в інтересах держави в особі цих органів.

Відповідно до позиції Верховного Суду в постанові від 09.02.2023 у справі №160/7640/20, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Ураховуючи, що пп. 6 п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 № 675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов`язано забезпечити безумовне виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021 № 228/2021, щодо ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України, віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, становить державний інтерес у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на зазначене, суд вважає, що прокурор в повній мірі довів неналежне здійснення Південно-Східним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства захисту інтересів держави у сфері охорони лісових ресурсів, що надало йому у спірних правовідносинах право на звернення до суду в інтересах держави з позовом.

Необхідність пред`явлення даного позову зумовлена потребою захисту державного, суспільного інтересу у збереженні самосійних лісів.

Зазначена позиція відповідає висновку, сформованому Верховним Судом у постанові від 24.03.2026 у справі №240/19754/24.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

У ст.1 Лісового кодексу України надано визначення терміну самозалісена ділянка це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Відповідно до ст.4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У ч.2 ст.57-1 Земельного кодексу України зазначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

За ч. 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

При цьому віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (ч. 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч.4 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви за формою згідно з додатком 12власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Як слідує з аналізу вищезазначених положень, законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених передбачає, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки, а органу місцевого самоврядування рішення про віднесення земель до самозалісених.

Разом з тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідно до ч.5 ст.57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Законом України Про місцеве самоврядування в Україні п. 34 ч. 1 ст. 26 передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Оскільки питання земельних відносин передбачають зокрема і питання віднесення земельних ділянок до самозалісених, а Карпівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, то вирішення питання про віднесення таких земельних ділянок до самозалісених повинно було розглядатися виключно на сесії цієї ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1-3 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації. На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив належної попередньої роботи щодо з`ясування ознак та приналежності кожної земельної ділянки, які зазначені у поданні Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та можливості/неможливості їх віднесення до самозалісених, фактично вирішивши на теперішній час вказане питання лише відносно двох земельних ділянок.

Враховуючи викладене, подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства підлягало розгляду на сесії Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області з прийняттям відповідного рішення.

Статтею 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз зазначеної норми, у взаємозв`язку з ч. 2 ст. 2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Таким чином, маючи обов`язок вчинення необхідних та законодавчо визначених дій щодо розгляду на сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 07.08.2025 № 01-08/1227, Карпівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області допустила протиправну бездіяльність.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що в силу приписів ч.2 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Доказів понесення витрат пов`язаних із залученням свідків або проведенням експертиз не подано, а тому судові витрати, згідно з вимогами ч. 2 ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Курічова Євгена Петровича (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27, код ЄДРПОУ 0290993827), що діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (01023, Київська область, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а, код ЄДРПОУ 37507901), Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38, код ЄДРПОУ 44980060) до Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (53742, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Карпівка, вул. Центральна, 97А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області щодо не здійснення розгляду на сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 07.08.2025 № 01-08/1227.

Зобов`язати Карпівську сільську раду Криворізького району розглянути на сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 07.08.2025 №01-08/1227 та прийняти рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець