Рішення № 138613533, 21.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 липня 2026 р. Справа № 120/16863/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Маслоід О.С.,

за участі секретаря судового засідання: Новіцкої В.В.,

представника позивача: Куцого К. С.,

представника відповідача: Радзіковської І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Вікторі О" (вул. І. Франка, 10, с. Городківка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24615)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, 21027)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «Вікторі О» (далі - позивач) з позовом до ГУ ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2025 року №№ 0322050703, 0322070703, 0322060703, 0322090703.

Позов обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними та необґрунтованими. ОСОБА_1 здійснювались поїздки автомобілем з 02.05.2025 року по 01.07.2025 року, на посаду заступника директора він був прийнятий 23.06.2025 року, до цього часу здійснював поїздки як єдиний власник та засновник підприємства. Він як власник наділений розпорядчими, організаційними та керівними функціями щодо підприємства та уповноважений на безпосереднє прийняття рішень та здійснення безпосередніх дій, пов`язаних із господарською діяльністю підприємства. Щодо кожної поїздки - відрядження ним приймалось особисте рішення, які містять обґрунтування мети відряджень. Перевіряючи вважають, що він не мав можливості виконувати роботу на підприємстві, оскільки мав інше основне місце роботи, що не відповідає дійсності. Позивач вказує, що твердження відповідача про формальне складання подорожніх листів є неспроможним, оскільки останні містять усі необхідні реквізити, які в повній мірі дозволяють встановити дані, необхідні для здійснення відповідного обліку використання автомобіля в господарській діяльності підприємства. Таким чином, усі відрядження вказаної особи здійснювались у межах господарської діяльності підприємства.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року відкрито провадження по справі, суд вирішив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, підготовче судове засідання призначено на 06.01.2026 року.

24.12.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де ним вказано, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірні рішення є правомірними. Так позивачем занижені податкові зобов`язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та кредиту за липень 2025 року на загальну суму ПДВ 1 041 925 (1 029 540 (ПДВ за авто) +12385 (ПДВ за дизпаливо)) грн. Вказане порушення виникло у зв`язку із придбанням позивачем автомобіля BMW X7 вартістю 6 177 240 грн., у т.ч. ПДВ 1 029 540 грн., який віднесено до складу основних засобів. Під час проведення перевірки встановлено, що вказаний автомобіль не використовувався у господарській діяльності підприємства, оскільки документи, надані позивачем на запит перевіряючих, не підтверджують цей факт. Надані до перевірки подорожні листи, які складені формально і не дають можливості ідентифікувати мету, необхідність та використання у господарській діяльності певних службових відряджень за період з 02.05.2025 року по 01.07.2025 року. Крім цього, ОСОБА_1 також перебуває у трудових відносинах з ФГ ОСОБА_2 , де працює повний робочий день, відповідно у позивача він працює за сумісництвом. Відповідач також із вказаного робить висновок, що встановити та підтвердити чи службові відрядження здійснювались у межах роботи за сумісництвом у позивача чи у межах роботи за основним місцем роботи ФГ ОСОБА_2 є неможливим. Враховуючи все викладене неможливо підтвердити доцільність, необхідність та реальність здійснення службових відряджень заступником директора ОСОБА_1 вказаним службовим автомобілем і як результат використання такого автомобіля у господарській діяльності позивача. Дана господарська операція є економічно необґрунтована, фіктивна, не підтверджена відповідними первинними документами, розрахунковими документами і не пов`язана із господарською діяльністю підприємства та здійснена лише з метою збільшення від`ємного значення по ПДВ та бюджетного відшкодування. Згідно подорожних листів підприємством було використано 1370 л дизельного палива, підприємством дійсно було придбано дизельне паливо по середній ціні 45,2 грн за 1 л, відповідно підприємству необхідно було нарахувати податкові зобов`язання на вартість не використаних у господарській діяльності покупних товаро-матеріальних цінностей на суму 61 924 грн, та відповідно, на дату виникнення податкових зобов`язань платник зобов`язаний був скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати у відповідному порядку, що ним не було зроблено. Відповідач також вказує, що у травні 2025 року у позивача була проведена перевірка, за результатами якої прийнято податкові повідомлення-рішення на суму 38 050 грн., на суму 11 666 грн., на суму 17 417 грн., які є узгодженими в липні 2025 року. Суми, визначені у вказаних податкових повідомленнях рішеннях, повинні були бути вказані у податковій декларації з ПДВ за той звітний період, на який припадає день узгодження. Під час перевірки встановлено, що позивачем по деяким контрагентам цього не було здійснено на загальну суму 12 260 грн. Відповідач також зазначив, що позивачем до бюджетного відшкодування включено суми податкового кредиту по придбанню товарів, робіт та послуг, фактична оплата яких не здійснена станом на 31.07.2025 року у загальній сумі 7 453 грн.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем до суду надано клопотання про витребування доказів.

У підготовчому судовому засіданні 06.01.2026 року судом задоволено вказане клопотання відповідача, а також позивачеві надано строк для ознайомлення із відзивом на позовну заяву, оскільки на момент судового засіданні відзив не був ним отриманий, підготовче засідання відкладено на 21.01.2026 року

21.01.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення засідання.

У підготовчому судовому засіданні судом було з`ясовано, що позивачем не надано заперечення на відзив на позовну заяву та витребувані докази, клопотання про відкладення задоволено, підготовче судове засідання відкладено на 28.01.2026 року.

27.01.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засідання 28.01.2026 року судом задоволено клопотання про долучення доказів, судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду, судове засідання призначено на 10.02.2026 року.

03.02.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 10.02.2026 року представник позивача надавав пояснення по суті спору, задавались йому питання, на які він не міг надати відповіді, судове засідання відкладено на 18.02.2026 року.

18.02.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 18.02.2026 року судом вирішувалось питання долучення доказів по справі за клопотанням позивача, продовжували задавати питання представникові позивача, судове засідання відкладено на 25.02.2026 року.

25.02.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 25.02.2026 року судом задоволено вказане клопотання, судове засідання відкладено на 04.03.2026 року.

У судовому засіданні 04.03.2026 року представник відповідача надавала пояснення по суті спору, задавались запитання , судове засідання відкладено на 11.03.2026 року.

У судовому засіданні 11.03.2026 року представник відповідача надала додаткові докази, суд перейшов до дослідження доказів по справі, судове засідання відкладено на 18.03.2026 року.

18.03.2026 року до суду від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 18.03.2026 року судом було продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали додаткові пояснення, задавались запитання, судове засідання відкладено на 01.04.2026 року.

01.04.2026 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення стосовно сум від`ємного значення та від позивача клопотання про долучення доказів.

Судове засідання 01.04.2026 року не відбулось у зв`язку із оголошенням тривалої повітряної тривоги, судове засідання відкладено на 07.04.2026 року.

07.04.2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення проти долучення доказів по справі.

У судовому засіданні 07.04.2026 року судом розглядалось клопотання та заперечення на нього, суд продовжував дослідження доказів по справі, сторони надавали додаткові пояснення, судове засідання 15.04.2026 року.

У судовому засіданні 15.04.2026 року суд продовжив дослідження доказів по справі, судове засідання відкладено на 13.05.2026 року.

13.05.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

13.05.2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, в також надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 26.05.2026 року.

26.05.2026 року судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, судове засідання відкладено на 09.06.2026 року.

28.05.2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти долучення доказів по справі.

09.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 09.06.2026 року судом було задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 01.07.2026 року.

01.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 01.07.2026 року суд продовжував дослідження доказів, обговорювались питання по суті спору, судове засідання відкладено на 15.07.2026 року.

14.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 15.07.2026 року обговорювались клопотання про долучення доказів, суд продовжував дослідження доказів, судове засідання відкладено на 21.07.2026 року.

21.07.2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 21.07.2026 року судом було закінчено дослідження доказів по справі, судом постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, сторони виступили у судових дебатах та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

У період з 10.09.2025 по 18.09.2025 року відповідачем згідно наказів № 4106к від 08.09.2025 року, № 4211к від 15.09.2025 року та направлення на перевірку від 10.09.2025 року за № 5524 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатом якої складений акт від 25.09.2025 року № 27361/02-32-07-03/38815091.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 189, 1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.201.1., 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПКУ) , що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду за липень 2025 року на загальну суму ПДВ 1 041 925 грн.; п.п. 5 п. 4 п. 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року № 21 та зареєстрованого у Мінюсті Україні29.01.2016 року за № 159/28289, що призвело до завищення показників рядку 16.Б та 17 декларації з ПДВ та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в липні 2025 року на загальну суму ПДВ 12 260 грн.; п. 1987.1. ст. 198, абз. б) п. 200.4, 200.7, 200.9 ст. 200 ПКУ в результаті чого завищено рядок 20.2.1 декларації з ПДВ, сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2025 року на 740 000 грн. та 7 453 грн. та рядок 21 декларації з ПДВ, сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2025 року на 7 453 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.10.2025 року були прийняті спірні податкові повідомлення рішення:

№ 0322050703, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника в банку у розмірі 740 000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно п. 123.3. ст. 123 ПКУ у сумі 370 000 грн.;

№ 0322070703, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 314 185 грн.;

№ 0322060703, яким позивачеві було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ на 7 453 грн.;

№ 0322090703, яким до позивача застосований штраф згідно абз. 4 п. 120.1.2 ст. 120.1 ПКУ у сумі 6 496 грн.

Вважаючи спірні рішення протиправними та з метою їх скасування позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

П. 189.1 ст. 189 ПКУ передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до вимог п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

П. 201.1., 201.10. ст. 201 ПКУ визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 п. 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року № 21 та зареєстрованого у Мін`юсті Україні 29.01.2016 року за № 159/28289 (далі Порядок) Розділ II "Податковий кредит":

у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У рядку 16.3 також вказується узгоджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 (Д2) (додаток 2)) у складі податкової декларації за звітний (податковий) період), на який припадає день узгодження, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючих розрахунків".

Згідно абз. б) п. 200.4, 2007., 2009 ст. 200 ПКУ при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п.п.14.1.231. п.14.1. ст. 14 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект зокрема, але не виключно передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

З матеріалів справи, зокрема, акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за липень 2025 року встановлено заниження задекларованого показника на загальну суму 1 041 925 грн.

Під час перевірки встановлено, що позивачем придбано автомобіль BMW Х7 відповідно до договору фінансового лізингу від 25.04.2025 року за № 20717/04/25-В, вартістю 6 177 240 грн., у тому числі ПДВ 1 029 540 грн. За цією операцією складена та зареєстрована податкова накладна № 132 від 02.05.2025 року, реєстраційний номер 9145424177. Відповідальною особою за цим автомобілем визначено заступника директора Довженка В.І.

ОСОБА_1 є єдиним власником підприємства позивача, а також прийнятий на роботу позивачем за сумісництвом на посаду заступника директора, дата початку роботи 23.06.2025 року. Крім цього, вказана особа працює у ФГ "ГУМЕННИЙ О.М."

Під час проведення перевірки з метою доцільності використання даного автомобіля у господарській діяльності позивача відповідачем був наданий запит № 2 від 16.09.2025 року про надання документів/копій документів.

Цим запитом відповідач просив надати копії документів, засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою, що підтверджують дані податкових декларацій за перевіряємий період, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів за перевіряємий період, що підтверджує їх зміст та обсяг за період з 01.07.2025 року по 31.07.2025 року, а саме:

1. Копію книги наказів або реєстр наказів по підприємству за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року.

2. Табеля обліку робочого часу працівників підприємства за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року.

3. Розрахунково платіжні відомості про нарахування та виплату заробітної плати працівникам підприємства за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року.

4. Копії наказів про відрядження працівників службовим автомобілем BMW Х7, авансові звіти підзвітних осіб на відрядження за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року, інші документи, якими задокументовано використання автомобіля BMW Х7 у господарській діяльності платника.

На вказаний запит позивачем частково надані документи, не надано накази на відрядження вказаним службовим автомобілем за період з 02.05.2025 року по 23.06.2025 року та з 01.07.2025 року, авансові звіти з підтвердними документами про понесені у службових відрядженнях витратах, інші первинні документи, що засвідчують наміри та фактичність здійснення відрядження службовим автомобілем, про що складений акт від 18.09.2025 року № 1302/02-32-07-03/38815091 про ненадання документів.

Так на вказаний запит позивачем були надані: табеля обліку робочого часу працівників підприємства за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року; розрахунково платіжні відомості про нарахування та виплату заробітної плати працівникам підприємства за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року; наказ на службове відрядження ОСОБА_1 для участі у переговорах по підписанню контрактів до Австрії (Відень), Німеччини (Кьольну), Франції (Париж) терміном з 23 по 30 червня 2025 року та реєстр наказів по підприємству за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року.

Також надані подорожні листи автомобіля BMW Х7, які складені формально і не дають можливості ідентифікувати мету, необхідність та використання у господарській діяльності даних службових відряджень:

від 02.05.2025 року водій ОСОБА_1 виїзд 02.05.2025 року - повернення 06.05.2025 року, мета - виробничі потреби Житомир-Київ-Крижопіль, заправка на АЗС S0 л. показники одометра 00014 - 001200 км.

від 10.05.2025 року водій ОСОБА_1 виїзд 07.05.2025 року - повернення 10.05.2025 року, мета - виробничі потреби Крижопіль-Мукачево-Луцьк-Рівне-Крижопіль, заправка на АЗС 100 л., показники одометра 001200 - 2600 км.

від 12.05.2025 року водій ОСОБА_1 виїзд 12.05.2025 року - повернення 12.05.2025 року, мета - виробничі потреби Крижопіль-Вінниця, показники одометра 2600-2900 км.

від 13.05.2025 року водій ОСОБА_1 виїзд 13.05.2025 року - повернення 14.05.2025 року, мета - виробничі потреби Вінниця-Житомир-Крижопіль, заправка на АЗС 60 л., показники одометра 2900-3400 км.

від 15.05.2025 року водій ОСОБА_1 виїзд 15.05.2025 року - повернення 15.05.2025 року, мета поїздки по місту Вінниця виробничі потреби, показники одометра 3-400-3450 км.

від 19.05.2025 року водій ОСОБА_1 виїзд 19.05.2025 року - повернення 23.05.2025 року, мета - виробничі потреби Вінниця-Київ-Харків-Полтава-Дніпро-Крижопіль, заправка на АЗС 110 л. показники одометра 3450-4600 км.

від 26.05.2025 року водій ОСОБА_3 виїзд 26.05.2025 року - повернення 26.05.2025 року, мета - виробничі потреби Вінниця-Крижопіль-Вінниця, заправка на АЗС 60 л.. показники одометра 4600-5150 км.

від 31.05.2025 року водія ОСОБА_1 виїзд 27.05.2025 року - повернення 31.05.2025 року, мета - виробничі потреби огляд матеріалів на ділянках Хмільник-Жмеринка-Немирів- Гайсин, заправка на АЗС 70 г., показники одометра 5150 - 5980 км.

від 02.06.2025 року водій ОСОБА_4 виїзд 02.06.2025 року - повернення 06.06.2025 року, мета - виробничі потреби Вінниця-Хмельницький-Тернопіль-Крижопіль, заправка на АЗС 80 л.. показники одометра 5980-7280 км.

від 10.06.2025 року водій ОСОБА_3 виїзд 09.06.2025 року - повернення 10.06.2025 року. мета - виробничі потреби Вінниця-Крижопіль, заправка на АЗС 20 л.. показники одометра 7280 - 7500 км.

від 13.06.2025 року водій ОСОБА_1 виїзд 13.06.2025 року - повернення 18.06.2025 року, мета - виробничі потреби Вінниця-Крижопіль-Піщанка, заправка на АЗС 50 л., показники одометра 7500-8010 км.

від 30.06.2025 року водій ОСОБА_1 виїзд 20.06.2025 року - повернення 30.06.2025 року, мета виробничі потреби Крижопіль-Австрія-Німеччина-Бельгія-Франція-Крижопіль. заправка на АЗС 650 л.. показники одометра 8010 -14510 км.

від 01.07.2025 року водій ОСОБА_1 , мета - виробничі потреби Крижопіль-Житомир-Луцьк-Крижопіль, заправка на АЗС 90 л.. показники одометра 14510 - 15390 км.

Також відповідно до наявної інформації в органах ДП встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах за основним місцем роботи та тривалістю робочого дня (тижня) 8-(40) год.00 хв. у ФГ "ГУМЕННИЙ О.М." (ЕДРПОУ 34121787). Відповідно до поданого до органів ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу дата початку роботи 04.06.2025 року.

Звільнений у ФГ "ГУМЕННИЙ ОМ. з постійного місця роботи 14.07.2025 року та прийнятий на основне робоче місце у ФГ "ГУМЕННИЙ О.М." на іншу посаду 17.07.2025 року.

Згідно із вимогами ст. 102-1 КЗпП та ст. 19 Закону України «Про оплату праці» сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця фізичної особи.

Відповідно до наданих до перевірки позивачем подорожніх листів автомобіля BMW X7, водій ОСОБА_1 перебував у службових відрядженнях у наступні періоди:

виїзд 02.06.2025 року - повернення 06.06.2025 року, мета - виробничі потреби Вінниця- Хмельницький-Тернопіль-Крижопіль, ??

виїзд 09.06.2025 року - повернення 10.06.2025 року, мета - виробничі потреби Вінниця-Крижопіль,

??виїзд 13.06.2025 року - повернення 18.06.2025 року, мета - виробничі потребі Вінниця-Крижопіль-Піщанка.

виїзд 20.06.2025 року - повернення 30.06.2025 року, мета - виробничі потреби Крижопіль-Австрія-Німеччина-Бельгія-Франція-Крижопіль.

Відповідач зазначає, що робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Законодавство України визначає, що працівник не може одночасно виконувати основну роботу та роботу за сумісництвом - періоди роботи не повинні збігатися.

Таким чином, ОСОБА_1 одночасно за період з 04.06.2025 року по 31.07.2025 року, перебував за основним робочим місцем (ФГ "ГУМЕННИЙ О.М.") з тривалістю робочого дня (тижня) 8-(40) год.00 хв. та здійснював службові відрядження службовим автомобілем позивача.

Тобто, встановити та підтвердити чи службові відрядження здійснювалися у межах роботи за сумісництвом у позивача чи у межах роботи за повною зайнятістю за основним місцем роботи у ФГ ГУМЕННИЙ О.М." є не можливим.

Враховуючи дану інформацію, неможливо підтвердити доцільність необхідність та реальність здійснення службових відряджень заступником директора ОСОБА_1 службовим автомобілем BMW X7 і як результат використання службового автомобіля BMW X7 у господарській діяльності позивача.

Дана господарська операція є економічно необґрунтована, фіктивна, не підтверджена відповідними первинними, розрахунковими документами і не пов?язана з господарською діяльністю підприємства та здійснена лише з метою збільшення від?ємного значення по ПДВ та бюджетного відшкодування.

З урахуванням вище зазначеного, керуючись п.п.14.1.36, п.п.14.1.231. п.14.1 ст. 14 ПКУ утримання даного автомобіля не відноситься до господарської діяльності платника.

Для обслуговування даного автомобіля, відповідно до наданих до перевірки вказаних подорожніх листів за травень - липень 2025 року, господарством використовувалося 1370 літрів дизельного палива. Аналізуючи дані ЄРПН ПП позивача на предмет придбання дизельного палива протягом липня 2025 року, встановлено, що господарством придбано 3561.64 літрів дизельного палива вартістю 161 007,69 грн. - середня ціна одиниці дизпалива складає 45.20 грн за 1 літру.

Отже, позивачеві необхідно було нарахувати податкові зобов?язання на вартість використаних не в господарській діяльності покупних товаро-матеріальних цінностей на суму 61924 грн., та, відповідно, на дату виникнення податкових зобов?язань платник податку зобов?язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін, що платником це зроблено, чим порушено п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст.198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ.

Таким чином, використання вказаних ПММ не відноситься до господарської діяльності платника - не спрямоване на отримання доходу та не несе економічної вигоди.

На запит контролюючого органу про надання первинних документів для підтвердження використання у господарській діяльності службового автомобіля BMW X7 позивачем не надано відповідні належним чином оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об?єктивну необхідність здійснення відповідних відряджень, економічну доцільність використання автомобіля, а також реальність виконання таких поїздок ОСОБА_1 з урахуванням необхідного часу, місця, інших ресурсів для реа

Як результат, позивачем порушено п.189.1 ст.189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ та занижено податкові зобов?язання з ПДВ за липень 2025 року по не нарахуванню податкових зобов?язань з ПДВ за придбаний автомобіль BMW X7 та використання даним автомобілем дизельного палива, призначених для використання не в господарській діяльності на загальну суму ПДВ 1 041 925 грн. (1 029 540 грн. - 12 385 грн.).

Під час розгляду справи судом встановлено.

Так дійсно під час проведення перевірки контролюючим органом позивачеві був наданий запит про надання документів від 16.09.2025 року, який складається з 4 вимог. Як вже зазначалося, в самому акті перевірки перевіряючи вказали, що позивач надав табеля обліку робочого часу працівників підприємства за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року; розрахунково платіжні відомості про нарахування та виплату заробітної плати працівникам підприємства за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року; наказ на службове відрядження ОСОБА_1 для участі у переговорах по підписанню контрактів до Австрії (Відень), Німеччини (Кьольну), Франції (Париж) терміном з 23 по 30 червня 2025 року та реєстр наказів по підприємству за період 01.05.2025 року до 31.07.2025 року.

З наведеного вбачається, що позивачем повністю були виконані вимоги запиту п. 1,2,3 та частково виконаний п. 4, тобто надані документи тільки на службове відрядження за кордон саме працівника позивача ОСОБА_1 .

Суд також звертає увагу на те, що у вказаному запиті відповідач просив надати документи, саме якими задокументовано використання автомобіля BMW Х7 у господарській діяльності платника, а не просили надати документи, які підтверджують наявність мети, необхідність та використання у господарській діяльності службових відряджень, здійсненних ОСОБА_1 на службовому автомобілі BMW Х7, а також не просили надати документи, які саме підтверджують певний зв`язок придбання вказаного автомобіля та його використання у господарській діяльності позивача, відповідно позивачем і не було надано до перевірки такі документи.

З огляду на викладене, суд приймав до уваги пояснення представника позивача, які були ним надані у судових засіданнях на обґрунтування надання до суду вже під час судового розгляду справи додаткових доказів. Так під час судового розгляду справи позивачем до матеріалів справи були надані клопотання про долучення доказів, а саме надання до матеріалів справи документів укладених господарських договорів, які підтверджували, на думку позивача, зв`язок з господарською діяльністю службових відряджень ОСОБА_1 на службовому автомобілі BMW Х7 у межах України. Та відповідно судом не були взяті до уваги заперечення представника відповідача проти долучення вказаних доказів до матеріалів справи.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Однією з ознак господарської діяльності з самостійність, тобто суб`єкт господарювання сам вирішує, що і як робити та робить це за свій рахунок та на власний ризик.

Так, відповідач пише про те, що подорожні листи є формально складеними, не дають можливості ідентифікувати мету, необхідність та використання у господарській діяльності, але при цьому приймає до уваги та використовує відомості, зазначені у них, для розрахунку кількості використаного за період травень-липень 2025 року дизельного палива 1370 л. і на підставі цього обраховує суму 61924 грн., на яку позивачеві необхідно було нарахувати податкові зобов?язання, оскільки використане паливо не використовувалось ним у господарській діяльності.

Суд вказує, що під час проведення перевірки, контролюючий орган не може вибірково приймати до уваги первинні та інші документи, надані платником податків, лише у тій частині, яка є для них прийнятною, а в іншій частині ні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на вимоги Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом

Міністерства фінансів України від 13.03.98 року № 59, оскільки такі вимоги стосуються лише службових відряджень працівників за розпорядженням керівника державного органу, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів.

Відповідач також дуже ретельно аналізує трудову діяльність заступника директора позивача ОСОБА_1 без посилання на конкретні вимоги нормативно правових актів, які регулюють суспільні правовідносини у галузі праці, та робить висновки про неможливість виконання останнім трудових обов`язків на двох підприємствах, у тому числі його перебування у службових відрядженнях. І до цього робить висновок про те, що встановити та підтвердити чи службові відрядження здійснювалися у межах роботи за сумісництвом у позивача чи у межах роботи за повною зайнятістю за основним місцем роботи у ФГ «ГУМЕННИЙ О.М.» є не можливим.

Під час судового розгляду справи з`ясовувались питання виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, зокрема, у позивача. З наданих до перевірки позивачем первинних та інших документів не можливо дійти висновків, які викладені відповідачем в акті перевірки. Суд також наголошує, що в умовах сучасних реалій суспільного життя, рівня надходження та об`єму різного типу інформації та використання суспільством сучасних технологій виконання трудових обов`язків за сумісництвом є реальним та достатньо поширеним.

Суд наголошує на тому, що дійсно під час судового розгляду справи з`ясовувалось, що на підприємстві позивача неналежним чином ведеться бухгалтерський облік, до матеріалів справи та до перевірки позивачем не були надані у повному обсязі первинні документи, які у повній мірі підтверджують використання ПММ, але при цьому дійсно облік використаного палива було здійснено на підприємстві позивача на підставі подорожних листів, які оформлені з певними помилками, як було з`ясовано у судових засіданнях, але які містять в собі достатньо інформації для такого обліку та саме, як вже зазначалося, така інформація з них і була також використана самими перевіряючими. Але, при цьому, порушення правил ведення бухгалтерського обліку не є тим порушенням, яке викладено перевіряючими у висновках акту перевірки від 25.09.2025 року та на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення рішення.

Суд критично оцінює вказані висновки відповідача, оскільки такі є надуманими, ґрунтуються на припущеннях. Вказане також стосується і висновків відповідача щодо кількості дизпаливо, яке було заправлено у паливний бак вказаного авто, що містяться у письмових поясненнях від 21.07.2026 року.

Суд приймає до уваги посилання та пояснення представника позивача стосовно службових відряджень ОСОБА_1 на службовому автомобілі BMW Х7 у якості засновника підприємства позивача, оскільки дійсно вимогами діючого законодавства не заборонено засновникові приймати участь у діяльності свого підприємства. Крім цього, згідно вимог п. 7.1., 9.1., 9.6., 9.22. Статуту Приватного підприємства «Вікторі О» (нова редакція) 2024 року, затвердженого рішенням власника № 1/08-2024 від 16.08.2024 року, передбачена можливість участі засновника у господарській діяльності приватного підприємства.

З вказаних наданих документів (рішення одноособового власника, накази «Про направлення у відрядження ОСОБА_5 », подорожні листи легкового автомобіля за перевіряємий період, звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, дозвіл, картка міжнародного автомобільного страхування, фіскальний чек, довіреність, господарські договори) вбачається, що дійсно ОСОБА_1 у якості засновника та після 23.06.2025 року у якості заступника директора підприємства позивача здійснював службові відрядження за кордон України та у межах на службовому автомобілі BMW Х7 з метою, зокрема, прийняття участі у переговорах, по підписанню господарських договорів на майбутній період різного характеру та змісту залежно від видів господарської діяльності, яка здійснюється позивачем, для проведення технічного обслуговування транспортного засобу, купівлі продажу певних речей тощо.

Крім цього, в акті перевірки відповідач зазначає, що не можливо підтвердити реальність службових відряджень, переводить такі відрядження у ранг господарської операції та звертає увагу на те, що дані господарські операції є фіктивними, не підтверджені первинними документами та не підтверджують факт їх реального вчинення. Такий висновок контролюючого органу взагалі не стосується і не може стосуватися службових відряджень.

З наведеного вбачається, що встановлені у цій справі обставини та наявні в матеріалах справи докази, підтверджують та свідчать про використання придбаного позивачем автомобіля BMW Х7 та витраченого дизпалива в господарській діяльності.

Суд також додатково зазначає, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Але під час проведення перевірки контролюючим органом не був досліджений цей момент, при цьому відповідач наполягає на відсутності розумної економічної причини. До матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів не отримання позивачем у майбутньому будь-якого доходу від службових відряджень вказаним автомобілем протягом травня липня 2025 року.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно від у справах № 120/15979/21-а, № 140/6978/20, № 816/2270/16, № 804/7753/16, № 818/3838/15 та Постанова Верховного Суду від 25.09.2025 року по справі № 560/17705/24.

З`ясування наміру платника податку отримати економічний ефект від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо використання придбаного автомобіля та дизпалива не у господарській діяльності є неправомірними.

З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення рішення № 0322050703 від 15.10.2025 року в частині завищення бюджетного відшкодування у сумі 740 000 грн та № 0322070703 від 15.10.2025 року в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 289 540 грн. та 12 385 грн., на загальну суму 301 925 грн. є протиправними.

Крім цього, щодо штрафних (фінансових) санкцій у сумі 370 000 грн по спірному податковому повідомленню-рішенню № 0322050703 від 15.10.2025 року, суд зазначає наступне.

Вказані штрафні санкції застосовані до позивача згідно п. 123.3. ст. 123 ПКУ

Відповідно до вимог ст. 123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

123.2. Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

123.3. Діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на визнання судом протиправними висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.1. ст. 198 ПКУ, відповідно застосування вказаних штрафних санкцій також є неправомірним.

Щодо залишкової суми по спірному податковому повідомленню-рішенню № 0322070703 від 15.10.2025 року в частині суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 12260 грн., суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки також було встановлено, що у травні 2025 року у позивача відповідачем було проведено документальну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2025 року від?ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Проведеною перевіркою встановлено ряд порушень, що відображено в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 28.05.2025 року № 14544/02-32-07-03/38815091. За результатами вказаної перевірки відповідачем 17.06.2025 року прийняті податкові-повідомлення рішення № 0180510703 в сумі 38050 грн., N№ 0180520703 в сумі 11666 грн. та № 0180490703 в сумі 17417 грн.

Прийняті податкові повідомлення-рішення надіслані платнику поштовим зв?язком та вручені платнику 26.06.2025 року, датою їх узгодження є липень місяць 2025 року.

Порядок подання до контролюючого органу податкової декларації з ПДВ встановлено ст. 203 ПКУ. Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Мінфіну від 28.01.2016 року № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289.

У рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ вказується сума збільшення/зменшення від?ємного значення ПДВ, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкових повідомлень - рішень, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до ст. 56 ПКУ.

3 огляду на викладене, суми, визначені у вказаних податкових повідомленнях рішеннях - 11666 грн. та 38050 грн., збільшено від?ємного значення в сумі 38050 грн. та зменшено від?ємного значення ПДВ в сумі 11666 грн., які узгоджені за результатами перевірки, необхідно відображати у рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження податкових повідомлень рішень.

Крім цього, по окремих постачальниках, які визначені платником як ті, що сформували суму від?ємного значення відсутній податковий кредит згідно виписаних за відповідний звітний період податкових накладних згідно даних додатку 1 за січень 2025 року, сума ПДВ 324,00 грн., податкова накладна виписана за січень 2025 року (платником помилково зазначено січень 2024 року); лютий 2025 року; сума ПДВ 2471,06 грн., позивачем зазначена сума ПДВ 2741,11 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачем порушено п.п. 5 п. 4 р. V Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що призвело до завищення показників декларації з ПДВ та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та кредиту поточного звітного періоду в липні 2025 року на загальну суму 12 260 грн.

З наведеного вбачається, що позивачем було допущено вказане порушення, відповідно висновки податкового органу з цього приводу є правомірними, а спірне податкове повідомлення рішення частині суми 12 260 грн. також є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0322090703 від 15.10.2025 року, суд зазначає наступне.

Вказаним рішення до позивача застосований штраф згідно вимог абз. 4 п. 120.1.2. ст. 120.1 ПКУ у сумі 6 496 грн.

У відповідності до вимог абз. 4 п. 120.1.2. ст. 120.1 ПКУ разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Як вже зазначалось, судом визнано протиправними висновки контролюючого органу щодо використання позивачем автомобіля та дизпалива не у господарській діяльності, відповідно позивач не допустив порушення вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПКУ.

Таким чином, застосування вказаного штрафу також є неправомірним, а спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0322060703 від 15.10.2025 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу положень п.198.2 ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

??дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно абз. б) п. 200.4 ст.200 ПКУ при від?ємному значенні суми, розрахованої згідно з п 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200'.3 статті 200 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип - проведення грошових розрахунків з постачальниками за отримані товари/послуги.

Згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування від 20.08.2025 року № 9251947573 до податкової декларації з ПДВ за липень 2025 року позивачем частково включено суми податкового кредиту по придбанню товарів, робіт та послуг, фактична оплата яких не здійснена станом на 31.07.2025 року по податковим накладним № 191 від 02.07.2025 року та № 208 від 16.07.2025 року, загальна сума заявлена до відшкодування 7 453 грн.

За таких обставин, позивачем допущено порушення у визначені суми бюджетного відшкодування за липень 2025 року та відповідно залишку суми від?ємного значення за липень 2025 року у загальній сумі 7453,00 грн.

Таким чином, висновки податкового органу щодо цього порушення є правомірними, відповідно вказане спірне податкове повідомлення рішення також є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд також наголошує, що Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

За таких обставин, суд наголошує на тому, що спірні рішення не відповідають ознакам, викладеним у ст. 2 КАС України, прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень рішень від 15.10.2025 року частково, як визначено вище.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, відповідно про наявність підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає частковому стягненню пропорційно задоволеним вимогам на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 21 276 грн 31 коп.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "Вікторі О" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.10.2025 №0322050703.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.10.2025 №0322070703 в частині нарахування податкових зобов`язань на суму 301 925 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.10.2025 №0322090703.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Приватного підприємства "Вікторі О" судовий збір у сумі 21 276 грн 31 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство «ВІКТОРІ О» (вул. І. Франка, 10, с. Городківка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24615, код ЄДРПОУ 38815091)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.07.2026.

Суддя Маслоід Олена Степанівна