Рішення № 138612812, 30.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10436/26

Провадження № 2/127/3111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №10000931302 про надання споживчого кредиту від 04 вересня 2019 року в розмірі 19320,00 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 04 вересня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір №10000931302, який підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору, кредитні кошти надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті товариства; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «ІНВЕСТ ФІНАНС» (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства https://cashberry.com.ua/, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

11 травня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 11052021 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №10000931302 від 04 вересня 2019 року.

Крім того, 23 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та позивачем укладеного договір факторингу №23/05/24, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь позивача право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №10000931302 від 04 вересня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконав. Його заборгованість на момент звернення до суду становить 19320,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 12320,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

За таких обставин позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №10000931302 від 04 вересня 2019 року в розмірі 19320,00 грн, 2662,40 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Вказану ухвалу разом було надіслано відповідачу за останнім його відомим місцем проживання, а також розміщено оголошення-повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України, однак, відповідач відзив на позов не надав, будь-які інші клопотання від учасників справи на адресу суду не надійшли.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року витребувано у позивача докази на підтвердження отримання грошових коштів відповідачем, сум отриманих коштів, розміру заборгованості.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2026 року поновлено позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «Приватбанк» додаткові докази.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

04 вересня 2019 року в особистому кабінеті на сайті ТОВ Фінансова компанія «Інвест Фінанс» ОСОБА_1 ознайомився з офертою на пропозицію укласти електронний договір, яка містить: інформацію, контактні дані кредитодавця та відповідача; умови договору; технологія (порядок) укладення електронного договору; спосіб, порядок надання кредитодавцем оферти позичальнику та прийняття позичальником оферти (акцепту); порядок створення, отримання та використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання акцепту, порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань, технічні засоби ідентифікації позичальника; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів. Також, ОСОБА_1 заповнив формуляр заявки про прийняття оферти (акцепт).

В цей же день, між ТОВ Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 10000931302 відповідно до умов якого, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у гривні на умов строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Сума на який надається кредит 7000 грн (п. 1.2. договору).

Строк надання кредиту 30 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів/розрахунків, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим договором(п.1.3 договору).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою. Зазначена процентна ставка нараховується: у межах строку кредиту, передбаченого п. 1.3. цього договору; у межах строку, на який було продовжено строк кредиту за домовленістю сторін, якщо інший розмір процентної ставки не передбачено відповідною додатковою угодою до цього договору із урахуванням програм лояльності. Якщо за ініціативою позичальника у межах строку, визначеного в п.1.3. договору, або протягом трьох робочих днів, що слідують за датою закінчення такого строку, відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, то позичальник як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на процентну ставку на новий строк кредиту. При цьому позичальник розуміє та надає згоду товариству, що застосування іншої процентної ставки залежить від того чи отримає позичальник індивідуальну знижку від товариства на процентну ставку, та у випадку такого отримання позичальник погоджується, що застосування іншої процентної ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов цього договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим договором чітко визначені домовленістю сторін. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.3. цього договору, без укладення відповідної угоди про продовження строку кредиту, особливі умови, встановлені для позичальника промокодом за програмою лояльності, втрачають силу, застосовується базова процентна ставка, а нараховані проценти за весь строк користування кредитом підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою.

Процентна ставка - процентна ставка, розрахована відповідно до Програми лояльності (з урахування знижки, що надається за промокодом), та яка становить 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Базова процентна ставка - процентна ставка, розрахована відповідно до Програми лояльності (без урахування знижки, що може надаватися за промокодом), та яка становить 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Мета отримання кредиту: споживчі цілі (для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника)(п.1.5 договору).

Згідно із п. 1.6 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає за ставкою 365% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає за ставкою 9100,00 грн (п. 1.7. договору).

Відповідно до п. 2.1-2.2, 2.4 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту.

Згідно п. 3.1-3.2 договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в графіку розрахунків, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.3. цього договору, відбулася пролонгація строку кредиту, відповідно до п.4.2. цього договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку розрахунків. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Відповідно до п. 4.1 - 4.2 договору, строк кредиту може бути продовжено:- за ініціативою позичальника на кількість днів, зазначену в п.1.3. цього договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.3.) цього договору. Порядок продовження строку кредиту за ініціативою позичальника (далі- пролонгація): пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій позичальником. Якщо позичальник здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, позичальник зобов`язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів:- перед здійсненням платежу здійснити в особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом; або- протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства info@cashberry.com.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на Веб-сайті) повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений позичальником платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредитом. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) позичальника про продовження строку користування кредитом шляхом направлення позичальнику текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені позичальником товариству в Особистому кабінеті/зазначені в цьому договорі. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) позичальника про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення позичальником дій, зазначених в пп.4.2.1. цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, крім випадку визначеного в пп.6.1.1. цього договору. У разі направлення позичальником коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів що направляються на повернення кредиту не достатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості передбаченої пунктом 6.3. цього договору(6.1 договору).

Відповідно до п. 9.1. договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефонну позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Сторони також погодили графік платежів/розрахунків відповідно до якого, термін платежу 30 днів, сума кредиту 7000,00 грн., проценти за користування кредитом 2100,00 грн, до сплати 9100,00 грн. Загальна вартість кредиту складає 130% від суми кредиту, (у процентному виражені) або 9100,00 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом, які складають 30% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 2100,00 грн. (у грошовому виразі); 2) суму (тіло) кредиту в розмірі 7000,00 грн (у грошовому вираженні). Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 365%.

Підписання договору здійснено відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором №64384, який надісланий на номер телефону відповідача, а саме 380985816176, що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс».

Матеріали справи також містять підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідач шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», прийняв пропозицію (оферту) та підписав договір, акцептувавши пропозиції товариства, тобто, договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, 04 вересня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №10000931302 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами вказаного договору, що підтверджується наданою на виконання ухвали суду випискою за договором №б/н за період 04 вересня 2019 року по 09 вересня 2019 року та листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260715/115456-БТ із змісту якого слідує, що ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Ідентифікаційні дані власника картки - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , серія та номер паспорта НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону (фінансовий номер) на який відправлялась інформація про підтвердження операції у період з 04 вересня 2019 року по 09 вересня 2019 року +380985816176.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

11 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвест фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 11052021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за договором про надання споживчого кредиту №10000931302 від 04 вересня 2019 року.

Згідно п. п. 1.1. п. 1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за утримання кредиту, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань, (в разі наявності) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. п. 1.2. п. 1 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передач реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

11 травня 2021 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками Акт приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 11052021 від 11 травня 2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 11052021 від 11 травня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №10000931302 від 04 вересня 2019 року в сумі 19320,00 грн., з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12320,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

23 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладений договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за договором про надання споживчого кредиту №10000931302 від 04 вересня 2019 року.

Згідно з п.1.1 вказаного договору фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі заборгованостей (додаток №1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до п.5.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги за портфелем заборгованості відбувається у момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді) після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписанні сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору.

20 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року в якій сторони вирішили, у зв`язку із виявленням технічної помилки (описки), внести зміни в реєстри заборгованостей, інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання.

Проведення фінансування за цим договором підтверджується платіжною інструкцією №422780413 від 24 травня 2024 року.

23 травня 2024 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками Акт приймання-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року.

З реєстру заборгованостей №2 від 23 травня 2024 року слідує, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №10000931302 від 04 вересня 2019 року в сумі 19320,00 грн, з яких: 7000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12320,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Договори факторингу є правомірними, тобто такими, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять відомостей про повідомленням про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості, однак це не є підставою для відмови в позові.

Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Тобто, ТОВ «Факторинг Партнерс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Всупереч умовам договору про надання споживчого кредиту №10000931302 від 4 вересня 2019 року відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, платежів для погашення заборгованості не здійснив ні на рахунок первісних кредиторів, ні на рахунок позивача.

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань як слідує з розрахунку наявна заборгованість у розмірі 19320,00 грн, з яких: 7000,00 грн - загальна заборгованість за основною сумою боргу; 12320,00 грн - загальна заборгованість по відсоткам.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню.

Що стосується розміру заборгованості по відсоткам в сумі 12320,00 грн є необґрунтований з огляду на наступне.

Як зазначалось раніше, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, яка нараховується: у межах строку кредиту, передбаченого п. 1.3. цього договору(1.4. кредитного договору).

Процентна ставка - процентна ставка, розрахована відповідно до Програми Лояльності (з урахування знижки, що надається за промокодом), та яка становить 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, а базова процентна ставка - процентна ставка, розрахована відповідно до Програми Лояльності (без урахування знижки, що може надаватися за промокодом), та яка становить 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.3. цього договору, без укладення відповідної угоди про продовження строку кредиту, особливі умови, встановлені для позичальника промокодом за Програмою лояльності, втрачають силу, застосовується базова процентна ставка, а нараховані проценти за весь строк користування кредитом підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою.

Згідно п. 1.3 кредитного договору, строк надання кредиту 30 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів/розрахунків, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 - 4.2 договору, строк кредиту може бути продовжено:- за ініціативою позичальника на кількість днів, зазначену в п.1.3. цього договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.3.) цього договору. Порядок продовження строку кредиту за ініціативою позичальника (далі- пролонгація): пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій позичальником. Якщо позичальник здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, позичальник зобов`язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів:- перед здійсненням платежу здійснити в особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом; або- протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства info@cashberry.com.ua (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на Веб-сайті) повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений позичальником платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) позичальника щодо продовження строку користування кредитом. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) позичальника про продовження строку користування кредитом шляхом направлення позичальнику текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені позичальником товариству в Особистому кабінеті/зазначені в цьому договорі. У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) позичальника про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення позичальником дій, зазначених в пп.4.2.1. цього пункту договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позичальником дій, обумовлених пунктом 4 договору (пролонгація строку кредиту), а саме платежів на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Отже, датою повернення кредитних коштів є 04 жовтня 2019 року.

Суд не вбачає підстав для нарахування вказаних відсотків в період з 5 жовтня 2019 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Як зазначено вище позика надавалася відповідачу строком з 04 вересня 2019 року до 04 жовтня 2019 року, сума позики не повернута, а тому враховуючи положення п. 1.4 кредитного договору (про перерахування процентів за базовою процентною ставкою) сума заборгованості по процентам становить 4200,00 грн ((7000*2%)*30).

Суд не вбачає підстав для нарахування вказаних процентів в період з 05 вересня 2019 року.

Щодо нарахування відсотків «в разі порушення строків виконання зобов`язань», то суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16. Так, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що «сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови). Тобто твердження скаржників про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору».

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що «для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

У контексті цієї цивільної справи суд зазначає, що умови договору, на які позивач посилається як на підставу для стягнення процентів, хоча й містяться у розділі, що регулює правомірну поведінку сторін (п. 3.6 договору), фактично є мірою відповідальності у розумінні статті 625 ЦК України. Це зумовлено тим, що зазначений пункт спрямований на врегулювання правовідносин сторін у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас договір містить окремий розділ, присвячений відповідальності позичальника («Відповідальність сторін»), однак позивач не обґрунтовує свої вимоги положеннями цього розділу.

Крім того, як слідує з наданих розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за користування кредитом, а не як міру відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас із вимогами про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач до суду не звертався. До того ж слід врахувати, що в період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеною ст.625 ЦК України.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №10000931302 від 04 вересня 2019 року, що становить 11200,00 грн, з яких: 7000,00 грн - тіло кредиту, 4200,00 грн - нараховані відсотки.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1543,42 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 3 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивач в підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу подав такі докази: договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №697 від 02 лютого 2026 року, витяг з акту №29 про надання юридичної допомоги від 27 лютого 2026 року.

За змістом договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена у додатку №1 до договору). Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком №2 до договору), який готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнтом для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога. Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.1, 4.3, 4,5 договору).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №697 від 02 лютого 2026 року сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованість з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації (1 год - 1500,00 грн) витрачено 2 год - 3000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год - 3000,00 грн) витрачено 2 год -6000,00 грн.

27 лютого 2026 року сторони договору підписали акт №29 про надання юридичної допомоги із змісту якого слідує, що сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству до заявки надання юридичної допомоги за наступним списком: надання усної консультації (1 год - 1500,00 грн) витрачено 2 год - 3000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год - 3000,00 грн) витрачено 2 год - 6000,00 грн.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить майже половини ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірним. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, результат розгляду справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 10000931302 від 04 вересня 2019 року в розмірі 11200,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4200,00 грн - заборгованість за відсотками.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) судовий збір в розмірі 1543,42 грн та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: