Рішення № 138612516, 21.07.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/550/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Райковської О.В.,

представника позивача Самара В.О.,

представника третьої особи Кучми О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самара Василя Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заяляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Самар В.О. звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 26 листопада 2020 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано шлюб, про що було видано рішення Томашпільського районного суду Вінницької області. Від шлюбу позивач виховує доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на її утриманні та проживає разом з нею. 30 серпня 2022 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , про що було видано свідоцтво про шлюб. Від цього шлюбу у позивачки та ОСОБА_4 народились ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 . Також у неї на утриманні перебуває син від попереднього шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , проте з моменту розірвання шлюбу він не бере участі у вихованні дитини, жодного разу не провідав доньку навіть коли позивач з нею проживала в Україні, не цікавився раніше та зараз здоров`ям дитини, успіхам у навчанні, морально та матеріально не підтримує дитину.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року закрито підготовче судове засідання.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, на адресу суду повертається конверт з судовою повісткою, з відміткою «адресат відсутній». В телефонному режимі відповідач повідомлений про слухання справи, повідомив що на даний час перебуває на військовій службі.

В зв`язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК Україн

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Самар В.О. суду пояснив, що сторони по справі розірвали шлюб. Від даного шлюбу у них є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не бере участі у вихованні дитини, жодного разу не провідав доньку коли позивач з нею проживала в Україні, морально та матеріально не підтримує дитину. Позивач має іншого чоловіка, який опікується дитиною та бажає її усиновити.

Представник заінтересованої особи служби у справах дітей Вапнярської селищної ради Вінницької області - Кучма О.С. суду пояснила, що вона спілкувалась в телефонному режимі з відповідачем по справі, який повідомив що він на даний час є військовослужбовцем. Бажає брати участь у вихованні та утриманні дитини, згідний сплачувати аліменти. Однак мати дитини не дає йому спілкуватись з донькою, заблокувала всі сторінки в соціальних мережах. Колишня дружина вивезла дитину в Республіку Естонію. Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , підтримує.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що у сторін народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 донька ОСОБА_3 ,, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.8-9).

В листі виданому Тульчинським відділом Державної виконавчої служби зазначено, що відповідач має станом на 01 вересня 2025 борг по аліментах 35469,85 грн (а.с.28-29).

З матеріалів видно, що позивачка та її діти проживають в Естонії 3 роки. Жінка у відпустці по материнству, чоловік працює. Дитина справляється в школі добре, улюблений предмет - фізкультура. Дитина навчається в естономовній школі та додатково отримує уроки естонської мови. Наразі в черзі, щоб отримати тренування у мультиспорту. Сім`я проживає у просторій двокімнатній квартирі, кухня окрема (а.с.20).

З доданої лікарської довідки виданої ОСОБА_2 видно, що розвиток дитини відповідає висновку періоду і на момент видачі довідки дитина здорова (а.с.22)

Також судом оглянуто надані представником позивача копії свідоцтва про народження інших дітей позивачки, довідку про податкові дані ОСОБА_8 (чоловіка позивачки),

Також судом оглянуто надані до суду представником служби у справах дітей Вапнярської селищної ради документи, а саме копія паспорта та ідентифікаційного кода ОСОБА_2 , витяг з реєстру територіальної громади, копія військового квитка ОСОБА_2 , заява ОСОБА_2 про заперечення щодо позбавлення його батьківських прав, скріни телефонної розмови та переписки відділу служби ССД з ОСОБА_2 (а.с.53-60).

У своєму висновку орган опіки та піклування Вапнярської селищної ради про неоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , 19 березня 2018 вважає за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_3 ( а.с. 49-50).

Так, спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема СК України.

Відповідно до до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Посилання позивача на не виховання відповідачем дитини повною мірою не може свідчити про ухилення його від виконання своїх обов`язків та не є тією виключною підставою, яка може бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, натомість як зазначено з надланої заяви відповідач заперечує в позбавленні його батьківських прав відносно дитини, бажає брати участь у вихованні та утриманні дитини, виконувати батьківські обов`язки.

Представником позивача не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїх батьківських обов`язків, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Представник позиваача не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також, що неналежне виконання його батьківських обов`язків створює загрожу життю та здоров`ю дитини, про що суду не надано доказів.

Натомість суд звертає увагу, що представником служби у спрвах дітей в судовому засіданні зазничено, що відповідач бажає спілкуватись з дитиною, однак позивач в цьому переншкоджає, дитина проживає за кордоном, тому позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Суд звертає увагу, що в справі є заява відповідача, в якій останній заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити.

Керуючись статтями ст.ст. 150, 152, 155, 164, 165 СК України, ст.ст.2, 4, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265,352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самара Василя Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заяляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: І. В. Скаковська

Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2026.