Рішення № 138612302, 30.07.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/2030/26

30.07.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,

за участі: секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.;

представника виконавчого комітету

Козятинської міської ради Вінницької

області Ситник О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Козятин цивільну справу №133/2030/26 за позовом Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Козятинської міської ради Вінницької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

встановив:

09 червня 2026 року до суду надійшла позовна заява Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служби у справах дітей Козятинської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, передачу дітей під опіку органу опіки та піклування та стягнення аліментів.

Позов мотивований тим, що відповідачка є матір`ю малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька дітей внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Позивач зазначає, що починаючи з травня 2025 року до служби у справах дітей неодноразово надходила інформація про неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків. За результатами проведених обстежень житлово-побутових умов встановлено, що діти проживали в антисанітарних умовах, не були забезпечені належним харчуванням, одягом, доглядом та безпечними умовами проживання. У квартирі панував безлад, були відсутні належні санітарно-гігієнічні умови, а мати разом зі співмешканцем систематично вживали алкогольні напої та, за твердженням позивача, перебували у стані наркотичного сп`яніння, палили в приміщенні та вчиняли конфлікти у присутності дітей.

Позивач посилається на те, що під час неодноразових обстежень, проведених службою у справах дітей спільно з працівниками центру соціальних служб та медичними працівниками, встановлено незадовільний стан здоров`я дітей, їх неохайний зовнішній вигляд, відсутність належного догляду та неодноразову необхідність стаціонарного лікування. Малолітні діти неодноразово госпіталізовувалися до лікувального закладу, де їм було встановлено, зокрема, діагноз «гострий бронхіт». Діти були взяті на облік як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах.

Позивач зазначає, що сім`я перебувала під соціальним супроводом, відповідачці неодноразово надавалися рекомендації щодо належного виконання батьківських обов`язків, забезпечення дітей харчуванням, лікуванням та належними санітарно-побутовими умовами, однак жодних позитивних змін не відбулося.

Також позивач вказує, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 137 Кримінального кодексу України, факт неналежного утримання та виховання дітей був підтверджений. За результатами медичного огляду від 28 січня 2026 року у відповідачки встановлено стан наркотичного сп`яніння. Від проходження лікування від алкогольної та наркотичної залежності вона відмовилася.

За рішеннями виконавчого комітету Козятинської міської ради від 29 січня 2026 року дітей було відібрано від матері у зв`язку з безпосередньою загрозою їх життю та здоров`ю. На час звернення до суду діти перебувають у Комунальному некомерційному підприємстві «Вінницький обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям Вінницької обласної ради». За твердженням позивача, після їх влаштування до закладу відповідачка дітей не відвідувала, станом їх здоров`я не цікавилася та будь-якої участі в їх утриманні і вихованні не брала.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідачка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання батьківських обов`язків, а також за частиною другою статті 173-2 КУпАП.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітніх дітей, передати дітей під опіку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Козятинської міської ради для подальшого влаштування до сімейних форм виховання та стягнути з відповідачки аліменти у розмірі однієї другої частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину.

Відповідач правом на відзив не скористалась.

В підготовчому судовому засіданні зазначила, що позов не визнає.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю малолітніх дітей:

? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 16.06.2021, видане Козятинським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №163),

? ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25.10.2023, видане Козятинським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №263),

? ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 14.01.2025, видане Козятинським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №12).

Вказаний факт також підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №№ 00056338129, 00056338704, 00056338503 від 05 лютого 2026 року.

Відносно усіх трьох дітей відомості про батька дітей внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що у травні 2025 року до Служби у справах дітей Козятинської міської ради надійшло повідомлення про неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків.

За результатами перевірки працівниками служби у справах дітей спільно з фахівцями КЗ «Центр надання соціальних послуг Козятинської міської ради» та лікарем-педіатром проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дітей.

Згідно з актами обстеження житлово-побутових умов від 07 травня 2025 року, 03 жовтня 2025 року та 29 січня 2026 року встановлено, що малолітні діти проживали в антисанітарних умовах.

У квартирі були відсутні належні санітарно-гігієнічні умови, житлові кімнати перебували у занедбаному стані, стіни та стеля були вкриті грибком, у приміщенні відчувався стійкий запах тютюнового диму, оскільки дорослі палили у квартирі.

Діти не були забезпечені достатньою кількістю продуктів харчування, належним одягом, засобами гігієни та відповідним доглядом.

Із виписок із медичних карт амбулаторного та стаціонарного хворого №№ 8968, 3618, 716, 3619, 8969, 715, 3620, 8970, 714 вбачається, що під час огляду дітей лікарем-педіатром у них були виявлені ознаки гострого респіраторного захворювання, у зв`язку з чим вони були госпіталізовані до педіатричного відділення Козятинської центральної районної лікарні, де їм встановлено діагноз «гострий бронхіт».

Також із зазначених медичних документів та матеріалів справи встановлено, що під час госпіталізації діти перебували у неохайному стані: мали брудний одяг, який не відповідав їхньому віку та розміру, волосся було брудним, а речі мали неприємний запах.

Вказані обставини свідчать про неналежне забезпечення відповідачкою елементарних потреб дітей у догляді та гігієні.

Наказами Служби у справах дітей Козятинської міської ради від 23 травня 2025 року №№ 10, 11, 12 малолітніх дітей взято на облік як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду з травня 2025 року по січень 2026 року працівники Служби у справах дітей та КЗ «Центр надання соціальних послуг Козятинської міської ради» систематично відвідували сім`ю відповідачки, проводили профілактичні бесіди, надавали соціальні послуги та рекомендації щодо належного виконання батьківських обов`язків, забезпечення дітей повноцінним харчуванням, належними санітарно-гігієнічними умовами проживання та лікуванням.

Разом із тим, відповідно до матеріалів соціального супроводу, зазначені рекомендації відповідачкою належним чином не виконувалися, а істотних позитивних змін у забезпеченні належних умов проживання дітей не відбулося.

У межах кримінального провадження № 42025020000000209 від 10 грудня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 137 Кримінального кодексу України, 28 січня 2026 року проведено повторне обстеження умов проживання дітей, за результатами якого складено відповідний акт.

Під час перевірки встановлено, що належних умов для проживання та виховання дітей не створено.

Довідкою КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» від 28 січня 2026 року підтверджується, що за результатами медичного обстеження у відповідачки встановлено стан наркотичного сп`яніння.

Із матеріалів справи також убачається, що їй пропонувалося пройти лікування від алкогольної та наркотичної залежності, однак від такого лікування вона відмовилася.

Рішеннями виконавчого комітету Козятинської міської ради від 29 січня 2026 року №№ 42, 43, 44 малолітніх дітей було відібрано від матері у зв`язку із загрозою їхньому життю та здоров`ю.

З матеріалів справи встановлено, що сім`я відповідачки перебувала під соціальним супроводом КЗ «Центр надання соціальних послуг Козятинської міської ради» з 06 червня 2025 року, однак підстави, які стали причиною взяття сім`ї під соціальний супровід, усунуті не були.

Санітарно-побутові умови проживання дітей не покращилися, рекомендації фахівців у повному обсязі не виконувалися.

На час розгляду справи малолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у Комунальному некомерційному підприємстві «Вінницький обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям Вінницької обласної ради».

Згідно з інформацією зазначеного закладу №01-289 від 30 квітня 2026 року, за весь період перебування дітей відповідачка їх не відвідувала, станом здоров`я дітей не цікавилася та будь-якої участі в їх утриманні й вихованні не брала.

Крім того, постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2025 року у справі № 133/1629/25 відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за частинами першою та другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання батьківських обов`язків, а також за частиною другою статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства, що підтверджується копією відповідної постанови суду, наявною в матеріалах справи.

Згідно з інформацією старости Махаринецького старостинського округу № 35 від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Із зазначеної інформації також убачається, що відповідачка офіційно не працевлаштована, проживає разом із батьками та співмешканцем у житловому будинку за вказаною адресою. У характеристиці зазначено, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, конфліктує із сусідами, порушує громадський порядок, веде антисоціальний спосіб життя, а житловий будинок, у якому вона проживає, перебуває у незадовільному технічному стані.

Зміст спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо належного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків стосовно малолітніх дітей, встановлення наявності передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстав для позбавлення її батьківських прав, визначення подальшої форми влаштування дітей після позбавлення матері батьківських прав та вирішення похідної вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

До суду 04.06.2026 надійшла вищезазначена позовна заява.

Ухвалою суду від 10.06.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у закритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.07.2026 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду.

Інші заяви та клопотання від учасників справи, у тому числі про витребування доказів, до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, а також з`ясувавши характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство перебувають під охороною держави.

Захист прав та інтересів дитини є одним із пріоритетних завдань держави та здійснення правосуддя. Під час вирішення спорів, що стосуються дітей, суд зобов`язаний виходити насамперед із принципу забезпечення їхніх найкращих інтересів, які мають перевагу над приватними інтересами батьків.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, з урахуванням прав і обов`язків її батьків або інших осіб, відповідальних за дитину, та вживають усіх необхідних законодавчих і адміністративних заходів для реалізації цього принципу.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх волі, крім випадків, коли таке розлучення є необхідним у її найкращих інтересах.

Зокрема, це стосується випадків, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не забезпечують належного догляду і виховання.

Абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, спрямовані на задоволення її індивідуальних потреб відповідно до віку, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинного та соціального оточення, із врахуванням думки дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Частинами дев`ятою та десятою статті 7 Сімейного кодексу України встановлено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства, а кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі статтею 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати її гідність.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання ними своїх обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав та людської гідності дитини. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального та соціального розвитку дитини і несе відповідальність за створення належних умов для її виховання. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або одним із них та на їх піклування.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за її виховання, навчання та розвиток. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, створювати належні умови для її фізичного, духовного та морального розвитку, поважати її гідність і готувати до самостійного життя.

Невиконання або ухилення від виконання цих обов`язків тягне відповідальність, встановлену законом, а позбавлення батьківських прав не звільняє особу від обов`язку утримувати дитину.

Наведені норми міжнародного та національного законодавства закріплюють основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, який є визначальним під час вирішення будь-яких спорів, що стосуються дітей, у тому числі щодо позбавлення батьківських прав.

Застосування цього принципу передбачає, що при вирішенні спору суд повинен виходити з необхідності забезпечення дитині безпечних умов життя, належного виховання, фізичного, психічного, духовного та морального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав лише з підстав, визначених законом.

Зокрема, пунктом 2 частини першої цієї статті передбачено, що підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення матері або батька від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено коло осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, до яких, зокрема, належить орган опіки та піклування.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом сімейно-правової відповідальності, який застосовується лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до виконання своїх обов`язків щодо дитини.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків має місце тоді, коли батьки не забезпечують належного харчування, медичного догляду та лікування дитини, не піклуються про її фізичний, духовний і моральний розвиток, не створюють умов для здобуття освіти, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального розвитку, не виявляють інтересу до її життя та потреб.

При цьому такі дії або бездіяльність можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови доведення винної поведінки батьків, яка полягає у свідомому та тривалому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками.

Аналогічний правовий висновок неодноразово викладений у практиці Верховного Суду, який зазначає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли зміна поведінки батьків є малоймовірною, а застосування інших заходів захисту прав дитини не забезпечує її найкращих інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) наголосив, що оцінка пропорційності будь-якого заходу, який може призвести до розриву сімейних зв`язків, потребує ретельного аналізу всіх обставин справи. Водночас основні інтереси дитини мають першочергове значення.

При визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати, що, з одного боку, збереження сімейних зв`язків відповідає її інтересам, за винятком випадків, коли сім`я є явно неблагополучною або непридатною для виховання дитини, а з іншого - дитина має право зростати у безпечному, стабільному та сприятливому середовищі.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини зазначив, що право батьків і дітей бути разом є складовою права на повагу до сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим, якщо інтереси батьків вступають у конфлікт із найкращими інтересами дитини, перевага повинна надаватися саме інтересам дитини. Розірвання сімейних зв`язків допускається лише за виняткових обставин, коли подальше перебування дитини у сім`ї становить загрозу її життю, здоров`ю чи повноцінному розвитку або суперечить її найкращим інтересам.

За загальним правилом обов`язок доведення обставин, які свідчать про свідоме та винне ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків і є підставою для позбавлення батьківських прав, покладається на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони, однак не зобов`язує суд автоматично вважати доведеною будь-яку обставину, на яку посилається сторона. Така обставина має бути підтверджена належними і допустимими доказами у такому обсязі, щоб з урахуванням стандарту переваги більш вагомих доказів висновок про її існування був більш вірогідним, ніж протилежний.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав повинні передувати ретельне з`ясування всіх обставин, вжиття органом опіки та піклування заходів щодо усунення причин неналежного виконання батьківських обов`язків та належне формування доказової бази, оскільки підстави для позбавлення батьківських прав мають оціночний характер і встановлюються з урахуванням конкретних обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Із матеріалів справи вбачається, що органом опіки та піклування та службою у справах дітей протягом тривалого часу здійснювалися заходи, спрямовані на спонукання відповідачки до належного виконання батьківських обов`язків.

Сім`я перебувала під соціальним супроводом, відповідачці неодноразово надавалися соціальні послуги, проводилися профілактичні бесіди, надавалися рекомендації щодо покращення умов проживання дітей, належного догляду за ними та проходження лікування від алкогольної і наркотичної залежності. Проте зазначені заходи не призвели до позитивних змін у її поведінці.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Такий висновок суду ґрунтується на сукупності взаємопов`язаних та узгоджених між собою доказів, зокрема актах обстеження житлово-побутових умов проживання дітей, медичній документації щодо їх неодноразового стаціонарного лікування, наказах про взяття дітей на облік як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах, документах щодо здійснення соціального супроводу сім`ї, рішеннях виконавчого комітету про відібрання дітей, довідці про перебування відповідачки у стані наркотичного сп`яніння, постановах суду про притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, інформації закладу, в якому перебували діти після відібрання, про відсутність будь-якого інтересу матері до їх життя та здоров`я, а також інших письмових доказах, що містяться у матеріалах справи.

Наведені докази свідчать не про одноразові чи випадкові порушення відповідачкою своїх батьківських обов`язків, а про їх тривале, систематичне та свідоме невиконання.

Судом встановлено, що протягом тривалого часу відповідачка не забезпечувала дітям належних житлово-побутових умов, повноцінного харчування, необхідного медичного догляду, належного санітарно-гігієнічного стану та безпечного середовища для життя і розвитку, незважаючи на неодноразові рекомендації лікарів, соціальних працівників та працівників служби у справах дітей.

Суд також бере до уваги, що після відібрання дітей відповідачка не вжила жодних реальних заходів для зміни своєї поведінки, не усунула причин, які стали підставою для відібрання дітей, не пройшла запропонованого лікування від алкогольної та наркотичної залежності, не відвідувала дітей, не цікавилася їхнім життям, станом здоров`я та розвитком, що свідчить про відсутність належного ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків.

Матеріали справи не містять доказів існування об`єктивних причин, незалежних від волі відповідачки, які б перешкоджали належному виконанню нею батьківських обов`язків.

Навпаки, встановлено, що компетентними органами їй надавалася всебічна соціальна підтримка, однак відповідачка свідомо не скористалася нею та не змінила своєї поведінки.

За таких обставин суд доходить висновку, що неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків є наслідком її свідомої та винної поведінки, а застосування менш суворих заходів впливу не призвело до усунення загрози правам та інтересам дітей.

Враховуючи пріоритет найкращих інтересів дитини, суд вважає доведеними правові підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітніх дітей.

Судом також установлено, що на час розгляду справи діти перебувають у Комунальному некомерційному підприємстві "Вінницький обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям Вінницької обласної Ради" (Будинок дитини), а відповідачка матеріальної допомоги на їх утримання добровільно не надає.

Відповідно до частини другої статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно зі статтями 180, 182, 183 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення, і може бути присуджений у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Оскільки відповідачка, будучи матір`ю дітей, добровільно матеріальної допомоги на їх утримання не надає, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і в частині стягнення аліментів.

Враховуючи кількість дітей, їх вік, потребу у належному матеріальному забезпеченні, а також вимоги статей 182, 183 Сімейного кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох малолітніх дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Судові витрати стягнути з відповідача згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 3, 9 Конвенції про права дитини, статтями 7, 150, 155, 164, 165, 166, 167, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Козятинської міської ради Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 батьківських прав щодо її малолітніх дітей:

? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 16.06.2021, видане Козятинським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №163;

? ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25.10.2023, видане Козятинським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №263;

? ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 14.01.2025, видане Козятинським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №12.

Передати малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під опіку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області для подальшого влаштування до сімейних форм виховання.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь законного представника дітей (опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів чи відповідного дитячого закладу, в якому перебуватимуть діти) аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі, визначеному відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» у розмірі - 1331 грн. 20 коп.

Суд роз`яснює ОСОБА_1 , що відповідно до частини першої статті 169 Сімейного кодексу України вона, як мати, позбавлена батьківських прав, має право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни своєї поведінки та усунення обставин, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники провадження:

Позивач: Виконавчий комітет Козятинської міської ради Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 24, м. Козятин, 22100 тел.2-22-88 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

Третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Козятинської міської ради м. Козятин, вул. Героїв Майдану, 24

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА