Рішення № 138611815, 27.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року, м.Черкаси Справа № 925/780/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання Буднік А.М у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження розглянув справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое", м.Черкаси, бульв.Шевченка,242/1, оф.702Б

про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,

без участі повноважних представників сторін.

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" з вимогами про визнання припиненими трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" та ОСОБА_1 за власним бажанням з 15.05.2026 з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалами суду: від 09.06.2026 позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху; від 22.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 12:00 год 27 липня 2026 року та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача фізичну особу ОСОБА_2 .

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Так, відповідно до господарського процесуального кодексу України:

ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, сформованими засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", документи в електронному вигляді:

"ГПК Ухвала ст.176 (відкриття провадження у справі)" від 22.06.2026 по справі №925/780/26 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу, ОСОБА_1 в його електронний кабінет та доставлено до останнього 22.06.2026 о 19:24 год.;

"ГПК Ухвала ст.176 (відкриття провадження у справі)" від 22.06.2026 по справі №925/780/26 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 22.06.2026 о 19:20 год".

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвала суду від 22.06.2026 направлена третій особі ОСОБА_2 , за адресою її фактичного проживання, повернута поштою з відміткою "адресат відсутній".

Оголошення про виклик відповідача та третьої особи у підготовче засідання були розміщені на офіційному вебсайті судової влади України 22.06.2026 (а.с.43-44).

Відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак участі повноважних представників у підготовче засідання не забезпечили.

Явка учасників визнавалась обов`язковою.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

13.07.2026 за вх.суду №11846/26 від третьої особи надійшла заява від 10.07.2026, в якій підтримує та визнає позовні вимоги, вжиття заходів щодо пошуку нової особи на посаду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" та просить суд розгляд справи провести без участі третьої особи.

27.07.2026 за вх.суду №12552/26 від відповідача надійшла заява від 25.07.2026, в якій повністю визнає позовні вимоги та вважає за можливе визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" та ОСОБА_1 на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 15.05.2026 з внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

27.07.2026 за вх.суду №12541/26 від позивача надійшла заява від 25.07.2026, в якій просить провести розгляд справи без участі представника позивача у зв`язку із направленням відповідачем заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 цього Кодексу.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши зміст заяви відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб. Заява про визнання позову від імені відповідача складена та підписана адвокатом Драченком Владиславом Вікторовичем, повноваження якого підтверджені ордером (серія СА №1148418 від 25.07.2026) - без обмежень.

Враховуючи визнання позову відповідачем, керуючись ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку ухвалити рішення у справі за результатами підготовчого провадження у підготовчому засіданні без розгляду справи по суті.

Згідно з ч.6 ст.233 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні судом було проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частини рішення.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Рішенням №21/04 від 21.04.2023 (а.с.6) учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платник податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Біловодським РВ УМВС України в Луганській області 12 червня 20004 року, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (розмір частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" становить 100%) звільнено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" ОСОБА_3 з 21.04.2023, призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 29 травня 2003 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) з 22.04.2023 та уповноважено керівника подати документи для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі та на виконання наказу №1 від 22.04.2023 (а.с.6 зворот) позивач відповідно до рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" №21/04 від 21.04.2023 з 21.04.2023 приступив до виконання обов`язків директора товариства, який виконує управлінські функції, здійснює ведення господарської діяльності та діє від Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое".

В позовні заяві позивач зауважив, що три роки жодної господарської діяльності від імені товариства не здійснював. Позивач повідомляє, що доклав усіх зусиль задля реалізації свого права на припинення трудових відносин - виконав вимоги Кодексу законів про працю України та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо порядку припинення трудових відносин з ініціативи працівника, однак внаслідок бездіяльності відповідача, позивач не може припинити трудові відносини з ним та повною мірою реалізувати своє право на працю, окрім як у судовому порядку.

Згідно з актуальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.22-23) єдиним засновником (учасником) юридичної особи та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , органами управління юридичної особи - загальні збори учасників, директор.

31.03.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою (а.с. 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" та до його єдиного засновника ОСОБА_2 , в якій просив звільнити від виконання трудових обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" за власним бажанням з 15.05.2026 та для вирішення вказаного питання скликати загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое", які відбудуться 15.05.2026 о 12 год. 00 хв. в місті Черкаси по бульвару Шевченка, 242/1 (офіс 702Б).

Згідно з наданими позивачем доказами (опис-вкладеннями, накладними, рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення) така заява вручена одержувачам 04.04.2026 та 07.04.2026 (а.с.7 зворот - 8).

15.05.2026 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" ОСОБА_1 склав протокол №2026-13 (а.с.9)про те, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" скликані 31.03.2026 року не відбулись. На загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" єдиний засновник і учасник товариства ОСОБА_2 , розмір частки якої складає 100 % статутного капіталу, що відповідає 7033200,00 грн - не з`явилась.

Позивач зауважив, що ним виконано усі вимоги, передбачені чинним законодавством щодо можливості припинення трудових правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Великоцкое", а одноосібний засновник та учасник товариства, будучи попередженим у встановлений законом спосіб про обов`язок прийняття відповідного рішення, цей обов`язок ігнорує, відтак, позивач як директор підприємства виконує обов`язки керівника проти своєї волі, тому прийняв рішення звернутись за захистом свої законних прав до суду.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд відзначає, що у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Статус сторін в процесі.

Позивач у корпоративних спорах щодо припинення повноважень та трудових відносин керівника (директора) виступає одночасно як найманий працівник та суб`єкт управлінських правовідносин, його процесуальний статус поєднує захист приватних трудових прав та підпорядкування спеціальному господарсько-процесуальному порядку розгляду таких справ.

Відповідач (на момент спірних відносин) є самостійною юридичною особою, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ, суб`єктом господарювання на сільськогосподарському ринку України з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Місце проведення господарської діяльності сторін станом на 2026 рік відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Застосування норм права до спірних відносин.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що визначене ст.43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Так, відповідно до ст.ст.2, 5-1 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності. Згідно зі ст.22 Кодексу законів про працю України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 1 ст.3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 Кодексу законів про працю України ).

Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п.4 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України).

Статтею 38 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що позивач ОСОБА_1 з 22.04.2023 року є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" і на момент судового провадження.

Відповідно директор є виконавчим органом підприємства, однак, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Непогодження засновником, власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" заяви від 23.03.2026 про звільнення позивача з посади за власним бажанням, нез`явлення 15.05.2026 року засновника товариства на загальні збори унеможливлює вирішення питання про звільнення позивача з посади директора цього товариства. Таким чином, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст.38 Кодексу законів про працю України, ст.ст.30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких право директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

Згідно з положеннями зазначеними в ч.ч.1-5 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства,- скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Судом встановлено, що позивачем заявою від 31.03.2026 (отримана 07.04.2026 засновником) належним чином та у встановлені законодавством строки повідомлено засновника відповідача, про скликання загальних зборів учасників товариства, а отже дотримано порядок скликання загальних зборів учасників товариства та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

Враховуючи викладене та докази, надані позивачем в підтвердження повідомлення учасників підприємства про скликання загальних зборів, суд дійшов висновку, що позивачем вжито всіх залежних від нього заходів задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Разом з тим, скликані позивачем на 12 год. 00 хв. 15.05.2026 загальні збори учасників відповідача не відбулися, а тому питання звільнення позивача не вирішено, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст.43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

Великою Палатою Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 викладена позиція про те, що в обох випадках коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як припинення трудових відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" Петренка Ігора Вікторовича суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п.3 ч.5 ст.25 вказаного Закону суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.02.2020 у справі №914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи попереднє рішення суду про задоволення позову в частині визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем, фактична вимога позивача про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" - також підлягає до задоволення.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, положення судової практики, суд визнає обґрунтованими і доведеними обставини, викладені у позовній заяві і з цих підстав позов задовольняє повністю.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.13, ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів в Україні", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.

Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають до повного задоволення. Належить припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України з 15.05.2026 та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое".

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за завою позивача залишаються за ним та не стягуються.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" (18002, м.Черкаси, бульв.Шевченка, 242/1, офіс 702Б, код ЄДРПОУ 30876136) на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України з 15.05.2026.

Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо відомостей про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" (18002, м.Черкаси, бульв.Шевченка, 242/1, офіс 702Б, код ЄДРПОУ 30876136).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Дане судове рішення є підставою вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо скасування відомостей/запису про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Великоцкое" (18002, м.Черкаси, бульв.Шевченка, 242/1, офіс 702Б, код ЄДРПОУ 30876136).

Повне рішення складено та підписано 28.07.2026

Суддя Г.М.Скиба